ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Справа № 57/314-6/526-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А.,

суддівЄвсікова О.О., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційні скарги1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард"

на рішення на додаткове рішення на додаткове рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 14.02.2013 господарського суду міста Києва від 07.08.2014 господарського суду міста Києва від 05.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016

у справі№57/314-6/526-2012 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка"

до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Візард" 1. Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс"

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до установчих документів

за участю представників

від позивача:Жураківський А.М.,

від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Негода Є.В., не з'явився, Негода Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2013 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" (далі - Товариство, ТОВ "Візард") від 01.02.2006, оформлені протоколом №1/06 від 01.02.2006р.: "1. Задоволено заяву учасника товариства "Візард" Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" №1 від 29.11.2005 про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс". 2. Товариству "Киянка Плюс" виступити єдиним учасником товариства "Візард" з часткою в статутному капіталі 100%, що відповідає сумі в розмірі 225360 гривень. 3. Затвердити нову редакцію статуту Товариства". Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 01.02.2006 про звільнення ОСОБА_6 за власним бажанням з посади директора ТОВ "Візард" та про призначення на цю посаду ОСОБА_7 з 01.02.2006р., а також про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Візард" від 06.02.2006 (запис №10741050002003156).

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2014 (суддя Ковтун С.А.) скасовано вчинені Шевченківською районною в місті Києві державної адміністрації наступні реєстраційні дії: 1) 10741070003003156 від 07.02.2006; 2) 10741050005003156 від 04.10.2007; 3) 10741050006003156 від 13.12.2007; 4) 10741050008003156 від 21.12.2008; 5) 10741060009003156 від 06.07.2009; 6) 10741050010003156 від 24.01.2011; 7) 10741430011003156 від 26.04.2011; 8) 10741050012003156 від 23.05.2011; 9) 10741070013003156 від 23.05.2011; 10) 10741050014003156 від 06.09.2012; 11) 10741070015003156 від 27.09.2012; 12) 10741050016003156 від 23.10.2012; 13) 10741050017003156 від 23.09.2013; 14) 10741070018003156 від 27.12.2013.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2015 (суддя Ковтун С.А.) скасовано вчинену Шевченківською районною в місті Києві державної адміністрації реєстраційну дію №10741680021003156 від 11.07.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г., Баранець О.М., Пашкіна С.А.), рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням, додатковими рішеннями та постановою, відповідач та третя особа-2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем подано відзив на касаційні скарги, у якому просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 розгляд касаційних скарг відкладено до 15 год. 00 хв. 13 лютого 2017 року у зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та нез'явленням в судове засідання представників відповідача та третіх осіб.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 продовжено строк розгляду касаційних скарг та відкладено їх розгляд до 11 год. 30 хв. 6 березня 2017 року у зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та нез'явленням в судове засідання представників відповідача та третіх осіб.

Сторони та треті особи у справі згідно з приписами ст.1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, третя особа-1 не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, станом на 01.02.2006р. учасниками ТОВ "Візард" були ТОВ "Киянка Плюс" та ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", правонаступником якого на даний час є позивач. Учасникам Товариства належало по 50% статутного капіталу.

1 лютого 2006 року проведено загальні збори учасників ТОВ "Візард", оформлені протоколом №1/06, на яких прийнято наступні рішення:

1.Задовольнити заяву учасника товариства "Візард" - Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" вх. №1 від 29.11.2005 про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс".

2.Товариству "Киянка Плюс" виступити єдиним учасником товариства "Візард" з часткою в статутному капіталі 100%, що відповідає 225360 гривень.

3.Затвердити нову редакцію статуту Товариства.

4.Задовольнити заяву ОСОБА_6 про звільнення її за власним бажанням з посади директора Товариства з 31 січня 2006 року.

5.Призначити ОСОБА_7 на посаду директора Товариства "Візард" з 1 лютого 2006 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що заява Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" від 22.11.2005, за результатами якої прийнято рішення про її задоволення, подана від імені голови правління та містила прохання про виведення ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка Плюс" зі складу учасників ТОВ "Візард" з передачею своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% Товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" (далі - ТОВ "Киянка Плюс").

Разом із зазначеною заявою закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Киянка" подано нотаріально посвідчений витяг з протоколу №4 від 12.11.2005 загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка".

Як вбачається з витягу з протоколу №4 від 12.11.2005, по питанню 3 порядку денного "Про передачу підприємств Товариства" вирішено затвердити передачу корпоративних прав (всіх прав та обов'язків), належних ЗАТ "ТФ "Киянка" у товаристві з обмеженою відповідальністю "Візард", товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Згідно п.8.4 Статуту ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління, що складається з п'яти осіб.

Згідно з протоколом №1 від 21.11.2003 до складу правління ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" входило 5 осіб, а саме: голова правління - ОСОБА_11; члени правління - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15.

Повноваження голови правління передбачені п.8.4.2 Статуту ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", яким зазначену посадову особу не наділено повноваженнями прийняття рішень про вихід зі складу засновників (учасників).

Таким чином, заява ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" від 22.11.2005, подана від імені голови правління, не є рішенням про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2011 у справі №9/450, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" по питанню третьому порядку денного зборів "Про передачу підприємств Товариства", які відбулися 12.11.2005р.

При цьому, в порядку денному загальних зборів ТОВ "Візард", що відбулися 16.07.2005р., не було питання "Про передачу підприємств Товариства", і відповідно рішення на таких зборах по такому питанню не приймалися. Питання "Про передачу підприємств Товариства" вирішувалося на загальних зборах ТОВ "Візард", що відбулися 12.11.2005.

Предметом даного спору є вимоги про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів учасників ТОВ "Візард" від 01.02.2006, оформлених протоколом №1/06, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Візард" від 06.02.2006 (номер запису 10741050002003156).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на невідповідність вимогам цивільного законодавства рішень загальних зборів учасників у зв'язку з відсутністю волевиявлення компетентних органів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", якими є загальні збори або правління у повному складі, на добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% на користь ТОВ "Киянка Плюс" .

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення про задоволення заяви ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" прийнято за відсутності волевиявлення ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", тобто з порушенням корпоративних прав останнього та вимог ст.100 ЦК України щодо права участі у товаристві. При цьому, вищезазначені обставини не впливають на правомірність інших рішень загальних зборів Товариства від 01.02.2006, а саме щодо задоволення заяви ОСОБА_6 про звільнення її за власним бажанням з посади директора товариства з 31 січня 2006 року та про призначення ОСОБА_7 на посаду директора товариства "Візард" з 1 лютого 2006 року. Відхиляючи заяву ТОВ "Візард" від 26.09.2011 про застосування позовної давності (а.с.64-65 том 1), суди, з урахуванням положень ст.100 та п.1 ч.1 ст.268 ЦК України, дійшли висновку, що позовна давність не поширюється на вимогу, яка випливає із порушення особистих немайнових прав, а право участі у товаристві належить до цих прав.

Касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення про задоволення заяви ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Візард" та відступлення своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% третій особі-2 прийнято за відсутності волевиявлення компетентного органу ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", тобто з порушенням корпоративних прав цього товариства та вимог ст.100 ЦК України щодо права участі у товаристві. Адже, обґрунтованість цієї частини позовних вимог та обставини прийняття оспорюваних рішень загальних зборів учасників Товариства від 01.02.2006 з порушенням приписів чинного на той час законодавства підтверджуються фактами, встановленими чинним рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2011 у справі №9/450 (за участю ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", ТОВ "Візард" та ТОВ "Киянка Плюс"), а в силу приписів ст.35 ГПК України вказані преюдиціальні факти не підлягають доведенню при вирішенні даного спору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з передчасними висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо непідвідомчості господарському суду вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Візард" від 06.02.2006 (номер запису 10741050002003156) та щодо незастосування позовної давності у даній справі, з огляду на таке.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п.1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів

Як роз'яснено в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

В п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею. Корпоративними також є спори про ліквідацію юридичної особи чи скасування її державної реєстрації за позовами учасників (засновників, акціонерів, членів) до цієї юридичної особи.

Відтак, колегія суддів вважає, що, відмовивши у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Візард" від 06.02.2006 (номер запису 10741050002003156) з мотивів їх непідвідомчості господарському суду, та маючи достатні підстави для залучення за своєю ініціативою третьої особи-1 (Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації) в якості іншого відповідача згідно зі ст.24 ГПК України, суд першої інстанції безпідставно ухилився від розгляду вказаних позовних вимог по суті.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів визнає таким, що суперечить чинному цивільному законодавству, висновок судів попередніх інстанцій про незастосування позовної давності до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства, прийнятих з питань добровільного виходу ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Візард" та відступлення позивачем своєї частки в статутному капіталі в розмірі 50% іншому товариству (третій особі-2), з огляду на наступне.

Частиною 4 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до прав учасників господарських товариств належать права брати участь в управлінні справами товариства, розподілі прибутку товариства і одержувати його частку, вийти з товариства, одержувати інформацію про діяльність товариства, а також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно з ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Ці права виникають у особи, яка в обмін на майнову участь у господарській організації отримує право на частку в її статутному фонді (майні), а відтак - і пов'язані з цим можливості.

Права учасників господарського товариства є складними, до них належать як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства тощо), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами та розподілі прибутку, право виходу із товариства тощо), визначені законом та установчими документами.

Право участі у товаристві може передаватися винятково разом з іншими складовими прав учасника товариства - майновими правами. Тому права учасника господарського товариства, які витікають з права його участі в цьому товаристві, не є особистими немайновими правами.

Крім того, одним із оспорюваних рішень, яке тісно пов'язане з рішенням про вихід ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Візард" та визнано судом недійсним, є рішення про передачу позивачем своєї частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ "Візард" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс", внаслідок чого останнє стало єдиним учасником Товариства з часткою 100% в статутному капіталі. Вказане рішення безперечно свідчить про розпорядження учасника своїми корпоративними правами, що мають майновий (економічний) зміст і не є немайновими в розумінні ст.ст.100, 269 ЦК України.

Як роз'яснено в п.2.37 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", права учасника товариства, які випливають з права його участі у цьому товаристві, не є особистими немайновими правами у розумінні ст.100 ЦК України. Отже, під час вирішення питання про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства немає підстав для застосування ч.1 ст.100 ЦК України у поєднанні з п.1 ч.1 ст.268 ЦК України. До таких вимог необхідно застосовувати загальну позовну давність.

В п.п.2.2, 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

В порушення вимог ст.ст.43, 84, 101, 105 ГПК України судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставин початку перебігу та закінчення строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин її пропуску, як наслідок, належним чином не відхилено доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування позовної давності у зв'язку з обізнаністю тодішнього керівництва Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка" зі змістом оспорюваних рішень, що не виключає відсутність поважних причин її пропуску позивачем.

Крім того, приймаючи оскаржувані додаткові рішення у справі, місцевим господарським судом помилково залишено поза увагою наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно імперативних приписів п.1 ч.1 ст.88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Як роз'яснено в п.п.13, 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення", господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених ст.88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку (п.4 ч.1 ст.104, ст.11110 ГПК). У разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

Колегія суддів погоджується з твердженнями скаржників про порушення судом першої інстанції приписів ст.ст.22, 88 ГПК України при ухваленні додаткових рішень, які (порушення) полягають у тому, що позовні вимоги про скасування 15-ти реєстраційних дій, вчинених Державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в подальшому, тобто після вчинення оскаржуваної реєстраційної дії від 06.02.2006 (запис №10741050002003156), позивачем не заявлялися, в тому числі шляхом зміни предмета позову, відтак, не були предметом розгляду по суті при прийнятті рішення від 14.02.2013, а третя особа-1 не залучалася в якості іншого відповідача.

Крім того, резолютивна частина рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013 містить вказівку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Візард" від 06.02.2006 (запис №10741050002003156). Таким чином, скасувавши подальші (похідні) 15 реєстраційних дій, вчинених третьою особою-1, суд першої інстанції додатковими рішеннями від 07.08.2014 та від 05.03.2015 фактично безпідставно змінив зміст основного судового рішення.

Колегія суддів також зауважує, що додатковим рішення від 07.08.2014 прийнято господарським судом міста Києва не за власною ініціативою, а за результатами розгляду заяви Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, яка навіть не є стороною чи третьою особою у справі, що є порушенням вимог ст.88 ГПК України, за змістом якої суб'єктний склад заявників є вичерпним, а саме обмежено сторонами та прокурором, який брав участь в судовому процесі.

Викладені процесуальні порушення безпідставно залишилися поза увагою апеляційного суду незважаючи на те, що в уточненні вимог апеляційної скарги та доповненнях до неї третьою особою-2 неодноразово порушувалося питання про скасування додаткових рішень (а.с.46-47,63-68,118-120 том 3).

Наведене вище в сукупності переконливо свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваних рішення, додаткових рішень та постанови як таких, що прийняті внаслідок істотних порушень судами норм процесуального права, та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням належного суб'єктного складу сторін у справі.

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані процесуальні порушення (ст.ст.24, 43, 101, 103 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення касаційних скарг шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Вказані процесуальні порушення неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016, рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2013, додаткове рішення господарського суду міста Києва господарського суду міста Києва від 07.08.2014 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 скасувати.

Справу №57/314-6/526-2012 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

С. Самусенко