КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.09.2009                                                                                           № 51/96

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Мовчанюк М.М. - за дов.

 від відповідача - Суртін А.В. - за дов.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Догмат Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.04.2009

 у справі № 51/96 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Меркс Груп"

 до                                                   ЗАТ "Догмат Україна"

              

             

 про                                                   стягнення 1721157,22 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В грудні 2008 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою (враховуючи подані уточнення  до позову від 02.04.2009)  про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3563684, 08 грн. основного боргу, 108 498, 02 грн. пені, 141 283, 79 грн. інфляційних нарахувань та 13 553, 41 грн. трьох процентів річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2009 р. у справі №51/96 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 2 848 643 грн. 00 коп., пеню у сумі 30 220  грн. 00 коп., 3% річних в сумі 3 777  грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотивів порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправомірне нарахування позивачем орендних платежів за грудень 2008 – січень 2009 року, оскільки судом не було враховано систематичне здійснення відключення електропостачання в орендованому приміщенні . За таких обставин відповідач вважає обгрунтованою свою відмову від здійснення оплати орендних платежів за цей період згідно ст.615 ЦК України. Крім того, апелянт вважає безпідставним стягнення заборгованості за вказаний період з огляду на не надання позивачем разом із виставленими рахунками, відповідних розрахунку та завірених ним копій документів, що обґрунтовують суми таких витрат у відповідності до вимог п.8.10.2 договору.

Позивач проти поданої апеляційної скарги повністю заперечує, вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване судове рішення вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

          

Розглянувши подану апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо обґрунтованості заявленого позову та правомірно задовольнив його частково, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними 01.10.2007  договору суборенди нежитлових приміщень № 1/А-0134, у відповідності до предмету якого ТОВ «Меркс Груп» передало, а ТОВ «Догмат Україна» прийняло у строкове платне користування (суборенду) приміщення загальною площею 4982,97 кв.м. у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 23 та належить на праві власності ВАТ «Агропромсистема», а також 22 машино-місць на паркінгу, що   підтверджується   актами   прийому-передачі   приміщення  від   01.10.2007   р.   та  від     07.11.2007          р.

01.09.2008          сторонами підписано додаткову угоду № б/н до договору суборенди
нежитлових приміщень від 01.10.2007 р. № 1/А-0134, за умовами якої, серед іншого, внено
зміни до пункту 1.1., збільшивши площу, передану в суборенду, на 19,6 кв.м., та до пункту
8.2. договору суборенди, змінивши формули розрахунку плати за суборенду.

Підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом є невиконання відповідачем як суборендарем зобов’язань в частині проведення своєчасного і повного розрахунку з орендних платежів в період з грудня 2008 по січень 2009 року.

В п. 8.2. договору суборенди сторони визначили, що орендна плата за кожен місяць складається з трьох частин: базова плата за суборенду, додаткова плата за оренду та вартість паркінгу. Формули визначення кожної з цих частин наведені у пункті 8.2. договору.

На виконання пункту 8.8.1.5. договору суборенди, починаючи з другого місяця суборенди, відповідач зобов'язався перераховувати плату за суборенду за кожний наступний місяць авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від ТОВ «Меркс Груп».

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки за спірний період пізніше, ніж це передбачено було умовами договору, що фактично унеможливило проведення розрахунку відповідачем у встановлений період, до 10-го числа кожного місяця.

Зокрема, 29.12.2008 р. позивачем було направлено ЗАТ «Догмат Україна» наступні рахунки: №12710 від 04.12.2008 на суму 1 251 044,12 грн. за користування в грудні 2008 року площею 4 235,77
кв.м.; № 12711 від 04.12.2008 р. на суму 216 700,19 грн. за користування в грудні 2008 року
площею 747,20 кв.м.; № 12712 від 04.12.2008 р. на суму 17 134, 18 грн. за користування
парковкою в грудні 2008 року; № 12713 від 04.12.2008 р. на суму 153 276, 55 грн.
компенсації витрат на експлуатаційні послуги, надані в листопаді 2008 року.

З огляду на встановлені обставини, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, та  вважає, що відповідач зобов'язаний був у строк не пізніше 15 січня 2009 року перерахувати позивачу згідно виставлених рахунків грошові кошти в сумі 1 638 155, 04 грн., враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України.

Пунктом 8.7. договору суборенди встановлено, що компенсація за комунальні послуги та плата за користування паркінгом здійснюється на підставі виставлених рахунків, не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного календарного місяця.

На виконання умов п. 8.7. договору позивачем 29.12.2008 р. було направлено відповідачу рахунок № 12714 від 04.12.2008 р. на суму 64 051, 71 грн. компенсації витрат на оплату комунальних послуг (витрати за використану у листопаді 2008 електроенергію та теплоенергію) та направлено 02.02.2009 р. поштою рахунок № 12715 ід 04.12.2008 р. на суму 22 200 грн. плати за додаткову парковку у листопаді місяці.

Відповідно, з врахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України,  відповідач зобов'язаний був у строк не пізніше 15 січня 2009 року перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 64 051, 71 грн. та не пізніше 12 лютого 2009 року 22 200 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання 8.8.1.5. договору суборенди у січні 2009 року позивач направив 02.02.2009 р. відповідачу наступні рахунки: № 12069 від 02.01.2009 р. на суму 1 324 537, 88 грн. за користування площею 4 235, 77 кв.м.; № 12070 від 02.01.2009 р. на суму 229 430, 45 грн. за користування у січні 2009 року площею 747,20 кв.м.; № 12071 від 02.01.2009 р. на суму 17 872, 54 грн. за користування у січні 2009 року парковкою; № 12072 від 02.01.2009 р. на суму 159 881, 52 грн. за суборенду як компенсацію витрат на експлуатаційні послуги.

Відповідно, з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України відповідач мав у строк до 12 лютого 2009 року перерахувати позивачу  на підставі виставлених рахунків грошові кошти в сумі 1 731 722, 33 грн.

На виконання пункту 8.7. договору суборенди позивач 02.02.2009 р. направив відповідачу рахунок №12073 від 31.12.2008 р. на суму 107 554, 93 грн. компенсації за комунальні послуги (витрати за використану в грудні 2008 року електроенергію та теплоенергію), які відповідач,  враховуючи  ч.2 ст.530 ЦК України, зобов'язаний був сплатити у строк до 12 лютого 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду спору господарським судом, позивачем були зараховані в рахунок часткової оплати заборгованості за вказаний 715 041, 07 грн., які були раніше сплачені відповідачем згідно з пунктами 8.8.1.2., 8.8.1.3 договору суборенди.

За таких обставин розмір основної заборгованості відповідача станом на день розгляду справи в суді першої інстанції склав 2 848 643, 00 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія приходить до висновку щодо неналежного виконання відповідачем як суборендарем договірних зобов’язань за спірний період, вищезазначені суми грошових коштів у встановлені строки відповідачем перераховані позивачу не були, заборгованість, яка утворилася, погашена не була.

Колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо неправомірного розрахунку орендних платежів, враховуючи завищений курс долара, а також неправомірне нарахування заборгованості за спірний період через систематичне відключення електроенергії.

Колегія звертає увагу на те, що при укладенні договору суборенди від 01.10.2007 р. та підписанні додаткової угоди від 01.09.2008 р. до нього, сторони в добровільному порядку узгодили і прийняли формулу, за якою розраховується суборендна плата з урахуванням зміни курсу долару. Договір суборенди та додаткова угода до нього у встановленому законом порядку не розірвані, їх умови не змінені.

З приводу доводів відповідача про неправомірне стягнення позивачем орендних платежів за грудень 2008 – січень 2009 років в зв’язку із систематичним відключенням позивачем електроенергії, колегія зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні копії актів, складених комісією відповідача за результатами проведених перевірок наявності електроенергії в орендованих приміщеннях (т.1, а.с.124-131). Згідно даних актів за результатами проведених перевірок комісією відповідача були зафіксовані факти неодноразового переривання постачання електроенергії в цих приміщеннях. Як вбачається з матеріалів, до складу членів комісії увійшли лише працівники відповідача, представники позивача до участі не залучалися.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відключення електроенергії в орендованих приміщеннях відбувалося саме з вини позивача.   

Крім того, укладаючи договір суборенди, сторонами не було передбачена можливість зменшення  оплати або  звільнення суборендаря від сплати орендних платежів, відшкодування комунальних послуг, у випадку відключення електропостачання  в орендованих приміщеннях.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність безпосередньої вини позивача у перериванні постачання електроенергії, колегія приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що позивач без відповідного письмового попередження  з 22.12.2008 р. до 15.01.2009 р. систематично здійснював відключення електропостачання, не можуть слугувати підставою для зменшення суми заборгованості за суборенду чи звільнення від її оплати.

Посилання відповідача на ст.615 ЦК України щодо відмови відповідача в односторонньому порядку від зобов’язання здійснити оплату за спірний період  в зв’язку із порушенням зобов’язання позивачем (відключення електропостачання) не може бути прийняте до уваги, оскільки одностороння відмова від виконання зобов’язання є можливою  лише якщо це встановлено договором чи законом.

В даному випадку, сторони укладаючи договір суборенди не передбачили в його положеннях право суборендаря на відмову від виконання зобов’язання в односторонньому порядку у разі порушення зобов’язання  орендарем. За таких обставин відмова відповідача здійснити повний розрахунок за спірний період призводить до порушення законних прав позивача та суперечить вимогам ст.525 ЦК України, ст.193 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що господарським судом було обгрунтованою задоволено позов на підставі ст.ст.525, 526, 530, 762 ЦК України, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за період грудень 2008 року та січень 2009 року в розмірі 2 848 643, 00 грн.

З приводу стягнення з відповідача штрафних санкцій, колегія зазначає наступне.

В п. 10.1. договору суборенди сторони передбачили, що у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь орендаря, суборендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

          В зв'язку з неналежним виконанням своїх грошових зобов'язань за договором суборенди, позивач просить суд стягнути з відповідача 108 498, 02 грн. пені.

З огляду на застосовані судом до спірних відносин сторін положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно здійсненого перерахунку господарським судом, за допущене прострочення відповідачем на 27 календарних днів здійснення платежів за рахунками від 04.12.2008 р. № 12710, № 12711, № 12712, №12713, № 12714 сума пені, нарахована за період з 15.01.2009 р. до 10.02.2009 р., складає 30 220 грн.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія приходить до висновку про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позову  в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 30 220 грн. на підставі п. 10.1. договору.

Оскільки термін прострочення відповідачем за рахунками від 04.12.2008 р. № 12710, № 12711, № 12712, № 12713, № 12714 становить менше місяця, то, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі № 62-97-р від 03.04.97р., колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування відповідачу збитків від інфляції за цей період згідно  ст.625 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України, за прострочення на 27 календарних днів відповідачем здійснення платежів за рахунками від 04.12.2008 р. № 12710, № 12711, №12712, №12713, № 12714, за період з 15.01.2009 р. до 10.02.2009 р., з відповідача підлягає стягненню 3 777, 50 грн. – 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та річних процентів за прострочення оплати відповідачем рахунків, направлених поштою 02.02.2009 р., за якими строк виконання зобов'язання настав 12.02.2009 р., тоді як позивач просить стягнути штрафні санкції за період до 10.02.2009 р., колегія вважає, що господарським судом було правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, доказів погашення заборгованості або вчасного і належного виконання договірних зобов'язань суду не надано, висновків господарського суду та доводів позовної заяви не спростовано, тому апеляційна скарга визнається необґрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Оскаржуване у справі рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства  «Догмат Україна» залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2009 р. у справі  №51/96  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №51/96 повернути до Господарського суду м. Києва.

          Постанова   набуває   чинності   з   дня   її   прийняття   і   може   бути   оскаржена   до   Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді