Справа №2-71/09 27.01.2010 27.01.2010 27.01.2010

Провадження №22ц-133/10

Справа № 22ц-133/10 Головуючий у 1-й інстанції Янцова О.А.

Категорія 53 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Паліюка В.П.,

суддів: Буренкової К.О., Славгородської Н.П.,

при секретарі Аніщенко Д.В.,

за участю:

- представника відповідача ОСОБА_2,

- прокурора Круш Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 листопада 2009 року

за позовом

ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства

(далі - ВАТ) «Завод «Фрегат»

про зміну формулювання причини звільнення, перерахунок та стягнення заробітної плати, внесків та пенсійне страхування, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2007 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Завод «Фрегат» про зміну формулювання причини звільнення, перерахунок та стягнення заробітної плати, внесків та пенсійне страхування, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що він працював на заводі з 1972 р., в червні 2007 р. йому стало відомо, що відповідач порушує законодавство про оплату праці та галузеву угоду, з 2006 р. не проводить підвищення тарифних ставок, посадових окладів, що призвело до отримання ним заробітної плати, а в подальшому й призначення пенсії в розмірі меншому, ніж належить. Із зазначених причин він 20 червня 2007 р. поштою направив заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак 9 липня 2007 р. його було звільнено із формулюванням, яке не відповідає його заяві. Крім того, відповідач не виплатив йому вихідні допомоги у відповідності до ст. 44 КЗпП України та п. 7.5 колективного договору. Порушенням відповідачем його трудових прав йому заподіяна моральна шкода.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Під час розгляду справи позивач уточнював та доповнював свої вимоги, просив змінити формулювання причин його звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, перерахувати неправильно нараховану бухгалтерією та стягнути заробітну плату за період з січня 1999 р. по грудень 2003 р. в сумі 891 грн. 06 коп., перерахувати згідно з галузевою угодою та стягнути заробітну плату за період з січня 2004 р. по липень 2007 р. в сумі 15983 грн. 61 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 63276 грн. 14 коп., зобов’язати відповідача перерахувати страхові внески до пенсійного фонду виходячи з суми 79259 грн. 72 коп. недоплаченої йому заробітної плати станом на серпень 2009 р., стягнути вихідні допомоги згідно ст. 44 КЗпП України та колективного договору в загальній сумі 11806 грн. 36 коп., компенсацію у зв’язку з ростом споживчих цін по невиплаченій заробітній платі в сумі 17909 грн. 70 коп. та 810 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 листопада 2009 р. позов задоволено частково: зобов’язано ВАТ «Завод «Фрегат» змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внести відповідний запис до трудової книжки, стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату у відповідності до галузевої угоди в сумі 891 грн. 84 коп., компенсацію, пов’язану із ростом споживчих цін станом на липень 2009 р., у сумі 491 грн. 51 коп., компенсацію відповідно до ст. 117 КЗпП України в сумі 6147 грн. 60 коп., вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України в сумі 2616 грн., а всього 10146 грн. 95 коп. Стягнуто також 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В рахунок виконання рішення зараховано сплачені відповідачем позивачеві 1000 грн. моральної шкоди та 7271 грн. 53 коп. заробітної плати та вихідної допомоги та визначено, що підлягає виконанню стягнення в сумі 2875 грн. 42 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював диспетчером ВАТ «Завод «Фрегат», яке з січня 2006 р. не виконувало положень галузевої угоди між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Федерацією роботодавців України та профспілками щодо оплати праці. В червні 2007 р. ОСОБА_3, дізнавшись про порушення його права на оплату праці згідно галузевої угоди, подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням внаслідок невиконання уповноваженим власником органом законодавства про працю, умови колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Однак, 9 липня 2007 р. його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. При звільненні з позивачем не був проведений повний розрахунок.

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зміни формулювання підстави звільнення ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38, 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Враховуючи положення вказаного закону, суд дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку.

Суд обґрунтовано відмовив у стягненні на користь позивача вихідної допомоги згідно п. 7.5 колективного договору ВАТ «Завод «Фрегат» на 2006-2007 роки, яким передбачено надавати вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку при виході на пенсію (ч. 1 ст. 38 КЗпП України), оскільки позивача звільнено з інших підстав.

Внаслідок перевірки нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 за період з січня 1999 р. по 9 липня 2007 р., проведеної головним спеціалістом з питань оплати та нормування праці управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4, яка була залучена судом, з врахуванням думки позивача, до участі у справі в якості спеціаліста, встановлено, що оплата його праці проводилася пропорційно до відпрацьованого часу. До 2006 р. порушень в нарахуванні заробітної плати ОСОБА_3 не виявлено, а з січня 2006 р. по 9 липня 2007 р. його посадовий оклад диспетчера не був приведений до рівня галузевої угоди, а тому потребує перерахунку. Згідно висновку спеціаліста різниця між нарахованим окладом і окладом, приведеним у відповідності до галузевої угоди за вказаний період складає 891 грн. 84 коп. У зв’язку із затримкою виплати вказаної суми заробітної плати компенсація втрати її частини станом на липень 2009 р. складає 491 грн. 92 коп., а загальна сума донарахувань складає 1383 грн. 36 коп. (т.2 а.с.302-303).

При вирішенні спору суд обґрунтовано прийняв до уваги розрахунки заробітної плати ОСОБА_3, надані спеціалістом, враховуючи кваліфікацію цієї особи та відсутність її заінтересованості в результаті розгляду справи.

У зв’язку невиплатою належних позивачу сум при звільненні у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, та вирішенням спору на користь позивача частково, суд дійшов правильного висновку, що на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України. При цьому суд також правильно визначив період з 9 липня 2007 р. по 3 березня 2008 р., за який підлягає стягненню середній заробіток, врахувавши, що 3 березня 2008 р. ВАТ «Завод «Фрегат» за першими судовими рішеннями, які в подальшому касаційному порядку були скасовані, виплатив позивачу всі присуджені йому кошти.

При визначенні розміру вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходив із середньомісячної заробітної плати позивача у відповідності до галузевої угоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 порушенням відповідачем його трудових прав, визначений судом з врахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами, виходячи із принципів розумності та справедливості.

Враховуючи, що ВАТ «Завод «Фрегат» за цим спором виплатив вже позивачу присуджені йому 8271 грн. 53 коп., то суд обґрунтовано зарахував ці кошти в рахунок виконання рішення суду.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не спростовують таких висновків суду та апелянт не навів в ній обставин, які відповідно до ст. 311 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Разом з цим, відмовляючи в задоволенні вимоги про перерахування відповідачем до пенсійного фонду відрахувань з недоплаченої позивачу заробітної плати, суд не врахував роз’яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 6 постанови № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та не зазначив в резолютивній частині рішення, що визначив для стягнення суму - 10146 грн. 95 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

Оскільки після утримання відповідачем податку та необхідних платежів із визначеної судом суми і зарахування вже виплачених відповідачем позивачу 7271 грн. 53 коп. заробітної плати, то розмір суми для стягнення буде складати меншу суму ніж остаточно призначену судом.

За таких обставин, рішення суду в цій частині підлягає зміні із зазначенням стягнення 10146 грн. 95 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів та виключення з рішення вказівку про стягнення 2875 грн. 42 коп., як остаточне призначення до стягнення.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 листопада 2009 року змінити в частині стягнення заробітної плати, компенсації, пов’язаної із ростом споживчих цін, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначити, що підлягає стягнення 10146 грн. 95 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

Виключити з рішення вказівку про стягнення 2875 грн. 42 коп., як остаточне призначення до стягнення з ВАТ «Завод «Фрегат» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді