УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 р.Справа № 820/5900/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016р. по справі № 820/5900/16

за позовом ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області б/н форми "Ф" від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами на суму 4329,99 грн.; стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 551,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.10.2016 р. через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 було отримано податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області б/н форми "Ф" від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами на суму 4329,99 грн. Позивач не згоден зі спірним рішенням, вважає його незаконним, оскільки, по-перше, відповідачем при нарахуванні податкового боргу використано сумнівні джерела для визначення бази оподаткування, по-друге, надісланим з порушенням строків, встановлених в п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, по-третє, норми Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. в частині введення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки має застосовуватися виключно до осіб, які придбали у власність нерухоме майно після 01.01.2015 року. За таких підстав, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області б/н форми "Ф" від 30.06.2016 року про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами на суму 4329,99 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місцезнаходження: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, буд.9).

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції припустився помилки через застосування правових норм без додержання їх дійсного законодавчого змісту та надання невірної правової оцінки обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Вказує, що податкове повідомлення - рішення від 30.06.2016 року б/н форми "Ф" прийняте контролюючим органом на підставі ст.266 Податкового кодексу України цілком обґрунтовано та правомірно. Зазначає, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності позивача перебуває нежиле приміщення 1 поверху №1-8, 10-17, 17а, 18-28 в літ."А-5" загальною площею 355,5 кв.м., а отже відноситься до об'єкта оподаткування. Таким чином, спірне рішення прийнято контролюючим органом цілком обґрунтовано та правомірно. Вважає рішення прийняте на підставі діючого законодавства, відповідно до норм Податкового Кодексу України. Посилається на рішення Харківської міської ради від 13.01.2015 року.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у власності позивача - ОСОБА_1, перебуває нежиле приміщення 1 поверху №1-8, 10-17, 17а, 18-28 в літ."А-5" загальною площею 355,5 кв.м. по АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.11.2016 року №73198826. (а.с.28-31).

Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми "Ф" 30.06.2016 року б/н про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за 2015 рік у розмірі 4329,99 грн. (а.с. 6) та надіслано на адресу позивача 13.10.2016 року (а.с.7).

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Положеннями статті 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким ст.266 ПКУ викладена в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.

21.01.2015 року Харківською міською радою 36 сесії 6 скликання прийнято рішення №1793/15 "Про внесення змін до 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/22 "Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України".

Даним рішенням затверджено Положення про податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові, яким встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2015 року) за 1 квадратний метр.

Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми "Ф" 30.06.2016 року б/н про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 4329,99 грн. (а.с. 6).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності з 01.01.2015 р., ст. 266 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку за об'єкт житлової та нежитлової нерухомості.

За пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПК України).

При прийняті оскаржуваного рішення податковим органом не було враховано, що вказаний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

Так, у відповідності до п. 8.1 та п. 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та ст. 266 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (пп. 4.2, 4.4, 10.4 ПК України).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи п. 12.5 ст. 12 ПК України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що зміни щодо податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення певного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Судовим розглядом встановлено, що 21.01.2015 року Харківською міською радою 36 сесії 6 скликання прийнято рішення №1793/15 "Про внесення змін до 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/22 "Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України".

Разом з тим, Харківська міська рада, виконуючи рекомендацію Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", зобов'язана була дотримуватись інших обов'язкових приписів Податкового кодексу України, а саме, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Зазначена рекомендація не звільняє раду від виконання зазначених положень.

При цьому, оскільки не встановлено мінімальної ставки даного податку (фактично дорівнює 0), положення п. п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, щодо визначення податку за такою ставкою неможливе.

Крім того, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Оскільки, рішення Харківської міської ради № 1793/15 прийняте 20 січня 2015 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, рішення Харківської міської ради від 20 січня 2015 р., яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 2016 року.

При цьому, норми пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та пп. 56.21 ст. 56 ПК України зобов'язують, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Колегія суддів зазначає, що положеннями п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Разом з тим, вказаним Законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК України.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність своїх дій щодо прийняття спірних рішень.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, враховуючи вищенаведені обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Крім того колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2017 року задоволено клопотання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Відстрочено Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплату судового збору до винесення рішення по суті. В зв'язку з чим, відповідна сума збору підлягають стягненню до бюджету.

Керуючись ст. 94 КАС України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір у розмірі виходячи з характеру спору, кількості оскаржених податкових повідомлень рішень 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2016р. по справі № 820/5900/16 залишити без змін.

Стягнути на рахунок ГУК у м. Києві (банківські реквізити: отримувач ГУК у м.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, банк Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, стягувач Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795) за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859805) судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.

Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 13.03.2017 р.