КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 910/19933/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Кузьменко О.С. (дов. №003046/16 від 10.10.2016 року),

від відповідача - Лях К.М. (дов. №Ц/3-04/322-16 від 09.12.2016 року),

від третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року

у справі №910/19933/16 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна Залізниця", м. Київ,

про стягнення 12 614 162, 39 доларів США та 2 862 735,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство "Альфа - Банк" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 12614162,39 доларів США та 2862735,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна Залізниця".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у справі №910/19933/16 прийнято відмову публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2862735,13 грн. Провадження у справі №910/19933/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна Залізниця" про стягнення 2862735,13 грн. припинено. Припинено провадження у справі №910/19933/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна Залізниця" про стягнення 12614162,39 доларів США.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" 206700,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у справі №910/19933/16 та викласти резолютивну частину в такій редакції: "Провадження у справі 910/19933/16 припинити. Судовий збір повернути публічному акціонерному товариству "Альфа - Банк" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 206700,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 року у справі №910/19933/16 апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Усунувши недоліки Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" повторно подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у справі №910/19933/16 та викласти резолютивну частину в такій редакції: "Провадження у справі 910/19933/16 припинити. Судовий збір повернути публічному акціонерному товариству "Альфа - Банк" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 206700,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваних ухвал судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі через відсутність предмету спору між позивачем та відповідачем, а не через відмову позивача від поданого позову.

Заявником також подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у справі №910/19933/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.03.2017 року.

В судове засідання, призначене на 07.03.2016 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник третьої особи не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача та відповідача не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що третя особа була належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 130-В/13 від 15.10.2013 року в розмірі 12 614 162, 39 доларів США, а також 2 862 735, 13 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту.

16.01.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» надійшла заява про відмову від частини позовних вимог в розмірі 2 862 735, 13 грн. (пені за несвоєчасне погашення тілу кредиту та відсотків за користування кредитними коштами). (том 1, а.с. 245). Оскільки відповідно до протоколу засідання Делегування по штрафним санкціям ПАТ «Альфа-Банк» від 07.12.2016 року було прийнято рішення списати пеню за несвоєчасне погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за договором 131-В/13 від 15.10.2013 року.

Суд першої інстанції, приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 862 753, 13 грн. від позивача, мотивував це тим, що заяву позивача підписано Головою правління Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" Михайльо В.В., відмова позивача від позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, а також те, що позивачу відомі наслідки відмови від позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що відмова заявника від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 862 753, 13 грн. не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, наслідки відмови від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 862 753, 13 грн. позивачу відомі та зрозумілі, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 2 862 753, 13 грн.

Також, 18.01.2017 року представники сторін подали спільне клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату відповідачем суми заборгованості. (том 2, а.с. 18-19).

Задовольняючи вказане клопотання місцевий господарський суду дійшов висновку, що сума боргу відповідачем сплачена у повному обсязі (том 2, а.с. 20-21), а відтак є підставою для припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу) та залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (пункт 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи те, що предмет спору між сторонами припинив існувати у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу після порушення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі підлягає припиненню.

18.01.2017 року позивачем було подане клопотання про повернення судового збору в розмірі 206 700, 00 грн. (том 1, а.с. 247).

Однак, суд першої інстанції дійшов висновку на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України про накладення сплати судового збору на відповідача

Щодо тверджень скаржника щодо повернення судового збору з Державного бюджету України на користь позивача колегія суддів зазначає, наступне.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними. (ч. 1, п.п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

У разі припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК), сплачені суми судового збору не повертаються. (ч. 3, п.п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Тобто, враховуючи відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення пені, судовий збір в цій частині поверненню не підлягає.

Питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується господарським судом, який розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи. (п.п. 5.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»)

У п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Відтак, враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої існтанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, які призвели до того, що позивач був змушений звернутися до Господарського суду за захистом своїх порушених прав, в свою чергу вказане призвело до порушення провадження у даній справі та розгляд даної справи. Тобто, відповідач не виконавши свої зобов`язання належним чином, порушив права позивача. Більше того, відповідач наводить практику у справах №910/19925/16 та №910/19930/16 де він також не виконував належним чином свої зобов`язання у правовідносинах з публічним акціонерним товариством "Альфа - Банк", що вказує на систематичність порушення прав позивача відповідачем.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи, що Господарський суд міста Києва, припиняючи провадження у справі, вчинив дії у межах наданих йому законом повноважень, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у даній справі, оскільки вони відповідають нормам процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у справі №910/19933/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року у справі №910/19933/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко