ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № 33/30  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Національний кредит"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009

та

на рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2009

у справі№ 33/30

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини"

доАкціонерного комерційного банку "Національний кредит"

простягнення 126 840,06 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

- позивача ОСОБА_1 (дов. №1 від 12.01.2009);

- відповідача ОСОБА_2 (дов. №17 від 11.08.2009);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2009 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 (судді Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальска Ю.Б.), задоволений позов Закритого акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" (надалі позивач) до Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" (надалі відповідач); за рішенням стягнуто з відповідача 123 601,27 грн. основного боргу, 1 380,06 грн. пені, 1 268,40 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у справі №33/30 судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить прийняті рішення скасувати, провадження у справі припинити. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Позивач надав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечує, просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що між відповідачем та Світловодською філією центральної районної аптеки №101 ЗАТ "Ліки Кіровоградщини" 06.10.2008 був укладений договір банківського рахунку №10/08, за яким відповідач відкриває позивачу поточний рахунок №260000301361147 та надає послуги позивачу (клієнту), пов'язані з прийманням і зарахуванням грошових коштів на рахунок, передбачені додатками до цього договору (здійснює розрахунково-касові операції за допомогою платіжних документів), а клієнт здійснює оплату наданих банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього.

Розділом 2 договору передбачено, що банк (відповідач) взяв на себе зобов’язання виконувати розрахункові операції по документах, прийнятих від клієнта протягом операційного часу з урахуванням документів на відкликання шляхом подання цих документів уповноваженою особою клієнта безпосередньо відповідальному виконавцю банку, виключно у межах залишків на рахунку і врахуванням поточних надходжень.

Позивачем в період з 13.10.2008 по 27.10.2008 було перераховано грошові кошти за платіжними дорученнями на оплату лікарських засобів, товарів медичного призначення та послуги постачальникам, виконавцям через відповідача на загальну суму 139 948,72 грн. (платіжне доручення від 13.10.2008 № 702, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” на суму 28 000,00 грн.; платіжне доручення від 14.10.2008 №703, отримувач КП „Світловодська міськдрукарня” –438,84 грн.; платіжне доручення від 14.10.2008 № 704, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” - 19000,00 грн.; 16.10.2008 № 706, отримувач управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ - 6 000,00 грн.; платіжне доручення від 17.10.2008 №713, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” -15 000,00 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 № 721, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” - 12 000,00 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 № 714, отримувач ПП ВКФ „Рубікон” - 21,00 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 № 722, отримувач ВАТ „Полтаваобленерго” - 87,73 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 №716, отримувач КП „Кассіопея” -8 9,05 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 №717, отримувач ПП „Ефект” -100,00 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 №720, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” -132,10 грн.; платіжне доручення від 20.10.2008 № 715, отримувач ПП ОСОБА_3 - 280,00 грн.; 24.10.2008 № 726, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” - 20 800,00 грн.; платіжне доручення від 27.10.2008 № 704, отримувач ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” - 38 000,00 грн.).

В свою чергу, відповідачем розрахунково-касові операції з переказу грошових коштів по вищезазначених платіжних дорученнях проведено не було, в зв’язку з тим, що розпорядженням центрального офісу АКБ „Національний кредит” призупинено будь-які розрахунково-касові операції.

31.10.2008, 14.11.2008, 17.11.2008 та 18.11.2008, відповідно до умов договору Світловодською філією центральної районної аптеки № 101 ЗАТ „Ліки Кіровоградщини” були отримані готівкові кошти з розрахункового рахунку №26000301361147, що відкритий у філії АКБ „Національний кредит” м. Світловодська в сумі 21 000 грн. 00 коп., а також утримано банком за здійснення розрахунково-касової операції комісію в сумі 228 грн. 20 коп.

Крім того, 04.11.2008, 06.11.2008 та 10.11.2008 філією АКБ „Національний кредит” м. Світловодська було здійснено чотири розрахунково-касові операції з переказу грошових коштів з розрахункового рахунку №26000301361147 Світловодської філії - центральна районна аптека №101 в сумі 33 800 грн. 00 коп. відповідно до платіжних доручень клієнта.

Зважаючи на вищезазначене, на час подачі позовної заяви у позивача на розрахунковому рахунку №26000301361147, який відкритий у відповідача, заблоковані кошти в сумі 125 463 грн. 42 коп., у зв’язку з чим банком порушено чинне законодавство України та право клієнта (позивача).

Отже встановивши наведені обставини, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 1066,1067, 1068 ЦК України, п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", суд першої інстанції, із якими погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 123 601,27 грн. основного боргу на користь позивача.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неправильними, та такими, що зроблені без належного дослідження та встановлення дійсних правовідносин сторін, які склалися на підставі укладеного між ними договору банківського рахунку, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на   договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Судами встановлено, що між сторонами у справі укладений договір №10/08 від 06.10.2008 банківського рахунку, за яким банк взяв на себе зобов'язання, зокрема, виконувати операції по рахунку позивача (клієнта) в національній валюті України та в іноземних валютах за розрахунковими документами, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, в день їх надходження, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення зазначених операцій відповідно до законодавства України та вимог банку, і наявності достатніх коштів на рахунку, а позивач (клієнт), зокрема, здійснювати оплату наданих відповідачем (банком) послуг.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну діб (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, виходячи з приписів наведеної норми та умов вказаного договору слідує висновок, що відповідач має зобов'язання перед позивачем щодо надання послуг, визначених договором банківського рахунку №10/08 від 06.10.2008, і не має будь-яких  майнових зобов'язань щодо сплати позивачу своїх грошових коштів, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обумовлених договором послуг.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Звертаючись із даним позовом у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань передбачених укладеним між сторонами договором  №10/08 від 06.10.2008 стосовно перерахування грошових коштів контрагентам позивача, за наданими останнім платіжними дорученнями, позивач пред'явив до відповідача майнову вимогу про стягнення з останнього грошових коштів, несплачених ним контрагентам позивача.  

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не розібралися у правовідносинах сторін, які виникли на підставі укладеного між ними договору банківського рахунку і який був чинним на момент розгляду даної справи і задовольнили майнову вимогу позивача, на пред'явлення якої, відповідно до  чинного законодавства України та умов договору він права не має.

В даному випадку, та враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо належного виконання умов договору, зокрема, здійснення перерахування грошових коштів з рахунку позивача його контрагентам за наданими останнім платіжними дорученнями, що і не заперечується відповідачем, позивач має право вимагати від відповідача виконання ним умов договору щодо здійснення поточних операцій по розпорядженню власними коштами, тобто вимагати виконати послуги, за які, в силу договору, саме позивач сплачує відповідачу певну комісійну винагороду, а не звертатися із майновою вимогою.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 509, 525, 526, 1066, 1067, 1068 ЦК України, п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно уточнити у позивача позовні вимоги, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно відхилення доводів відповідача щодо  неможливості вчасного здійснення ним розрахунково-касових операцій з переказу грошових коштів по платіжними дорученням позивача, у зв'язку з введенням постановою Національного банку України №439 від 19.12.2008 з 19.12.2008 по 18.06.2009 мораторію на задоволення вимог кредиторів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції чинній на момент надання позивачем відповідачу розрахункових документів) з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 4 вказаного Закону встановлює, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку

Виходячи з наведеного, посилання відповідача на неможливість здійснення обслуговування поточних рахунків під час дії мораторію є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Національний кредит" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 та рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі №33/30 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий                                                            Н.М. Губенко

Судді:                                                                      Т.Л. Барицька

                                                                                С.В. Мирошниченко