Справа № 2-а-1177/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 року Кагарлицький районний суд Київської
області
в складі: головуючого суддя Закаблук О.В.
при секретарі: Хміль Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі просять суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі щодо відмови у перерахунку пенсій їм: ОСОБА_1, ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі провести перерахунок пенсії їм: ОСОБА_1, ОСОБА_2 в розмірі з урахуванням підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та кожному виплатити не донараховану суму, посилаючись на те, що вони: ОСОБА_1, - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, - ІНФОРМАЦІЯ_2, - відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дітьми війни. Згідно ст.. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного України в районах і містах » від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним фінансуванням та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.
Всупереч положенням ст.. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу бюджету України на 2006 рік від 20.12.2005 р. та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення ст.. 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 р. положення, що призупиняли дію ст.. 6 Закону, були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належну їм допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 р.
Відповідно до положень ст.. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною 20 ст. І Бюджетного кодексу України, визначено, що закон про Державний Бюджет України - це закон, який стверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
Як зазначалося вище, положення ст.. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст.. 6 вважає, відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2006 рік також.
З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення № Ю-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4 якого було встановлено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони».
Керуючись вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду України та чинним законодавством України, ними: ОСОБА_1, - 12 серпня 2009 року, ОСОБА_2, - були направлені письмові звернення до відповідача, з вимогою здійснити нарахування належних їм, як дітям війни, соціальної державної допомоги у розмірі ЗО відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006 -2009 рік та забезпечити її виплату.
Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач як орган владних повноважень, відмовляє їм у гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві.
Позивачі вважають, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті їм соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законами України.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 02.12.2005 року № 3235 розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01 січня 2006 року 350 грн., з 01.07.2006 року - 375 гри., з 01.12.2006 року - 400 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489 розмір мінімальної заробітної плати встановлений з квітня 2007 року 420 грн., з 01.07.2007 року - 440 грн.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня -498 грн.
Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 року становить: ((4302 + 4809 + 5793) х 30 : 100 = 4471 грн. 20 коп.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засіданні не з'явилася та подала до суду заяву, в якій просить суд позовні заяви позивачів залишити без задоволення з наступних підстав. Позивачі перебувають на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області та одержують пенсію за віком. 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», встановлено, що з 2007 р. підвищення до пенсій або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується лише особам, які є інвалідами. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабміну 24.10.2007 року № 1261. відповідно до п. 15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджується Кабміном України. Пункт 9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України. Враховуючи те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат цим законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду, то порушень з боку Пенсійного фонду взагалі не вбачається. В період 2006-2007 року законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст. 6 вищеназваного Закону законодавчо врегульовано, а тому позивачці підвищення пенсії на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а тому сума виплаченої допомоги за 2008 рік становить 579,30 грн. окрім того, згідно з п. 1 ст. 100 КАС України пропущений строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. З позовних заяв та доданих до неї документів Управління ПФУ у Кагарлицькому районі Київської області не вбачає поважних причин для поновлення пропущеного строку.
Вислухавши позивачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити частково.
В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачі : ОСОБА_3, - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, - ІНФОРМАЦІЯ_5, - відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають статус дітей війни, як особи, які є громадянами України та яким на час закінчення другої світової війни було менше 18 років.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до ч. І Прикінцевих положень набрав чинності з 01 січня 2006 року.
Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивачі є дітьми війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на них повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом, у тому числі й право на підвищення пенсії на ЗО % мінімальної пенсії за віком, як передбачено це статтею 6 цього Закону.
Разом з тим ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймаються до уваги. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципи юридичної визначеності.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № ІО-рп/2008 року від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Звуження обсягу прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Враховуючи те, що позивачі є дітьми війни, вони наділені державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб,, які є дітьми війни.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, коли діяли неконституційні положення, вимоги позивачів до відповідача не підлягають до задоволення, так як рішення Конституційного Суду України на відповідача не покладався обов'язок перераховувати пенсії та виплатити підвищення до пенсії у зв'язку з дією неконституційних положень і такий же обов'язок на відповідача не покладався будь -яким Законом України на виконання вказаного рішення та такий обов'язок не передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а питання відшкодування шкоди і вирішується в порядку цивільного судочинства, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
За період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском без поважних причин позивачами строку звернення до суду за захистом своїх прав в один
рік, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав відповідно до ст. 99 ч. 2 КАС України. Суд враховуючи, що про порушення своїх прав кожен позивач повинен був дізнатися в момент здійснення їм щомісячної виплати без підвищення до пенсії, на яку вказують позивачі. А позовні заяви позивачі подали тільки 2009 року. Згідно ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову, так як на цьому наполягає відповідач, а тому в цій частині в задоволенні позовних вимог позивачам необхідно відмовити.
При вирішенні даних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України. Пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином встановлено, що постанова КМ України від 28.05.2008 року № 530, на яку вказує відповідач, не відповідає ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про розмір підвищення до пенсії, а тому відповідачу слід було застосувати Закон України, що не було зроблено відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка покладає обов'язок на органи державної влади, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
При розрахунку розміру підвищення до пенсії кожній дитині війни за вказаний судом період слід виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка визначається відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при наявності страхового стажу та ч. 2 ст. 28 цього ж Закону при відсутності встановленого страхового стажу, так як це питання не було
врегульоване, але держава гарантує права громадян на соціальний захист згідно ст.. ст.. 22, 46 Конституції України і тому застосовується аналогія закону на підставі ст.. 9 ч. 7 КАС України.
Відповідно до ст.. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Кожен позивач -жінка і кожен позивач - чоловік має вказаний вище страховий стаж, що підтверджується розпорядженнями відповідача про перерахунок пенсій.
Відповідно до ст.. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становив з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року 498 грн.
Суд вважає, що слід визнати неправомірною бездіяльність відповідача у не проведенні перерахування пенсії та не проведенні виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період часу з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року позивачам та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії та виплатити підвищення до пенсії позивачам за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року, з урахуванням виплачених сум позивачам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі щодо відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2 у перерахунку пенсій у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі провести перерахунок пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2 з урахуванням підвищення її на ЗО % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року та кожному виплатити не донараховану суму.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення,, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі..
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :