Справа № 344/12405/13-к

Провадження № 11-кп/779/108/2017

Категорія ст.128 КК України

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Дячука В.М., Шкрібляка Ю.Д.

з участю:

секретаря судового засідання Шандаловича А.І.

прокурора Журавльова Є.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, освіта середня, працює водієм ПП «ОСОБА_7», не одружений, українець, громадянин України, раніше не судимий,-

визнаний винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст.128 КК України.

На підставі ст.49 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.128 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання ОСОБА_1 скасовано.

Також даним вироком задоволено частково цивільний позов ОСОБА_3

Вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_2, на користь позивача ОСОБА_3, - 1181 грн. 41 коп. на відшкодування матеріальної шкоди - витрат на лікування, 175 392 грн. на відшкодування втраченого заробітку (доходу) внаслідок зменшення професійної працездатності одноразово за три роки за період з 22.05.2013 до 21.05.2016.

Вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 щомісячні виплати в сумі 4782 грн., починаючи з 22.05.2016, на відшкодування шкоди у відсотках зменшення професійної працездатності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Також вироком вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 100 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

В задоволенні клопотання представника потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4 про накладення арешту на майно цивільного відповідача ОСОБА_2 - відмовлено.

Речовий доказ (згідно постанови від 13.07.2013): автобус марки «Setra 215 HD», д.н.з. НОМЕР_2, вирішено вважати повернутим власнику ОСОБА_2

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення необережного тяжкого тілесного ушкодження. Згідно вироку, 22.05.2013 року близько 16.00-16.15 год. ОСОБА_1, з метою проведення перевірки технічного стану, перебував за кермом автобуса марки «Setra-215 HD», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився в приміщенні ремонтної майстерні приватного підприємця ОСОБА_5, що у АДРЕСА_2.

Маючи на меті вийти з автобуса, в якому працював двигун та було вимкнене стоянкове гальмо, ОСОБА_1 з власної необережності, не передбачивши можливі наслідки, проявивши злочинну недбалість, зачепив важіль коробки передач та ввімкнув передачу переднього ходу, унаслідок чого автобус поїхав вперед та вчинив наїзд на ОСОБА_3, при цьому придавивши останнього до стіни.

Унаслідок вказаних дій потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №139/109/91-Д/2Д від 30.12.2015 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними в момент заподіяння чи такі, що в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.

В суді першої інстанції, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині та цивільний позов не визнав.

На даний вирок прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилається на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості.

Зазначає, що згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Під час судового розгляду прокурором було змінено обвинувачення на ст.128 КК України. У відповідності до ч.3 ст. 338 КПК України потерпілий ОСОБА_3 підтримав обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Однак суд першої інстанції, в порушення вимог п.5, ч.2 ст. та п.2 ч. 3 ст.374 КПК України зазначив у вступній частині вироку, кваліфікацію дій за зміненим обвинуваченням, а мотивувальна частина вироку не містить обґрунтованого рішення про перекваліфікацію дій обвинуваченого, що на думку прокурора є порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Також прокурор вказує, на неврахування судом п.5 Постанови пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті", що відповідальність за статтями 286, 415 КК України настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини. Прокурор вважає, що пі д час перегляду в апеляційній інстанції необхідно дослідити показання ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3, висновки експертів №592 від 25.07.2013 року, та№139/109/91-Д/2Д від 30.12.2014 року.

Крім того, прокурор вказує на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

З цих підстав, вирок суду першої інстанції просив скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, в частині задоволення цивільного позову, фізична особа підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що на час розгляду судом цивільного позову, Фондом соціального страхування від нещасних випадків, ОСОБА_3 як працівнику, вже було відшкодовано шкоду, заподіяну внаслідок ушкодження його здоров'я, про яку ним було заявлено в позові. У зв'язку з цим вважає, за необхідним витребувати у Фонду інформацію про проведені виплати щодо відшкодування ОСОБА_3, для підтвердження вищезазначеного.

Крім того, судом першої інстанції, неправомірно при вирішенні цивільного позову застосовано положення ЦК України «Не договірні зобов'язання», оскільки ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, що підтверджується трудовим договором. Судом безпідставно не залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи страхову компанію, оскільки цивільно-правова відповідальність автомобіля була застрахована в ПРАТ «СК Провідна».

З цих підстав, вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та цивільного відповідача підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ст. 338, 341 КПК України в ході судового розгляду прокурором було змінено кваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч.2 ст. 286 КК України на ст. 128 КК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 виходячи з положень ст. ч.3 ст. 338 КПК України підтримав обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, а саме за ч. 2 ст. 286 КК України. Таким чином суд повинен був провести судовий розгляд в межах первинного обсягу обвинувачення, про що відобразити і у вироку, а у випадку непогодження з кваліфікацією діянь обвинуваченого за наявних на те підстав перекваліфікувати його дії відповідно до встановлених у суді обставин вчинення злочину.

Однак, цих вимог судом дотримано не було, що потягнуло за собою прийняття неправильних процесуальних рішень та помилкового рішення по суті.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Відповідно до п.5 ч.2, п. 2 ч.3 ст. 374 КПК України у вступній частині вироку закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа; у мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Постановлений судом першої інстанції вирок не відповідає вказаним вимогам, оскільки вступна частина не містить вказівки на раніше пред'явлене обвинувачення, а в мотивувальній частині відсутні мотиви щодо перекваліфікації дій обвинуваченого.

Крім того, судом неправильно застосовано процесуальний закон та неправильно застосовано інститут звільнення від кримінальної відповідальності.

Так не враховано того, що згідно з положеннями статей 288, 369 КПК судові рішення щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності (якщо справа не розглядається по суті) та закриття кримінального провадження на підставі закінчення строків давності має оформлюватись ухвалою. При цьому слід зазначити, що таке звільнення відбувається з нереабілітуючих підстав і потребує згоди на це обвинуваченого.

В даному випадку суд, одночасно розглядаючи справу по суті, та визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального злочину, вирішив питання про його звільнення від кримінальної відповідальності за передбачених ст. 49 КК умов, та виклав рішення у формі вироку, а не ухвали (ч. 3 ст. 288 КПК), що є недопустимим.

Такі помилки унеможливлюють постановлення апеляційним судом свого рішення і тягне скасування вироку з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується доводів апелянта - цивільного відповідача, в частині цивільного позову, то такі з врахуванням наведеного, повинні бути розглянуті під час нового судового розгляду при дотриманні норм кримінально-процесуального законодавства.

Під час нового розгляду кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно у відповідності до чинного законодавства повно, об'єктивно та всебічно розглянути справу, з урахуванням зазначеного у даній ухвалі, а також перевірити всі інші наведені у апеляційних скаргах доводи і постановити законне та обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України скасувати, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді В.М. Дячук

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк