Дата документу Справа № 320/718/17-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/226/17

Єдиний унікальний № 320/718/17-п Головуючий в 1-й інстанції - Фомін В.А.

Категорія - ст. 172-7 ч. 1, ч. 2 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року відносно ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року провадження у справі про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, за які передбачена відповідальність за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області, громадянки України, з вищою освітою, заступника голови Мелітопольської районної ради Запорізької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, закрито за відсутністю в її діях події та складу зазначених адміністративних правопорушень на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.

Як зазначено в постанові, відповідно до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, № 13 від 31 січня 2017 року, вказано, що згідно до абзацу 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

На підставі рішення першої сесії Мелітопольської районної ради сьомого скликання від 03 грудня 2015 року ОСОБА_2 обрано на посаду заступника голови Мелітопольської районної ради.

18 грудня 2015 року відповідно до розпорядження голови Мелітопольської районної ради № 38-к від 17 грудня 2015 року ОСОБА_2 приступила до виконання обов'язків заступника голови Мелітопольської районної ради.

Відповідно до рішення другої сесії Мелітопольської районної ради сьомого скликання ОСОБА_2 присвоєно дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування четвертої категорії.

Таким чином, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, відповідно до п.п. «в», п.1,ч1,ст.З Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на яку поширюються заборони та обмеження передбачені Законом України «Про запобігання корупції»

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_2 повинна вживати заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналась чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника або колегіальний орган, під час виконання повноважень в якому виник конфлікт інтересів, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів та вживати заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Частиною 1 статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Конфлікт інтересів) встановлено, що сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Встановлено, що 17 грудня 2015 року, у Мелітопольській районній раді, проходила друга сесія сьомого скликання. Відповідно до списку депутатів, які приймали участь у роботі сесії ради ОСОБА_2 була присутньою на засіданні, як депутат районної ради. Також відповідно до списку депутатів районної ради сьомого скликання присутніх на другій сесії було присутні 32 депутата включно з головою ради.

Відповідно до порядку денної другої сесії сьомого скликання Мелітопольської районної ради Запорізької області, питанням № 13 розглядалось питання про оплату праці голові районної ради та його заступника.

Про початок розгляду питання № 13 «Про оплату праці голові районної ради та його заступника», повідомила та була доповідачем керуюча справами виконавчого апарату районної ради Полуліх А.Д., при цьому ОСОБА_2 не повідомила сесію районної ради, що під час розгляду вказаного питання в неї як призначеного заступника голови Мелітопольської районної ради та як депутата ради виникає реальний конфлікт інтересів, який зумовлений особистим майновим інтересом. Та далі вчинила дію в умовах реального конфлікту інтересів, а саме діючи як депутат ради проголосувала за прийняття зазначеного рішення. Так відповідно до протоколу зазначеної сесії «За» проголосували 32 депутата, «Проти» - немає, «Утрималися» - немає, «Не голосував» - немає.

За результатами голосування прийняте рішення № 12 від 17 грудня 2015 року відповідно до якого Мелітопольська районна рада ВИРІШИЛА: -

«1. Встановити голові районної ради з 26 листопада 2015 року, його заступнику з початку виконання обов'язків виплати на строк їх повноважень у межах затверджених видатків на оплату праці у кошторисі на утримання виконавчого апарату районної ради;

1.1Надбавку за високі досягнення у праці у розміри 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років.

1.2Здійснювати щорічно виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при наданні відпустки у розмірі не більше середньомісячної заробітної плати.

1.3Здійснювати преміювання щомісячно у розмірі до 60 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час в межах коштів передбачених на преміювання у кошторисі видатків на утримання виконавчого апарату районної ради та економії коштів на оплату праці.

1.4Здійснювати преміювання до державних та професійних свят у розмірі середнього відсотка або середнього розміру преміювання працівників районної ради в межах коштів передбачених на преміювання у кошторисі видатків на утримання виконавчого апарату районної ради та економії коштів на оплату праці.

Відповідно до загальної суми затверджених видатків на оплату праці у кошторисі на утримання виконавчого апарату районної ради та економії коштів на оплату праці надати право голові районної ради власним розпорядженням зменшувати розмір виплат, які передбачені п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 даного рішення.»

Вивченням стенограми та протоколу засідання вказаної сесії встановлено, що ОСОБА_2 не виконала вимоги ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме публічно не оголосила про факт виникнення неї реального конфлікту інтересів.

Таким чином ОСОБА_2 діючи умисно, використовуючи свої повноваження депутата районної ради, будучи водночас призначеною заступником голови Мелітопольської районної ради, усвідомлюючи наявність реального конфлікту інтересів, порушила вимоги передбачені ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: маючи суперечність між її приватним інтересом зумовленим особистим майновим інтересом та службовими повноваженнями, прийняла участь у роботі 2-ої сесії Мелітопольської районної ради та голосувала по питанню № 13 «Про оплату праці голові районної ради та його заступника», чим вчинила дію в умовах реального конфлікту інтересів при цьому не повідомила сесії районної ради та присутніх депутатів про виникнення реального конфлікту інтересів.

За наслідками розгляду справи, суддя закрив провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за які передбачена відповідальність за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, судом не обґрунтовано застосовано положення ч.1 ст. 247 КУпАП щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та із урахуванням ст. 36 КУпАП, накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 6 800 грн. На підставі ч.5 ст. 30 КУпАП позбавити ОСОБА_2 права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 11 місяців.

Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що прокурору слід повернути апеляційну скаргу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення окрім іншого має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою цієї норми визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7 КУпАП кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Втім, згідно змісту оскаржуваної постанови, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито, заходів примусового характеру, пов'язаного з обмеженням особистої свободи громадянина, до ОСОБА_2 не застосовано. Тобто, в даному випадку прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Також суд звертає увагу на те, що посилання прокурора на ст. 250 КУпАП як на правову підставу звернення з апеляційною скаргою, не можуть бути прийняті судом як такі, що відповідають закону, оскільки прокурор має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. В даному випадку провадження здійснюється на підставі протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, а не скарги.

Ухвалою Конституційного Суду України від 08.12.2015 року за № 49-у/2015 у справі № 2-43/2015 встановлено неузгодженість положень ч. 5 ст. 7, ст. 250, ч. 1 ст. 287 та ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення. Усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Окрім цього, ч. 2 ст. 294 КУпАП, яка є спеціальною нормою відносно ч. 1 ст. 250 КУпАП, дано перелік осіб, наділених правом на апеляційне оскарження, а саме частиною другою цієї норми передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Зазначений перелік суб'єктів апеляційного оскарження є вичерпний. Прокурор, як учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення, виключений із зазначеного переліку суб'єктів апеляційного оскарження Законом України від 14.10.2014 року №1697-VІІ шляхом внесення змін у ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Таким чином, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП та враховуючи, що апеляційну скаргу подано особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження та її прийняття до розгляду не відповідало б ані діючим нормам національного законодавства, ані правовій позиції викладеній в вищезазначеному рішенні Європейського суду з прав людини, апеляційну скаргу слід повернути прокурору.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

повернути прокурору, який брав участь в суді першої інстанції, подану ним апеляційну скаргу на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито, у зв'язку із відсутністю в діях останньої події та складу адміністративного правопорушення, як особі, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області В.М. Білоконев