ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" жовтня 2009 р. Справа № 2/130-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився,
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "27" липня 2009 р. у справі № 2/130-09 (суддя Мельник П.А.)
за позовом Спеціалізованого колективного підприємства №26, м.Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" м.Вінниця
про стягнення 175166,14 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.07.2009 р. у справі №2/130-09 позов Спеціалізованого колективного підприємства №26, м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" м.Вінниця про стягнення 175166,14 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 161960,80 грн. боргу, 11714,42 грн. пені, 1490,92 грн. річних, 1751,66 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду і припинити провадження у справі.
Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що винесенням даного рішення господарський суд першої інстанції порушив його право як відповідача по даній справі на судовий захист своїх інтересів, визначене ст.4-3 ГПК України, ст.129 Конституції України, оскільки не задовольнив його клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізній термін у зв"язку з перебуванням юрисконсульта у відпустці. При цьому, відповідач вказує, що саме представництво юрисконсультом інтересів товариства могло б забезпечити найбільш повний та професійний судовий захист інтересів товариства, та що надання суду копії наказу по підприємству №22.07-1В від 22.07.2009р. про надання юрисконсульту відпустки було достатньою підставою для перенесення слухання справи. Скаржник вважає, що не відклавши перше слухання справи (хоча таке право суду передбачено ст.77 ГПК України) та прийнявши рішення по справі, господарський суд не дав змоги представнику відповідача надати свої докази та аргументи безпосередньо у судовому засіданні, а також надати відповідні пояснення, чим безпосередньо порушив право відповідача на захист. Крім того, зазначає, що враховуючи перебування юрисконсульта підприємства у відпустці, відповідач не мав змоги використати своє право, визначене у ст.60 ГПК України, а саме, подати зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом.
В засідання апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" свого представника не направило та надало до суду клопотання (за вих.№ЕРС/431 від 02.10.2009 р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку з тим, що із участю юрисконсульта ТОВ "Енергоремсервіс" 08.10.2009 р. у судовому засіданні в господарському суді Вінницької області по справі №5/162-09, на підтвердження чого надано копію ухвали про призначення даної справи до розгляду.
Колегією суддів розглянуто дане клопотання та відхилено з огляду на наступне.
ТОВ "Енергоремсервіс" обґрунтовує своє клопотання тим, що саме на юрисконсульта підприємства покладений обов"язок представництва інтересів підприємства в суді, а також те, що виключно юрисконсульт зможе забезпечити належне представництво інтересів ТОВ "Енергоремсервіс".
Проте, твердження відповідача з даного приводу спростовуються загальними нормами чинного законодавства України, зокрема, приписами ст.28 ГПК України.
Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії. Така правова позиція наведена і у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 р. №34/224.
При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.
Частиною 3 ст.28 ГПК України визначено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, юрисконсульт підприємства є не єдиною особою, що має право представляти інтереси господарства в суді.
Крім того, у спростування викладених у клопотанні від 02.10.2009 р. доводів, саме клопотання від імені ТОВ "Енергоремсервіс" підписане директором ТОВ "Енергоремсервіс", що підтверджує можливість забезпечення відповідачем (за його бажання) участі його представника при здійсненні апеляційного розгляду справи.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.10.2009 р. ухвалою від 12.08.2009 р. скаржник був повідомлений заздалегідь, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 р., тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час апеляційного розгляду справи, так і для реалізації свого права на захист шляхом подання письмових пояснень та надання відповідних доказів по справі. А та обставина, що відповідач вважав за необхідне направити юрисконсульта для представництва своїх інтересів у судове засідання по справі господарського суду Вінницької області №5/162-09, а не в засідання апеляційного господарського суду (при цьому, судове засідання у справі №5/162-09 на 08.10.2009 р. було призначено 23.09.2009 р., тобто вже після отримання відповідачем ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження), не може бути оцінена судовою колегією як об"єктивно поважна причина та підстава для відкладення розгляду справи. Окрім того, 08.10.2009 р. судове засідання у справі №5/162-09 призначено на 11:00 год., а судове засідання у даній справі в Житомирському апеляційному господарському суді - на 15:45 год.
Також, судовою колегією враховуються наведені у ст.101 ГПК України приписи про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, зважаючи на які, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Спеціалізоване колективне підприємство №26, яке є позивачем у справі, правом подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленим ст.96 ГПК України, не скористалось; свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки в суд не повідомило, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи було повідомлене належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 13.08.2009 р.
Враховуючи вищевикладене, а також положення ч.2 ст.96 ГПК України, за яким відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.
Між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" (замовник) та Спеціалізованим колективним підприємством №26 (підрядник) укладено договір підряду №37 від 15.12.2008 р. на влаштування капітелі в колонах середнього ряду в приміщенні ТСК по пр.Юності,43а (а.с.4) та договір підряду №1 від 29.12.2008 р. на влаштування капітелі у колонах середнього ряду в кількості 20 шт. в приміщенні ТСК по пр.Юності,43а (а.с.7). 21.01.2009 р. до договору №1 від 29.12.2008 р. додатковою угодою №2 (а.с.9) внесено зміни та доповнення щодо вартості додаткових робіт та строків виконання робіт.
За умовами п.2.1. вищеназваних договорів визначено договірну ціну за договором - 88540 грн. з ПДВ (договір №37) та 249739 грн. з ПДВ (договір №1). Кошториси по договірній ціні, визначені у відповідності до ДБН Д.1.1.-1-2000 (а.с.5,8, на звороті а.с.9) підписані обома сторонами.
У відповідності до п.4.1. договорів, розрахунок за виконані роботи здійснюється щомісячно на підставі акту виконаних робіт по формі №3 КБ. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 5 днів після підписання акту виконаних робіт.
Пунктами 6.2. договорів передбачено, що в разі затримки розрахунків за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, за кожний день прострочки від вартості виконаних робіт.
На виконання договорів підряду №37 та №1 Спеціалізоване колективне підприємство №26 виконало підрядні роботи, загальною вартістю 406960,80 грн., що підтверджується довідками форми КБ-3 та актами прийому виконаних робіт форми №КБ-2 від 28.01.2009 р. (а.с.10-14).
Водночас, ТОВ "Енергоремсервіс", яке є замовником по договорам підряду, свої зобов"язання з оплати виконаних робіт у строк, визначений п.4.1. договорів, виконав неналежним чином, перерахувавши підряднику лише 245000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.18-26), довідкою про стан взаєморозрахунків між сторонами (а.с.30) та актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами (а.с.35). Таким чином, утворилась заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" перед Спеціалізованим колективним підприємством №26 у сумі 161960,80 грн. Про погашення вказаної суми боргу, а також 2773 грн. пені, підрядник звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" із претензією №22 від 25.02.2009 р., проте, вказана претензія залишена останнім без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення Спеціалізованого колективного підприємства №26 до господарського суду з позовом у даній справі. У позовній заяві позивач, крім стягнення суми 161960,80 грн. основного боргу (несплаченої вартості виконаних робіт), відповідно до умов договорів та ст.625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача також 11714,42 грн. пені та 1490,92 грн. 3% річних.
У відповідності до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, зважаючи на часткове виконання відповідачем взятого на себе за договорами підряду зобов"язання по оплаті виконаних підрядних робіт, а саме, лише в сумі 245000 грн. (станом на день звернення з позовом у даній справі до суду), непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед Спеціалізованим колективним підприємством №26, м.Вінниця у розмірі 161960,80 грн.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.
Наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" за виконані підрядником роботи у розмірі 161960,80 грн. є підтвердженою матеріалами справи, як і прострочення ТОВ "Енергоремсервіс" оплати виконаних робіт, а тому, враховуючи умови п.4.1. договорів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11714,42 грн. пені, нарахованих за період прострочення оплати з 06.02.2009 р. по 26.05.2009 р. (правильність розрахунку перевірена судовою колегією) - є законними та обґрунтованими, а тому правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача нарахувань, судова колегія встановила, що позивачем правомірно нараховано на суму заборгованості за період з 06.02.2009 р. по 26.05.2009 р. 3% річних в сумі 1490,92 грн.
З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог Спеціалізованого колективного підприємства №26, м.Вінниця про стягнення з відповідача вказаних сум заборгованості, пені та 3% річних, є правомірним, оскаржуване рішення - законним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.
Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, слід зазначити, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв"язку з перебуванням юрисконсульта товариства у відпустці з 22.07.2009 р. по 05.08.2009 р., враховуючи, що відсутність юрисконсульта товариства відповідно до ст.77 ГПК України не є підставою для відкладення розгляду справи, а також, що відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб, можуть бути і керівники, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Слід зазначити, що метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.
Щодо доводів скаржника, судова колегія зауважує, що юрисконсульт підприємства, виконуючи свої посадові обов"язки, мав змогу здійснити повний та професійний судовий захист інтересів товариства не лише приймаючи участь та надаючи усні пояснення у судовому засіданні, а підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Спеціалізованого колективного підприємства №26 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" про стягнення 175166,17 грн. Тим більше, як вбачається з матеріалів справи, від дати призначення справи до розгляду (29 травня 2009 року) до відпустки юрисконсульта (з 22 липня 2009 року) проміжок часу становить майже два місяці, тобто, більше ніж достатньо для реалізації ТОВ "Енергоремсервіс" своїх прав як відповідача по справі.
При цьому, судовою колегією враховується, що відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
А тому, за наявності письмових доказів у спростування встановлених судом першої інстанції обставин справи, відповідач мав право подати такі докази до апеляційного господарського суду, зокрема, додавши їх до матеріалів апеляційної скарги або ж до клопотання від 02.10.2009 р.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, відповідач не обґрунтував своїх заперечень належними та допустимими засобами доказування. Таким чином, особа, що подала апеляційну скаргу, не використала в повній мірі наданих їй процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення господарського суду Вінницької області від 27.07.2009 р. у справі №2/130-09 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 27 липня 2009 р. у справі №2/130-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №2/130-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд