ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 р. | № 53/174 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Шевчук С.Р. (доповідач) |
Суддів | Владимиренко С.В. Демидової А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2009р. |
у справі | №53/174 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньювел" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний" |
про | стягнення 101043,37 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
- позивача | Судак Д.Г. дов. №3 від 02.07.2009р. |
- відповідача | не з?явились |
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ньювел" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний" 101043,37 грн. боргу.
Рішенням господарського міста Києва від 18.05.2009 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 81597 грн. 73 коп. боргу за поставлені згідно договору двері, 8779 грн. 30 коп. пені, 7904 грн. 67 коп. інфляційних, 1192 грн. 80 коп. 3% річних та відповідні судові витрати.
В задоволенні стягнення пені частково відмовлено, оскільки позивачем проведено невірний її розрахунок.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 року (головуючий Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Кропивна Л.В.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови і просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Щодо надісланого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, то воно відхилене як безпідставне.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 30.09.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 26.06.2008р. між сторонами у справі укладено договір №129/06-08 ВЧ, за умовами якого позивач зобов’язався доставляти та передавати на умовах та у встановлені договором строки продукцію (двері) у власність відповідача, а останній зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.5.2 договору документи, що засвідчують якість та відповідність товару, постачальник зобов’язаний передати покупцю в момент передачі товару в пункті поставки.
На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму - 143508грн.50коп., згідно видаткових накладних №NW-220900008 від 22.09.2008 та №NW-080700020 від 08.07.2008 з відміткою відповідача про отримання.
Дані видаткові накладні є достатнім доказом факту поставки товару та його отримання відповідачем, тим більш, що відповідачем не надано заперечень щодо факту отримання товару.
Натомість відповідач, в порушення своїх зобов'язань, розрахувався за отриманий товар частково в розмірі 46262 грн. 98 коп., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача. Частину товару на суму 16910 грн.75 коп. відповідач повернув позивачу, що підтверджується накладною на повернення товару №6631 від 29.01.2009.
Таким чином, враховуючи сплату відповідачем суми боргу в розмірі 46262грн.98коп. та повернення товару на суму 16910грн.75коп., борг відповідача становить 81597грн.73коп., що, також, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 03.02.2009 по 03.02.2009.
За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Обґрунтованим визнано і вимоги позивача в частині стягнення пені, яка передбачена пунктом 17.4 договору в редакції, погодженій сторонами в протоколі розбіжностей, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення. Втім, оскільки пеня в сумі 9542,46 грн. нарахована позивачем поза межами строку встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, судом задоволено позов в цій частині лише в сумі 8779,30 грн. виходячи з розрахунку суду.
Окрім того, оскільки позивач виходячи з умов ст. 625 ЦК України має право вимагати стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за весь час прострочення, суди задовольнили вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних, які за розрахунком позивача, який визнаний судом обґрунтованим, становлять 9097,47 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
При цьому судами правомірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що товар в порушення п.4.3., 5.3 договору був поставлений без супровідної документації, оскільки відповідач не застосовував до позивача встановлених ст. 666 ЦК України правових наслідків невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, якою встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Не застосовано відповідачем і вимог п.6.6 договору, який передбачає, що якщо при передачі та прийнятті товару були виявлені недоліки або невідповідність товару документам покупець має право відмовитись від прийняття товару або прийняти склавши акт про недоліки товару.
До того ж, та обставина, що відповідач виставив одержаний товар на реалізацію, частково розрахувався за товар з постачальником та протягом року аж до подачі до нього позову про розрахунки своїх вимог щодо документації не заявляв, також, свідчить про інші причини заборгованості ніж вказує відповідач.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2009р. у справі №53/174 залишити без змін.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.
С у д д я Демидова А.М.