Справа № 1006/5366/12 Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.

Провадження № 22-ц/780/989/17 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.

Категорія 58 09.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С, членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи Олега Ярославовича,

В С Т А Н О В И Л А :

03 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою, де просив визнати бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві Гречухи Олега Ярославовича неправомірною, зобов'язати його або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби надіслати виконавчий лист Бородянського районного суду №1006/5366/12, виданого 29 липня 2013 року, за яким було відкрито виконавче провадження на стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фірма «Т.М.М.» коштів на загальну суму 8 733 999,50 грн. за належним місцем його проживання та роботи - с. Бородянка Київської області, а саме, у відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області та закінчити дане виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 01 серпня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа №1006/5366/12 від 29 липня 2013 року, виданого Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фірма «Т.М.М.» коштів у розмірі 8 728 925 грн. та 5 074,50 грн. судового збору.

На даний час у заявника відсутнє будь-яке майно у м. Києві, він зареєстрований та проживає в с. Бородянка Київської області, там же й працює, є засновником ряду товариств, які зареєстровані в с. Бородянка, в зв'язку з чим державний виконавець в порядку ч. 5 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» має передати виконавчий документ за належністю до іншого органу державної виконавчої служби.

Однак, незважаючи на звернення представника заявника до державного виконавця з цього приводу 22 серпня 2016 року, будь-яких дій державним виконавцем по цій заяві не вчинено.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи Олега Ярославовича залишено без задоволення.

На обґрунтування ухваленої постанови місцевий суд серед іншого зазначив, що оскільки матеріали виконавчого провадження містять відомості про наявність у боржника майна в м. Києві, а саме, цінних паперів, які обліковуються за ОСОБА_2 в депозитарній установі ТОВ «Фінтайм» в м. Києві, жодних обставин, які б ускладнювали виконання рішення заявником не наведено, то суд вважає, що підстав для визнання бездіяльності державного виконавця протиправною, зобов'язання його надіслати виконавчий лист на стягнення з боржника коштів до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області та закрити виконавче провадження не вбачається, а тому в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, де просить скасувати судове рішення та задовольнити скаргу по суті, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення матеріального та процессуального права при його ухваленні.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, керуючись наступним.

Згідно положень ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як встановолено судом, що підверджується і матеріалами справи, на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року Бородянським районним судом Київської області виданий 29 липня 2013 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фірма «Т.М.М.» коштів у розмірі 8 728 925 грн. та 5 074,50 грн. судового збору ( а.с. 21, 44-45, 54-55 ).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського Сергія Станіславовича від 01 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження на стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фірма «Т.М.М.» коштів на загальну суму 8 733 999,50 грн. та 5 074,50 грн. судового збору (а.с. 24).

22 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження та надіслання виконавчого листа за місцем свого проживання та роботи, а 03 листопада 2016 року, не отримавши відповіді на своє звернення від Гречухи Олега Ярославовича у якого знаходиться виконавче провадження, подав до суду вказану скаргу ( а.с. 1-3, 4, 5, 103-104 ).

Постановляючи ухвалу з приводу відмови у заявлених вимогах ОСОБА_2 щодо зобов'язання Гречухи Олега Ярославовича чи інших посадових осіб надіслати виконавчий лист за місцем його проживання та роботи, закінчити виконавче провадження, суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, правильно прийшов до переконання про їх необґрунтованість, вчинення дій державним виконавцем у межах своєї компетенції, з дотриманням прав та свобод заявника, вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Окрім іншого, боржник має чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, цінні папери в депозитарній установі ТОВ «Фінтайм» в м. Києві, що унеможливлює задоволення його вимог згідно заяви ( а.с. 31, 32 ).

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необгрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення матеріального та процессуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 11, 20, 24, 49, 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та спростовуються дослідженими по справі доказами.

При цьому, скарга ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи Олега Ярославовича в частині залишення без задоволення вимог скарги щодо ненадання відповіді на звернення заявника від 22 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, на переконання суду другої інстанції, є обґрунтованою, оскільки будь-якого повідомлення з цього приводу заявник не отримав.

Таким чином, державний виконавець не виконав своїх зобов'язань, покладених на нього ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року щодо розгляду заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхніх клопотань.

Відтак, вимоги ОСОБА_2 у цій частині, на переконання апеляційного суду, підлягають задоволенню, а ухвала з цього питання, - скасуванню з передачею питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, на переконання суду другої інстанції, в зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, ухвала Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року в названій частині підлягає скасуванню у відповідності до положень п. 3 ст. 312 ЦПК України із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 02 грудня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи Олега Ярославовича, в частині залишення без задоволення вимог скарги щодо ненадання відповіді на звернення заявника від 22 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, скасувати і передати питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалу зилишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

О.П. Коцюрба