Справа № 676/5668/15-к

Провадження № 1-кп/676/16/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 березня 2017 року м. Кам'янець-Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Кузняк-Годлевської Е.В.,

з участю секретаря судового засідання Костецької І.В.,

прокурора Попадина Я.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

представників потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 29 червня 2015 року до ЄРДР за № 12015240160000555, за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН – НОМЕР_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент інкримінованого діяння – охоронця ТОВ “Енселко-Агро”, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, –

в с т а н о в и в:

26 червня 2015 року близько 23 год. в приміщенні сільського клубу по вул. І. Франка, 30 в с. Княгинин Кам'янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_4 на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли, з потерпілим ОСОБА_1, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, штовхнув потерпілого двома руками в груди, від чого той, не втримавши рівновагу, впав на спину, вдарившись головою об підлогу, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді гематоми під твердою мозковою оболонкою та крововиливу під м’якими мозковими оболонками над правою півкулею головного мозку, геморагічного забою головного мозку у вигляді підгострих посттравматичних внутрішньо-мозкових гематом переважно на базальних поверхнях лобних часток з вираженою дислокацією серединних структур вліво до 12 мм та компресією правого бокового шлуночка головного мозку, які ускладнились розвитком правобічного геміпарезу, астеновегетативного та психоорганічного синдромів, когнітивних розладів.

Обвинувачений ОСОБА_4 суду повідомив, що близько 22 год. 26 червня 2015 року прийшов з ОСОБА_6 до сільського клубу, де вже перебували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Пізніше прийшов потерпілий ОСОБА_1 у нетверезому стані. Всі присутні, крім нього (обвинуваченого), спільно вживали самогон, після чого ОСОБА_1 почав шарпати ОСОБА_6, але той вирвався. ОСОБА_1 підійшов до нього (ОСОБА_4В.), тягнув на вулицю, плювався, на що обома руками штовхнув його в груди, внаслідок чого ОСОБА_1, зробивши декілька кроків назад, не втримався на ногах і задньою частиною тіла впав на плитку, якою встелена підлога у приміщенні клубу, після чого не підводився близько 1 хв. Чи міг потерпілий вдаритися головою під час цього падіння однозначно ствердити не зміг, крові на ньому не бачив. В судовому засіданні 24 вересня 2015 року ОСОБА_4 ствердив, що оскільки ОСОБА_1 не підводився, ОСОБА_8 побризкав на нього водою, у результаті чого потерпілий встав і самостійно пішов додому, однак в судовому засіданні 16 березня 2016 року після допиту свідка ОСОБА_8 змінив свої показання, зазначивши, що ОСОБА_8 лив на ОСОБА_1 пивом, а на уточнююче запитання суду вказав, що ОСОБА_8, можливо, пролив пиво ненавмисно. Зазначив, що шкодує з приводу вчиненого, однак не виключає, що потерпілий на шляху додому міг ще десь впасти, отримавши тілесні ушкодження, оскільки перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Крім часткового визнання ОСОБА_4 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого діяння об’єктивно підтверджена дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в суді підтвердив, що в ніч з 26 на 27 червня 2015 року у сільському клубі зустрівся з обвинуваченим, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Спільно вживали алкогольні напої, однак не бачив, щоб їх вживав ОСОБА_4 Запропонував ОСОБА_6 вийти на вулицю покурити, на що обвинувачений його (потерпілого) вдарив кулаком в чоло, від чого впав на підлогу, вдарившись потилицею, а ОСОБА_4 копав його ногами близько 10 разів по тулубу і голові. Певний час не міг встати. Припускає, що його відливали на місці події, оскільки додому прийшов у закривавлені мокрій кофті. Подальші події пам’ятає погано, по приходу додому його вирвало, тому мати дала йому ліки, вважаючи, що він отруївся самогоном. Але й наступного дня краще не стало, тому мати викликала швидку допомогу. Переніс у зв’язку з отриманою травмою дві операції. Родина обвинуваченого лише частково відшкодувала вартість лікування, а сам ОСОБА_4 не цікавився перебігом лікування. Підтримав заявлений позов про стягнення майнової та моральної шкоди, завданих злочином, а також витрат на правову допомогу.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що її син – потерпілий ОСОБА_1 ввечері в день події пішов в село зустрітися з товаришами. Близько 3-4 год. ночі почула у коридорі будинку шурхіт, вийшовши з кімнати, виявила, що син лежав на животі на підлозі, а руки були біля голови, голова ззаду розбита, в крові, а біля кофта на синові була мокрою. Поруч побачила сліди рвоти. Завела сина за допомогою чоловіка в кімнату, однак наступного дня йому не покращало. З огляду на те, що рана на голові була, на її думку, незначною, вона припустила, що він отруївся алкоголем, давала йому ліки, однак він скаржився на головний біль, не міг пригадати, що сталося. Ввечері зізнався, що його побили і припустив, що у нього стався крововилив. Тому за порадою фельдшера одразу викликали швидку допомогу. Після обстеження у районній лікарні лікарі доправили ОСОБА_1 в обласну лікарню, де було проведено 2 операції, а в подальшому через 2 місяці ще й поклали пластину в місці ушкодження голови. Після хірургічного втручання син багато чого і кого не пам’ятає. На лікування витрачено близько 40000 грн., з яких мати та тітка обвинуваченого лише 4000 грн. їй відшкодували, а також оплатили придбання ліків на суму близько 800 грн., що також у суді підтвердила мати обвинуваченого – ОСОБА_10, яка, крім цього повідомила, що син їй розповів, що штовхнув ОСОБА_1 у клубі.

Як повідомив суду свідок ОСОБА_6, у вечір події він спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1, який прийшов до клубу у нетверезому стані, спільно вживали алкоголь, ОСОБА_4 був лише присутній, оскільки не п’є спиртне взагалі. Після цього ОСОБА_1 намагався вести з ним (ОСОБА_6В.) якусь розмову, поклавши руку на плече, але він розвернувся і відійшов. Тоді потерпілий підійшов до ОСОБА_4, щось сказав, взяв його за комір, на що ОСОБА_4 обома руками відштовхнув його, від чого той, відійшовши назад декілька кроків, впав на плитку на підлозі клубу, однак підвівся і пішов геть. Крові на ньому не помітив, воду на ОСОБА_1 ніхто не лив, тієї ночі дощу не було. ОСОБА_8 до конфлікту вийшов та повернувся лише коли ОСОБА_1 вже не було у клубі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що спільно з ОСОБА_6 і ОСОБА_1 розпивав алкоголь. Будучи зайнятим музичною апаратурою, відвернувся від товаришів на декілька хвилин, а коли повернувся, ОСОБА_1 підіймався з підлоги та повідомив, що йде додому. До цього не бачив, щоб потерпілий до когось чіплявся чи конфліктував. Ствердив, що ОСОБА_8 на момент події у приміщенні клубу не було, а також вказав, що не бачив, щоб на ОСОБА_1 хтось лив воду.

Як повідомив суду свідок ОСОБА_8, у ніч події ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 спільно вживали алкоголь у клубі. Оскільки виходив до магазину, певний час його не було на місці події, вважає, що саме тоді до клубу прийшов ОСОБА_4 Жодних сварок чи бійок не бачив, заперечив те, що відливав водою ОСОБА_1 для приведення його до тями після падіння від удару ОСОБА_4

Щодо розбіжностей в показаннях обвинуваченого та свідків події в частині «відливання» водою ОСОБА_1 після падіння, то суд їх оцінює з тієї точки зору, що вони на кваліфікацію діяння не впливають.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що 27 червня 2015 року о 9 год. прийшла на роботу у сільський клуб с. Княгинин, де працювала прибиральницею. На підлозі в приміщенні помітила декілька крапель крові на плитці, що вели до виходу з приміщення. Зателефонувавши завідуючій клубом ОСОБА_12, дізналася від неї, що ввечері хтось побився у клубі і у селі кажуть, що то були ОСОБА_4 і ОСОБА_1

Допитана судом свідок ОСОБА_12 (завідувач будинком культури с. Книгинин) підтвердила показання свідка ОСОБА_11, зауваживши, що на момент події була відсутня у приміщенні клубу.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 червня 2015 року (т. 1 а.с. 116) підтверджено, що о 22 год. 5 хв. вказаного дня ОСОБА_9 повідомила про те, що в ніч на 27 червня 2015 року в с. Княгинин невідома особа заподіяла ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

Обставини надходження у приймальне відділення Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями у вигляді струсу головного мозку та гематоми на голові близько 21 год. 28 червня 2015 року підтверджено даними рапорту про отриману інформацію, яка надійшла по телефону, № 3059 від 28 червня 2015 року (т. 1. а.с. 115).

Як встановлено з даних протоколу проведення слідчого експерименту від 21 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 126-129), що відбувся згідно з вимогами ст. 240 КПК України, ОСОБА_4 на статисті показав, як у намаганні припинити наполегливі вимоги ОСОБА_1 пригостити його цигарками обома руками штовхнув його в груди, внаслідок чого потерпілий впав на підлогу на задню частину тіла, не опираючись руками на підлогу. І ці його показання узгоджуються з його показаннями в суді.

З даних висновку судово-медичної експертизи № 545 від 19 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 117) встановлено, що у потерпілого ОСОБА_1 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді забою головного мозку важкого ступеню з множинними геморагічними компонентами обох півкуль, правобічної підгострої субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку), травматичного субарахноїдального крововиливу (крововиливу в м’які мозкові оболонки головного мозку), забою м’яких тканин голови, які ускладнились розвитком правобічного геміпарезу, цефалгічного синдрому, астеновегетативного, психоорганічного синдромів, когнітивних розладів, що могли утворитись як від дії тупого твердого предмета, так і при ударі об такий по механізму «удар» більше 3-4 діб тому від моменту оперативного втручання 6 липня 2015 року, проведеного в Хмельницькій обласній лікарні.

Як вбачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи № 116 від 30 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 239-244), виявлені у ОСОБА_1 станом на 28 червня 2015 року-3 серпня 2015 року тілесні ушкодження у вигляді гематоми під твердою мозковою оболонкою та крововиливу під м’якими мозковими оболонками над правою півкулею головного мозку, геморагічного забою головного мозку у вигляді підгострих посттравматичних внутрішньо-мозкових гематом переважно на базальних поверхнях лобних часток з вираженою дислокацією серединних структур вліво до 12 мм та компресією правого бокового шлуночка головного мозку, які ускладнились розвитком правобічного геміпарезу, астеновегетативного та психоорганічного синдромів, когнітивних розладів були заподіяні від дії тупого твердого предмета чи при падінні та ударі головою до тупого предмету з переважаючою поверхнею. Будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень (ран, саден, крововиливів) на тілі потерпілого, по стану яких можна було б визначити давність утворення цих ушкоджень та ушкоджень головного мозку і його оболонок, в представлених медичних документах не зазначено. Тому конкретно встановити давність заподіяння тілесних ушкоджень головного мозку і його оболонок не представляється можливим. Під час проведення оперативного втручання 6 липня 2015 року лікарями була виявлена субдуральна гематома у вигляді згортків крові чорного кольору, також встановлено діагноз – підгостра гематома, що дає підставу вважати, що давність її виникнення не менше 4-14 діб до проведення операції 6 липня 2015 року. За даними представленої медичної карти № 1057 стаціонарного хворого ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 6 лютого 2015 року по 7 лютого 2015 року з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які він отримав при нанесенні тілесних ушкоджень 6 лютого 2015 року. Але будь-якої неврологічної симптоматики, яка б підтверджувала струс головного мозку, не відмічено. Тому тілесні ушкодження головного мозку та його оболонок, які були встановлені у ОСОБА_1 станом на 28 червня 2015 року-3 серпня 2015 року, не пов’язані з пригодою від 6 лютого 2015 року.

В наданих медичних документах будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень як точок прикладення травмуючої дії, тобто наявності гематом, крововиливів, саден, ран на тілі ОСОБА_1, в тому числі і в ділянках голови не міститься. В медичній карті № 14192 стаціонарного хворого Хмельницької обласної лікарні лікарями в заключному клінічному діагнозі відмічено «Забій м’яких тканин голови», але в чому він проявлявся і яка його була локалізація в медичній карті не вказано. При магнітно-резонансній томографії головного мозку від 2 липня 2015 року і комп’ютерній томографії головного мозку від 6 липня 2015 року, проведених ОСОБА_1, переконливо встановити наявність чи відсутність гематом під апоневрозом або під шкірою голови важко, так як за щільністю вказані тканини ідентичні. Тому конкретно визначити місце прикладення травмуючої дії в ділянку голови не представляється за можливе.

В даному випадку слід врахувати локалізацію вогнищ забою головного мозку на базальних поверхнях лобних часток головного мозку, які зазвичай утворюються при травмі прискорення, якою є і падіння з висоти власного зросту. Отже, виходячи з цього, можна припустити, що всі тілесні ушкодження головного мозку та його оболонок могли виникнути при падінні ОСОБА_1 з висоти власного зросту з приземленням та ударом потиличною ділянкою голови до плитки підлоги, яка є тупим предметом з переважаючою (широкою) поверхнею. Внаслідок падіння могли виникнути вогнища забою головного мозку, як полюсні протиударні ушкодження, а також гематома та крововилив під мозковими оболонками. Потерпілий ОСОБА_1 в своїх показах в судовому засіданні заявив, що ОСОБА_4 наніс йому удар кулаком в голову, після чого він впав назад, на спину. При незначній силі травматичної дії в ділянку голови зовнішні тілесні ушкодження утворюються чи проявляються не завжди, але після нанесення удару в голову людина може впасти. При проведенні слідчого експерименту 21 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 126-129) за участю підозрюваного ОСОБА_4 він пояснив, що під час пригоди «з силою двома руками штовхнув ОСОБА_1 в область грудної клітки», після чого ОСОБА_1 впав на задню частину тіла, не опираючись руками об підлогу. Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_4 взяв ОСОБА_1 за комір та відштовхнув його, а ОСОБА_1 зробив декілька кроків назад та впав на задню бокову поверхню тіла, трохи полежав, встав і пішов. При таких умовах, тобто після отриманого поштовху в грудну клітку спереду без утворення тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки, потерпілий міг впасти назад та вдаритись потилицею до підлоги і отримати тілесні ушкодження головного мозку та його оболонок.

При наявності тілесного ушкодження – субдуральної гематоми, яка мала місце у ОСОБА_1, характерним є наявність «світлого проміжку часу». Тобто, після утворення субдуральної гематоми клінічні прояви її можуть спостерігатись не одразу, а через деякий проміжок часу, який може тривати від декількох годин до 14 і більше діб. Під час «світлого проміжку часу» до моменту виникнення симптоматики субдуральної гематоми людина може зберігати здатність до активних дій, тобто може ходити, розмовляти, виконувати якусь роботу. Після наростання об’єму субдуральної гематоми та стиснення головного мозку проявляється клінічна симптоматика гематоми з можливою втратою свідомості. При наявності тілесного ушкодження – забою головного мозку та субарахноїдального крововиливу потерпілі можуть на якийсь час втратити свідомість, прийти до свідомості і здійснювати з утрудненням активні дії. Отже, при наявності у ОСОБА_1 субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку не виключається, що він міг після їх спричинення деякий час з утрудненням здійснювати активні дії.

Допитаний з приводу вказаного первинного висновку лікар-судово-медичний експерт ОСОБА_13 повідомив суду, що місцем прикладання травмуючої сили є потилиця, оскільки зовнішніх тілесних ушкоджень, які б свідчили про інше, не виявлено. Виявлене ушкодження відноситься до травми прискорення, яка могла утворитися за умов, встановлених в ході проведення слідчого експерименту (матеріали якого оголошено експерту в суді). Здатність потерпілого до активних дій не виключається до того моменту, коли збільшення розмірів гематоми не перешкодить мозковій діяльності, при цьому алкоголь може продовжувати здатність до активних дій.

Крім цього, лікар судово-медичний експерт Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_14, роз’яснюючи висновок комісійної судово-медичної експертизи № 116 від 30 листопада 2016 року, повідомила суду, що відсутність зовнішніх тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 свідчать про те, що травму завдано предметом з переважаючою травмуючою поверхнею, а відповідно – від удару в потиличну частину голови при падінні з висоти власного тіла, оскільки виявлені тілесні ушкодження у потерпілого відносяться до травм прискорення, а місцем прикладання травмуючої сили була потилиця.

Таким чином, посилання потерпілого та його представника на неповноту експертних висновків та відповідно й неправильну правову кваліфікацію діяння обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Розмежування складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ст. 128 КК України, здійснюється як за об’єктивною, так і суб’єктивною сторонами цих злочинів. Окрім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах з матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Отже, з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України, якою закріплена заборона на обґрунтування обвинувачення припущеннями, п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» № 9 від 1 листопада 1996 року, ч. 4 ст. 17 КПК України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 про спосіб спричинення падіння потерпілого, які узгоджені з показаннями свідка ОСОБА_6, а також з огляду на відсутність даних про наявність тілесних ушкоджень в лобній частині голови, куди, на думку потерпілого, йому ОСОБА_4 було завдано удару, від якого потерпілий ОСОБА_1 впав, та на інших ділянках тіла потерпілого, у суду відсутні підстави для сумнівів у правовій кваліфікації інкримінованого діяння. Так, досудовим розслідуванням не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження позиції потерпілого щодо агресивного його побиття ОСОБА_4, включаючи удар у чоло, від кого він впав, з наступним нанесенням ногами (копання) близько 10 ударів по тілу та голові ОСОБА_1, що свідчить на користь висновку суду про те, що, штовхнувши потерпілого обома руками у груди та спричинивши падіння ОСОБА_1, внаслідок якого той вдарився головою об плитку підлоги, ОСОБА_4 умислу на заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень не мав, можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій не передбачав, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діяв з необережністю.

Водночас, досудовим розслідуванням при викладенні фактичних обставин справи вказано, що від поштовху обвинуваченого потерпілий впав на спину, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, та зазначено тілесні ушкодження згідно з даними первинної судово-медичної експертизи: забій головного мозку важкого ступеня з множинними геморагічними компонентами обох півкуль, правобічна підгостра субдуральна гематома (крововилив під тверду мозкову оболонку), травматичний субарахноїдальний крововилив (крововилив в м’які мозкові оболонки головного мозку), забій м’яких тканин голови, які ускладнились розвитком правобічного геміпарезу, цефалгічного синдрому, астеновегетативного, психоорганічного синдромів, когнітивних розладів. Однак, в ході судового розгляду було призначено та проведено комісійну судово-медичну експертизу № 116 від 30 листопада 2016 року, згідно з висновком якої у ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді гематоми під твердою мозковою оболонкою та крововиливу під м’якими мозковими оболонками над правою півкулею головного мозку, геморагічного забою головного мозку у вигляді підгострих посттравматичних внутрішньо-мозкових гематом переважно на базальних поверхнях лобних часток з вираженою дислокацією серединних структур вліво до 12 мм та компресією правого бокового шлуночка головного мозку, які ускладнились розвитком правобічного геміпарезу, астеновегетативного та психоорганічного синдромів, когнітивних розладів. Тому суд вважає за необхідне при викладенні фактичних обставин справи зазначити, що потерпілий впав на спину, вдарившись головою об підлогу, а перелік тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, слід вказати згідно з даними вказаного висновку комісійної експертизи.

Таким чином, оцінивши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв’язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, мало місце, дії обвинуваченого містять склад злочину, передбаченого ст. 128 КК України, і становлять собою необережне тяжке тілесне ушкодження. Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні і він за його вчинення підлягає покаранню.

На виконання вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винуватого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, не вбачається.

Так, суд позбавлений можливості визнавати обставиною, що пом’якшує покарання, щире каяття, оскільки у ставленні обвинуваченого до свого діяння не вбачається належної критичної оцінки протиправної поведінки, щирого визнання провини, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, оскільки протягом понад півторарічного строку, що минув з часу вчинення інкримінованого діяння, ОСОБА_4 не вжив будь-яких заходів, спрямованих на усунення заподіяної шкоди, обмежившись тим, що його родичі надали матері потерпілого у лікарні 4877,8 грн. для проведення лікування ОСОБА_1 І попри голослівне твердження про те, що йому шкода, ОСОБА_4 висловив припущення про ймовірне отримання ОСОБА_1 виявлених тілесних ушкоджень за інших обставин після виходу з приміщення клубу.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання Ходоровецькою сільською радою Кам'янець-Подільського району характеризується як такий, на поведінку та спосіб життя якого скарг від односельчан не надходило, компрометуючі дані щодо нього відсутні, не перебуває на психіатричному та наркологічному обліках, працює за договором (сезонно) охоронцем ТОВ “Енселко-Агро”, утриманців не має.

З врахуванням обставин справи, думки потерпілого, який наполягав на покаранні у виді обмеження волі, відсутності обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, часткового відшкодування завданої злочином майнової шкоди, відсутності у обвинуваченого постійної роботи, суд не вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді громадських чи виправних робіт, вважаючи за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі на строк в межах санкції ст. 128 КК України.

На глибоке переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення ОСОБА_4, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.  

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, нейтрально характеризується за місцем проживання, його молодий вік, часткове відшкодування завданої майнової шкоди, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без його тримання в умовах здійснення нагляду з обов’язковим залученням до праці, тому вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов’язків, визначених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід не був обраний.

Цивільний позов про стягнення майнової та моральної шкоди, завданих злочином, а також відшкодування витрат на правову допомогу слід вирішити, виходячи з таких міркувань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов’язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Як вбачається з ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Оскільки процесуальні витрати потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1 на правову допомогу у розмірі 5000 грн. у цьому кримінальному провадженні документально підтверджені квитанціями від 31 серпня, 24 вересня, 19 жовтня 2015 року (т. 1 а.с. 104-106) суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для їх стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого.

При цьому, суд не бере до уваги розрахунок таких витрат, складений представником потерпілого ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 176-177), оскільки він обґрунтований вимогами постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27 квітня 2006 року, яка не підлягає застосуванню у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що надані на підтвердження позовних вимог фіскальні чеки підтверджують несення потерпілим (членами його родини) безпосередньо після події та протягом тривалого часу витрат на придбання лікарських препаратів, засобів гігієни та медичного приладдя, призначеного для проведення хірургічного втручання та для подальшого лікування, тому цивільний позов в частині стягнення майнових витрат на лікування підлягає задоволенню в сумі 18974,51 грн. (20002,33 грн. витрат за чеками (включаючи 3 КТ по 750 грн., які також повторно вказані у витратах на а.с. 164 т. 1) + 1909,98 грн. вартості набору «Нейрохірургія 1» (т. 1 а.с. 164) + 1940 грн. вартості набору «Нейрохірургія 1» (т. 1 а.с. 164 – на звороті) – 4877,8 грн. (кошти, надані родиною обвинуваченого матері потерпілого на лікування ОСОБА_1В.)).

При цьому, судом враховано, що вартість лікарських засобів, наведена на а.с. 90-95 т. 1, крім вартості проведення 3 КТ по 750 грн., та вартості 2 наборів «Нейрохірургія 1» (1909,98 грн. та 1940 грн.), які підтверджені даними відповідей на запит закладами охорони здоров’я (т. 1 а.с. 162-165), є надуманими і вказані на свій розсуд представником потерпілого ОСОБА_2, як було з’ясовано в ході судового розгляду з пояснень самого представника, а також з даних вказаних вище відповідей закладів охорони здоров’я. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, його фізичні страждання як в момент їх завдання, так і під час лікування та подальшої реабілітації, включаючи неодноразове хірургічне втручання у таку важливу частину людського тіла як голова та життєво-необхідний орган – мозок. Тому на виконання положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, ступеню та необережної форми вини обвинуваченого-цивільного відповідача, обставин, характеру та наслідків спричинених тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріального становища позивача, який працевлаштований, та відповідача, який працює на сезонних роботах, факту присвоєння ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що свідчить про негативний вплив на повноцінність та ступінь активності його життя (враховуючи документально підтверджену втрату свідомості на робочому місці, кваліфіковану лікарями як наслідок травми голови, що в подальшому потягла необхідність додаткового лікування), однак й факту його працевлаштування на роботу в несприятливих умовах праці, тобто відсутності на момент працевлаштування медичних показників, які б цьому перешкодили у зв’язку із станом його здоров’я після отриманої травми, з огляду на те, що завдана моральна шкода потерпілому полягає також у тому, що він для відновлення звичного способу життя та своїх порушених прав був змушений докладати додаткових зусиль, звернутися за правовою допомогою, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду, розмір відшкодування моральної шкоди відповідає 100000 грн., які слід стягнути з обвинуваченого-цивільного відповідача на користь потерпілого-цивільного позивача.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_4 визначені ст. 76 КК України обов'язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 9 березня 2017 року.

Запобіжний захід обраний не був.

Цивільний позов про стягнення майнової та моральної шкоди, завданих злочином, та витрат на правову допомогу задоволити частково.

Стягнути з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_4 на користь потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1 18974 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 51 коп. майнової шкоди та 100000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди, завданих злочином, а також 5000 (п’ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Відмовити у задоволенні решти вимог цивільного позову.

Вирок набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право на отримання копії вироку в суді.

Суддя Е.В. Кузняк-Годлевська