ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2009 р. | № 29/105 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Шевчук С.Р. (доповідач) |
суддів | Владимиренко С.В. Демидової А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Шахтострой" |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2009 р. |
у справі | № 29/105 |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" |
до | 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Шахтострой" |
про | стягнення заборгованості |
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Черей О.В., Коротун О.М.
відповідача 1: не з?явились
відповідача 2: Авілов Д.С.
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Об"єднання Шахтострой" про солідарне стягнення простроченої заборгованості кредиту -854 562,38 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту 10 516,53 грн., заборгованості по платі за управління кредитом 303,46 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення відсотків 268,54 грн. та заборгованості по пені за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом 9,43 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2009 р. (суддя Джарти В.В.) позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 854 562,38 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту, у розмірі 10516,53 грн., заборгованість по платі за управління кредитом у розмірі 303,46 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 268,54 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом у розмірі 9,43 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 8 656,60грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2009р. (головуючий Кулебякін О.С., судді Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови і просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Відповідач 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 28.09.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 22 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (боржник) було укладено кредитний договір № 272/07, згідно умов якого банк надає товариству кредит у сумі 1 607 327,36 гривень на цілі, зазначені у спірному договорі, а товариство, в свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у терміни, встановлений Кредитним договором. Відсоткова ставка за договором 18,6%.
Кредит, відповідно пункту 1.4. Договору, надається для купівлі самоскидів марки MAN, TGA 41.400 8x4 BB-WW, в кількості 2 одиниць, згідно договору купівлі-продажу № 6072-07091 від 25.06.07р., укладеному між ТОВ "Аутомотив ТСГ" та Позичальником, з метою подальшої їх передачею в фінансовий лізінг по договору фінансового лізінгу № 321/0607 від 25.06.07, укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю "Об"єднання Шахтострой".
При цьому, в забезпечення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем, 22.08.07року між відповідачем 2 (Поручитель) та позивачем (Банк) був підписаний договір поруки №394-П/07, за змістом якого відповідач 2 поручається за виконання відповідачем 1 перед позивачем зобов'язань за кредитним договором № 272/07 від 22.08.2007р. Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.
В п.1.3 кредитного договору, сторонами узгоджено порядок погашення отриманого відповідачем 1 кредиту, а саме: 52 238, 14 грн. - "22" вересня 2007 р.; 52 238, 14 грн. - "22" жовтня 2007 р; 72 329,73 грн. - "22" листопада 2007 року; 72 329,73 грн. - "22" грудня 2007 року; 72 329,73 грн. - "22" січня 2008 року; 72 329,73 грн. - "22" лютого 2008 року; 48 219,82 грн. - "22" березня 2008 року; 48 219,82 грн. - "22" квітня 2008 року; 48 219,82 грн - "22" травня 2008 року; 48 219,82грн. - "22" червня 2008 року; 48 219,82 грн. - "22" липня 2008 року; 48 219,82 грн. - "22" серпня 2008 року; 34825,43 грн. - "22" вересня 2008 року; 34825,43 грн. - "22" жовтня 2008 року; 34 825,43 грн.-"22" листопада 2008 року; 34825,43 грн. - "22" грудня 2008 року; 34 825, 43 грн. - "22" січня 2009 року; 34825,43 грн. - "22" лютого 2009 року; 32 146,55 грн. - "22" березня 2009 року; 32 146,55 грн. - "22" квітня 2009 року; 32 146,55 грн. - "22" травня 2009 року; 32 146,55 грн. - "22" червня 2009 року; 32 146, 55 грн. - "22" липня 2009 року; 32 146,55 грн. - "22" серпня 2009 року; 29 467,67 грн.- "22" вересня 2009 року; 29 467,67 грн. - "22" жовтня 2009 року; 29 467, 67 грн.-"22" листопада 2009 року; 29 467,67 грн. - "22" грудня 2009 року; 29 467,67 грн. - "22" січня 2010 року; 29 467,67 грн. - "22" лютого 2010 року; 24 109,91 грн.- "22" березня 2010 року; 24 109,91 грн. - "22" квітня 2010 року; 24 109,91 грн.- "22" травня 2010 року; 24 109,91 грн. - "22" червня 2010 року; 24109,91 грн. - "22" липня 2010 року; 24 109,91 грн. - "22" серпня 2010 року; 53577,58 грн. - "22" вересня 2010 року; 13 394, 40 грн. - "22" жовтня 2010 року; 13 394,40 грн. - "22" листопада 2010 року; 13 394,40 грн. - "22" грудня 2010 року; 13 394,40 грн. - "22" січня 2010 року; 13 394,40 грн. - "22" лютого 2011 року; 8 036, 64 грн. - "22" березня 2011 року; 8 036, 64 грн. - "22" квітня 2011 року; 8 036, 64 грн. - "22" травня 2011 року; 8 036, 64 грн.- "22" червня 2011 року; 8 036, 64 грн. - "22" липня 2011 року; 8 036, 64 грн. - "22" серпня 2011 року; 4 018, 32 грн. - "22" вересня 2011 року; 4 018, 32 грн. - "22" жовтня 2011 року; 4 018, 32 грн. - "22" листопада 2011 року; 4 018, 32 грн. - "22" грудня 2011 року; 4 018, 32 грн. - "22" січня 2012 року; 4 018, 32 грн. - "22" лютого 2012 року; 1 607,22 грн. - "22" березень 2012 року; 1 607,22 грн. - "22" квітня 2012 року; 1 607,22 грн. - "22" травень 2012 року; 1 607,22 грн. - "22" червня 2012 року; 1 607,22 грн. - "22" липня 2012 року.
Позивач свої зобов'язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі та згідно меморіального ордеру № 15303 від 23 серпня 2007року надав відповідачу-1 кредит на суму 1’607’327 грн.
Натомість відповідач-1 порушив свої зобов'язання за кредитним договором, не здійснивши черговий платіж в сумі 34 825, 43грн. до 22 листопада 2008року, внаслідок чого, ним прострочено строк повернення частини кредиту, згідно графіку погашення та відповідно нарахована пеня.
Наслідком такого прострочення стало направлення позивачем відповідачу-l, вимоги №8415-38-80830 від 11.02.2009 року, про дострокове повернення кредиту та сплату простроченої заборгованості та пені за прострочення її сплати, нараховану на дату фактичного погашення заборгованості.
Умовами спірного договору кредиту передбачено дострокове повернення кредиту на вимогу Банку (п. 7.2 Договору).
Право банку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим Договором, у строк не пізніше 10 днів з дати пред?явлення позичальнику відповідної вимоги, встановлено і пунктом. 9.6 договору, але, з настанням одного з перелічених в договорі випадків, зокрема у разі суттєвого порушення Позичальником цього Договору.
В свою чергу п. 9.5. Договору дає роз’яснення що саме є суттєвим порушення умов розглядуваного договору, а саме:
- повне або часткове прострочення сплати відсотків за користування Кредитом хоча б за один місяць, якщо таке прострочення складає 20 і більше календарних днів;
- повне або часткове неповернення частини Кредиту у відповідності з пунктом 1.3. Договору.
Чинне законодавство, а саме ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України також передбачає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Отже, позивач правомірно направив відповідачу-1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату простроченої заборгованості та пені за прострочення її сплати, яку відповідач-1 залишив без задоволення.
Окрім того, пунктом 4.4 кредитного договору, який доповнений угодою про внесення змін від 01.10.07року до кредитного договору встановлено, що за управління кредитом Позичальник сплачує позивачу плату у розмірі 362,47грн. у строк до 05.10.07року та 0,22% річних від фактичної заборгованості по Кредиту, яка існувала на кінець кожного дня у період з 01.10.07року і до закінчення строку дії Кредиту.
Судами встановлено, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем по сплаті за управління кредитом складає 303,46грн., а заборгованість за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом за період з 06.11.2008р. по 12.03.2008р. становить 9,46грн.
Крім цього, пунктом 9.1 кредитного договору сторони встановили, що за повне або часткове прострочення Кредиту та/або сплати процентів за користування Кредитом, Позичальник зобов"язаний сплатити Банку пеню у розмірі 0,2% від прострочено суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
За період з 25.11.2008р. по 12.03.2009р. пеня, яка підлягає сплаті позивачу за порушення строків повернення кредиту, становить 10 516,53грн., а за період з 06.11.08р по 10.03.09року складає 277,61грн.
З огляду на вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості по кредиту у розмірі 854562,38 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 10 516,53 грн., заборгованості по платі за управління кредитом у розмірі 303,46 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 268,54 грн. та заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом у розмірі 9,43 грн. Тому, враховуючи, що 22.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Об"єднання Шахтострой" та позивачем було підписано договір поруки №394-П/07, за яким товариство прийняло на себе зобов'язання солідарно з відповідачем - 1 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань за кредитним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позов в повному обсязі, стягнувши борг з відповідачів солідарно.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, оскільки місцевий господарський суд не врахував норму частині 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, враховуючи, що у пункт 4.4 кредитного договору були внесені 01.10.2007р. зміни щодо встановлення додаткової плати за управління кредитом у розмірі 362,47грн. та 0,22% річних від фактичної заборгованості по Кредиту, яка існувала на кінець кожного дня, суд дійшов передчасного висновку про можливість задоволення позову в частині другого відповідачу.
Суду слід було перевірити, в першу чергу, чи повідомляли поручителя про внесення відповідних змін та чи давав він згоду на такі зміни, оскільки в разі відсутності відповідної згоди настають правові наслідки, встановлені ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, на зазначені вище порушення норм права уваги не звернув та не виправив.
При цьому слід зауважити про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що дана норма не може бути взята до уваги виходячи з незначної суми додаткового платежу та його призначення, оскільки норма ч. 1 ст. 559 ЦК України не має прив'язки до суми на яку збільшується забезпечене порукою зобов'язання.
З аналізу ч. 1 ст. 559 ЦК України вбачається, що дана норма застосовується, в частині припинення поруки у зв'язку з зміною зобов'язання без згоди поручителя, в разі встановлення факту зміни зобов'язання, яке забезпечене порукою і відсутності згоди поручителя на таку зміну, незалежно від суми на яку збільшується відповідне зобов'язання, тобто норма не передбачає розмір, з якого буде вважатися зобов'язання збільшеним і як наслідок припиненим, а передбачає лише існування моменту припинення поруки за встановлення певних фактів.
Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Шахтострой" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.04.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2009р. у справі №29/105 скасувати, а справу №29/105 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.
С у д д я Демидова А.М.