КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2009                                                                                           № 27/17

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Москалюк Т.В., дов. 90 від 25.12.2008р.

 від відповідача - Літнарович Т.І. дов. від 19.06.2009р. № 37\09

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Крона"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009

 у справі № 27/17 (суддя  

 за позовом                               ЗАТ Страховий дім "Європейський світ"

 до                                                   ЗАТ "Страхова компанія "Крона"

              

             

 про                                                   стягнення 51720,80 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Закритим акціонерним товариством Страховий дім „Європейський світ”  (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” (надалі відповідач) 51720,80 грн., з яких 49666,49 грн. – складає сума основного боргу за договором від 2.11.2007р. № 001\08, 616,36 грн. - 3% річних та 4930,96 грн. пені. (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення від 8.04.2009р.)  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування у розмірі 49666,49 грн. згідно договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08. З огляду на вимоги статті 549 та 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості відповідачеві нараховано 3% річних та 4930,96 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 49666,49 грн. – страхового відшкодування, 616,36 грн. - 3% річних та 4930,96 грн. пені. Рішення суду обґрунтоване приписами статті 25 Закону України „Про страхування”, статей 526, 612,  та 625 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту порушення з боку відповідача строку виплати страхового відшкодування згідно договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08. При цьому, суд визнав безпідставною відмову відповідача у виплаті позивачеві страхового відшкодування посилаючись на умови п. 3.3.6.2 та 10.2.2 згаданого Договору.

Відповідач  – Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Крона” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.  

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач, наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом не було належно враховані наступні обставини: згідно вимог п. 2.9 договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08 основним документообігом між сторонами є щомісячні рахунки-бордеро премій, проте судом досліджено було лише рахунок-бордеро премій № 1 за січень 2008р., в якому зазначено про перестрахування автомобілю „Мерседес Бенц” д.н. ВЕ8800АН та надання позивачеві розстрочки у сплаті страхового платежу терміном на 12 місяців. Однак, в акцептованих рахунках-бордеро премій за лютий та березень 2008р. в розрахунках не містилась страхового платежу у розмірі 291,67 грн. по цьому перестрахованому  автомобілю.

- позивач, в порушення умов згаданого договору не сплачував чергові перестрахувальні платежі  по автомобілю „Мерседес Бенц” д.н. ВЕ8800АН, і відповідно наведені обставини свідчать про те, що позивач не бажав продовжувати страхувати згаданий автомобіль.

- посилаючись на вимоги п. 10.2 та 10.2.3 відповідач наголошував на тому, що його відповідальність по відношенню до даного страхового ризику закінчилась.

- окрім цього, відповідач зауважував на тому, що кошти у сумі  6850,46 грн., сплачені позивачем 22.04.2008р. не закріплені в жодному з рахунків-бордеро та мають незрозумілу суму.

У доповненні до апеляційної скарги, відповідач посилаючись на вимоги ч. 1 статті 997 Цивільного кодексу України та ч. 3 статті 28 Закону України „Про страхування” та умови п. 10.2 укладеного між сторонами  договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08, наголошує на тому, що несплата позивачем чергової частини перестрахувальної премії припиняє дію договору щодо відповідальності перестраховика (відповідача) по відношенню до конкретного прийнятого в перестрахування ризику.

Від позивача надійшов відзив, у якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що умовами договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08 ( п.3.3.6) у зв’язку із несвоєчасною сплатою передбачено право зменшити виплату частини страхового відшкодування, а не відмовити у виплаті. Також позивач наголошує на тому, що сплачувались суми перестрахових платежів по рахунку бордеро № 1 за січень 2008р. вчасно, що підтверджуються матеріалами справи.

У судовому засіданні 6.10.2009р. року присутній представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу  України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 2.11.2007р. між ЗАТ Страховий дім „Європейський світ” (перестрахувальник) та ЗАТ „Страхова компанія „Крона” (перестраховик)   укладено Договір № 001\08, предметом якого є облігаторне (обов’язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту на умовах „Правил добровільного страхування наземного транспортного засобу”

Відповідно до п. 2.1 згаданого Договору перестрахування здійснюється на облігаторній   пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми ексцеденту між перестраховиками. При цьому, умовами п. 2.7 Договору сторони погодили, що перестрахувальник зобов'язується передавати, а перестраховик зобов'язується приймати в перестрахування частину відповідальності перестрахувальника по всіх транспортних засобах, починаючи з 01 січня 2008 року, страхова сума за якими перевищує 50 000, 00 грн.

Пунктом 2.9 Договору встановлено, що основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій, рахунків-бордеро збитків та квартальних бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством Страховим домом „Європейський світ” (надалі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Лігал Едвайс” (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0152/001/11/008, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб - Мерседес Бенц S550 д.н. ВЕ 8800 АН.

08.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством Страховим домом „Європейський світ” - перестрахувальником та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія «Крона” - перестраховиком оформлено рахунок-бордеро премій № 1 за січень 2008р., до якого включено договір страхування від 23.01.2008р. за № 0152/001/11/008 страхувальник ТОВ „Лігал Едвайс”, застрахований транспортний засіб - Мерседес Бенц S 550 д.н.ВЕ 8800 АН.

Відповідно до умов рахунку-бордеро № 1 за січень 2008р. визначено період страхування з 24.01.2008р. до 23.01.2009р. При цьому, розмір перестрахової премії становить 3500 грн., яку позивач повинен сплачувати щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця становить 291, 67 грн.

Згідно з п.6.1 Договору від 2.11.2007р. № 001\08 страховими випадками є пошкодження, знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Загальна відповідальність перестраховика становить 100 000,00 грн.

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.04.2008р. зі застрахованим транспортним засобом Мерседес Бенц S 550 д.н. ВЕ 8800 АН відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахованому автомобілю було завдано технічних пошкоджень. 22.04.2008 р. у присутності представників СК "Партнер", СК "Ей Ем Джи Еруп", СК "Еарантія", ЗАТ "СД "Європейський світ", СК "Естрін", СК "Мегаполіс", ВАТ "СК "Країна", СК "Кий авіа гарант", СК "Глобус" та СК "Професійний захист" відбувся огляд пошкодженого транспортного засобу.

Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Мерседес Бенц S 550 д.н. ВЕ 8800 АН, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування величини втрати товарної вартості складає 586 874,36 грн., в т.ч. ПДВ - 97 812,39 грн., що підтверджується звітом №81/04/08 про оцінку автомобіля від 22.04.2008 року. Даний звіт складений ТОВ „Сател Груп”, який діє відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №6592/08 від 28.07.2008 та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів видані Фондом державного майна України.

01.07.2008р. Головою правління ЗАТ Страховий дім „Європейський світ” видано наказ, яким прийнято рішення про нарахування страхового відшкодування по страховій події - ДТП, яка сталась 20.04.2008 року з ТЗ Мерседес Бенц S 550 д.н. ВЕ 8800 АН у розмірі 587 274, 36 грн. Однак, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія „Лігал Едвайс” існувала заборгованість по страховим платежам, то страхове відшкодування було нараховано шляхом здійснення заліку несплачених частин страхових платежів в сумі 33 235, 59 грн.

Факт виплати позивачем страхового відшкодування ТОВ „Лігал Едвайс” у розмірі 554 038,77 грн., підтверджується платіжним дорученням від 02.07.2008р. за №12, та не заперечується сторонами.

Згідно вимог статті 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 3.2.6 Договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08 передбачено, що перестрахувальник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок.

Відповідно до п. 3.4.3 згаданого Договору перестраховик зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків та документів на виплату страхового відшкодування сплатити перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків.

На виконання умов згаданого договору позивач 08.07.2008р.  звернувся до відповідача з листом-вимогою від 3.07.2008р. № 113\08 про сплату відшкодування з перестрахування (копія листа та повідомлення про вручення поштового відправлення залучена до матеріалів справи).

У відповідь на згадану вимогу 05.09.2008 р. відповідач скерував на адресу позивача лист за № 24/1260 в якому зазначив, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідачем у визначений термін не було здійснено оплати чергової частини перестрахувальної премії, чергова частина перестрахувальної премії була сплачена лише 22.04.2008 року., а тому відповідно до п. 10.2.3 Договору застрахований транспортний засіб Мерседес Бенц S 8550, д.н. ВА8800АН, на момент настання страхового випадку не перебував під перестрахувальним захистом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія „Крона”.

Відповідно до п. 10.2.3 Договору відповідальність перестраховика по відношенню до окремого прийнятого в перестрахування ризику закінчується у разі несплати перестрахувальником чергової частини перестрахувальної премії у зазначений термін (якщо сплата страхової премії згідно умовам оригінального договору страхування була передбачена в декілька етапів).

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва щодо неправомірної відмови відповідача у виплаті позивачеві страхового відшкодування з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3.2.2 згаданого Договору один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, перестрахувальник зобов'язаний надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Один раз в квартал, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику бордеро заявлених, але не сплачених збитків. Під звітним кварталом розуміємо календарні квартали 2008 року.

Рахунки-бордеро та бордеро заявлених, але не сплачених збитків оформлюються та надаються перестраховику в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників рахунку-бордеро премій, рахунку-бордеро збитків та бордеро заявлених, але не сплачених збитків, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів. Рахунки-бордеро та бордеро, після їх підписання, є невід'ємними частинами договору.

При цьому, п. 3.2.3 Договору встановлено, що перестрахувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів, з дати отримання від перестраховика підписаного примірника рахунку-бордеро премій, сплатити перестраховику премію за цим рахунком-бордеро.

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи 18.02.2008р., позивач сплатив відповідачеві перестраховий платіж у розмірі 19011,46 грн.,  згідно рахунку-бордеро премій № 1 за січень 2008р., у який включено і страховий платіж за січень місяць за транспортний засіб Мерседес Бенц S 550 д.н. ВЕ 8800 АН, що підтверджується залученим до справи платіжним дорученням № 353.  

Умовами п. 3.3.6.2 Договору від 2.11.2007р. № 001\08 сторони погодили, що перестраховик має право зменшити розмір своєї частки страхування, якщо перестрахувальник не сплатив премію перестраховику (її частки) на протязі 30 днів з дати, обумовленої даним договором для її сплати, якщо інші строки не були додатково узгоджені сторонами.

У рахунку бордеро премій № 1 за січень 2008р. сторони погодили наступний порядок сплати чергових платежів з перестрахувальної премії у розмірі 291,67 грн., а саме: позивач повинен був сплачувати чистину перестрахувальної премії у сумі 291,67 грн. до 25 числа кожного наступного місяця.

Як вбачається  з матеріалів справи та встановлено судом, позивач здійснив оплату чергових частин перестрахувальної премії лише 22.04.2008 року, що також не заперечується відповідачем у листі про відмову у виплаті страхового відшкодування № 24/1260 від 05.09.2008 року.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивач прострочив оплату перестрахувальної премії за лютий 2008 року на 29 днів.

Умовами п. 10.2.3 Договору від 2.11.2007р. № 001\08, на який посилався відповідач у відмові у виплаті страхового відшкодування та у апеляційній скарзі, сторони погодили, що відповідальність перестраховика по відношенню до окремого прийнятого в перестрахування ризику закінчується у разі несплати перестрахувальником чергової частини перестрахувальної премії у зазначений термін (якщо сплата страхової премії згідно умовам оригінального договору страхування була передбачена в декілька етапів).

Однак, умовами п. 3.3.6.2 згаданого Договору передбачено, що у разі не сплати перестрахувальником премії або її частки протягом 30 днів з дати, обумовленої даним договором для її сплати, перестраховик має право зменшити розмір своєї частки страхування.

Отже, враховуючи викладені обставини та вимоги укладеного договору, за умови встановлення того факту, що  позивач прострочив строк сплати чергової частини перестрахувальної премії на 29 днів, у відповідача відсутні правові підстави для відмови у виплаті останньому своєї частки страхового відшкодування.

При цьому, доводи апеляційної скарги стосовно того, що несплата позивачем чергової частини перестрахувальної премії припиняє дію договору щодо відповідальності перестраховика визнаються апеляційною інстанцією непереконливими з огляду на наступне:

Згідно вимог п. 3 ч. 1  статті 28 Закону України „Про страхування” дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у  встановлені договором   строки.   При   цьому  договір  вважається  достроково припиненим у випадку,  якщо перший (або черговий) страховий платіж не  був  сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику,  якщо інше не передбачено умовами договору.  

Відповідно до вимог ч. 3 статті 28 згаданого Закону дію договору  страхування  може  бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Умовами укладеного між сторонами договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів від 2.11.2007р. № 001\08 сторони чітко визначили умови припинення дії цього договору, який у разі дострокового його припинення передбачає як згоду сторін так і за вимогою або перестрахувальника або перестраховика (з повідомленням у термін не менше 30 календарних днів до дати припинення)

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, а саме: 05.09.2008р. доказів про звернення останнього до позивача з вимогами щодо дострокового припинення дії згаданого договору чи чергової сплати перестрахового платежу за транспортний засіб Мерседес Бенц S 550 д.н. ВЕ 8800 АН  не надано.

Отже, доводи відповідача що його відповідальність по відношенню до даного страхового ризику закінчилась, є юридично неспроможними.

Апеляційна інстанція визнає помилковими доводи відповідача стосовно того, що страховий платіж розмірі 291,67 грн. по перестрахованому автомобілю „Мерседес Бенц” д.н. ВЕ8800АН, який зазначений в рахунку-бордеро премій № 1 за січень 2008р., повинен дублюватись у кожному наступному рахунку бордеро премій (за лютий, березень, тощо), оскільки позивачеві надана розстрочка у сплаті страхового платежу протягом 12 місяців. Умовами договору від 2.11.2007р. № 001\08 (п. 3.2.2) передбачено, що один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, перестрахувальник зобов'язаний надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків.  

При цьому, в самому рахунку бордеро премій зазначено договори страхування за звітний період . Зважаючи на те, що звітним періодом за договором страхування від 23.01.2008р. № 0152/001/11/008 (страхувальник ТОВ „Лігал Едвайс”, застрахований транспортний засіб - Мерседес Бенц S 550 д.н.ВЕ 8800 АН) є січень, і відповідно він включений у рахунок бордеро премій саме за січень 2008р., підстав для дублювання страхового платежу по цьому перестрахованому автомобілю в інших звітних періодах (лютий 2008р., березень 2008р.) не вбачається, не передбачено це і умовами договору від 2.11.2007р. № 001\08.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За викладених обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 49666,49 грн. страхового відшкодування.

Зважаючи на несвоєчасну сплату відповідачем суми страхового відшкодування за договором від 2.11.2007р. № 001\08, позивачем  заявлена вимога про стягнення з відповідача  616,36 грн. - 3% річних, нарахованих згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, та 4930,96 грн. пені.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування 3 % річних  є обґрунтованим та правильним.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.3 договору від 2.11.2007р. № 001\08 позивач та відповідач  погодили, що сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0, 1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 11.3 договору, позовні вимоги в частині стягання 4930,96 грн. пені. є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009р. у справі № 27\17 - без змін.

3.          Справу № 27\17 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.10.09 (відправлено)