ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2009 р. | № 17/414-08 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Шевчук С.Р. (доповідач) |
суддів | Владимиренко С.В. Демидової А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року |
у справі | № 17/414-08 |
за позовом | Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" |
до про | Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7 спонукання до укладення договору |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Шутенко В.В., Гаркуша С.П. |
від відповідача: | Кір?єва А.В., Мельцарек Т.О. |
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2008 року Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7 про спонукання до укладення договору про постачання холодної води та надання послуг з водовідведення на умовах позивача.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.04.2009 року (суддя Суховий В.Г.) у позові було відмовлено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року ( головуючий Чорногуз М.В., судді Жук Г.А., Мазур Л.М.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про повне задоволення позову Комунального підприємства "Білоцерківводоканал".
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення місцевого господарського суду і постанова апеляційного господарського суду прийняті без врахування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує підстави скасування рішення та постанови і просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 28.09.2009р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" листом №1-03/407 від 03.06.2008р. надіслало Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори №7 два примірника проекту договору про постачання холодної води та надання послуг з водовідведення.
Відповідач же листом №492 від 18.06.2008р. відмовив позивачу у підписанні вказаного договору, мотивуючи тим, що він не є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, а тому не є належною стороною у даному договорі, крім того зазначено, що в договорі невірно вказано найменування сторін, а також те, що холодна вода, яка поставляється водоканалом не є товаром.
У зв'язку з відмовою відповідача від укладення договору, комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" звернулося до господарського суду з позовом про спонукання відповідача до укладення договору про постачання холодної води та надання послуг з водовідведення на умовах позивача.
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно п. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до п. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ч.1 ст. 649 Цивільного кодексу України). Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 187 Господарського кодексу України.
Згідно статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а підпунктом 1 пункту 3 статті 20 цього Закону визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також визначає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (надалі –Закону), договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
За змістом ст. 1 Закону, балансоутримувачем є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Судами встановлено, що відповідач не є безпосереднім споживачем комунальних послуг, такими споживачами є мешканці будинку - власники квартир. Зазначений висновок суду ґрунтується на визначенні "споживач", яке викладено у ст. 1 Закону. Втім, ч. 2 цієї норми визначено, що, у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. При цьому, виконавцем, згідно з ст. 1 Закону, є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Відповідно до рішення сесії Білоцерківської міської ради від 23.12.2005 року №388, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води є позивач, а житлово-експлуатаційні підприємства визначені виконавцями послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і є балансоутримувачем жилих будинків.
Згідно п. 2.1. Статуту Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7, затвердженого Рішенням 23 сесії 5 скликання Білоцерківської міської ради № 525 від 25.10.2007 року, метою створення даного підприємства є забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням, надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій для задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм стандартів, порядків і правил згідно із законодавством, мінімізація витрат на це з міського бюджету.
Таким чином, в силу ч. 2 ст. 29 Закону, відповідач може укласти відповідний договір з виконавцем. Разом з тим, зазначена норма не визначає це обов'язком балансоутримувача.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Щодо укладення договору безпосередньо з громадянами (субабонентами), то договори укладаються між водопостачальником та споживачем (абонентом), установки якого безпосередньо приєднані до трас постачальника. Місцем передачі послуги є межа балансової належності мереж водопроводу і каналізації.
Тобто, комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" здійснює поставку води лише до будинку, а не до кожної окремої квартири і відводить стічні води від всього будинку, а не від окремих квартир. Подача води до квартир та відведення стічних вод від них здійснюється вже по внутрішньо будинковим системам водопроводу та каналізації, які перебувають на балансі і в повному господарському віданні саме відповідача.
Враховуючи вищенаведене, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку щодо обов’язковості укладення між сторонами договору про постачання холодної води та надання послуг з водовідведення і розподілу спожитих об’ємів в будинках.
Водночас, як зазначили суди, підстав для задоволення даного позову не має, оскільки з матеріалів вбачається, що позивачем не було дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку укладення договорів. Так, запропонований позивачем проект договору № 2889 від 15 травня 2008 року не відповідає Типовому договору затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", та Типовому договору, затвердженому Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 №65 "Про затвердження правил користування системами комунального постачання та водовідведення в містах і селищах України", який діяв станом на травень 2008 року (тобто на час пропозиції укласти договір).
Даний факт підтверджується клопотанням позивача від 05.11.2008 року про зміну позову, в якому внесені зміни до договору, проект якого є предметом спору у даній справі, які вносяться позивачем до умов запропонованого договору у зв’язку із набранням законної сили Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 126 від 14.05.2008 року, отже оферта, що була направлена відповідачу, не містила всіх істотних умов. При цьому, до звернення до суду з клопотанням про зміну позову, позивач в установленому порядку не звернувся до відповідача з проектом договору доданого до клопотання, тобто позивач не скористався правом направлення відповідачу повної пропозиції (оферти) на укладення договору, що унеможливлює суд зобов’язувати відповідача на укладення договору, проект якого не направлявся іншій стороні.
Отже, безпідставність вимог, щодо укладення договору в редакції від 15 травня 2008 року, позивач сам визнав своїми діями (зміною позовних вимог), а укладення договору в редакції, що було додано до клопотання про зміну позову неможливе, оскільки проект договору не направлявся відповідачеві.
До того ж, суди зазначили, що між сторонами вже існують договірні відносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідвенення, що підтверджується договором № 6507 від 29 березня 2007 року, який є безстроковим і доказів про розірвання або припинення дії цього договору сторонами не надано ( а.с. 74-75).
За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов станом на день винесення рішення, задоволенню не підлягає.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що даний висновок суду зроблений з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №17/414-08 залишити без змін.
Головуючий Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.
С у д д я Демидова А.М.