У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.10.09 Справа №28/96/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лоли Н.О.
за участю представників:
- позивача - Уфімцевої К.Ю., дов. від 30.09.2009р.
- відповідача - Стрільця І.Ю., дов. № 1 від 04.07.2009р.
- третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Северин Л.І., дов. № 01/02-19 від 01.01.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2009р.
у справі № 28/96/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандра Голд”, м.Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ”,
м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості
Установив:
Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2009р. у справі №28/96/09 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 8.850грн. основного боргу, 548,8грн. збитків від інфляції, 114,4грн. – 3% річних, 94,87грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване наявністю договірних зобов’язань відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг перевезення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати частково, стягнувши з відповідача лише 3.850грн., а в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог заявник звертає увагу на недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевий господарський суд, незважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів, визнав встановленим факт надання послуг позивачем відповідачеві та факт виконання позивачем усіх передбачених договором обов’язків. Також в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що строк оплати наданих за договорами послуг встановлений у 7-9 днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують надання послуг, однак саме цього позивачем виконано не було, при цьому вимоги відповідача про надання необхідних документів залишені позивачем без задоволення. На підставі цього заявник вважає рішення незаконним.
Відповідач у додаткових поясненнях до апеляційної скарги та представник відповідача у судовому засіданні зазначили, що так як не були погоджені істотні умови договорів та вони не підписані у встановленому порядку, то вони є неукладеними, у зв’язку з чим відповідач просить відмовити у позові повністю.
У відзиві та уточненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач та уповноважений представник у судовому засіданні просять залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що фактично позивачем надавались послуги відповідачеві з перевезення за договорами-заявками.
Також у судовому засіданні присутній представник третьої особи – ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» надав пояснення щодо виконання позивачем послуг з перевезення товару.
Розгляд справи апеляційною інстанцією неодноразово відкладався з метою витребування документальних доказів, про що винесені відповідні ухвали.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2008 від 01.10.2009р. справа для розгляду передана колегії суддів у складі: Антоніка С.Г. (головуючого), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сандра Голд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” 26.08.2008року укладений договір-замовлення №345 від 26.08.2008р. (а.с.16 т. 1) та 08.09.2008р. укладений договір-замовлення №379 (а.с.19 т.1). За змістом врегульованих правовідносин вказані договори є ідентичними. Відповідно до умов кожного з цих договорів перевізник - ТОВ «Сандра-Голд» зобов’язався доставити вантаж (пиво) за маршрутом: Запоріжжя-Суми (договір №345) та за маршрутом Запоріжжя-Луганськ (договір №379). За обома договорами вантажовідправник зобов’язався сплатити послуги перевізника у розмірі 5.000грн. Сторони визначили у договорах, що послуги перевезення надаватимуться автомобілем перевізника – МАЗ АР 1653 АН п/пр. АР 3066 ХХ, водій автомобіля – А.Хотулєв, подання автотранспорту під завантаження визначені датами: 26.08.2008р. та 08.09.2008р., а місце завантаження: м.Запоріжжя вул. Сапожникова, 6, ПБК «Славутич».
У судовому засіданні з’ясовано, що позивач договір-замовлення отримав за факсом, при цьому договорами-замовленнями встановлено, що до отримання оригіналів, факсокопії даного документа та інших документів, які мають до нього відношення, мають повну юридичну силу.
Так, на виконання договору-замовлення №345 вантажний автомобіль з причепом товариства «Сандра Голд» завантажився на підприємстві - ВАТ "ПБК "Славутич" товаром, що підтверджується товарно-транспортною накладною №090022/08 від 26.08.2008р. У вказаній накладній є посилання на номер подорожнього листа №0038864, який підтверджує, що автомобіль МАЗ АР 1653 АН з причепом АР 3066 ХХ надходить у розпорядження ТОВ «Автобудтехніка ХХІ», а водій Хотулєв приймає завдання з вантажоперевезення за маршрутом м.Запоріжжя-Суми-Ромни (а.с.17,18 т.1).
На виконання іншого договору-замовлення - №379 зазначений вище автомобіль завантажився товаром 09.09.2008року на ВАТ "ПБК "Славутич" та водієм Хотулєвом прийняте завдання на відрядження щодо вантажоперевезення за маршрутом: м. Запоріжжя – м. Луганськ – м. Красний Луч – м. Запоріжжя, що підтверджується подорожнім листом №0038625 від 09.09.2008року та товарно-транспортною накладною за №095326/08 (а.с.20, 21 т.1).
Товарно-транспортні накладні свідчать також про те, що вантаж транспортований замовникам та прийнятий відповідними уповноваженими особами підприємств вантажоодержувачів. Тобто, перевізник здійснив перевезення завантаженого вантажу до підприємства: ТОВ «Сумипродресурс» (договір №345) та ТОВ ВКФ «Ліа» (договір №379). Вказаними договорами також сторони визначили місце розвантаження зазначеними у товарно-транспортних накладних.
Також до матеріалів справи долучені накладна №090022/08 від 26.08.2008р. (а.с. 99 т.2) та рахунок-накладна №095326/08 від 09.09.2008р. (а.с.118 т.2).
Вказані документи містять дані про те, що водієм Хотулєвом на автомобілі АР 1653 АН з причепом АР 3066 ХХ автопідприємства ТОВ «Автобудтехніка ХХІ» доставлений вантаж згідно з подорожнім листом №38864 на підприємство ТОВ «Сумипродресурс» та згідно з подорожнім листом №38625 на підприємство -ТОВ ВКФ «Ліа». Також з цих накладних вбачається, що вантажовідправником є -ВАТ "ПКБ "Славутич", до перевезення вантаж прийняв Хотулєв, а вантаж отримала на підприємстві - ТОВ ВКФ «Ліа» - Воробйова, а на підприємстві ТОВ «Сумипроресурс» - Бубнова, що підтверджується печатками цих підприємств та підписами зазначених осіб.
При цьому слід зауважити на таке.
Між ВАТ "ПБК "Славутич" (замовник) і ТОВ «Автобудтехніка ХХІ» (перевізник) укладений договір №701/08 про надання транспортних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає перевізнику, а останній зобов’язується надавати замовникові послуги з організації та перевезення вантажів власним або найманим (з обов’язковим укладенням угоди про перевезення в інтересах замовника) автомобільним транспортом(а.с.76 т.2). Фактичне виконання цього договору підтверджується уповноваженим представником ВАТ "ПБК "Славутич" та розрахунками з ТОВ «Автобудтехніка ХХІ».
В свою чергу ПБК «Славутич» укладений договір поставки №14011/07 з ТОВ «Сумипродресурс»(а.с. 85 т.2) та договір поставки та дистрибуції №11004/08 з ТОВ ВКФ «Ліа»(а.с.101 т.2). Відповідно до умов цих договорів постачальник – ВАТ ПБК «Славутич» зобов’язується поставити вказаним підприємствам продукцію (пиво), а останні зобов’язані прийняти та оплатити продукцію.
Отже, проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ «Автобудтехніка ХХІ», як перевізник відносно ВАТ ПБК «Славутич», надавало послуги з організації перевезення продукції комбінату – пива його контрагентам - ТОВ «Сумипродресурс» та ТОВ ВКФ «Ліа» шляхом укладання договорів перевезення з ТОВ «Сандра Голд» на користь ВАТ ПБК «Славутич». Наявні документальні докази, а саме: договори поставки, укладені між ВАТ ПБК «Славутич» з ТОВ «Сумипродресурс» та ТОВ ВКФ «Ліа», договір надання транспортних послуг, укладений між ВАТ ПБК «Славутич» та ТОВ «Автобудтехніка ХХІ», договори-замовлення №345 та №379, укладені між позивачем та відповідачем, товарно-транспортні накладні №090022/08, №095326/08, подорожні листи №№0038864, 0038625, накладна №090022/08 від 26.08.2008р. та рахунок-накладна №095326/08 від 09.09.2008р. містять відомості, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за участю кількох господарюючих суб’єктів, а також надання послуг з перевезення ТОВ «Сандра Голд» на замовлення ТОВ «Автобудтехніка ХХІ» продукції ВАТ ПБК «Славутич» контрагентам: ТОВ «Сумипродресурс» та ТОВ ВКФ «Ліа».
Первинні документи, які супроводжують господарські операції по вантажному перевезенню продукції містять посилання на подорожні листи на автомобіль, на якому здійснювалось перевезення, а також в усіх накладних є посилання на водія Хотулєва, який приймав товар у місці вказаних у договорах-замовленнях та передавав у місцях розвантаження. Також перевезення здійснювалось одним і тим же автомобілем, який, до речі, також визначений у договорах-замовленнях та його марка та державний номер реєстрації відображені в усіх товаророзпорядчих документах (накладних). Періоди подачі авто під завантаження відповідають датам, обумовленим у договорах-замовленнях.
Позивачем до матеріалів справи доданий витяг з книги реєстрації вихідної кореспонденції, який свідчить про надсилання позивачем відповідачеві накладних та подорожніх листів 10.09.2008р. та 11.09.2008р. (а.с.57 т.1).
Відповідно до статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями статей 525 і 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак, вимоги позивача обґрунтовані договорами-замовленнями і є цілком правомірними, підтверджені первинними документами, а тому підлягають задоволенню у розмірі 5.000грн.
Також задоволенню підлягають вимоги позивача у розмірі 3.850грн., які підтверджуються відповіддю на претензію за вих.№01/133 від 05.11.2008р. (а.с. 22). З вказаного документу вбачається, що відповідач погоджується із заборгованістю у розмірі 3.850грн., яка виникла на підставі договорів-замовлень №345 від 18.08.2008року, №337 від 11.08.2008року, №297 від 14.07.2008року та №345 від 26.08.2008р.
Варто звернути увагу на те, що зазначені договори-замовлення підтверджують тривалі господарські взаємовідносини позивача та відповідача щодо здійснення перевізником (позивачем) продукції ПБК «Славутич». Про це також не заперечував у судовому засіданні апеляційного суду представник третьої особи - ВАТ ПБК «Славутич».
У відповіді на претензію відповідач погоджується із заборгованістю за договором-замовленням №345 від 26.08.2008р. у розмірі 2.400грн.
Для повного і всебічного розгляду справи апеляційним господарським судом зобов’язано податкову інспекцію здійснити перевірку щодо здійснення господарських операцій позивача та відповідача, що ґрунтуються на договорах-замовленнях. Виконавши вимоги Запорізького апеляційного господарського суду, податкової інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя надіслано до суду довідку про результати позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків. З висновку цієї довідки вбачається, що станом на 10.09.2009р. дебіторська заборгованість ТОВ «Автобудтехніка ХХІ» перед ТОВ «Сандра Голд» складає 8.850грн. (а.с.10 т.2).
А тому загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 8.850грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 114,40грн., 548,8грн. втрат від інфляції та 915,19грн. пені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки договорами-замовлення не передбачено нарахування пені за прострочення грошового зобов’язання.
Згідно з ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних у розмірі, нарахованому позивачем є правомірними та таким, що підлягають задоволенню, при цьому позовні вимоги задовольняються частково.
Посилання заявника апеляційної скарги у додаткових поясненнях до апеляційної скарги на неукладеність договору не підтверджується матеріалами та обставинами справи.
Так, апелянт посилається на те, що договори-замовлення не підписувались з боку ТОВ «Автобудтехніка ХХІ». Як зазначалось вище, цими договорами встановлено, що до отримання оригіналів договорів, факсокопії мають повну юридичну силу. Таким чином, сторонами передбачена можливість укладання договору шляхом надсилання факсокопії стороні та надання їй сили оригіналу. До того ж всі дії сторін вказують на те, що сторони підтвердили укладання договорів-заявок. При цьому слід звернути увагу на те, що у відповіді на претензію відповідач визнав заборгованість за одним з договорів. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що позивачем не виконаний обов’язок з надання необхідного комплекту документів, встановленого у самих договорах-заявках.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду щодо надання позивачем послуг та виникнення зобов’язання у відповідача щодо їх оплати.
Отже, оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, підстави для зміни або скасування відсутні.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2009р. у справі №28/96/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.