АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/88/17 Справа № 199/7522/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 51

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Жовтневий відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах з серпня 2012 року та спільно проживала з ним, мали взаємні права та обов'язки, вели спільне господарство, спільний сімейний бюджет, сплачували комунальні платежі та планували подальше спільне сімейне життя.

В період 13 - 15 грудня 2013 року вона завагітніла і повідомила про це відповідача, який наказав поїхати до лікарні для переривання вагітності. З цього часу вони припинили стосунки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила доньку ОСОБА_4.

Відповідач спочатку цікавився станом дочки, проте згодом відмовився від реєстрації батьківства, у зв»язку з чим при реєстрації народження дитини відомості про батька були зазначені з її слів, відповідно до ст. 135 СК України.

Позивачка просила суд встановити його батьківство щодо народженої нею дочки, внести зміни до актового запису про народження дитини, стягнути аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частини із всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи із дня пред'явлення позовної заяви і до досягнення нею повноліття та аліменти на її користь на утримання доньки у розмірі 1/8 частини із всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви і до досягнення дитини трирічного віку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково (а.с.184-186).

Визнано громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську.

Внесені зміни в актовий запис №1476, складений у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 14 жовтня 2014 року про народження ОСОБА_4, а саме: записати батьком дитини ОСОБА_2, громадянина України.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 іпн НОМЕР_2, аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше 30 відсотків - прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2016 року і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 іпн НОМЕР_2 аліменти на її утримання у зв'язку з проживанням з нею дитини віком до трьох років у розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця починаючи з 18 березня 2016 року і до 06 вересня 2017 року.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимогю. В свою чергу, ОСОБА_3 просить рішення суду в частині вирішення питання про стягнення аліментів змінити, збільшив їх розмір відповідно до заявлених позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4, батьком якої є відповідач ОСОБА_2, який на момент народження дитини у зареєстрованому шлюбі з матір»ю дитини ОСОБА_3 не перебував та заперечував своє батьківство відносно дитини, тому запис про батька дитини було вчинено за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

З метою встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між відповідачем та дитиною суд першої інстанції, вирішив питання про призначення у справі судово-генетичної експертизи, однак відповідач не з'явився до медичної установи для збору крові, фактично ухилився від участі в експертизі або подання необхідних матеріалів, документів, що унеможливило її проведення, відповідно до ст. 146 ЦПК України.

З листа КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 26 листопада 2015 вбачається, що згідно правил проведення молекулярно-генетичних експертиз та методичних рекомендацій експертизи спірного батьківства проводяться з обов'язковим дослідженням ДНК матері, дитини, припустимого батька.

Ухвалою суду від 18 березня 2016 року застосовано привід ОСОБА_2 на проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи до КЗ Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи» ДОР».

Однак ОСОБА_2 знехтував ухвалою суду та повторно не з'явився на проведення експертизи, що свідчить про наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 146 ЦПК України, які вказують на ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи.

Беручи до уваги вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія норм Сімейного кодексу України, тому підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини, а свідоме ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи та наявність інших у справі доказів є достатніми для встановлення батьківства відповідача щодо народженої позивачкою дитини.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та керуючись положеннями ст.ст. 84,180,182 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавати матеріальну допомогу на утримання дитини до досягнення нею повноліття та утримання позивачки, до досягнення дитиною трьох років, оскільки він є батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, інших дітей та непрацездатних членів сім'ї на утриманні не має, має задовільний стан здоров'я.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають нормам чинного законодавства та узгоджуються з письмовими матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128 цього Кодексу, на підставі будь-яких фактичних доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до п. 8 вказаної постанови питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду насамперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

За правилами ч. 1 ст. 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Отриманий результат (докази) суд оцінює за правилами ст. 212 ЦПК України відповідно до правовідносин, які виникли.

Слід зазначити, що небажання відповідача прибути для відбору зразків крові для проведення повторної експертизи, яка призначалася судом двічі та свідоме ігнорування примусового приводу для відбору зразків крові, суд розцінює як факт ухилення від встановлення істини по справі та вважає, що він свідчить про наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 146 ЦПК України та підстав для задоволення позовних вимог.

Не знаходить свого підтвердження та підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про не доведеність факту їх спільного проживання однією сім'єю, оскільки спростовуються положеннями ст.ст. 10,60 ЦПК України, які також покладають і на відповідача обов'язки надати суду докази своїх заперечень.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 8 Конвенції з питань цивільного процесу, підписаної 01 березня 1954 року (з наступними змінами), сторони надають одна одній правову допомогу шляхом здійснення окремих процесуальних дій, зокрема складання, направлення та вручення документів громадянам договірних сторін, проведення експертиз, допиту сторін, свідків, експертів та інших учасників процесу, а також виконання рішень органів юстиції.

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом встановлені та суд сприяючи всебічному розгляду справи виконав вимоги передбачені нормами чинного законодавства, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання батьківства із застосуванням наслідків передбачених ч.1 ст. 146 ЦПК України.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про можливість сплачувати відповідачем аліменти в більшому розмірі, ніж визначений судом, не можуть прийматися до уваги, оскільки доказів в підтвердження зазначених обставин відповідно до положень ст. ст. 57 - 59 ЦПК України ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надані. Крім того остання не позбавлена права звернутися до суду з підстав визначених ст.192 СК України.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно, оскільки доводи зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров