Єдиний унікальний номер 192/1645/16-к

Номер провадження 1-кп/201/96/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Ополинської І.Г.,

суддів - Гончаренко В.М., Ткаченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Геліч Н.В.,

прокурора - Шевякова С.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Магроліна В.Г.,

потерпілої - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040570000016 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, із повною середньою освітою, не одруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 29 травня 1997 року за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140 КК України, із застосуванням ст. 45 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі умовно з випробувальним строком на 1 рік;

- 21 січня 1998 року за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, без конфіскації майна;

- 11 лютого 2000 року за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, із застосуванням ст. ст. 42, 43 КК України, до остаточного покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2001 року звільненого на підставі ст. 53 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 6 днів;

- 18 червня 2003 року за вироком Томаківського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, КК України, із застосуванням ст.71 КК України до остаточного покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30 грудня 2004 року за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187, ст. 395 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

- відповідно до постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року звільненого на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 12 днів;

- 12 грудня 2011 року за вирком Томаківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 297, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. ст. 70, 71, 72 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого 30 березня 2015 року із Синельниківської виправної колонії № 94 по відбуттю терміну покарання;

- 19 листопада 2015 року за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, бажаючи знайти місце для ночівлі, 09 січня 2016 року приблизно о 17 годині вирішив незаконно проникнути до житлового будинку АДРЕСА_2 в якому постійно мешкав ОСОБА_4, який придбав цей будинок у його власника ОСОБА_5 за усною домовленістю.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 у цей же день біля 17 голині 10 хвилин, шляхом вільного доступу, повз хвіртку проник на територію вказаного домоволодіння та впевнившись у тому, що вхідні двері будинку зачиненні на замок і у будинку нікого не має, навмисно порушуючи право ОСОБА_4 на недоторканність житла, гарантоване ст. 30 Конституції України, шляхом розбиття віконного скла будинку з боку вулиці незаконно проник до будинку, де перебував на протязі години.

09 січня 2016 року ОСОБА_1, знаходячись у будинку подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 куди з дозволу господарів заходив погрітися, побачив, що у будинку маються цінні речі, у тому числі мобільні телефони, ювелірні вироби та інше, що привернуло його увагу.

10 січня 2016 року ОСОБА_1 після вживання у період з 9 до 12 години спиртних напоїв, керуючись корисливими спонуканнями, вирішив спланувати та скоїти відкрите заволодіння майном ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із незаконним проникненням до їх житла, а також їх умисне вбивство.

При цьому, плануючи скоєння вказаних злочинів, ОСОБА_1 врахував, що подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_3 є особами похилого віку, а ОСОБА_6 має фізичні недоліки, унаслідок чого не будуть в змозі чинити йому активний опір і, крім того, для використання при скоєні злочину взяв із собою ножа, знайденого напередодні у будинку ОСОБА_4

У цей день приблизно о 12 години 20 хвилини він, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, приступив до реалізації свого злочинного наміру, прийшов до будинку подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_3 по зазначеному адресу та, відчинив хвіртку, увійшов до подвір'я.

ОСОБА_3, побачивши ОСОБА_1, вийшла до нього назустріч і спробувала перешкодити йому увійти до будинку, проте він напав на неї, схопив руками за одяг та затягнув до будинку, одночасно незаконно проникнув до житла.

ОСОБА_6, який знаходився на кухні будинку, побачив, що ОСОБА_1 схопив його дружину, і наблизився до них, а ОСОБА_1, припиняючи можливій опір з його боку, відштовхнув від себе ОСОБА_3, та напав на ОСОБА_6, схопив його лівою рукою за шию, притиснув обличчям до себе та приставив до його голови до лівого вуха ножа, після чого, погрожуючи йому вбивством, почав вимагати від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 надання йому грошей та інших цінних речей.

У цій час ОСОБА_3, розуміючи реальність погрози життю її чоловіка, схопила наявну у будинку пневматичну гвинтівку, яку навела на ОСОБА_1, зажадавши припинити злочинні дії та відпустити ОСОБА_6, але ОСОБА_1, не реагуючи на це та продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи умисно, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном та вбивства двох осіб, у тому числі ОСОБА_6, застосовуючи до нього насилля, небезпечне для життя, навмисно наніс потерпілому одного удару ножем у життєво - важливу частину тіла людини - голову, в область лівого вуха, після чого кинув його ні підлогу.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження: рубець у лівій передвушній ділянці, крововилив у товщі м'яких покривних тканин голови у лівій лобно-скронево-тім′яній ділянці, розсічення твердої мозкової оболонки у лівій скроневій ділянці, перелом лівої скроневої кістки, згорток крові під твердою мозковою оболонкою у лівих середній та задній черепних ямках, крововилив під м'якою мозковою оболонкою, розм'якшення речовини лівої скроневої частки до лівого бічного шлуночка, численні вогнищеві крововиливи у речовині відповідно; ділянки просякнення некротизованого нейропілю еритроцитами, виражений набряк у речовині головного мозку, внаслідок чого, ІНФОРМАЦІЯ_12 року він помер у реанімаційному відділенні ОКЛ імені Мечникова у м. Дніпропетровську.

Всі тілесні ушкодження стосовно до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.

Причиною смерті потерпілого ОСОБА_6 явилася відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому лівої скроневої кістки, розсічення твердої мозкової оболонки у ділянці лівої скроневої кістки, крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки, у речовину головного мозку, котра ускладнилася розвитком його набряку.

Далі ОСОБА_1, бажаючи досягнути запланованого злочинного результату, не дивлячись на вжиті ОСОБА_3 спроби припинити його дії та захистити себе і свого чоловіка, продовжуючи свою злочинну діяльність, схопив її за одяг і штовхнув на підлогу, після чого сів на неї зверху та обома руками намагався схопити за шию, але не зміг цього зробити, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_3 із корисливих спонукань, наніс їй не менше 13 ударів ножем у міста розташування життєво важливих органів - в область грудної клітини ззаду та поперекової області спини. Цими навмисними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: п'ять проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини праворуч, які розпочинаються ранами по навколо хребтовій лінії, на ділянці розміром 9x8 см, (нижче проекції кута лопатки та на 2 см праворуч від умовної серединної лінії тіла), переходять в раньові канали, з ушкодженням, по ходу яких шкіри, підшкірно-жирової клітковини, далі проникають в плевральну порожнину, з ушкодженням правої легені та явищами правостороннього гемопневмотораксу; які за своїм характером, як кожне окремо, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, а також 8 непроникаючих колото-різаних поранень на спині праворуч, в поперековій області праворуч, на спині ліворуч, в поперековій області по центру, праворуч та ліворуч, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах, які за своїм характером, як кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

Перервавшись від доведення до кінця свого наміру на вбивство ОСОБА_3, для доведення до кінця свого наміру, спрямованого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 перетягнув потерпілу до спальної кімнати, де штовхнув на диван і став вимагати надання грошей та коштовностей, при цьому зняв з її обох рук три срібних кільця, з вух дві срібних сережок, з шиї срібний ланцюг, на якій був золотий кулон у вигляді знаку зодіаку «Ваги», та срібний хрест. Крім того, він з правої руки лежачого у коридору на підлозі ОСОБА_6 зняв золоте кільце, а з шиї - срібний ланцюг із срібним хрестом, а також заволодів іншим майном, знайденим у будинку, таким чином заволодів наступним майном, що належало потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_3: - срібною каблучкою вагою 1,35 грамів, вартістю 13 гривень 37 копійок;

- срібною каблучкою вагою 1,7 грамів, вартістю 168 гривень 3 копійки,

- срібною каблучкою вагою 1,6 грамів, вартістю 158 гривень 40 копійок,

- срібними сережками вагою 1 грам, вартістю 9 гривень 90 копійок,

- срібним ланцюгом вагою 7,87 грамів, вартістю 77 гривень 91 копійка,

- срібним хрестиком вагою 1,0 грам, вартістю 9 гривень 90 копійок,

- золотим кулоном у вигляді знаку зодіаку « Терези » вагою 0,9 грамів, вартістю - 436 гривень 50 копійок,

- золотою каблучкою вагою 5,1 грамів вартістю - 2473 гривні 50 копійок,

- срібним ланцюгом вагою 4,71 грамів, вартістю - 46 гривень 63 копійки,

- срібним хрестиком вагою 1 грам, вартістю - 9 гривень 90 копійок, - парфумерною водою «Moment de Bonheur» флакон 50 мл вартістю - 357 гривень, - цигарки «Fiueeas» у кількості 10 пачок, вартістю 10 гривень 00 копійок за одну пачку на загальну суму 100 гривень, - цифровим телевізійним приймачем «STRONG HD RVB Т2», вартістю 450 гривень,

- грошима в сумі 274 гривні 20 копійок;

- мобільним телефоном «Нокіа» моделі «225» вартістю 520 гривень 00 копійок;

- мобільний телефон «Нокіа-6030» вартістю - 135 гривень 00 копійок.

Всього ОСОБА_1 заволодів чужим майном, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на загальну суму 5 240 гривень 51 копійка, спричинивши останнім матеріальну шкоду на вказану суму.

Тим часом ОСОБА_3, скориставшись тим, що ОСОБА_1 відволікся, складаючи викрадені речі до кишень та пакету, вибігла з будинку на вулицю, взяв свій мобільний телефон, зачинившись у туалеті, звідки зателефонувала знайомій ОСОБА_7 і попросила про допомогу.

Помітивши, що ОСОБА_3 вибігла на вулицю, ОСОБА_1 побіг за неї, відчинив двері туалету і там, дізнавшись, що вона викликала допомогу, вихопив з її рук мобільний телефон, заволодів ним, та побоюючись бути затриманим, вимушено з місця скоєння злочину зник, не скоїв усіх дій, які вважав за необхідними для доведення злочину - умисного вбивства ОСОБА_3 із корисливих спонукань, а також умисного вбивства двох та більш осіб до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла особи.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, тобто скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насиллям, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка підділася нападу (розбій), поєднане із проникненням до житла, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство ОСОБА_6 із корисливих спонукань, і за ч. 3 ст. 15, п. 1 та 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_3 із корисливих спонукань і незакінчений замах на умисне вбивство двох і більш осіб.

Саме таке формулювання обвинувачення із визначеною правовою кваліфікацією, визнано колегією суддів доведеним у наслідок ґрунтовного та змістовного дослідження усього обсягу наданих доказів сторонами кримінального провадження, аналіз яких і підтвердив обставини події, встановленні судом.

Зокрема, виходячи із показів потерпілого ОСОБА_4 встановлено, що він проживає в АДРЕСА_4, який придбав за домовленістю із ОСОБА_5 25 грудня 2015 року він виїхав зі свого будинку до родичів у с. Новопетрівка Запорізького району Запорізької області. Вхідні двері закрив і попросив сусіда ОСОБА_8, який проживає напроти, приглянути за його будинком.

14 січня 2016 року він повернувся до свого будинку, зайшов разом із сусідом ОСОБА_8 та побачив, що вхідні двері будинку відчинені, в середині будинку на ліжку знаходяться уламки скла, а в кімнаті зі сторони вулиці розбите вікно. Оглянувши будинок, біля ліжка виявив речі, які йому не належать, а у нього зникли нові чоловічі чоботи, два светри, теплі дуті чоловічі штани чорного кольору, а з кухонного столу зник один кухонний ніж з рукояткою світлого кольору обмотаною синьою стрічкою, які для нього матеріальної цінності не становлять. Додав, що в подальшому його одяг був виявлений на ОСОБА_1. Під час досудового розслідування серед пред'явлених йому для впізнання ножів, він впізнав свій ніж із рукояткою, обмотаною стрічкою синього кольору. Зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляє, висловив думку про призначення ОСОБА_1 суворого покарання.

Вказані покази потерпілого ОСОБА_4 визнані колегією суддів достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів на підставі яких судом встановлені обставини кримінального правопорушення.

Окрім того, такі покази потерпілого повністю узгоджуються із показаннями ОСОБА_1, наданими ним у судовому засіданні, який підтвердив, що 09 січня 2016 року незаконно проник до домоволодіння ОСОБА_4, де взяв кухонний ніж, яким в подальшому спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 і який був виявлений працівниками поліції при огляді місця події за його вказівкою.

Отже, виходячи із показів потерпілого та обвинуваченого, які узгоджуються між собою та із сукупністю досліджених доказів, колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 09 січня 2016 року проник до домоволодіння потерпілого ОСОБА_9, де взяв тій самий кухонний ніж, яким спричинив тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_3 і який вилучено в ході огляду в домоволодінні останніх.

Таким чином, не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_4 у колегії суддів не має жодних підстав, оскільки під час судового розгляду судом не встановлено, а стороною захисту не наведено, об'єктивних та переконливих доводів, з яких би потерпілий давав неправдиві покази або обмовляв обвинуваченого ОСОБА_1

Із показів свідка ОСОБА_8 встановлено, що останній проживає у АДРЕСА_5. Зазначив, що взимку 2016 року бачив у їх сілі обвинуваченого ОСОБА_1 В той же період, точну дату вже не пам'ятає, його сусід ОСОБА_4 виїжджав до родичів і просив приглянути за його домоволодінням. Після повернення ОСОБА_9 вони з ним виявили, що у будинок хтось проник шляхом розбиття вікна, речі в середині будинку були розкидані.

Вказані покази свідка ОСОБА_8 визнані колегією суддів достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів на підставі яких судом встановлені обставини кримінального правопорушення.

Окрім того, такі покази ОСОБА_8 повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1, а тому, не довіряти показанням свідка у колегії суддів не має жодних підстав, оскільки під час судового розгляду судом не встановлено, а стороною захисту не наведено, об'єктивних та переконливих доводів, з яких би останній давав неправдиві покази або обмовляв обвинуваченого ОСОБА_1

Із показів допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3 встановлено, що обвинуваченого ОСОБА_1 раніше не знала і ніяких відносин з ним не підтримувала. Потерпілий ОСОБА_6 був її чоловіком, з яким вони мешкали за адресою: АДРЕСА_6 Напередодні подій, 09 січня 2016 року в денний час обвинувачений вперше прийшов до їх домоволодіння і попросив води. Тоді вони запросили його до будинку, поспілкувалися, нагодували, і приблизно о 15 годині обвинувачений сказав, що йому необхідно їхати у м. Запоріжжя і пішов. 10 січня 2016 року, в денний час, після 12 години, вона разом із ОСОБА_6 знаходилися у домоволодінні, коли побачила, як обвинувачений різко зайшов у хвіртку. Вона вийшла на поріг, ОСОБА_1 запитав у неї, чи дід вдома, а потім схопив за одяг і затягнув до будинку. В цей момент вона побачила, як на веранду вийшов її чоловік ОСОБА_6 Тоді обвинувачений обхопив рукою ОСОБА_6 за шию, і тримаючи у правій руці ніж із рукояткою темного кольору лезо якого було довжиною приблизно 15-20 см, приставив до лівого вуха її чоловіка та став вимагати цінні речі. Вона, намагаючись захиститися від протиправних дій обвинуваченого схопила гвинтівку і направила обвинуваченому в обличчя. В цей момент ОСОБА_1 загнав ножа в область лівого вуха її чоловіка, а вона нанесла один удар прикладом гвинтівки обвинуваченому в обличчя. Після чого, обвинувачений кинув її чоловіка, який впав на підлогу без ознак життя, з його голови текла кров. Далі ОСОБА_10 підійшов до неї, схопив за одяг і сказав, що буде вбивати її, кинув животом на підлогу, сів зверху, задер дублянку і почав наносити численні удари ножом в спину - в область грудної клітини праворуч та бив до тих пір, доки ніж не погнувся. Після чого, він кинув ніж в сторону, взяв її за шкварки і став вимагати гроші та золото. Далі став ходити по кімнатах, все перевертав, шукав гроші, питав де мобільні телефони. Тоді, вона передала обвинуваченому мобільний телефон її чоловіка. ОСОБА_1 затягнув її в іншу кімнату, де зняв з неї срібний ланцюг з хрестиком, золотий кулон у вигляді терезів, дві срібні каблучки. У ОСОБА_6 з пальця золоту каблучку, а також срібний ланцюг з хрестиком. Поки обвинувачений шукав цінні речі у кімнаті її чоловіка, вона, скориставшись тим, що він відволікся, встигла схопити мобільний телефон з веранди і вибігла до літнього туалету, де закрилася і стала дзвонити родичці ОСОБА_7, яку попрохала викликати поліцію. Але в цей момент обвинувачений зламав двері туалету і побачив, як вона розмовляла по мобільному телефону, вихопив телефон з її рук і запитав, чи дзвонила вона кудись. По її обличчю він зрозумів, що вона викликала допомогу і став тікати через город в сторону Нікопольської траси, при цьому, у нього в руках вона побачила свій пакет, в якому, як з'ясувалося пізніше, був її гаманець із грошима, цигарки та інше майно. Після чого, вона на деякий час втратила свідомість, а коли прийшла до тями, повернулася до будинку і побачила сусідів. Далі приїхали співробітники поліції, швидка медична допомога, голова ради - ОСОБА_11, яким вона описала прикмети обвинуваченого та вказала в яку сторону він втік. Протягом години ОСОБА_1 затримали і привезли до її домоволодіння. Її чоловік виявився живим, його відвезли до лікарні, де через 14 днів в реанімації він помер від ножового поранення. Зазначила, що обвинувачений спричинив їй 13 ножових поранень тим же ножом, що і її чоловіку, з приводу чого вона знаходилася на стаціонарному лікуванні. Вказала, що у той день обвинувачений був одягнений у зимову куртку чорного кольору та спортивні чорні брюки. Додала, що під час огляду домоволодіння за участю обвинуваченого, останній вказав на відро на веранді, куди він викинув ніж, яким спричинив їй та її чоловіку ОСОБА_6 ножові поранення. Даний ніж у та її одяг із дірками від ударів ножом було вилучено. Також підтвердила, що під час досудового розслідування за її участю проведено слідчий експеримент, під час якого вона на місці вказала про обставини та механізм нанесення їй та її чоловіку ОСОБА_6 тілесних ушкоджень обвинуваченим. Зазначила, що під час досудового розслідування серед пред'явлених їй чотирьох осіб впізнала обвинуваченого ОСОБА_1, так як добре його запам'ятала. Додала, що під час досудового розслідування викрадені обвинуваченим в той день золоті і срібні прикраси, вилучені у останнього, вона впізнала серед інших речей, пред'явлених їй для впізнання. Зазначила, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 заволодів майном її та її чоловіка, зокрема, срібними та золотими прикрасами, перелік яких зазначений в обвинувальному акті, 2 мобільними телефонами, грошима у сумі 274 гривні, парфюмерною водою, телевізійним приймачем та цигарками, на загальну суму 5 240 гривень 51 копійка. Підтримала у повному обсязі цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі. В обґрунтування цивільного позову зазначила, що нею понесені витрати на її лікування та лікування чоловіка - ОСОБА_6 в період їх перебування в лікарні, в результаті отримання тілесних ушкоджень, спричинених їм обвинуваченим ОСОБА_1, а також витрати, на поховання свого чоловіка ОСОБА_6, на підтвердження яких надала всі квитанції та чеки, що зберіглися. Додала, що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 їй спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які в свою чергу призвели до тривалої втрати здоров'я та порушення звичного укладу її життя, через що вона вимушена тривалий час лікуватися, і до теперішнього часу стан її здоров'я не відновився. Вказала, що їй спричинено не лише фізичну біль через отримані тілесні ушкодження, а й сильні душевні хвилювання та страждання через смерть її чоловіка ОСОБА_6, з яким вона прожила все життя і дуже його кохала. Просила суд призначити обвинуваченому ОСОБА_1 виключно суворе покарання.

Вказані покази потерпілої ОСОБА_3 визнані колегією суддів достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів на підставі яких судом встановлені обставини кримінального правопорушення.

При цьому, показання потерпілої ОСОБА_3 щодо механізму спричинення їй та її чоловіку ОСОБА_6 обвинуваченим тілесних ушкоджень узгоджуються з показаннями, наданими нею під час проведення за її участю слідчого експерименту та з висновком судово-медичних експертиз, а також із показами обвинуваченого ОСОБА_1 в частині спричинення потерпілому ОСОБА_6 ножового поранення, який вказав на аналогічний показанням потерпілої механізм його спричинення.

Водночас покази потерпілої ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо знаряддя злочину - ножу із пластиковою рукояткою обмотаною стрічкою синього кольору, яким спричинені тілесні ушкодження, повністю збігаються.

За таких обставин, не довіряти показанням потерпілої ОСОБА_3 у колегії суддів не має жодних підстав, оскільки під час судового розгляду судом не встановлено, а стороною захисту не наведено, об'єктивних та переконливих доводів, з яких би потерпіла давала неправдиві покази або обмовляла обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_12

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він проживає у АДРЕСА_7 разом із дядьком ОСОБА_14 В січні 2016 року у с. Малозахарино він зустрів та познайомився із раніше невідомим чоловіком, яким в подальшому виявився ОСОБА_1 В той же ввечері, точний час вже не пам'ятає, ОСОБА_1 попрохав пустити його переночувати, так як грошей у нього на дорогу не було, а на вулиці було холодно, і він погодився.

10 січня 2016 року з ранку вони з ОСОБА_1 вживали горілку та близько 12 години останній повідомив, що піде на Нікопольську трасу, звідки поїде до м. Запоріжжя та вийшов з будинку.

Того ж дня після 14 години, до нього приїхали голова їх села ОСОБА_11 та працівники поліції, які питали чи був нього вдома хтось не із місцевих, на що відповів, що у цієї ночі у нього був чоловік на ім'я ОСОБА_11, описав його прикмети, одяг і вказав, що останній пішов у сторону Нікопольської траси.

Після чого, він разом із працівниками поліції та сільським головою ОСОБА_11, на автомобілі останнього поїхали до Нікопольської траси в сторону м. Запоріжжя шукати ОСОБА_11.

По автодорозі Дніпропетровськ-Запоріжжя біля Нікопольського віадуку на узбіччі стояв ОСОБА_11, який напередодні ночував у нього, про що він повідомив працівникам поліції. Зупинившись працівники поліції попрохали ОСОБА_11 проїхати з ними до с. Малозахарино, на що той погодився і самостійно сів до автомобіля.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_13 його племінник, з яким він проживає на АДРЕСА_8. У судовому засіданні свідок підтвердив факт знаходження у них вдома обвинуваченого ОСОБА_1 взимку 2016 року одну ніч та вживання з ОСОБА_13 алкогольних напоїв.

Отже, виходячи із показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, колегію суддів встановлено, що останні підтверджують факт перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у зазначений час та місці у с. Малозахарино і вживання алкогольних напоїв у день вчинення злочину відносно потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Такі показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 повністю узгоджуються із показами обвинуваченого ОСОБА_1, який підтвердив факт знаходження його у будинку свідків 10 січня 2016 року і вживання алкогольних напоїв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що проживає у с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області і є старостою населених пунктів. 10 січня 2016 року в денний час йому на мобільний телефон зателефонував житель їх села ОСОБА_15 і розповів, що ОСОБА_7 повідомила про жахливі події, які відбулися у домоволодінні подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_3 Також ОСОБА_15 повідомив, що приїхав до будинку ОСОБА_3 та виявив, що ОСОБА_6 лежить на підлозі і з його голови тече кров, а поруч з ним знаходилася ОСОБА_3, при цьому, речі по будинку були розкидані по будинку, тоді він відразу викликав швидку допомогу. Після цього дзвінка він приїхав до домоволодіння ОСОБА_6 і ОСОБА_3 для з'ясування обставин, де побачив ОСОБА_16 і лежачого на підлозі ОСОБА_6 Далі він перевірив пульс, виявивши, що останній дихає. По всьому будинку були розкидані речі, шафи відкриті, на подвір'ї домоволодіння він виявив поліетиленовий пакет із цигарками, тюнером та ще якимось речами. На снігу побачив сліди, які вели в сторону городу. Далі приїхала швидка медична допомога і поліція. Працівники стали проводити оперативно-розшукові дії і його автомобілі поїхали до ОСОБА_13, який розповів про те, що вночі у нього був ОСОБА_11, з яким він вживав алкогольні напої та який збирався до м. Запоріжжя. Після чого, вони разом із ОСОБА_13 поїхали шукати злочинця. Проїхавши деяку відстань по автомобільній дорозі Дніпропетровськ - Запоріжжя на узбіччі дороги вони побачили чоловіка, в якому ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_11, який ночував у нього вдома. При цьому, на одязі ОСОБА_11 були сліди крові. Тоді вони забрали ОСОБА_11, який виявився ОСОБА_1 і поїхали до домоволодіння потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, де останній вказав на відро із водою на веранді, куди він викинув ніж, яким спричинив тілесні ушкодження потерпілим. Далі у ОСОБА_1 в карманах одягненої на ньому зимової куртки чорного кольору були виявлені срібні та золоті прикраси, духи, 2 мобільних телефони. При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що це він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 і ОСОБА_3

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які є працівниками Солонянсктого відділу поліції ДВП ГУНПУ в Дніпропетровській області, суду показали, що 10 січня 2016 року вони перебували у наряді у складі СОГ і отримали від чергового повідомлення, що в сю Малозахирино скоєно напад на сім'ю. Вони виїхали на місце події до домоволодіння АДРЕСА_9 де вже знаходилися лікарі швидкої медичної допомоги, які надавали допомогу ОСОБА_6, потерпіла ОСОБА_3, ОСОБА_11 та сільські мешканці. Під час проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію, що невідомий чоловік, який приїхав до с. Малозахарино і можливо був причасний до вчинення злочину спілкувався із ОСОБА_13 Тоді вони на автомобілі ОСОБА_11 приїхали до ОСОБА_13 і він пояснив, що дійсно у нього перебував чоловік на ім'я ОСОБА_11, з яким вони в цей день вживали алкогольні напої, після чого останній сказав, що поїде до м. Запоріжжя і пішов. Також ОСОБА_13 описав зовнішність ОСОБА_11 і сказав, що може його впізнати. Після чого, вони разом поїхали шукати цього чоловіка. Проїхавши деяку відстань по автомобільній дорозі Дніпропетровськ - Запоріжжя на узбіччі дороги вони побачили чоловіка, в якому ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_11, який ночував у нього вдома. При цьому, на одязі ОСОБА_11 були сліди крові. Тоді вони забрали ОСОБА_11, який виявився ОСОБА_1 і поїхали до домоволодіння потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, де останній вказав на відро із водою на веранді, куди він викинув ніж, яким спричинив тілесні ушкодження потерпілим. Далі у ОСОБА_1 в карманах одягненої на ньому зимової куртки чорного кольору були виявлені срібні та золоті прикраси, духи, 2 мобільних телефони. При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що це він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 і ОСОБА_3 Зазначив, що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння.

Отже, виходячи із проаналізованих показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, колегією суддів встановлено, що 10 січня 2016 року безпосередньо після вчинення злочинів у домоволодінні потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1 був виявлений на Запорізькій трасі і доставлений на місце події до домоволодіння потерпілих, де він вказав на місце знаходження ножу, яким він спричинив тілесні ушкодження потерпілим та зізнався у вчиненому. Також при особистому обшуку обвинуваченого у нього виявлені цінні речі потерпілих, якими ОСОБА_1 заволодів під час вчинення злочинних дій, та зимову куртку, в який останній був одягнений в момент вчинення злочинів із плямами крові.

Вказані покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повністю узгоджуються із показами обвинуваченого ОСОБА_1, який підтвердив покази свідків, а також із показами потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Отже, такі покази визнані колегією суддів достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів на підставі яких судом встановлені обставини кримінального правопорушення.

Таким чином, не довіряти показанням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у колегії суддів не має жодних підстав, оскільки під час судового розгляду судом не встановлено, а стороною захисту не наведено, об'єктивних та переконливих доводів, з яких би свідки давали неправдиві покази або обмовляли обвинуваченого ОСОБА_1

Отже, аналіз показів потерпілої ОСОБА_3 та вказаних свідків свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 і правильність встановленого органом досудового розслідування корисливого мотиву скоєння ним злочинів.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_19 суду показав, що в рамках даного кримінального провадження ним проведено судово-медичні експертизи трупа потерпілого ОСОБА_6 Зазначив, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 ним встановлені тілесні ушкодження, які описані у висновку, смерть потерпілого наступила від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому лівої скроневої кістки, розсічення твердої мозкової оболонки у ділянці лівої скроневої кістки, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, у речовину головного мозку, котра ускладнилася розвитком його набряку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними судово-гістологічного дослідження. Зазначив, що дані тілесні ушкодження утворилися від одної дії твердого предмету пласкої форми, яким міг бути і ніж, та виключив утворення таких тілесних ушкоджень при падінні потерпілого на підлогу. Додав, що за результатами слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, який вказав механізм спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, зокрема, показав, що лівою рукою обхватив за шию ОСОБА_6, і тримаючи в правій руці ножа, наніс один удар ним (лезом) в область вуха ліворуч, ним проведено додаткову судово-медичну експертизу, відповідно до висновку якої тілесні ушкодження на голові потерпілого могли бути спричинені за вказаних обвинуваченим умов.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12016040570000016 встановлено, що на підставі заяви потерпілої ОСОБА_3 10 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 187 КК України; відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 січня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 162 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви потерпілого ОСОБА_4 22 березня 2016 року; відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2016 року.

З протоколу про прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10 січня 2016 року встановлено, що інспектор СПП Солонянського ВП ДВП капітаном поліції ОСОБА_20 прийняв усну заяву від ОСОБА_3 про вчинення відносно неї 10 січня 2016 року АДРЕСА_6 розбійного нападу та заволодіння належним їй майном.

З протоколу огляду місця події від 10 січня 2016 року з додатком до нього у вигляді фото таблиці вбачається, що на підставі заяви потерпілої ОСОБА_3, слідчим, в присутності двох понятих, встановлено та зафіксовано місце вчинення злочину - відкрита ділянка місцевості по АДРЕСА_6 по зазначеній адресі. Під час огляду виявлено, що при вході в будинок в невеличкій кімнаті на підлозі лежать три білі серветки з плямами червоного кольору, на лутці дерев'яних дверей у кухонну кімнату маються плями бурого кольору, при вході в іншу кімнату мається калюжа води з червоним відтінком, поряд з якою лежить дерев'яна палиця і частина чорної тканини зі слідами червоного кольору, на підлозі біля холодильника лежить гвинтівка, у третій кімнаті будинку звичайна обстановка порушена, речі із шафи розкидані по підлозі, на ліжку маються плями бурого кольору. В ході проведення даного огляду вилучено три серветки з плямами бурого кольору, гвинтівку з рукояткою світло-коричневого кольору та стволом чорного кольору з іржею.

З протоколу огляду місця події від 10 січня 2016 року з додатком до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що слідчим, в присутності двох понятих, за участю ОСОБА_1, оглянуто приміщення будинку АДРЕСА_6 під час якого ОСОБА_1 вказав на пластикове відро чорного кольору з водою, в яке він викинув ніж. Під час огляду пластикового відра виявлено та вилучено ніж із рукояткою, обмотаною стрічкою синього кольору, довжиною 9,5 см, лезо ножа довжиною 9,5 см у зігнутому стані. , який після огляду вилучено

З протоколу огляду від 10 січня 2016 року встановлено, що слідчим, в присутності двох понятих, проведено огляд відкритої ділянки місцевості біля городу за житловим будинком АДРЕСА_6, під час якого на землі виявлено поліетиленовий пакет темно-синього кольору, в якому знаходилися 8 пачок запакованих цигарок «Fluieras» червоного кольору, приставку Т2 «STRONG srt 8300» з кодом активації 20597977-82 та інші речі. Після огляду пакет з речами опечатано та вилучено.

З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2016 року встановлено, що слідчим в присутності двох понятих потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання чотири фотознімки осіб чоловічої статті, серед яких остання впізнала особу під № 4, яка 10 січня 2016 року здійснила розбійний напад на неї та її чоловіка ОСОБА_6 у будинку АДРЕСА_6.

З протоколу огляду місця події від 24 січня 2016 року встановлено, що слідчим в присутності понятих, оглянуто труп ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, доставленого до КЗ « Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова пл. Жовтнева, буд. 14», ІНФОРМАЦІЯ_11 року о 16 годині 30 хвилин, та який помер в зазначеній лікарні ІНФОРМАЦІЯ_13 року о 15 годині 30 хвилин з діагнозом тупа закрита черепно-мозкова травма, ЧГМ.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 19 березня 2016 року з додатком до нього у вигляді фото таблиці, що потерпіла ОСОБА_3 під час здійснення вказаної слідчої (розшукової) дії в присутності слідчого та понятих, на місці події у будинку АДРЕСА_6 Дніпропетровської області, вказала про обставини та механізм спричинення їй та її чоловіку ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 10 січня 2016 року. Зокрема, зазначила місце розташування її чоловіка ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в момент спричинення тілесних ушкоджень, вказавши, що ОСОБА_1 лівою рукою обхватив за шию ОСОБА_6, і тримаючи в правій руці ножа, наніс лезом ножа один удар ним в область вуха ліворуч, після чого кинув потерпілого на підлогу. Також вказала на місце розташування її та ОСОБА_1 в момент спричинення їй тілесних ушкоджень, вказавши, що ОСОБА_1 кинув її на підлогу і сівши зверху став наносити численні удари тим же ножом в область спини ліворуч та праворуч, після чого ОСОБА_1 став тягати її по кімнатах будинку, вимагаючи цінні речі. Окрім того, під час слідчого експерименту вказала, що ОСОБА_1 заволодів її майном, а також зазначила яким чином їй вдалося вибігти з будинку і закритися у літньому туалеті, де її знайшов ОСОБА_1 і вихопив з рук мобільний телефон.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 16 лютого 2016 року з додатком до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що ОСОБА_1 під час здійснення вказаної слідчої (розшукової) дії в присутності слідчого, захисника та понятих, вказав про обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 10 січня 2016 року у будинку АДРЕСА_6 Дніпропетровської області, зокрема, зазначив місце розташування його та потерпілого ОСОБА_6 в момент спричинення тілесних ушкоджень, а також вказав, лівою рукою обхватив за шию ОСОБА_6, і тримаючи в правій руці ножа, наніс один удар ним (лезом) в область вуха ліворуч, після чого кинув потерпілого на підлогу, додавши, що подальші події він не пам'ятає.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 січня 2016 року встановлено, що слідчим, за участю захисника ОСОБА_21, в присутності двох понятих, 10 січня 2016 року о 18 годині 30 хвилин затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та здійснено його особистий обшук, під час якого у останнього виявлено та вилучено одяг, в якому він був одягнений із плямами бурого кольору, 2 мобільних телефони, прикраси з металу срібного та золотого кольору тощо.

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання чотири ножі, серед яких остання вказала на ніж під № 3, та пояснила, що саме цим ножом ОСОБА_1 наніс удар її чоловікові ОСОБА_6, а також наніс їй численні удари, в результаті чого лезо ножа зігнулося.

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання п'ять каблучок, серед яких остання вказала на каблучки під № 1, 3, 5 та пояснила, що вони належать їй та були викрадені обвинувачуваним 10 січня 2016 року під час здійснення ним розбійного нападу на неї та її чоловіка ОСОБА_6

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання чотири кулони, серед яких остання впізнала кулон під № 4 та пояснила, що він належать їй та був викрадений ОСОБА_1 10 січня 2016 року під час здійснення ним розбійного нападу на неї та її чоловіка ОСОБА_6

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання п'ять ланцюгів, серед яких остання вказала на ланцюг під № 2 та № 4 і пояснила, що ланцюг під № 2 належать їй, а ланцюг під № 4 належить її чоловікові ОСОБА_6, та були викрадені ОСОБА_1 10 січня 2016 року під час здійснення ним розбійного нападу на неї та її чоловіка ОСОБА_6

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання чотири сережки, серед яких остання вказала на сережки під № 1 та пояснила, що вони належать їй, та були викрадені 10 січня 2016 року під час здійснення розбійного нападу на неї та її чоловіка ОСОБА_6

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 19 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілій ОСОБА_3 пред'явлено для впізнання п'ять хрестиків, серед яких остання вказала на хрестик під № 5 та № 1 та пояснила, що хрестик під № 5 належать їй, а хрестик під № 1 належить її чоловікові ОСОБА_6, та були викрадені 10 січня 2016 року під час здійснення розбійного нападу на неї та її чоловіка ОСОБА_6

З протоколу огляду місця події від 19 березня 2016 року з додатком до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що слідчим, в присутності двох понятих, за участю потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_11 оглянуті речі, надані потерпілою та свідком: скляну пляшку ємністю 0,5 літрів білого кольору, яка заповнена речовиною прозорого кольору у кількості 350 мл зі специфічним запахом алкоголю, два светри чорного та бордового кольору, на яких виявлено пошкодження у вигляді порізів зі сторони спини по периметру задньої частини светра ліворуч з рівними краями, сліди нашарування речовини червоного кольору, жилетку світло-фіолетового кольору із плямами речовини бурого кольору. Після огляду зазначені речі вилучено.

З акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 160 від 04 лютого 2016 року встановлено, при дослідженні трупа виявлено: рубець у лівій передвушній ділянці, крововилив у товщі м'яких покривних тканин голови у лівій лобно-скронево-тім′яній ділянці, розсічення твердої мозкової оболонки у лівій скроневій ділянці, перелом лівої скроневої кістки, згорток крові під твердою мозковою оболонкою у лівих середній та задній черепних ямках, крововилив під м'якою мозковою оболонкою, розм'якшення речовини лівої скроневої частки до лівого бічного шлуночка, численні вогнищеві крововиливи у речовині відповідно; ділянки просякнення некротизованого нейропілю еритроцитами, виражений набряк у речовині головного мозку.

Атеросклероз судин головного мозку, серця та аорти.

Смерть потерпілого ОСОБА_6 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому лівої скроневої кістки, розсічення твердої мозкової оболонки у ділянці лівої скроневої кістки, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, у речовину головного мозку, котра ускладнилася розвитком його набряку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними судово-гістологічного дослідження.

З висновку судово-медичної експертизи № 160/24-Е від 04 лютого 2016 року встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_6 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому лівої скроневої кістки, розсічення твердої мозкової оболонки у ділянці лівої скроневої кістки, крововиливів під тверду та мяку мозкові оболонки, у речовину головного мозку, котра ускладнилася розвитком його набряку.

При експертизі трупа потерпілого ОСОБА_6 виявлено: рубець у лівій передвушній ділянці, крововилив у товщі м'яких покривних тканин голови у лівій лобно-скронево -тім′яній ділянці, розсічення твердої мозкової оболонки у лівій скроневій ділянці, перелом лівої скроневої кістки, згорток крові під твердою мозковою оболонкою у лівих середній та задній черепних ямках, крововилив під м'якою мозковою оболонкою, розм'якшення речовини лівої скроневої частки до лівого бічного шлуночка, численні вогнищеві крововиливи у речовині відповідно; ділянки просякнення некротизованого нейропілю еритроцитами, виражений набряк у речовині головного мозку. Дані тілесні ушкодження спричинені задовго до настання смерті, від дії твердого предмету, який мав пласку форму.

Виявлені при дослідженні трупа вищевказані тілесні ушкодження спричинені прижиттєве, задовго до настання смерті, від дії твердого предмету, який мав пласку форму, стосовно до живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку з настання смерті потерпілого.

З висновку додаткової судово-медичної експертизи № 160-47-Е від 24 лютого 2016 року встановлено, що основуючись на даних дослідження трупа потерпілого ОСОБА_6, зокрема, на наявних тілесних ушкоджень (рубець у лівій передвушній ділянці, крововилив у товщі м'яких покривних тканин голови у лівій лобно-скронево-тім′яній ділянці, розсічення твердої мозкової оболонки у лівій скроневій ділянці, перелом лівої скроневої кістки, згорток крові під твердою мозковою оболонкою у лівих середній та задній черепних ямках, крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, розм'якшення речовини лівої скроневої частки до лівого бічного шлуночка, численні вогнищеві крововиливи у речовині відповідно) та з урахуванням даних слідчого експерименту від 16 лютого 2016 року за участю ОСОБА_1, який зазначив, що лівою рукою обхватив за шию (плечі) ОСОБА_6 і, тримаючи в правій руці ножа, наніс один удар ним (лезом) в область вуха ліворуч (з лівого боку голови), дані тілесні ушкодження на голові потерпілого могли бути спричинені за вказаних ОСОБА_1 умов.

З висновку судово-медичної експертизи № 689е від 20 лютого 2016 року встановлено, що за даними наданої медичної документації та при огляді ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:

- п'яти проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини праворуч, які розпочинаються ранами по навколохребтовій лінії, на ділянці розміром 9x8 см, (нижче проекції кута лопатки та на 2 см праворуч від умовної серединної лінії тіла), переходять в раньові канали, з ушкодженням по ходу яких шкіри, підшкірно-жирової клітковини, далі проникають в плевральну порожнину, з ушкодженням правої легені та явищами правостороннього гемопневмотораксу - які за своїм характером, як кожне окремо, відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно П.2.1.3Й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6;

- восьми непроникаючих колото-різаних поранень на спині праворуч, в поперековій області праворуч, на спині ліворуч, в поперековій області по центру, праворуч та ліворуч, які сліпо закінчуються в м'яких тканинах - які за своїм характером, як кожне окремо, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п.2.3.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Всі виявлені у неї тілесні ушкодження спричинені від неоднократної механічної дії гострого предмету (предметів), який (які) володів (володіли) колючо-ріжучими властивостями та діяв (діяли) в область тулуба (спини) праворуч та ліворуч, яким могло бути і лезо ножа або інші предмети з аналогічними властивостями, що підтверджується характером ран (краї ран рівні, кінці гострі) та наявністю раньових каналів.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що всі вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в 4 МКЛ, тобто і в термін, на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень (численні проникаючі та непроникаючі колото-різані поранення грудної клітини (спини)), можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення власною рукою.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/34-706 від 23 березня 2016 року встановлено, що станом на 10 січня 2016 року ринкова вартість: лому золотої каблучки 585 проби вагою 5,1 грамів могла становити 2 473 гривні 50 копійок; лому срібного ланцюга 925 проби вагою 7,87 грамів могла становити 77 гривень 91 копійка; лому срібного хрестику 925 проби вагою 1,0 грам могла становити 09 гривень 90 копійок; лому срібної каблучки 925 проби вагою 16,0 грамів могла становити 158 гривень 40 копійок; лому срібної каблучки 925 проби вагою 17,0 грамів могла становити 168 гривень 30 копійок; лому срібної каблучки 925 проби вагою 1,35 грамів могла становити 13 гривень 37 копійок; лому срібних сережок 925 проби вагою 1,0 грам могла становити 09 гривень 90 копійок; лому срібного ланцюга 925 проби вагою 4,71 грамів могла становити 46 гривень 63 копійки; лому срібної каблучки 925 проби вагою 1,35 грамів могла становити 13 гривень 37 копійок; лому срібного хрестику 925 проби вагою 1,0 грам станом становити 09 гривень 90 копійок; лому золотого кулону 585 проби вагою 0,9 грамів могла становити 436 гривень 50 копійок; мобільного телефону марки «Nokia» моделі «225» могла становити 520 гривень 00 копійок; мобільного телефону марки «Nokia» моделі «6030» могла становити 135 гривень 00 копійок.

З висновку судово-імунологічної експертизи № 377 від 15 березня 2016 року встановлено, що в зразку крові, висушеному на марлі, потерпілого ОСОБА_22 виявлені антигени В і Н та ізогемаглютинін анти-А, що вказує на приналежність його крові до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0

З висновку судово-імунологічної експертизи № 76к від 16 лютого 2016 року встановлено, що кров ОСОБА_3 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

З висновку судово-імунологічної експертизи № 77к від 16 лютого 2016 року встановлено, що кров ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

З висновку судово-імунологічної експертизи № 375 від 15 березня 2016 року встановлено, що згідно «Висновку експерта» № 377 від 15 березня 2016 року кров потерпілого ОСОБА_6 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0

Згідно «Висновку експерта» № 76к від 16 лютого 2016 року кров потерпілої ОСОБА_3 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно «Висновку експерта» № 77к від 16 лютого 2016 року кров підозрюваного ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

На представленій на дослідження куртці встановлена належність крові людини. В частині слідів крові (об'єкти №№ 2,6,9) були виявлені антигени В і Н, що не виключає можливість утворення їх за рахунок крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0 або за рахунок змішування в цих слідах крові осіб, груповій характеристиці крові яких властиві антиген В та (або) Н. В інших слідах ( об'єкти № № 1, 3-5, 7, 8, 10) був виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливість утворення їх за рахунок крові групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за системою АВ0.

Отриманий результат не виключає можливості походження слідів крові (об'єкти №№ 2, 6, 9) від потерпілого ОСОБА_6, груповій характеристиці крові якого властиві, виявлені в цих слідах, антигени В і Н. Присутність в цих слідах крові потерпілої ОСОБА_3 або підозрюваного ОСОБА_1 можлива тільки в якості домішки, так як їх крові властивий, виявлений в цих слідах, антиген Н. також не виключається можливість походження слідів крові (об'єкти №№ 1, 3-5, 7, 8, 10) від потерпілої ОСОБА_3 та (або) підозрюваного ОСОБА_1, груповій характеристиці крові яких властивий, виявлений в цих слідах, антиген Н. Антиген В, властивий крові потерпілого ОСОБА_6, в цих слідах не був виявлений, тому можливість походження їх від нього виключається.

З висновку судово-імунологічної експертизи № 376 від 15 березня 2016 року встановлено, що згідно «Висновку експерта» № 377 від 15 березня 2016 року кров потерпілого ОСОБА_6 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0

Згідно «Висновку експерта» № 76к від 16 лютого 2016 року кров потерпілої ОСОБА_3 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно «Висновку експерта» № 77к від 16 лютого 2016 року кров підозрюваного ОСОБА_1 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

На представлених для дослідження трьох паперових серветках (об'єкти №№ 1, 2, 3) встановлена наявність крові людини. В усіх слідах крові виявлені антигени В і Н, а в слідах ( об'єкт № 1) і ізогемаглютинін анти-А, що не виключає можливість утворення усіх слідів за рахунок крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0 або за рахунок змішування в цих слідах крові осіб, груповій характеристиці крові яких властиві антигени В та (або) Н.

Отриманий результат не виключає можливість походження слідів крові (об'єкти №№ 1, 2, 3) від потерпілого ОСОБА_6, групові характеристиці крові якого властиві, виявлені в цих слідах, антигени В і Н та ізогемаглютинін анти-А. Присутність в цих слідах крові потерпілої ОСОБА_3 або підозрюваного ОСОБА_1 можлива тільки в якості домішки, так як їх крові властивий, виявлений в цих слідах, антиген Н.

З висновку судово-цитологічної експертизи № 250 від 15 березня 2016 року встановлено, що на ножі (об'єкти №№ 1,2), представленому на дослідження, наявність крові не встановлено, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдено.

Оскільки на ножі наявність крові не встановлено, клітини з ядрами та мікрочастки тканини людини не знайдені, то відповісти на два останніх питання слідчого не представляється можливим.

З висновку судово-балітичної експертизи № 08/3.1-119 від 22 березня 2016 року встановлено, що гвинтівка, виявлена та вилучена 10 січня 2016 року при проведені огляду місця події, до категорії вогнепальної зброї не відноситься.

З висновку судово-психіатричної експертизи № 29 від 19 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, не страждав і в даний час не страждає. Виявляв раніше та виявляє в теперішній час легку розумову відсталість з порушенням поведінки.

В період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння, випробуваний не виявляв ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, коли він міг віддавати собі звіт в своїх діях (бездіяльності) та керувати ними.

В теперішній час випробуваний також може віддавати собі звіт у своїх діяннях (бездіяльності) та керувати ними. В застосуванні відносно нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

З протоколу прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22 березня 2016 року встановлено, що слідчий прийняв усну заяву від громадянина ОСОБА_4 про те, що в період з 06 січня 2016 року по 10 січня 2016 року невідомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_1 незаконно, шляхом розбиття скла на вікні, проник до його будинку.

З протоколу огляду місця події від 22 березня 2016 року з додатком до нього у вигляді фото таблиці вбачається, що слідчим, в присутності двох понятих, за участю потерпілого ОСОБА_4 встановлено та зафіксовано місце вчинення злочину - домоволодіння АДРЕСА_10. Під час огляду виявлено, що дрібні уламки скла віконної шибки.

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 22 березня 2016 року та додатку до нього у вигляді фото таблиці встановлено, що під час проведення даної слідчої (розшукової) дії, слідчим, в присутності двох понятих, потерпілому ОСОБА_4 пред'явлено для впізнання чотири ножі, серед яких останній вказав на ніж під номером два, та пояснив, що саме цей ніж викраденого у нього з будинку. Також додав, що даний ніж впізнав по рукоятці, яка обмотана ізолюючою стрічкою синього кольору та по специфічно заточеному лезу.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_23 своєї вини в інкримінованих злочинах, останній суду показав, що потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше не знав і ніяких відносин не підтримував. В січні 2016 року він приїхав до села Малозахаріно шукати свою дівчину. 09 січня 2016 року зайшов до домоволодіння раніше не знайомих потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3 і попросив погрітися, на що останні погодилися і запросили його до себе у будинок, вони познайомилися, поспілкувалися, а також ОСОБА_3 нагодувала його. Після чого він пішов. В той же день приблизно о 17 годині він проходив повз будинку потерпілого ОСОБА_4 і помітив, що світло у ньому не горіло і він вирішив проникнути до будинку з метою погрітися. Він розбив скло у вікні і проник у будинок, в якому нікого не було. Знаходячись у будинку, він погрівся, взяв деякий одяг та кухонний ніж із рукояткою обмотаною стрічкою синього кольору та через якийсь час пішов до ОСОБА_13 10 січня 2016 року зранку до обіду вживав разом із ОСОБА_13 алкогольні напої за місцем проживання останнього. Далі він сказав ОСОБА_13, що поїде додому і направився у бік Запорізької траси. В той же день, після 12 години, проходячи повз домоволодіння потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, у яких напередодні він грівся, вирішив зайти до них. Потерпіла ОСОБА_3 відкрила двері і він зайшов до будинку, потерпіла налила йому чай, до них вийшов потерпілий ОСОБА_6, з яким вони поспілкувалися і останній пішов до своєї кімнати. Далі він вирішив піти до кімнати потерпілого ОСОБА_6 та попрохати 10 гривень на дорогу, але потерпіла ОСОБА_3 не пустила його і стала кричати. На крики вийшов потерпілий ОСОБА_6 і побачивши, що вони боролися із потерпілою ОСОБА_3, запитав, що трапилося. Далі хтось з потерпілих вдарив його прикладом гвинтівки по голові. Так як він був у стані алкогольного сп'яніння, він витяг ніж, який напередодні взяв у будинку потерпілого ОСОБА_4, обхопив потерпілого ОСОБА_6 за шию лівою рукою, та тримаючи в правій руці ніж, наніс один удар у область лівого вуха потерпілого, який впав на підлогу. Далі зазначив, що він не пам'ятає жодних подій, що трапилися у будинку потерпілих, зокрема, як він наніс численні удари ножом потерпілій ОСОБА_3 і заволодів цінними речами, що належать останнім, а також, як покинув цей будинок. Пам'ять до нього повернулася вже як він йшов по Запорізькій трасі, де його затримали працівники поліції, з якими був свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_11, і вони повернулися до домоволодіння потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, де під час огляду будинку він вказав на відро із водою, куди він кинув ніж, яким спричинив тілесні ушкодження потерпілим. Підтвердив, що під час його особистого обшуку у нього виявлено та вилучено золоті і срібні прикраси, мобільні телефони тощо, які належать потерпілим, проте наполягав на тому, що не пам'ятає, яким чином заволодів цими речами. Додав, що у нього вилучено зимову куртку, в якій він був одягнений і на якій малися плями крові. Підтвердив свої покази щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, надані під час проведення слідчого експерименту за його участю. Також під час огляду у судовому засіданні речових доказів, зокрема знаряддя злочину - ножу, впізнав цей ніж і вказав, що саме цим ножем він наніс удар потерпілому ОСОБА_6 Проте, заперечував наявність у нього умислу на розбійний напад та вбивство потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з корисливих мотивів, стверджуючи, що прийшов до домоволодіння останніх виключно з метою погрітися, пив з потерпілими чай, і лише після того, як хтось з потерпілих вдарив його гвинтівкою у голову, наніс ОСОБА_6 удар ножом в область лівого вуха, після чого взагалі не пам'ятає жодних подій, що відбувалися у цьому будинку. Додав, що не висловлював жодних вимог передачі йому цінних речей та погроз вбивством, а тому в цій частині не погоджується із показами потерпілої ОСОБА_3 та вважає, що остання його обмовляє, але з яких причин пояснити суду не зміг. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 визнав у повному обсязі та просив суд призначити мінімальне покарання.

Отже, виходячи із показів обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що останній підтверджує, що дійсно у зазначений час та місці, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у домоволодінні потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, наніс потерпілому ОСОБА_6 один удар в область лівого уха ножем, який напередодні взяв з будинку ОСОБА_4, після чого останній впав на підлогу.

При цьому, ОСОБА_1 підтвердив свої покази щодо механізму нанесення удару потерпілому, надані ним під час проведення слідчого експерименту за його участю.

Окрім того, не заперечував, що під час його затримання в той же день безпосередньо після того, як він покинув домоволодіння потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, у нього виявлено та вилучено золоті та срібні прикраси, мобільні телефони, туалетну воду тощо, які належать потерпілим, а також його зимову куртку чорного кольору із плямами крові.

Також під час огляду за участю обвинуваченого місця події - домоволодіння потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3, ОСОБА_1 вказав на місце, де залишив ніж, яким спричинив потерпілому ОСОБА_6 ножове поранення і який був вилучений.

При цьому, під час безпосереднього огляду у судовому засіданні речових доказів, зокрема, знаряддя злочину - ножу, обвинувачений впізнав цей ніж і вказав, що саме цим ножем він наніс удар потерпілому ОСОБА_6

Такі покази обвинуваченого ОСОБА_1 узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_3 і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які виявили обвинуваченого безпосередньо після вчинення злочинів на дорозі у напрямку м. Запоріжжя, а також із сукупністю досліджених доказів, а тому колегія суддів приймає в цій частині їх до уваги.

Проте, обвинувачений ОСОБА_1 категорично заперечував наявність у нього умислу на розбійний напад та вбивство потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з корисливих мотивів, стверджуючи, що прийшов до домоволодіння останніх виключно з метою погрітися, пив з потерпілими чай, і лише після того, як хтось з потерпілих вдарив його гвинтівкою в голову, наніс ОСОБА_6 удар ножом в область лівого вуха, після чого взагалі не пам'ятає жодних подій, що відбувалися у цьому будинку, зокрема, як він наніс численні удари ножом потерпілій ОСОБА_3 та заволодів цінними речами потерпілих, вказавши, що пам'ять повернулася до нього вже під час знаходження на Запорізькій трасі.

Однак, колегія суддів критично відноситься до таких показів обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки насамперед, вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, які є послідовними та такими, що узгоджуються із встановленими колегією суддів обставинами та іншими дослідженими доказами.

Окрім того, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині заперечення ним наявності умислу на розбійний напад та вбивство потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з корисливих мотивів та його доводи з приводу часткової втрати пам'яті щодо вчинених злочинних дій відносно потерпілої ОСОБА_3, колегія суддів вважає їх надуманими, хибними та такими, що надані з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини, оскільки такі доводи обвинуваченого спростовуються також і умисними діями останнього, зокрема, ОСОБА_1 увірвався у домоволодіння потерпілих, в присутності ОСОБА_3 наніс удар ножом потерпілому ОСОБА_6 в область лівого вуха, тобто у місце розташування життєво-важливого органу - голови, вимагаючи передачі йому цінних речей, після цього наніс 13 ножових поранень потерпілій ОСОБА_3 у місці розташування життєво-важливих органів, продовжуючи вимагати у останньої передачі цінних речей, відкрито заволодів речами потерпілих, і зник з місця скоєння злочину, а через нетривалий проміжок часу був виявлений і затриманий з явними слідами злочину, як то, із вкраденими речами потерпілих, так і з наявними на його одязі плямами крові, які знайшли своє підтвердження під час судового сукупністю безпосередньо досліджених доказів.

Отже, покази обвинуваченого ОСОБА_1 в частині заперечення наявності у нього умислу на розбійний напад та вбивство потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з корисливих мотивів, колегія суддів розцінює, як спробу уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вони суперечать сукупності наведених вище досліджених доказів, які об'єктивно підтверджують правильність юридичної кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. п 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, свідків сторони обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також досліджені під час судового розгляду вище переліченні письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що законних та обґрунтованих підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом не встановлено, вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення колегією суддів усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

З урахуванням наведеного колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючі кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшла до впевненого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України КК України та наявність в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень, так як ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив незаконне проникнення до житла особи, скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насиллям, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка підділася нападу (розбій), поєднане із проникненням до житла, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, умисне вбивство ОСОБА_6 із корисливих спонукань, і незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_3 із корисливих спонукань і незакінчений замах на умисне вбивство двох і більш осіб, а тому він підлягає покаранню за вчинення таких злочинів.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 за фактом замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 з корисливих мотивів, двох і більше осіб кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Згідно із ч. 3 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Разом із цим, колегія суддів не може погодитися із такою кваліфікацією дій обвинуваченого, оскільки під час судового розгляду встановлено, і це підтверджується показами потерпілої та сукупністю досліджених доказів, що ОСОБА_1 не вчинив всіх необхідних дій, які вважав необхідними для доведення свого злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, отже, обвинувачений, наздогнавши потерпілу ОСОБА_3 у туалеті, виявив, що остання знаходилася у свідомості і здійснила телефонний дзвінок, викликавши допомогу, що, у свою чергу, завадило ОСОБА_1 вчинити необхідні дії для доведення свого злочинного умислу до кінця, так як останній був вимушений зникнути з місця вчинення злочину через небажання бути затриманим на місці події.

Отже, за таких обставин, колегія суддів вважає, що злочинні дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, п. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, саме як незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_3 із корисливих спонукань і незакінчений замах на умисне вбивство двох і більш осіб.

Разом із цим, стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 за фактом скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насиллям, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка підділася нападу (розбій), поєднане із проникненням до житла, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

При цьому, колегія суддів не може залишити поза увагою той факт, що стороною обвинувачення безпідставно не інкримінована така кваліфікуюча ознака, як вчинення розбійного нападу особою, яка раніше вчинила розбій.

Отже, відповідно до довідки ОСК ГУНП в Дніпропетровської області, дослідженої під час судового розгляду, вбачається, що відповідно до вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області 30 грудня 2004 року ОСОБА_1 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, судимість за яке на момент вчинення ухвалення вироку у встановленому законом (ст. 89 КК України) порядку не знята і не погашена, що безумовно повинно бути врахованим при кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 187 КК України.

Водночас, колегія суддів відповідно до вимог ст. 337 КПК України позбавлена процесуальної можливості самостійно інкримінувати дії обвинуваченого ОСОБА_1 за додатковими кваліфікуючими ознаками, які не враховані і не інкриміновані стороною обвинувачення, адже це буде безумовним обтяженням положення обвинуваченого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_25 колегія суддів відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, колегія суддів враховує підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим ОСОБА_25 кримінальних правопорушень, отже відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а статтею 27 Конституції України передбачено невід'ємне право на життя кожної людини в Україні, де ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, та його захищення є обов'язком держави.

Суспільно-небезпечним наслідком вбивства є настання незворотної смерті потерпілого.

При цьому, колегія суддів не може залишити поза увагою, характер, спосіб та конкретні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочинів, зокрема, останній вчинив кримінальні правопорушення відносно осіб похилого віку, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_6, а потерплій ОСОБА_3 спричинено 13 ножових поранень, які майже не призвели до її смерті.

Також, колегія суддів враховує, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості та особливо тяжких злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що останній має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований і веде дозвільний образ життя, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

Разом із цим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, в тому числі й за особливо тяжкі злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні особливо тяжкі злочини в період випробування.

При цьому, колегія суддів не може залишити поза увагою, що обвинувачений ОСОБА_1 протягом судового розгляду свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав в частині наявності у нього умислу на розбійний напад та вбивство потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з корисливих мотивів, намагаючись створити у колегії суддів уяву, що нібито потерпілі, які є особами похилого віку, напали на нього, спричинивши удар гвинтівкою в область голови, чим зумовили його противоправні дії, що з урахуванням обставин, встановлених судом та сукупністю досліджених доказів, є з боку обвинуваченого намаганням уникнути повноти відповідальності за вчинені злочини.

Таким чином, під час судового розгляду обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено.

Відповідно до положень до ч. 1 ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також відносно осіб похилого віку.

Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів виходить із ступеню тяжкості вчинених злочинів та враховує його підвищену суспільну небезпеку, характер, спосіб та конкретні обставини їх вчинення, наведені вище, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують його покарання, та наявність обставини, що обтяжують його покарання, наведених вище, і приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, і вважає, що ОСОБА_1 має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив декілька кримінальних правопорушень, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

Разом із цим, під час судового розгляду даного кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, який набрав законної сили 21 грудня 2015 року.

Отже, колегією суддів встановлено, що після постановлення вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року і до повного відбуття покарання за цим вироком, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив нові злочини, передбачені ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років.

Отже, під час судового розгляду даного кримінального провадження встановлено, що після постановлення вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року, але до повного відбуття покарання за вказаним вище вироком суду, ОСОБА_1 вчинив нові злочини, тому колегія суддів вважає, що обвинуваченому має бути призначено покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до призначеного покарання за даним вироком.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення надано суду протокол про затримання від 10 січня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 затримано, як особу, що підозрюється у вчиненні злочину.

Відповідно до ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року відносно ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, який набув законної сили 24 грудня 2015 року, частина 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладена у такій редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі».

Отже, призначаючи покарання, суд зобов'язаний врахувати положення ст. 72 КК України (в редакції зазначеного вище Закону) та зараховувати строк попереднього ув'язнення, враховуючи його до моменту постановлення вироку.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне в строк основного покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув'язнення, який складає 1 рік 1 місяць 27 днів, а з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі складає 2 роки 3 місяців 24 днів.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Дніпропетровській області необхідно залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його затримання відповідно до протоколу про затримання від 10 січня 2016 року, тобто з 10 січня 2016 року.

В рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41 240 гривень 51 копійка і в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 200 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь матеріальної шкоди у розмірі 41 240 гривень 51 копійка, колегія суддів приходить до висновку, що позов в даній частині підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій спричинено матеріальну шкоду у розмірі 5 240 гривень 51 копійка, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3 та показаннями обвинуваченого, який не оспорював встановлену вартість викрадених ним речей, а також висновком судово-товарознавчої експертизи № 6/24-706 від 23 березня 2016 року, проведеної в рамках даного кримінального провадження, та яку на даний час не відшкодовано.

Водночас, потерпілою ОСОБА_3 на підтвердження заявлених нею матеріальних вимог надано суду копії чеків та інших документів на загальну суму 18 574 гривні 30 копійок, які підтверджують понесені нею витрати на її лікування та лікування чоловіка - ОСОБА_6 в період їх перебування в лікарні, в результаті отримання тілесних ушкоджень, спричинених їм обвинуваченим ОСОБА_1, а також витрати, понесені нею на поховання свого чоловіка ОСОБА_6

Інших доказів на підтвердження решти заявлених вимог в частині матеріальної шкоди потерпілою ОСОБА_3 не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди частково у розмірі 24 529 гривень 76 копійок, який підтверджено належними доказами, а в решті заявлених позовних вимог потерпілої слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень 00 копійок, колегія суддів приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено, що внаслідок умисних злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 настала смерть чоловіка потерпілої - ОСОБА_6, а їй спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що підтверджується показаннями ОСОБА_3 та сукупністю досліджених судом доказів, а вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є цілком доведеною.

Отже, під час судового розгляду встановлено, що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які, в свою чергу, призвели до тривалої втрати здоров'я та порушення звичного укладу її життя, через що вона вимушена тривалий час лікуватися, і до теперішнього часу стан її здоров'я не відновився, а також їй спричинено не лише фізичний біль через отримані тілесні ушкодження, а й сильні душевні хвилювання та страждання через смерть її чоловіка ОСОБА_6, з яким вона прожила все життя і дуже його кохала, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди з наведених підстав підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки саме така сума є співмірною завданій шкоді та доведена належними доказами у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення ОСОБА_1 витрат по проведенню судово-товарознавчої експертизи у розмірі 351 (триста п'ятдесят одної) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки, судово-балістичної експертизи в розмірі 527 (п'ятсот двадцять сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, що підтверджується відповідними довідками про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- мобільний телефон «Нокіа» в корпусі білого кольору ІМЕІ НОМЕР_1, туалетну воду «Момент де Бонхер», мобільний телефон «Нокіа-6030», ІМЕІ НОМЕР_2, грошові кошти в сумі 270 гривень, ювелірні вироби: три каблучки, дві сережки ланцюжок та хрестик з металу срібного кольору, кулон з металу золотого кольору, ланцюжок та хрестик з металу срібного кольору, телевізійний приймач «STRONG HD RVB T2» з кабелем та антеною, 8 пачок цигарок, кошти в загальній сумі 4 гривні 20 копійок, які відповідно до розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 - залишити останній як законному володільцю;

- три паперові серветки в одному пакеті, зразки крові ОСОБА_1, ОСОБА_3, залишки змивів з об'єктів дослідження № 1,2 у трьох паперових конвертах, які відповідно до квитанції № 000012 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП - знищити;

- два светра з порізами в одному пакеті, жилетку з нашаруванням речовини бурого кольору, пневматичну гвинтівку «Sanghai BЗ-3», які відповідно до квитанції № 000012 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП - повернути потерпілій ОСОБА_3, як законному володільцю;

- зимову куртку чорного кольору з нашаруванням речовини червоно-бурого кольору в коробці, ніж в експертному пакеті, які відповідно до квитанції № 000012 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП - знищити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 118, 124, 368, 370 - 371, 374, 394 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. п 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі,

за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна,

за п. 6 ч. 2 ст. 115 України у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна,

за ч. 3 ст. 15, п. 1, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 покарання у виді 16 (шістнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією майна, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 16 (шістнадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту його затримання, з 10 січня 2016 року, при цьому, в строк призначеного останньому основного покарання у вигляді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув'язнення, розрахований відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у вигляді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців 24 (двадцяти чотирьох) днів.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Дніпропетровській області - залишити без змін.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 41 240 гривень 51 копійка та моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень, заявлений в рамках даного кримінального провадження - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 24 529 (двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

В решті заявлених потерпілою ОСОБА_3 позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрат по проведенню судово-товарознавчої експертизи у розмірі 351 (триста п'ятдесят одної) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки, судово-балістичної експертизи в розмірі 527 (п'ятсот двадцять сім) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон «Нокіа» в корпусі білого кольору ІМЕІ НОМЕР_1, туалетну воду «Момент де Бонхер», мобільний телефон «Нокіа-6030», ІМЕІ НОМЕР_2, грошові кошти в сумі 270 гривень, ювелірні вироби: три каблучки, дві сережки ланцюжок та хрестик з металу срібного кольору, кулон з металу золотого кольору, ланцюжок та хрестик з металу срібного кольору, телевізійний приймач «STRONG HD RVB T2» з кабелем та антеною, 8 пачок цигарок, кошти в загальній сумі 4 гривні 20 копійок, які відповідно до розписки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 - залишити останній як законному володільцю;

- три паперові серветки в одному пакеті, зразки крові ОСОБА_1, ОСОБА_3, залишки змивів з об'єктів дослідження № 1,2 у трьох паперових конвертах, які відповідно до квитанції № 000012 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП - знищити;

- два светра з порізами в одному пакеті, жилетку з нашаруванням речовини бурого кольору, пневматичну гвинтівку «Sanghai BЗ-3», які відповідно до квитанції № 000012 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП - повернути потерпілій ОСОБА_3, як законному володільцю;

- зимову куртку чорного кольору з нашаруванням речовини червоно-бурого кольору в коробці, ніж в експертному пакеті, які відповідно до квитанції № 000012 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Солонянського ВП ДВП ГУНП - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: В.М. Гончаренко

Суддя: Н.В. Ткаченко