Справа №2-85/2007 p.

РІШЕННЯ    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07  лютого 2007 року Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого Риб'янець С.А., при секретарі Лісіциній А.А., розглянувши в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської товарної біржі, третя особа Петропавлівська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2007 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності.

В  обгрунтування позовних вимог зазначає, що 26 березня 1999 року в смт. Межова Дніпропетровської області вона уклала договір купівлі-продажу нерухомого майна з  родавцем якого був ОСОБА_2 продавши їй житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 39,3 квадратних метра, житловою площею 25,0 квадратних метра, який розташований АДРЕСА_1на земельній ділянці Межівської селищної ради площею 0,15 га.

Зазначений будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Межівською державною нотаріальною конторою №720 від 03.06.1998 року та зареєстрований Межівським районним бюро технічної інвентаризації за НОМЕР_1.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був зареєстрований Павлоградською товарною біржою за НОМЕР_2 22.03.1999 року та Межівським районним бюро технічної інвентаризації під НОМЕР_1, 26 березня 1999 року.

На даний час вона має намір продати придбане нерухоме майно (домоволодіння), але нотаріус їй відмовив в оформленні договору купівлі-продажу, згідно якого вона є власником, оскільки договір являється недійсним так як, посвідчений Павлоградською товарною біржою.

Прохає суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Павлоградською товарною біржою за НОМЕР_2 від 26 березня 1999 року дійсним та визнати за нею право власності на будинок, який розташований по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка підтвердила обставини, які викладені вище при цьому додала, що на даний момент вона з сім'єю проживає у придбаному домоволодінні по АДРЕСА_1 і має намір продати вказану будинок, але не може на свій власний розсуд розпорядитись нерухомим майном, так як договір купівлі-продажу був посвідчений Павлоградською товарною біржою і це їй стало відомо на початку 2007 року. Окрім того позивачка надала суду заяву у яких прохає розглянути справу на до судовому розгляді справи, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча був повідомлений про день слухання справи та не надав суду доказів про поважність причини своєї відсутності.

Представник третьої особи в судовому засіданні був відсутній, але надав суду заяву у якій прохає суд справу за позовом ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності, розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Суд вислухавши пояснення позивачки, оцінивши її доводи, докази, беручи до уваги позицію третьої особи, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.  Так, дійсно в матеріалах справи знаходиться копія договору купівлі-продажу нерухомого майна реєстрованого Павлоградською товарною біржою за реєстраційним номером НОМЕР_2 від 26.03.1999 року, яке розташоване по АДРЕСА_1, де вбачається, що (позивачка) придбала у ОСОБА_2 вищезазначений будинок та при цьому сплатила, до підписання цього договору, 4000 (чотири тисячі) гривень, які продавцем отриманні в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З пояснень позивачки встановлено, що ОСОБА_1 тільки на початку 2007 року довідалась про неможливість реалізації свого права на продаж будинку, так як договір купівлі-продажу посвідчувався на Павлоградській товарній біржі, а не нотаріально, як того вимагають діючі норми Цивільного Кодексу України, тобто позивачкою строки позовної давності не порушені.

У відповідність до ст.657 Цивільного Кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частина перша статті 325 ЦК України обумовлює, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

На основі ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У матеріалах справи маються квитанції КБ "Приватбанк" від 25.01.2007 року про сплату позивачем державного мита в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.208,212,213 ЦПК ч.3 ст.334 ЦК України , - суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності задовільнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, реєстрованого Павлоградською товарною біржею за НОМЕР_2 від 26.03.1999 року дійсним.

Стягнути з Павлоградської товарної біржі, Дніпропетровська область м. Павлоград вул. Леніна, 103, тел 6-05-40, факс 6-49-35 на користь ОСОБА_1 мито в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень, а всього 81 (вісімдесят одна) гривня.   Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Межівського районного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів після його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.