Справа №1-13/2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2007 року                                                                Новгородківський районний суд

Кіровоградської області

в складі:       головуючого судді                                       Сосновської Л.І.,

при секретарі                                        Хижняк Л.М.,

за участю:    прокурора                                                  Апостолова B.C.,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   залі   суду   смт.   Новгородка

кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки АДРЕСА_1Костромського району Костромської області, Російської Федеративної Республіки, росіянки, громадянки України, освіта базова загально-середня, одруженої, приватного підприємця, проживаючої АДРЕСА_2, Новгородківського району Кіровоградської області, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.173 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудна, являючись приватним підприємцем, своїми умисними протиправними діями вчинила грубе порушення угоди про працю.

Злочин вчинено за наступних обставин:

ІНФОРМАЦІЯ_2 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2було укладено трудову угоду про прийняття її продавцем до магазину підсудної. В угоді був визначений строк її дії до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. По закінченню дії трудової угодиОСОБА_2. продовжувала працювати продавцем у підсудної і ІНФОРМАЦІЯ_4 року пішла у відпустку по догляду за дитиною до трьох років. Щоб уникнути сплати податків з доходів непрацюючого працівника, підсудна внесла до трудової угоди із ОСОБА_2. запис про звільнення останньої на підставі ст.38 КЗпП України, і підписавши її від імені потерпілої ІНФОРМАЦІЯ_4 року подала до Новгородківської районної служби зайнятості. Внаслідок вказаних дій підсудної потерпілій не було нараховано трудовий стаж за час перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Допитана в судовому засіданні підсудна вину у скоєнні злочину визнала повністю, суду пояснила, що вона з 2001 року є приватним підприємцем і утримує магазин "ІНФОРМАЦІЯ_5", розташований в АДРЕСА_3. На початку 2002 року вона

2

прийняла до себе на роботу продавцем потерпілу, уклавши при цьому з нею трудову угоду, яка була зареєстрована в районній службі зайнятості. В ІНФОРМАЦІЯ_4 році потерпіла народила дитину і пішла у відпустку по догляду за дитиною до трьох років. Щоб уникнути сплати зайвих податків з доходів фактично непрацюючого продавця, і не повідомивши про свої наміри потерпілу, підсудна звернулась до районної служби зайнятості з проханням розірвати трудову угоду. Вона внесла до трудової угоди дату її розірвання та розписалась замість потерпілої після чого угоду було розірвано.

В порядку ст.299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно підсудна зрозуміла зміст цих обставин.

Заслухавши підсудну, суд вважає, що її вина доведена у судовому засіданні і її дії правильно кваліфіковані по ч.1 ст.173 КК України, так як вона будучи приватним підприємцем скоїла грубе порушення угоди про працю.

При обранні міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, обставини справи і особу винної.

Підсудна скоїв злочин, невеликої тяжкості, щиро покаялась у скоєному, визнала себе винною і тяжких наслідків по справі не наступило. За місцем проживання  характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудної відповідно до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Обставин, які б обтяжували відповідальність підсудної, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудної без ізоляції її від суспільства із застосуванням до неї покарання у вигляді штрафу, в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320-324 КПК України суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною по ч.1 ст. 173 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Речові докази які знаходяться в матеріалах справи - залишити при справі (а.с. 153-154).

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з дня проголошення.