Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 289/366/15-ц

Провадження № 2/280/18/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2017 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області

В складі : головуючого судді - Василенка Р.О.

із секретарем - Бех І.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що відповідач працюючи приватним нотаріусом в м. Радомишль 26.08.2003 посвідчив договір дарування між ОСОБА_4 (дарувальник) і ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (обдаровані) в рівних частинах житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25га, які знаходяться по вул. Шевченка,171А в с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області. В подальшому відповідач вніс виправлення в прізвищі «Ліповцев» змінивши літеру «і» на літеру «и» і відповідно власником 1/2 частини вказаного будинку та земельної ділянки став ОСОБА_6 – син позивача. У серпні 2009 позивач звертався до суду про визнання частково недійсним договору дарування і рішенням Малинського районного суду Житомирської області було відмовлено в задоволенні позову в зв»язку зі спливом строку давності , однак в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що виправлення у прізвищі вчинено всупереч п.17 діючої на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5 і застереження зазначені не перед підписами в угоді, а після них. Також, відповідач в договорі дарування не зазначив з яких причин ОСОБА_6 не міг особисто підписати договір дарування. Таким чином, своїми неправомірними діями відповідач завдав матеріальної шкоди позивачу, яка полягає у вартості 1/2 частини майна за договором дарування і становить 332314,84грн., а відповідно до ст. 440 ЦК України (в ред. 1963 року) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

Також, такими діями позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, внаслідок позбавлення майна позивача і яку оцінює в 20000грн. та яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 23 ЦК України.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру завданої матеріальної шкоди виходячи з дійсної ринкової вартості майна на час розгляду справи і просить стягнути 542744грн. матеріальної шкоди та 20000грн. моральної шкоди.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, суду пояснив, що за договором дарування власником мав би бути позивач по справі, однак внаслідок дій нотаріуса – відповідача по справі, який вніс виправлення в договір дарування власником став син позивача і таким чином нотаріус позбавив майна позивача, а тому з відповідача підлягає до стягнення матеріальна шкода та моральна шкода. Також пояснив, що в мотивувальній частині рішення Малинського районного суду від 30.05.2014 зазначено, що зміни в прізвище ОСОБА_3 внесені незаконно, що свідчить про наявність вини в діях нотаріуса. Просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ним дійсно посвідчувався договір дарування та були внесені зміни в прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_6, який і був обдарованим. Позивач не виступав стороною договору. Вказаний договір дарування є дійсним, позивачу було відмовлено в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним за безпідставністю. Також пояснив, що договір дарування був підписаний ОСОБА_3 замість ОСОБА_6 так як в останнього була пошкоджена рука, однак про це він не зазначив в договорі. Просить відмовити в задоволенні позову.

Допитаний свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що мати подарувала по 1/2 частині будинку та земельної ділянки йому та сестрі, а не батьку – позивачу по справі. За нього договір підписав батько, так як в нього була порізана рука. Батько - позивач по справі також був присутнім під час укладання договору дарування, оскільки давав свою згоду на відчуження будинку та земельної ділянки.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши надані докази, на засадах змагальності, в межах позовних вимог, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що 26.08.2003 було укладено договір дарування між ОСОБА_4 (дарувальник) і ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (обдаровані) в рівних частинах житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25га, які знаходяться по вул. Шевченка,171А в с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області. Вказаний договір дарування посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1805. В подальшому відповідач вніс виправлення в прізвищі «Ліповцев» змінивши літеру «і» на літеру «и», про що зазначено у договорі.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2014, яке залишено в силі Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2015, в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору дарування 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою вул. Шевченка 171-А в селі Мала Рача Радомишльського району Житомирської області відмовлено за безпідставністю. В частині визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2500 га за адресою вул. Шевченка 171-А в селі Мала Рача Радомишльського району Житомирської області відмовлено у зв»язку із спливом строку позовної давності, тобто вказаний договір дарування на даний час є чинним.

Відповідно до ст. 440 ЦК України (в ред. 1963 року) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, однак, позивачем не надано суду достатніх доказів вини відповідача на умисне позбавлення майна позивача, яке крім того не перебувало у власності останнього, оскільки вищевказаний договір, який посвідчував відповідач є чинним, судом відмовлено у визнанні його недійсним за безпідставністю. Крім того, у визнанні права власності на вищевказане майно за позивачем відмовлено внаслідок пропуску строку позовної давності, тобто сам позивач не використав своє право на спірне майно.

Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в даному випадку є похідними від вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди і відповідно також задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 6, 8, 10, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, ч.1 ст. 1166 ЦК України, ст. 440 ЦК України (в ред. 1963 року) суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.О. Василенко