Справа №478/1754/16-ц 13.03.2017 13.03.2017 13.03.2017

Провадження №22-ц/784/384/17

Справа №478/1754/16-ц Головуючий першої інстанції:Сябренко І.П.

Провадження № 22-ц/784/384/17 Суддя-доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Категорія: 23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.

суддів - Серебрякової Т.В. та Галущенко О.І.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В,

за участі представника позивача - ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агротех», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання договорів оренди землі недійсними, -

у с т а н о в и л а :

18 липня 2016 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Агротех» (далі - ПП «Агротех») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» (далі - ТОВ «Ватутіна») про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації, стягнення орендної плати, відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1674 від 15 листопада 2012 року, виданого приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 10,32 га та цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

10 червня 2013 року за договором оренди вона передала цю земельну ділянку у користування ПП «Агротех» строком до 31 грудня 2017 року.

Не бажаючи у подальшому продовжувати орендні стосунки з орендарем, вона завчасно повідомила орендаря про це.

Проте, у червні 2016 року вона отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізналася, що 30 квітня 2016 року договір оренди, укладений з ПП «Агротех», за згадою сторін було розірвано, і, в той же день, укладено новий договір оренди, але з іншим орендарем - ТОВ «Ватутіна».

На його підставі, 04 травня 2016 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергієвна провела державну реєстрацію права оренди землі вже за новим орендарем.

Посилаючись на те, що договір оренди землі з ТОВ «Ватутіна» не укладала, позивач просила визнати його недійсним, скасувати його державну реєстрацію, стягнути в солідарному порядку з відповідачів ПП «Агротех» та ТОВ «Ватутіна» орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 19 729 гривень 72 копійок, матеріальні збитки і витрати на правову допомогу в розмірі 5 270 гривень 28 копійок та судові витрати.

Ухвалою суду від 08 грудня 2016 року позовна заява ОСОБА_3 до ПП «Агротех» та ТОВ «Ватутіна» в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди землі, стягнення в солідарному порядку орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 19 729 гривень 72 копійок, матеріальних збитків і витрат на правову допомогу в розмірі 5 270 гривень 28 копійок залишена без розгляду.

Рішенням того ж районного суду від 08 грудня 2016 року решта позовних вимог до ТОВ «Ватутіна» задоволена у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Агротех» про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Ватутіна» на користь ОСОБА_3 3 551 грн. 20 коп. судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, представник ТОВ «Ватутіна» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки оспорюваний договір є дійсним, бо належних доказів іншому - у справі немає.

Наявний же висновок почеркознавчої експертизи, як на його думку, таким доказом не є і не спростовує цього, оскільки експертиза проведена усупереч вимог закону «Про судову експертизу» по копії договору оренди та ще й експертом, який не має свідоцтва про право на проведення такого виду експертиз.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції змінити в частині розподілу судових витрат, оскільки суд постановив його без точного додержанням норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив і того,що позивачем доведено факт недійсності договору, оскільки він нею особисто не підписувався.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставісвідоцтва про право на спадщину № 1674 від 15 листопада 2012 року, виданого приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О., є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 10,32 га та цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

10 червня 2013 року за договором оренди вона передала цю земельну ділянку у користування ПП «Агротех» строком до 31 грудня 2017 року. (а.с. 27-28). Не бажаючи у подальшому продовжувати орендні стосунки з орендарем, вона завчасно повідомила орендаря про це.

Проте, у червні 2016 року вона отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 29-31), з якої дізналася, що 30 квітня 2016 року договір оренди, укладений з ПП «Агротех», за згодою сторін було розірвано, і, в той же день, укладено новий договір оренди, але з іншим орендарем - ТОВ «Ватутіна». (а.с. 75-76). На його підставі, 04 травня 2016 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергієвна провела державну реєстрацію права оренди землі вже за новим орендарем.

Посилаючись на те, що договір оренди землі з ТОВ «Ватутіна» не укладала, позивач просила визнати його недійсним, скасувати його державну реєстрацію, стягнути в солідарному порядку з відповідачів ПП «Агротех» та ТОВ «Ватутіна» орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 19 729 гривень 72 копійок, матеріальні збитки і витрати на правову допомогу в розмірі 5 270 гривень 28 копійок та судові витрати.

З наданої нотаріусом копії реєстраційної справи не вбачається, який документ став підставою для розірвання договору оренди між позивачем та ПП «Агротех». Відповідачі також такого доказу суду не надали.

Не представили вони і письмових доказів на підтвердження волевиявлення позивача на розірвання первісного договору та бажання укласти спірний договір, крім копії оспорюваного договору.

Пункт 44 даного договору говорить, що він укладався у трьох екземплярах, два з яких знаходяться у сторін договору, а третій зберігається в органі, який провів його державну реєстрацію.

Проте, позивач заперечувала укладання такого договору і отримання його екземпляру.

Відповідач послався на неможливість його надання, оскільки договір був викрадений 25 січня 2017 року, що випливає з довідки Кропивницького відділу поліції ГУ Національної поліції в Кіровоградській області №926/117-17 від 27 січня 2017 року (а.с. -196-209).

Приватний нотаріус, яка здійснювала реєстрацію оспорюваного договору, зазначила, що оригінали документів після реєстрації повернула представнику ТОВ «Ватутіна».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою суду було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі.

Згідно з висновком цієї установи №1940 від 17 жовтня 2016 року проведення експертизи було доручено ОСОБА_7

Однак, вказаний висновок не можна вважати належним доказом, оскільки зазначений фахівець згідно з Державним реєстром атестованих судових експертів мав свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, яке діяло до 30.03.2016 р., і було визнано недійсним 06.06.2012 р. у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; проведення експертизи було здійснено по копії, що протирічить п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та п.1.1 Розділу «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року з наступними змінами; вказана експертиза згідно з ст.7 Закону України «Про судову експертизу» могла бути проведена виключно державними спеціалізованими установами, оскільки почеркознавча експертиза відноситься до криміналістичних. Київська незалежна судово-експертна установа не є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність.

У той же час, як на думку колегії, висновок ОСОБА_7, названий, як висновок експерта, в силу статей 54, 64 ЦПК України, можна вважати письмовим доказом у справі, оскільки та володіє спеціальними знаннями та навичками в області почеркознавства, хоча і не має відповідного свідоцтва на проведення такого виду експертиз.

Згідно з ст.ст.6, 14, 16 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Стаття 210 ЦК України передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р оку відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до п. 24 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1127 від 25.12.2015 р оку за результатом розгляду заяви уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації, а також за бажанням заявника надає інформацію з Державного реєстру прав чи рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі. На примірнику поданої заяви, що долучався до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником зазначаються відомості про отримання документів в повному обсязі.

Частина 1 статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі (ст.143 ЦПК України).

З метою ідентифікації виконавця підпису проводиться почеркознавча експертиза.

Згідно з ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі від 30 квітня 2016 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт недійсності договору, оскільки він нею особисто не підписувався.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він узгоджується з встановленими судом обставинами.

Позивач довела факт відсутності у неї волевиявлення на укладання спірного договору, оскільки всі її дії як до звернення до суду (звернення до поліції щодо розслідування факту укладання договору), так і під час розгляду справи (заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, надання зразків для її проведення) свідчили про те, що вона вказаний договір не укладала.

Відповідач не спростував вказаного позивачкою, оскільки не надав суду доказів звернення до позивачки з пропозицією про укладання договору, її згоди на його укладання, інших письмових доказів, що підтверджували б волевиявлення позивачки на укладання договору.

На користь зазначеного виступає і те, що розірвання попередніх договорів оренди землі і укладення нових носили масовий характер, були вчинені практично в один, два дні, при тому, що орендодавці перебували в різних місцевостях, - як правило за місцем свого проживання, в той час, як реєстрація розірвання та реєстрація нових договорів відбувалася у м. Харкові, що фізично неможливо.

Крім копії спірного договору відповідачем не представлено жодного доказу на підтримку його позиції.

А за вказаних обставин, оскільки позивач заперечує факт укладання договору та отримання його екземпляру, а нотаріус зазначає, що всі оригінали повернула представнику ТОВ «Ватутіна», то саме товариство повинно було довести, що вказаний договір укладався з ОСОБА_3 і надати оригінал договору для проведення експертизи.

Однак, ТОВ «Ватутіна» зазначеного не зробило.

Ненадання його суду апеляційної інстанції та зникнення його після того, як він був витребуваний судом, свідчить не на користь відповідача.

Саме відповідач є заінтересованою особою у збереженні оригіналу договору при його укладанні, оскільки на ньому лежить обов'язок його реєстрації та захисту його прав орендаря у випадку їх порушення орендодавцем або третіми особами.

За такого, саме відповідач повинен був надати суду оригінал договору для спростування сумнівів щодо законності його укладання.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди від 30 квітня 2016 року є законним та обґрунтованим.

А тому, рішення районного суду в даній частині зміні або скасуванню не підлягає.

У той же час, приймаючи до уваги, що висновок експерта не можна вважати таким, з виписаних вище підстав, то рішення суду щодо розподілу судових витрат є помилковим та підлягає зміні, а саме з відповідача ТОВ «Ватутіна» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню лише судовий збір у сумі 551 гривень 20 копійок. Підстав для стягнення з вказаного відповідача на користь позивача витрат за проведення експертизи - немає.

В іншій частині рішення суду не переглядалося, оскільки фактично не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір відшкодування судового збору, стягуваного з товариства з обмеженою відповідальністю «Ватутіна» на користь ОСОБА_3 із 3 551 гривні 20 копійок до 551 гривні 20 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

Т.В.Серебрякова