АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1144/17 Справа № 172/535/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року у цивільній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» до ОСОБА_3, Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року СФГ «Прогрес» звернулося до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 10 квітня 2014 року між СФГ «Прогрес» та ОСОБА_3 укладено попередній договір оренди нерухомого майна, розташованого по вул. Молодіжній, буд. 8 с. Хуторо Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області.

За умовами попереднього договору оренди, ОСОБА_3 повинна була укласти основний договір оренди у термін до 10 квітня 2015 року, але досі його не укладає та не бажає цього роботи, мотивуючи свою відмову тим, що має сумнів з приводу належності СФГ «Прогрес» спірного майна та наявності права передачі його в оренду, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Позивач зазначає, що починаючи з дати створення СФГ «Прогрес», їх господарство фактично користується цим майном, здійснює догляд за ним, сплачує всі витрати на його утримання, а отже володіє майном на підставах не заборонених законом.

Враховуючи, що ОСОБА_3 відмовляється укладати основний договір оренди спірного нерухомого майна, а СФГ «Прогрес» на протязі майже 13 років відкрито, безперервно володіє чужим нерухомим майном, вважає, що воно набуло право власності на це майно за набувальною давністю.

У зв»язку з викладеним, просить суд зобов'язати ОСОБА_3 укласти з СФГ «Прогрес» договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Васильківський район, село Хуторо - Чаплине, вул. Молодіжна, буд. 8 на умовах попереднього договору оренди від 10 квітня 2014 року та просить визнати за СФГ «Прогрес» право власності на це нерухоме майно.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за СФГ «Прогрес» право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Васильківський район, село Хуторо - Чаплине, вулиця Молодіжна, будинок 8 та складається з літ. А-1 зерносховище площею 774 кв.м., Б - 1 комора площею 57,5 кв.м., В - 1 вагова площею 101,9 кв.м., Г сіносховище, № 1 зерноочисна машина, № 2 пандус, № 3-7 резервуари для ДП, № 8-12 огорожі, № 13 колодязь.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2, який не брав участі у справі, в порядку ст.292 ЦПК України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині визнання права власності на приміщення літ. Г – сіносховище скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, позивач відповідно до вимог ст. 344 ЦК України набув право власності за набувальною давністю, оскільки СФГ «Прогрес» користувалося цим майном добросовісно, відкрито та безперервно на протязі 12 років.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що з 2002 року, тобто з дати створення СФГ «Прогрес», позивач фактично користується нерухомим майном, здійснює догляд за ним, сплачує всі витрати на його утримання, включаючи оплату за електроенергію та плату за земельну ділянку, на якій воно розташоване, тобто фактично здійснює правомочності власника, які передбачені ст. ст. 319, 322, 383 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема технічного паспорту станом на 03 лютого 2014 року, виготовленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, нерухоме майно (комплекс будівель та споруд), яке знаходяться на території Шевченківської сільської ради в с. Хуторо-Чаплине по вул. Молодіжній, 8 складаються з літ. А-1 зерносховище площею 774 кв.м., Б - 1 комора площею 57,5 кв.м., В - 1 вагова площею 101,9 кв.м., Г сіносховище, № 1 зерноочисна машина, № 2 пандус, № 3-7 резервуари для ДП, № 8-12 огорожі, № 13 колодязь.

Положеннями ст. 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, та ст. 321 ЦК України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Із змісту ст. 344 ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

За набувальною давністю може бути отримано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, власник якого невідомий або відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні його власнику було відмовлено.

У п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Елементи набувальної давності також передбачені статтями 335, 338, 341, 343 ЦК України, за положеннями яких після вчинення законодавчо визначених дій та зі спливом певного строку особа може набути право власності на безхазяйне майно, знахідку, бездоглядну домашню тварину чи скарб. Але положення статті 344 ЦК в таких випадках не застосовуються.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Зважаючи на те, що на момент фактичного отримання позивач посилався лише на власну ініціативу та на власне бажання володіти вищезазначеним майном, не підтверджуючи факт не обізнаності про те, що спірне майно частково належить іншій особі, а навпаки свідомо замовчуючи про те, що спірне майно перебуває у власності іншої особи та наявність судових спорів, колегія суддів вважає безпідставними посилання СФГ «Прогрес» на добросовісність володіння спірним майном, оскільки набуття права власності за набувальною давністю недобросовісним володільцем незалежно від часу володіння чужим майном чи відкритості володіння не допускається.

Враховуючи вище встановлені обставини у справі, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213- 214 ЦПК України не з'ясував, чи має спірне майно власника, не звернув увагу на суперечливість наявних у матеріалах справи доказів, не залучив до участі у справі, осіб, які підлягали залученню, не надав оцінки підставам, достатнім для того, щоб мати право власності на нього, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про визнання за позивачем права власності на це майно за набувальною давністю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В інший частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається.

На підставі ст. 88 ЦПК України з СФГ «Прогрес» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» до ОСОБА_3, Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії та визнання права власності- відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Прогрес» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_5

ОСОБА_6