Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2009 р. Справа № 40/69-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників:
позивача - Дикий Я.П., дов. № 03/493 від 22.10.2008 року,
відповідача - не з’явився
третьої особи - Мегець Д.М., дов. Від 02.10.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБіБанк") в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБіБанк", м. Харків (вх. № 1931Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 04 червня 2009р. по справі № 40/69-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБіБанк") в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБіБанк", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "ФЛАС", м. Харків
про стягнення 10426333,29 грн., -
встановила:
У березні 2009 року Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ «ВіЕйБіБанк») в особі Харківської філії ВАТ «ВіЕйБіБанк», м. Харків звернулось в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство», м. Харків про стягнення з відповідача 1293747,03 грн. заборгованості за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року, 4679854,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 415 від 18 квітня 2007 року, 4452731,37 грн. заборгованості за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року, 25500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04 червня 2009р. по справі 40/69-09 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач вказує, зокрема те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ВАТ «Харківське транспортне підприємство», введений ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2009 року одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, на який у своєму рішенні по цій справі посилається місцевий господарський суд, жодним чином не впливав на встановлення факту існування заборгованості відповідача перед позивачем за відповідними кредитними договорами станом на дату подання позовної заяви (04.03.2009 р.).
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а також врахувати, що нарахування за одне й те саме порушення як штрафу так і пені неможливе, відмовити у стягненні штрафу, зменшити розмір пені з урахування інтересів ВАТ «ХАТП», яке знаходиться у процедурі відновлення платоспроможності, до однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, з врахуванням того факту що на суму заборгованості нараховується проценти річних, 3% за користування чужими грошовими коштами та інфляційні.
В судове засідання 07.10.2009 року відповідач не з’явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю відповідача за наявними матеріалами справи.
Представник третьої особи відзив на апеляційну скаргу суду не надав, однак в судовому засіданні підтримав позицію відповідача, зазначену у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1293747,03 грн. заборгованості за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року, 4679854,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 415 від 18 квітня 2007 рок, 4452731,37 грн. заборгованості за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року, 25500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
02 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБіБанк") в особі Харківської філії ВАТ "ВіЕйБіБанк" та Відкритим акціонерним товариством „Харківське автотранспортне підприємство" було укладено кредитний договір № 293 (далі за текстом кредитний договір-1).
Відповідно до умов, визначених цим кредитним договором-1 та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину цього договору, позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі за текстом - кредит) у сумі 800 000,00 грн., з терміном користування по 01 жовтня 2009 року та процентною ставкою за користування 19,5 процентів річних, а з 02 червня 2008 року процентна ставка за згодою сторін (додаткова угода № 6 від 02 червня 2008 року) збільшена до 21,5 процентів річних .
Згідно пункту 1.2. кредитного договору-1, цільовим використанням кредитних коштів за кредитним договором було придбання автомобілів.
Надання кредиту, відповідно до пунктів 1.1.4 та 2.2. кредитного договору-1 здійснювалося в гривнях окремими частинами, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з відкритого банком відповідачу позичкового рахунку № 20837300100271 на поточний рахунок позичальника № 260003001271 відкритий в Харківській філії Відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк". Надання кожного траншу, відповідно до пункту 2.5 кредитного договору-1, оформлялося додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та процентна ставка.
Позивач виконуючи свої зобов'язання за кредитним договором-1, надав позичальнику 5 траншів на загальну суму - 800 000,00 грн., уклавши з позичальником наступні додаткові угоди, відповідно до яких здійснювалось надання Траншів, а саме: додаткову угоду №1 від 05 жовтня 2006 року на транш кредиту в сумі 200 000,00 грн.; додаткову угоду № 2 від 10 жовтня 2006 року на транш кредиту в сумі 100 000,00 грн.; додаткову угоду № 3 від 24 жовтня 2006 року на транш кредиту в сумі 58 000,00 грн.; додаткову угоду № 4 від 26 жовтня 2006 року на транш кредиту в сумі 110 000,00 грн; додаткову угоду від 01 листопада 2006 року на транш кредиту в сумі 332 000,00 грн.;
Пунктом 2.3. кредитного договору-1 визначено, що повернення кредиту повинне здійснюватися з січня 2008 року рівними частками починаючи з травня 2008 року рівними частками по 38 095, 00 грн.
За користування кредитом, згідно до пункту 2.7. кредитного договору позичальник повинен сплатити на користь кредитодавця проценти, що нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за поточний календарний місяць.
Проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 2.7.4. кредитного договору-1 повинні сплачуватися щомісяця не пізніше 28 числа поточного місяця, починаючи з 28 жовтня 2006 року.
Позивач вказує, що відповідач в порушення умов кредитного договору № 293 від 02 жовтня 2006 року, свої зобов'язання щодо повернення кредиту у терміни встановлені в пункті 2.3. кредитного договору, зобов'язання щодо сплати відсотків визначені в пункті 2.7. та пункті 3.3.5. кредитного договору не виконав.
Пунктом 4.4. кредитного договору № 293 від 02 жовтня 2006 року визначено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач посилається на те, що в результаті невиконання відповідачем вказаних зобов'язань за вказаним кредитним договором-1, у нього як позичальника за кредитним договором за період з липня 2008 року по січень 2009 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за цей період утворилася заборгованість по простроченої до повернення частки кредиту у розмірі - 574744,30 грн.
Також позивач посилається на те, що в результаті невиконання позичальником вказаних зобов'язань за кредитним-1 договором щодо сплати на користь кредитодавця процентів, що нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, у відповідача за період з травня 2008 року по лютий 2009 року виникла заборгованість про простроченим до повернення процентів за користування кредитом, що станом на 25 лютого 2009 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період невиконання зобов’язань становить –35851,54 грн.
Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору-1, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник повинен сплатити кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в пункті 1.1.3 цього договору (в травні 2008 року - 17,5 процентів річних, а з 02 червня 2008 року - 21,5 процентів річних), за кожний день прострочення конання.
Позивач вказує, що на підставі вищевказаних умов кредитного договору-1, за весь період невиконання зобов’язань за ним, банком відповідачу була нарахована пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом в сумі - 39720,80 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі - 3430,39 грн.
Також позивач вказує, що, станом на 25 лютого 2009 року загальний борг Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство" перед Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року складає -1 293 747,03 грн.
У пункті 4.3. кредитного договору-1 зазначено, що у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим Договором, кредитодавець має право вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій.
18 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБіБанк") в особі Харківської філії та Відкритим акціонерним товариством „Харківське автотранспортне підприємство" було укладено кредитний договір № 145, далі за текстом кредитний договір-2.
Відповідно до умов, визначених цим кредитним договором-2 та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину цього договору, Відкрите акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти грошові кошти у сумі 2 700 000,00 грн., з терміном користування по 17 квітня 2010 року та процентною ставкою за користування кредитом 19 процентів річних.
Додатковою угодою № 11 від 02 червня 2007 року до кредитного договору №145 від 18 квітня 2007 року, укладеною між Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" в особі Харківської філії та Відкритим акціонерним товариством „Харківське автотранспортне підприємство" за домовленістю сторін процентну ставку за користування кредитом було встановлено у розмірі 21,5 процентів річних.
Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору-2, цільовим використанням кредитних коштів за кредитним договором № 145 від 18 квітня 2007 року було придбання автотранспорту.
Надання кредиту, відповідно до пунктів 1.1.4 та 2.2. кредитного договору-2 здійснювалося в гривнях окремими частинами, кожна частина окремо - "транш", шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з відкритого банком позичкового рахунку № 20730300100271 на поточний рахунок позичальника № 260003001271 відкрий в Харківській філії Відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк". Надання кожного траншу, відповідно до пункту 2.5 кредитного договору-1 оформлялося додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його користування та процентна ставка.
Відкрите акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" виконуючи, як кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором-2, надав позичальнику 8 траншів на загальну суму - 2 700 000,00 грн., уклавши з позичальником наступні додаткові угоди, відповідно до яких здійснювалось надання траншів, а саме: додаткову угоду №1 від 19 квітня 2007 року на транш кредиту в сумі 680 000,00 грн.; додаткову угоду № 2 від 20 квітня 2007 року на транш кредиту в сумі 280 000,00 грн.; додаткову угоду № 3 від 24 квітня 2007 року на транш кредиту в сумі 152 400,00 грн.;додаткову угоду № 4 від 26 квітня 2007 року на транш кредиту в сумі 580 000,00 грн.; додаткову угоду № 5 від 03 травня 2007 року на транш кредиту в сумі 600 000,00 грн.; додаткову угоду № 7 від 23 травня 2007 року на транш кредиту в сумі 44 000,00 грн.; додаткову угоду № 8 від 25 травня 2007 року на транш кредиту в сумі 48 000,00 грн.;додаткову угоду № 9 від 31 травня 2007 року на транш кредиту в сумі 315 000,00 грн.
Згідно пунктом 2.3. кредитного договору-2 повернення кредиту повинно було здійснюватися за відповідним графіком.
Згідно пункту 1.6. кредитного договору-2, позичальник повинен був сплатити на користь кредитодавця наступні комісії: комісію в розмірі - 0,1% від суми кредиту за відкриття позичкового рахунку та комісії в розмірі 1% від суми кредиту за його надання. За користування кредитом, згідно пункту 2.7. кредитного договору-2 позичальник повинен сплатити на користь кредитодавця проценти, що нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за поточний календарний місяць.
Позивач вказує, що відповідач в порушення умов кредитного договору № 145 від 18 квітня 2007 року, свої зобов’язання щодо повернення кредиту у терміни встановлені в пункті 2.3. кредитного договору, зобов’язання щодо сплати відсотків, визначені в пункті 2.7. та пункті 3.3.5. кредитного договору, а також зобов’язання щодо сплати комісії за відкриття позичкового рахунку встановлені в пункті 1.6. кредитного договору не виконав.
Пунктом 4.6. кредитного договору № 145 від 18 квітня 2007 року визначено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. На підставі вищезазначеного положення кредитного договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період невиконання зобов'язань за ним, а саме з листопада 2008 року по лютий 2009 року, у відповідача станом на 25 лютого 2009 року виникла додаткова заборгованість перед банком по простроченої до повернення частки кредиту у розмірі - 9 750 грн.
Таким чином, позивач вказує, що в результаті невиконання відповідачем вказаних кредитних зобов'язань за кредитним договором-2, у нього як позичальника за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року утворилася заборгованість по простроченої до повернення частки кредиту , т.ч. інфляційні нарахування у розмірі - 2709750 грн.
Позивач вказує, що в результаті невиконання позичальником вказаних зобов'язань за кредитним договором-2 щодо сплати на користь кредитодавця процентів, що нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, у відповідача за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року виникла заборгованість про простроченим до повернення процентів за користування кредитом, що станом на 25 лютого 2009 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період невиконання зобов'язань становить - 285 645,44 грн.
Також позивач вказує, що в порушення умов пункту 1.6. кредитного договору-2, позичальник не сплатив на користь кредитодавця комісію в розмірі - 0,1% від суми кредиту за відкриття позичкового рахунку, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі - 2 700,00 грн.
Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник повинен сплатити кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в пункті 1.1.3 цього договору 21,5 процентів річних за кожний день прострочення .
Позивач вказує, що на підставі вищевказаних умов кредитного договору-2, за весь період невиконання зобов’язань за ним з листопада 2008 року по лютий 2009 року, банком відповідачу була нарахована пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом в сумі - 37 258,30 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі - 24 501,15 грн.
У пункті 4.5. кредитного договору-2 зазначено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених пунктом 3.3. цього договору, протягом більше 15 банківських днів позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції.
Позивач посилається на те, що станом на 25 лютого 2009 року загальний борг відповідача перед Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Бакнк" за кредитним договором №145 від 18 квітня 2007 року складає - 4 679 854,89 грн.
25 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Харківської філії та Відкритим акціонерним товариством „Харківське автотранспортне підприємство" було укладено кредитний договір № 182/07, далі за текстом кредитний договір-3.
Відповідно до умов, визначених цим кредитним договором-3 та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину цього договору, Відкрите акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 2 300 000,00 грн. грн. з терміном користування по 24 грудня 2010 року та процентною ставкою за користування 17,5 процентів річних, з 02 червня 2008 року процентна ставка за згодою сторін (додаткова угода № 11 від 02 червня 2008 року) була збільшена до 21,5 процентів річних.
Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору-3, цільовим використанням кредитних коштів за кредитним договором було придбання автотранспортних засобів.
Надання кредиту, відповідно до пунктів 1.1.4 та .2.2. кредитного договору-3 здійснювалося в гривнях окремими частинами (кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші"), шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з відкритого банком позичкового рахунку № 207383001271 на поточний рахунок позичальника №260003001271 відкритий в Харківській філії Відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк". Надання кожного траншу, відповідно до пункту 2.5 кредитного лоповору-3 оформлялося додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу, термін його ¦користування та процентна ставка.
Відкрите акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк", виконуючи свої зобов'язання за кредитним договором-3, надав позичальнику 10 (десять) траншів на загальну суму - 2 200 000,00 грн. уклавши з позичальником наступні додаткові угоди, відповідно до яких здійснювалось надання траншів, а саме: додаткову угоду № 1 від 26 грудня 2007 року на транш кредиту в сумі 150 000,00 грн.; додаткову угоду № 2 від 27 грудня 2007 року на транш кредиту в сумі 700 000,00 грн.; додаткову угоду № 3 від 16 січня 2008 року на транш кредиту в сумі 500 000,00 грн.; додаткову угоду № 4 від 17 січня 2008 року на транш кредиту в сумі 100 000,00 грн.; додаткову угоду № 5 від 30 січня 2008 року на транш кредиту в сумі 300 000,00 грн.; додаткову угоду № 6 від 08 лютого 2008 року на транш кредиту в сумі 100 000,00 грн.; додаткову угоду № 7 від 21 лютого 2008 року на транш кредиту в сумі 150 000,00 грн.; додаткову угоду № 8 від 27 лютого 2008 року на транш кредиту в сумі 100 000,00 грн.; додаткову угоду № 9 від 05 березня 2008 року на транш кредиту в сумі 40 000,00 грн.; додаткову угоду № 10 від 25 березня 2008 року на транш кредиту в сумі 60 000,00 грн.
Пунктом 2.3. кредитного договору-3 визначено, що повернення кредиту повинне здійснюватися на відкритий позичковий рахунок № 207383001271 починаючи з травня 2008 року рівними частками в сумі - 68 750, 00 грн.
Крім того, згідно 1.6. кредитного договору-2, позичальник повинен був сплатити на користь кредитодавця наступні комісії: одноразову комісію в розмірі - 0,1% за видачу кредиту та щорічну комісію в розмірі 1% від суми заборгованості.
За користування кредитом, згідно до пункту 2.7. кредитного договору-3 позичальник повинен оплатити на користь кредитодавця проценти, що нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та місяці і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно за поточний календарний місяць.
Проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 2.8. кредитного договору-3 повинні сплачуватися щомісяця не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Позивач вказує, що відповідач в порушення умов кредитного договору № 182 від 25 грудня 2008 року, свої зобов’язання щодо повернення кредиту у терміни встановлені в пункті 2.3. кредитного договору, зобов’язання щодо сплати відсотків визначені в пункті 2.8. та пункті 3.3.5. кредитного договору не виконав.
Пунктом 4.6. кредитного договору № 182/07 від 25 грудня 2007 року визначено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
В результаті невиконання відповідачем вказаних кредитних зобов'язань, у нього як позичальника за кредитним договором-3 за період з травня 2008 року по січень 2009 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за цей період утворилася заборгованість по простроченої до повернення частки кредиту у розмірі - 2 138 812,50 грн.
Також позивач вказує, що результаті невиконання позичальником вказаних зобов'язань за кредитним договором-3 щодо сплати на користь кредитодавця процентів, що нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, у відповідача за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року виникла заборгованість про простроченим до повернення процентів за користування кредитом, що станом на 25 лютого 2009 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період невиконання зобов'язань становить - 185 303,10 грн.
В порушення умов пункту 1.6. кредитного договору-3, позичальник не сплатив на користь кредитодавця річну 1% комісію від суми заборгованості у розмірі - 22 000 грн., а також комісію в розмірі - 0,1% від суми кредиту за відкриття позичкового рахунку - розмірі 2 200 грн., у зв'язку з чим у нього на цей час існує заборгованість за названими комісіями на загальну суму - 24 200,00 грн.
Відповідно до пункту 4.3. кредитного договору-3, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник повинен сплатити кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в пункті 1.1.3 цього договору з травня 2008 року по червень 2008 року - 17,5 процентів річних, а з 02 червня 2008 року - 21,5 процентів річних, за кожний день прострочення виконання.
На підставі вищевказаних умов кредитного договору-3, за весь період невиконання зобов'язань за ним з травня 2008 року по лютий 2009 року, банком відповідачу була нарахована пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі - 124 415,87 грн.
Позивач вказує, що станом на 25 лютого 2009 року загальний борг відповідача перед Відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року складає - 4 452 731,37 грн.
У пункті 4.5. кредитного договору-3 зазначено, що у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, кредитодавець має право вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі. Крім того, у пункті 2.11 кредитного договору-3 визначено, що кредитодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі: - наявності простроченої протягом більше 5 банківських днів заборгованості за траншем/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбачених цим договором.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, визнається господарським зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (сплатити гроші, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернуте кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.
Вказаною статтею також встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Статтею 218 Господарського кодексу України також встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Згідно зі ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.
Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання укладених сторонами договорів в частині своєчасного погашення кредитів та відсотків за користування кредитними коштами, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, нарахованої станом на 25 лютого 2009 року за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року, кредитним договором №145 від 18 квітня 2007 року та за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року, що складає: 5423306, 80 грн. основного боргу з врахуванням інфляційних, 506800,08 грн. заборгованості по відсотках з врахуванням інфляційних та 26900, 0 грн. комісійних.
Відповідно до положень статті 130 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 229326, 41 грн. пені, нарахованої станом на 25 лютого 2009 року за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року, кредитним договором №145 від 18 квітня 2007 року та за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року, кредитним договором №145 від 18 квітня 2007 року та за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року, що складає 4240000,0 грн. позивач в обґрунтування вимог зазначив наступне.
Пунктом 4.2. кредитного договору-1 визначено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.3. - 3.3.18. цього договору (в т.ч. зобов'язань щодо своєчасного повернення часток кредиту та зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом), позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 процентів від суми кредиту, визначеної в пункті 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними кредитодавцем. Позивач вказує, що на підставі вищевказаного пункту 4.2. кредитного договору-1, за весь період невиконання зобов'язань за ним, банком відповідачу був нарахований загальний штраф у розмірі - 640 000,00 грн.
Пунктом 4.4. кредитного договору-2 визначено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.3 - 3.3.18 цього договору (в т.ч. зобов'язань щодо своєчасного повернення часток кредиту та зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом), позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 процентів від суми кредиту, визначеної в пункті 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними кредитодавцем. Позивач вказує, що на підставі вищевказаного пункту 4.4 кредитного договору-2, за весь період невиконання зобов’язань за ним з листопада 2008 року по лютий 2009 року, банком відповідачу була нарахований загальний штраф у розмірі -1 620 000,00 грн.
Пунктом 4.4. кредитного договору-3 визначено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 3.3.3 - 3.3.18 цього договору (в т.ч. зобов'язань щодо своєчасного повернення часток кредиту та зобов'язань щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом), позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 процентів від суми кредиту, визначеної в пункті 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами, вказаними кредитодавцем. На підставі вищевказаного пункту 4.4 кредитного договору-3, за весь період невиконання зобов'язань за ним з травня 2008 року по лютий 2009 року, банком відповідачу була нарахований загальний штраф у розмірі - 1 980 000,00 грн.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, які саме порушення відповідачем умов договорів стали підставою нарахування штрафів. Позивачем також не надано доказів, які саме з пунктів 3.3.3 - 3.3.18 були порушені відповідачем та коли саме відбулися випадки порушення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафів за кредитним договором № 293 від 02 жовтня 2006 року, кредитним договором №145 від 18 квітня 2007 року та за кредитним договором № 182 від 25 грудня 2007 року, що складають 4240000, 0 грн. є необґрунтованими , в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2009 року по справі № Б-39/80-09 було порушено справу про банкрутство відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на статтю 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вказав, що: «позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки сума у розмірі 10426333,29 грн. нарахована під час дії мораторію, що суперечить статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок сум заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними договорами (включно з розрахунком нарахованих боржнику за невиконання умов кредитних договорів пені та інфляційних), щодо стягнення якої позивач ВАТ «ВіЕйБі Банк»звернувся до місцевого господарського суду з позовом до ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство», було зроблено станом на 25.02.2009 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію. Згідно норм вказаного закону, позивач не мав права нарахувати відповідачу неустойку (штрафи та пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань лише з 08.04.2009 року.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 04 червня 2009 року по справі № 40/69-09 прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 4 червня 2009 року по справі № 40/69-09 скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство»(61007, м. Харків, вул. Свистуна, 4, код ЄДРПОУ 01268727, п/р 260003001271 в Харківській філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 350620) на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5 к/р 32003176201 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) в особі Харківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 15, п/р 26205500101684, МФО філії 350620, код ЄДРПОУ філії 26283047) суму заборгованості по основному боргу з урахуванням інфляційних - 5423306,80 грн., суму заборгованості по сплаті відсотків з урахуванням інфляційних - 506800,08 грн., суму заборгованості по комісіям - 26900,00 грн., пеню в сумі 229326,41 грн., 25500,0 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,0 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 12750, 0грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 4240000, 0 грн. відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
суддя Білоусова Я.О.
суддя Фоміна В.О.
Повний текст постанови підписано 09.10.2009р.