ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2017р.                      Справа № 905/1247/16                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Паніна Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Донецька залізниця»

про стягнення 34 931 391,15 грн.,

за участю учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 10.01.2017р. № 05/05-02/17-1

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю від 08.11.2016р. №5165

           ОСОБА_3, за довіреністю від 08.11.2016р. № 5156

від третьої особи: не з’явився

Суть спору: ПП «ВТБ Лізинг Україна» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» 34 931 391,15 грн., з яких:

- 34 772 885,01 грн. – заборгованість за договором фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р. за період серпень 2014р. – жовтень 2015р.;

- 208 506,14 грн. – 3% річних, нараховані за період з 21.08.2014р. по 22.03.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП «Донецька залізниця».

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2016р., яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016р., позовні вимоги ПП «ВТБ Лізинг Україна» задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на користь ПП ВТБ «Лізинг Україна» заборгованість за договором фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р. у розмірі 34 722 885,01 грн., 3% річних у розмірі 208 506,14 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016р. касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. і рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2016р. у справі №905/1247/16 скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016р. для розгляду даної справи визначено суддю господарського суду Донецької області Ніколаєву Л.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2016р. вказана справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 12.01.2017р., витребувано з Відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві належним чином засвідчені копії передавального акту та інших матеріалів реєстраційної справи ПАТ «Українська залізниця», а також письмові пояснення стосовно питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» всіх прав та обов’язків ДП «Донецька залізниця».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.01.2017р. строк вирішення спору по справі продовжений на 15 днів до 31.01.2017р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання представника відповідача (за вх.№949/17 від 12.01.2017р.) та розгляд справи відкладений на 26.01.2017р.

В процесі розгляду справи господарський суд Донецької області одержав від позивача:

- за вх.№687/17 від 11.01.2017р. - письмові пояснення щодо позовних вимог, із врахуванням вказівок, що містяться у постанові ВГСУ від 26.10.2016р. по справі № 905/1247/16, згідно з якими позивач посилається на те, що ПАТ «Українська залізниця» набуло статусу боржника по зобов’язаннях ДП «Донецька залізниця», оскільки є правонаступником останнього з огляду на положення ЗУ «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови КМУ № 604 від 12.11.2014р. «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції». Крім того, майно, яке є предметом договору фінансового лізингу (електровози магістральні ДЕ1 №№036, 038 та 04), є власністю позивача, було передане в фінансовий лізинг третій особі, але фактично володіє та користується ним відповідач, жодних угод щодо користування цим майном позивач з відповідачем не укладав. В додаток до пояснень надано належним чином засвідчені копії довіреності від 10.01.2017р. №05/05-02/17-1, статуту позивача, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача.

- за вх.№2299/17 від 26.01.2017р. - додаткові письмові пояснення, згідно з якими позивач зазначає, що по-перше, факт перебування майна у фактичному володінні відповідача підтверджується актом від 10.08.2016р. про перевірку предметів лізингу по договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р. (електровозів магістральних ДЕ1 №№036, 038 та 040). Відповідно до вказаного акту середньомісячний пробіг кожного з електровозів перевищує шість тисяч кілометрів, що відповідає аналогічному пробігу в той час, коли ці електровози перебували у володінні ДП «Донецька залізниця»; по-друге, твердження відповідача про некоректність розрахунку суми боргу та наявність переплати лізингових платежів не заслуговують на увагу, оскільки всі лізингові платежі, що надійшли від відповідача були зараховані в якості відшкодування вартості предмета лізингу та відсотків і комісій, а також як оплату в рахунок коефіцієнту коригування. Законність та обґрунтованість такого порядку сплати лізингових платежів неодноразово підтверджені рішеннями судів, зокрема, і щодо порядку розрахунків саме по договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р., а саме рішеннями господарського суду Донецької області від 22.10.2009р. по справі №33/183 та від 19.01.2011р. по справі №44/139, які набрали законної сили, а отже, встановлені в них обставини мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доказуванню. В додаток до пояснень надано належним чином засвідчені копії акту перевірки залізничного рухомого складу від 10.08.2016р., довідки ПАТ «ВТБ Банк» від 24.01.2017р. №113/125-2, таблиці взаєморозрахунків по договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р.

- за вх.№2338/17 від 26.01.2017р. - клопотання про долучення до матеріалів справи рішень господарського суду Донецької області від 22.10.2009р. по справі №33/183 та від 19.01.2011р. по справі №44/139.

В процесі розгляду справи господарський суд Донецької області одержав від відповідача:

- за вх.№822/17 від 12.01.2017р. – письмові пояснення, згідно з якими останній зазначає, що комісією з реорганізації ДП «Донецька залізниця» було складено лише передавальний акт від 05.08.2015р., заключний передавальний акт не складався та не затверджувався. Водночас, відповідач посилається на відсутність у ПАТ «Українська залізниця» первинних документів щодо передачі активів та пасивів ДП «Донецька залізниця». В додаток надано належним чином засвідчені копії передавального акту ДП «Донецька залізниця» від 05.08.2015р., довідки відповідача щодо майна, усіх прав та обов’язків ДП «Донецька залізниця», що були передані ПАТ «Українська залізниця» відповідно передавального акта від 05.08.2015р., витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Українська залізниця» та РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

- за вх.№2294/17 від 26.01.2017р. - письмові пояснення щодо не набуття відповідачем статусу правонаступника ДП «Донецька залізниця», оскільки сама лише вказівка у ЗУ «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»», Статуті ПАТ «Укрзалізниця», а також виписці з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов’язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (в тому числі й ДП «Донецька залізниця») не означає «автоматичного» правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і в кінці – припинення юридичних осіб таких підприємства. У п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов’язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов’язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 604 від 12.11.2014р. Таким чином, процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, та, відповідно, передача всіх їх прав та обов’язків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014р. №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції, у зв’язку з чим між ДП «Донецька залізниця» та ПАТ «Українська залізниця» відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП «Донецька залізниця» всіх прав, активів і зобов’язання, боргів в статутний капітал ПАТ «Українська залізниця». Крім того, ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою (з єдиного державного реєстру як юридична особа не виключене), а тому повинно самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов’язаннями, що виникли за його участі.

26.12.2016р. за вх.№ 37359/16 господарський суд Донецької області одержав супровідний лист Відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві разом з реєстраційною справою ПАТ «Українська залізниця», у тому числі, реєстраційною карткою на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації діючої (діючих) юридичної особи (юридичних осіб), рішенням засновників або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи, статутом, зведеним передавальним актом від 06.08.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представники відповідача у судовому засіданні 26.01.2017р. заперечили проти позовних вимог з посиланням на те, що, по-перше, ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» не є правонаступником ДП «Донецька залізниця», зобов’язаною стороною за договором фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р. та належним відповідачем по справі є саме ДП «Донецька залізниця», по-друге, умови п.п. 1.8 та 1.9 договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р., якими передбачено застосування коефіцієнту курсової різниці на предмет лізингу, суперечать вимогам чинного законодавства України, по-третє, ДП «Донецька залізниця» здійснювало безпідставну сплату коефіцієнту коригування на відсотки, у зв’язку з чим у останнього утворилася переплата за договором фінансового лізингу, яка значно перевищує суму лізингових платежів.

Третя особа у жодне судове засідання не з’явилась, вимоги суду щодо надання витребуваних доказів не виконала. При цьому, з огляду на інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО» (із змінами та доповненнями) про час та місце судових засідань була повідомлена належним чином, про що свідчить акт господарського суду Донецької області від 05.12.2016р. про неможливість надсилання поштової кореспонденції на адресу третьої особи, що зазначена у витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2017р. та розміщення оголошень про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні».

З огляду на зазначене, а також враховуючи той факт, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд визнав за можливе розглянути справу без участі третьої особи у судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 26.01.2017р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.07.2007р. між ПП «ВТБ Лізинг Україна» (лізингодавець, позивач) та ДП «Донецька залізниця» (лізингоодержувач, третя особа) укладений договір фінансового лізингу № 88-ФЛ/Д/Т-071443/НЮ (з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей до договору), згідно з умовами пункту 2.1. якого лізингодавець набуває у власність у продавця предмет лізингу, визначений лізингоодержувачем, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби лізингоодержувача, і передає їх лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 1.1 договору «Предмет лізингу» - Електровози магістральні ДЕ1 згідно зі специфікацією Додаток № 1, відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком № 2, передається лізингодавцем в строкове платне володіння, користування з правом викупу (далі-лізинг) лізингоодержувачу на умовах, визначених цим договором з відома і дозволу лізингодавця.

Якісні показники, виробник, модель предмета лізингу визначаються Додатком № 2 до цього Договору ( пункт 2.2. договору).

Ціна предмета лізингу визначається на умовах поставки і включає в себе підготовку кадрів, комплектуючих, вказаних в технічних специфікаціях. Загальна вартість предмета лізингу за договором складає 69 168 000 грн., в тому числі ПДВ 11 528 000 грн. Загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами Графіка лізингових платежів (Додаток № 4), який узгоджується та підписується сторонами цього договору та є невід’ємною частиною цього договору. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в Графіках до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 цього договору. (п.п.3.1, 3.2, 3.4 договору).

Пунктами 1.8-1.9 договору передбачено, що за користуванням предметом лізингу передбачений лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Лізингодавцю відповідно до графіка лізингових платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу лізингодавцем, інші витрати тощо.

Коефіцієнт коригування – розрахункова величина, одержувана з відношення:

К = «Курс2»/Курс1, де:

«Курс1» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору;

«Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюється лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів. (п.3.5 договору).

Згідно з умовами п.3.6. договору зобов’язання лізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості і інших сум, що підлягають сплаті, вважається виконаним тільки після зарахування суми відповідного платежу на рахунок лізингодавця. У разі надання лізингоодержувачем платіжного доручення в день платежу, завіреного банківською установою, датою здійснення відповідного платежу, завіреного банківською установою, датою здійснення відповідного платежу вважається дата, вказана в платіжному дорученні.

Лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються в наступному порядку - 1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. (п. 3.7. договору).

Платежі за даним договором здійснюються в гривнях і підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України. (п. 3.8. договору).

Відповідно до п.5.2 договору лізингоодержувач набуває право користування Предметом лізингу на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін акта приймання - передачі Предмета лізингу в лізинг.

Строк фінансового лізингу складає 91 місяць (лізинговий період) (п.4.1 договору у редакції додаткової угоди № 5 від 09.09.2014р.).

У п.12.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов’язань, передбачених даним договором.

У специфікації (Додаток № 1) до договору визначено, що предметом лізингу є електровози магістральні ДЕ1 (3 шт.) та його вартість складає 69 168 000 грн., в т.ч. ПДВ – 20% 11 528 000 грн.

На виконання умов договору позивач передав, а третя особа прийняла предмет лізингу – електровоз магістральний ДЕ-1, заводський № 036, електровоз магістральний ДЕ-1, заводський № 038, електровоз магістральний ДЕ-1, заводський № 040, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі майна в лізинг від 06.11.2007р., 30.12.2007р., 11.03.2008р. відповідно. У вказаних актах наявна відмітка про те, що електровози магістральні передані лізингоодержувачу на станції ОСОБА_4 Донецької залізниці.

Додатком № 4 до договору є «Графік лізингових платежів», в якому викладені графіки лізингових платежів №№ 1,2,3 (щодо кожного електровоза магістрального ДЕ1), визначені дати та суми щомісячних лізингових платежів, які підлягають оплаті лізингоодержувачем, до яких включено відшкодування вартості предмету лізингу, відсотки та комісії. Курс, встановлений НБУ для одного долара США на момент підписання договору складає 5,05 грн.

Протягом дії договору фінансового лізингу до графіка лізингових платежів неодноразово вносились зміни та додатковою угодою № 5 від 09.09.2014р. сторони доповнили договір додатком №4в «Графік лізингових платежів», в якому викладено графіки лізингових платежів №№ 1,2,3 (щодо кожного електровоза магістрального ДЕ1) в остаточній редакції.

У п. 3 додаткової угоди № 5 від 09.09.2014р. встановлено, що з дати підписання цієї угоди лізингоодержувач здійснює лізингові платежі лише згідно Додатку №4в, всі раніше підписані графіки лізингових платежів до договору вважаються такими, що втратили чинність.

Зі змісту Додатку №4в «Графік нарахування платежів» вбачається, що лізингоодержувач зобов’язався сплачувати лізингові платежі за період з серпня 2014р. по жовтень 2015р. у наступному порядку, а саме: до 20.08.2014р. - 832 785,60 грн., до 20.09.2014р. - 832 785,60 грн., до 20.10.2014р. - 832 785,60 грн., до 20.11.2014р. - 832 785,60 грн., до 20.12.2014р. - 439 507,31 грн., до 20.01.2015р. - 46 599,77 грн., до 20.02.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.03.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.04.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.05.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.06.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.07.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.08.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.09.2015р. - 391 862,58 грн., до 20.10.2015р. - 391 862,58 грн.

Між тим, в порушення умов договору третя особа здійснювала лізингові платежі несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим у останньої виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 34 722 885,01 грн., з яких 5 954 081,48 грн. – відшкодування вартості предмета лізингу, 637 875,19 грн. – відсотки та комісії.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів за період серпень 2014р.-жовтень 2015р. у розмірі 34 722 885,01 грн., 3% річних у розмірі 208 506,14 грн., нараховані за період з 21.08.2014р. по 22.03.2016р. При цьому сума заборгованості у розмірі 34 722 885,01 грн. визначена позивачем шляхом застосування до лізингових платежів коефіцієнту коригування, та складається із заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу – 5 954 081,48 грн., заборгованості по відсоткам та комісії – 28 768 803,53 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2016р., яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016р., позовні вимоги ПП «ВТБ Лізинг Україна» задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на користь ПП «ВТБ Лізинг Україна» заборгованість за договором фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р. у розмірі 34 722 885,01 грн., 3% річних у розмірі 208 506,14 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016р. касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. і рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2016 у справі №905/1247/16 скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При цьому згідно з вказівками, що містяться у Постанові ВГСУ від 12.04.2016р., та які в силу вимог ч.1 ст.111-12 ГПК України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судами попередніх інстанцій не досліджено питання внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ДП «Донецька залізниця» як юридичної особи, а також питання щодо передачі майна ДП «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у визначеному законодавством порядку.

Водночас, судом також встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2009р. по справі №33/183 позовні вимоги ПП «ВТБ Лізинг Україна» до ДП «Донецька залізниця» про стягнення суми пені задоволені частково (у зв’язку із зменшенням розміру пені), а рішенням господарського суду Донецької області від 19.01.2011р. по справі №44/139 позовні вимоги ПП «ВТБ Лізинг Україна» до ДП «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості з лізингових платежів, суми коригування лізингового платежу, 3% річних, інфляційних втрат та пені – в повному обсязі.

Зазначені судові рішення набрали законної сили, а, отже, встановлені в них обставини в силу ст. 35 ГПК України не підлягають потворному доказуванню.

Так, вказаними рішеннями, зокрема, встановлено факти порушення ДП «Донецька залізниця» умов договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р. в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів за період листопад 2008р. - травень 2009р., листопад 2009р. – листопад 2010р., а також законності пунктів 1.8, 1.9 та 3.5 договору в частині встановлення коефіцієнту коригування.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір

фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р., згідно з яким, позивач зобов’язався передати за плату в тимчасове володіння і користування третьої особи предмет лізингу, а третя особа зобов’язалася сплачувати лізингові платежі за користування предметом лізингу, скориговані на коефіцієнт коригування (К), не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до графіка.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, з вищевстановлених обставин справи випливає, що за період серпень 2014р.- жовтень 2015р. лізингові платежі сплачувалися третьою особою несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у третьої особи виник борг в розмірі 34 722 885,01 грн., який включає в себе відшкодування вартості предмета лізингу - 5 954 081,48 грн., а також відсотки та комісії - 28 768 803,53 грн. Вказана сума заборгованості перевищує загальну суму лізингових платежів, які мали бути сплачені третьої особою за період серпень 2014р.- жовтень 2015р. відповідно до графіків лізингових платежів №№1,2,3 (додаток № 4в до договору), що обумовлено коригуванням сум лізингових платежів відповідно до умов пунктів 1.8. та 1.9. договору на коефіцієнт коригування К (К1/К2). При цьому вартість предмету лізингу після коригування залишилася незмінною, а сума, що перевищує цю вартість є складовими лізингового платежу лізингодавця. Курс К2, який застосований при коригуванні, визначений позивачем станом на 22.03.2016р.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що нарахування валютного коригування на суму неоплаченого лізингового платежу не пов’язане з самим моментом реального виконання грошового зобов’язання і може бути здійснене не тільки в момент фактичного виконання грошового зобов’язання, а й в будь-який, на розсуд лізингодавця (позивача), інший момент часу в період з моменту виникнення права вимоги до моменту реальної оплати лізингового платежу (наприклад, на момент звернення з вимогою до суду), оскільки строк виконання зобов’язання з оплати лізингового платежу настав і платіж має бути здійснений лізингоодержувачем (третьою особою) з урахуванням такого валютного коригування, на що вказують також і умови пунктів 3.5 та 3.11 договору, які визначають не тільки обов’язковість валютного коригування платежів за договірним графіком, але й те, що лізингоодержувач (третя особа) не має права затримувати відповідні лізингові платежі.

Щодо питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» прав та обов’язків ДП «Донецька залізниця» господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2017р., третя особа (ДП «Донецька залізниця») з 25.11.2014р. перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Українська залізниця» станом на 05.12.2016р., 21.10.2015р. здійснено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». У розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» цього витягу визначено, в тому числі, ДП «Донецька залізниця».

26.11.2015р. здійснено державну реєстрацію Регіональної філії «Донецька залізниця», про що свідчить відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2016р.

За приписами ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Реорганізація юридичної особи шляхом злиття є формою припинення товариства, яка має наслідком правонаступництво новоутвореною юридичною особою всіх прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється (без виключень).

Відповідно до п. п. 1, 2 статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», останнє утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які організовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

У вказаному додатку до таких підприємств віднесено, в тому числі, ДП «Донецька залізниця».

Згідно з ч.2 п.2 статуту ПАТ «Українська залізниця» товариство є правонаступником всіх прав та обов’язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Враховуючи додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідач є правонаступником, у тому числі, ДП «Донецька залізниця».

За змістом зведеного передавального акту від 06.08.2015р., затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., комісією з утворення ПАТ «Українська залізниця» (до складу якої входив голова комісії з реорганізації ДП «Донецька залізниця»), на підставі ст.107 Цивільного кодексу України складено та підтверджено вартість і склад активів та зобов’язань, а також визначено, що майно, яке розташовано на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції не включено до переліків і зведених актів інвентаризації майна, а відображено в балансі (крім зобов’язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюються в частині активів за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п.2 постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України.

При цьому, розмежування таких прав та обов’язків ДП «Донецька залізниця» баланс (звіт про фінансовий стан) та розшифровки його статей не містять.

Статтею 107 Цивільного кодексу України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб правонаступників.

Зважаючи на викладене, після остаточного завершення роботи комісії з передавальним актом чи розподільчим балансом, комісія передає відповідний документ на затвердження учасникам юридичної особи або органу що прийняв рішення про припинення юридичної особи.

Як свідчать фактичні обставини справи, передавальний акт затверджено у порядку, встановленому чинним законодавством України.

За приписами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, яка була чинною на момент здійснення спірних реєстраційних дій), а також враховуючи зміст ст.107 Цивільного кодексу України, передавальний акт, який затверджений належним чином, є підставою для реєстрації відповідної юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (п.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Як свідчить спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Українська залізниця» станом на 15.12.2016р., 21.10.2015р. вчинено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, ДП «Донецька залізниця».

Доказів скасування або оспорювання даного запису відповідачем не надано, таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, в силу норм ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» внесені до Єдиного державного реєстру документи та відомості вважаються достовірними.

Судом також прийнято до уваги наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування ДП «Донецька залізниця» з 25.11.2014р. у стані припинення за рішенням засновників та визначення ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції станом на дату реєстрації новоутвореної юридичної особи), згідно з якою злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Одночасно, редакція цієї норми зазначеного Закону на час вирішення спірного питання встановлює, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття (п.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Слід зазначити, що ч.ч. 3, 9 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та послідовність дій зі створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», визначена Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р., дає підстави для висновку про те, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ «Українська залізниця», у тому числі складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду, мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - моменту набуття ним статусу суб’єкта правовідносин у розумінні ст.ст.91, 92 Цивільного кодексу України. Отже, факт створення правонаступника за умов чинності ч.3 ст.2 Закону і перебування ДП «Донецька залізниця» серед переліку підприємств, на базі яких мало бути створено ПАТ «Українська залізниця» як їх правонаступник, є цілком самодостатнім для правонаступництва.

Відтак, при наявності рішення засновників ДП «Донецька залізниця» про припинення цієї юридичної особи, рішення уповноваженого органу про створення ПАТ «Українська залізниця» на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобов’язань, наявності запису у Єдиному державному реєстрі про створення ПАТ «Українська залізниця» як правонаступника ДП «Донецька залізниця», державної реєстрації Регіональної філії «Донецька залізниця», відсутність запису про припинення юридичної особи (що припиняється шляхом злиття) не має вирішального значення при визначенні факту правонаступництва та обсягу переданих прав і обов’язків новоутвореній особі.

Разом з цим, ч.6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (який в силу норм п.2 Перехідних та Прикінцевих положень цього нормативно-правового акту має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.ст.104, 107 Цивільного кодексу України) не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ «Українська залізниця» за правами і обов’язками підприємств Укрзалізниці в залежність від обов’язкового попереднього припинення означених підприємств (у тому числі, ДП «Донецька залізниця»).

Крім того, відображення у балансі та передача майна на праві господарського відання, не виключає правонаступництво підприємства у спірних матеріальних правовідносинах, у разі його створення шляхом проведення реорганізації (злиття) підприємств, на основі яких воно утворено.

Частина 1 ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» уповноважує Кабінет Міністрів України прийняти рішення про створення відповідного публічного акціонерного товариства. При цьому, його статус як правонаступника відповідних підприємств (у тому числі, ДП «Донецька залізниця») безпосередньо визначений цим Законом і можливість запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва за підприємствами визначеного переліку, зокрема, в залежності від здійснення/нездійснення дій з інвентаризації майна у розумінні постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України, вказаним Законом не передбачено.

Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» прямо передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Будь-яких виключень та обмежень щодо правонаступництва щодо прав та обов'язків підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції цим Законом не визначено.

Не містять таких виключень щодо правонаступництва і постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції». В будь-якому випадку, згідно з ч. 4 ст. 4 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України та роз'яснень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. № 9 господарський суд застосовує лише ті постанови Кабінету Міністрів України, які не суперечать положенням закону. Тому при вирішенні спору пріоритет у застосуванні мають положення Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а не постанови Кабінету Міністрів України.

Отже, за висновками суду, на теперішній час ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця». (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах №905/1021/16, №905/1888/16, № 910/8989/16).

З огляду на вищевикладене, заперечення ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» щодо не набуття статусу правонаступника прав та обов’язків ДП «Донецька залізниця» не прийняті господарським судом.

При цьому суд також враховує те, що наявні в матеріалах справи акти перевірки залізничного рухомого складу - електровозів магістральних ДЕ1 №№ 036, 038, 040, які є предметом договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р., з огляду на зафіксований у вказаних актах пробіг транспортних засобів, свідчать про фактичну експлуатацію електровозів магістральних ДЕ1 №№ 036, 038, 040 саме РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Вказані акти з боку лізингоодержувача підписані Структурним підрозділом Краснолиманське локомотивне депо РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та скріплені печаткою останнього.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» основного боргу в сумі 34 722 885,01 грн., а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» 3% річних суд виходить з наступного:

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 208 506,14 грн., нараховані за період з 21.08.2014р. по 22.03.2016р.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 21.08.2014р. по 22.03.2016р. та згідно з яким сума 3% річних складає 208 506,14 грн., господарським судом встановлено, що останній відповідає обставинам справи щодо прострочення третьої особи, а отже позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що умови п.п. 1.8 та 1.9 договору фінансового лізингу №88-ФЛ Д/Т-071443/НЮ від 02.07.2007р., якими передбачено застосування коефіцієнту курсової різниці на предмет лізингу, суперечать вимогам чинного законодавства України не приймаються господарським судом, з огляду на те, що встановлення сторонами у договорі нарахування лізингових платежів у гривневому еквіваленті до коливання курсу іноземної валюти (долара США) не означає визначення грошового зобов’язання в іноземній валюті, оскільки за змістом договору долар США є не засобом платежу, а розрахунковою одиницею визначення ціни у гривнях на час фактичного виконання зобов’язання. Крім того, правомірність такого порядку нарахування та сплати лізингових платежів встановлена рішеннями господарського суду Донецької області від 22.10.2009р. по справі №33/183 та від 19.01.2011р. по справі №44/139, які набрали законної сили.

За приписами статті 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Кірова, буд. 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20-А, офіс 1, р/р 26001301008886 у ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 34356910) заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 34 722 885 (тридцять чотири мільйони сімсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 208 506 (двісті вісім тисяч п’ятсот шість) грн. 14 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

          Повне рішення складене 31 січня 2017р.

          Суддя            Л.В. Ніколаєва