АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/50/17  Справа № 180/3237/15-к   Головуючий у 1 й інстанції -  ОСОБА_1   Доповідач -               ОСОБА_2  

 

 

У Х В А Л А 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

28 лютого 2017 року                                м. Дніпро 

 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040330000777 , щодо

 ОСОБА_6 , 

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, 

 уродженця та мешканця 

 

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України,

 за участю прокурора ОСОБА_7 ,

 обвинуваченого ОСОБА_6 ,

 захисника ОСОБА_8 ,

 Встановила:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вироку суду і закриття кримінального провадження. Свої вимоги обґрунтовує тим, що злочини, за які його засуджено, він не вчиняв, а матеріали кримінального провадження не містять доказів його винуватості. Стверджує, що шляхом застосування до нього психологічного тиску та застосування психічної сили примусили зізнатись у скоєнні вбивства і визнати свою вину. Зазначає про порушення його права на захист. Посилається на те, що судом у вироку змінені покази свідка ОСОБА_9 та понятого ОСОБА_10 . Вказує на те, що суд безпідставно відхилив всі його клопотання. Звертає увагу, що судом не дана належна оцінка доказам у кримінальному провадженні, а саме, не дана оцінка факту наявності сліду взуття на підвіконні будинку загиблої, який йому не належить, відбитків пальців, які йому не належать та не виявлено знаряддя вбивства, не перевірена причетність потерпілої ОСОБА_11 , до вчинення кримінального правопорушення, не проведена деталізація дзвінків з її мобільного телефону. Акцентує, що суд не допитав в якості свідка ОСОБА_12 та потерпілу ОСОБА_11 . Посилається ОСОБА_6 , крім того, на численні порушення кримінального процесуального закону, які на його думку допустили слідчі та суд при розслідуванні справи та її розгляді в судовому засіданні. 

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на неповноту судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, закрити кримінальне провадження і відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 . На думку захисника, винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не доведена належними та допустимими доказами по провадженню. Посилається на те, що судом однобічно досліджені і покладені в основу вироку докази сторони обвинувачення, які суперечать одне одному, не узгоджуються між собою і не відповідають матеріалам кримінального провадження. Вказує на те, що докази сторони захисту зовсім не взято судом до уваги та їм не дано належної оцінки з урахуванням допустимості таких доказів, узгодженості їх з іншими об`єктивними доказами, в основу вироку суд поклав докази, отримані органами досудового розслідування з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також, посилається на те, що суд відмовив у клопотанні про виклик та допит в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_11 і свідка ОСОБА_12 . Стверджує, що під час проведення досудового розслідування до обвинуваченого були застосовані заходи фізичного та психологічного тиску, що змусило його під час досудового розслідування оговорити себе у скоєнні злочинів, однак, розслідування було проведено слідчими прокуратури Дніпропетровської області формально та безпідставно закрито кримінальне провадження. Скаржиться він також на необ`єктивність та упередженість досудового розслідування та суду по провадженню відносно ОСОБА_6 . 

Захисник ОСОБА_8 звертає увагу на те, що при проведенні досудового розслідування слідчим були грубо порушені права ОСОБА_6 на захист, оскільки його допитали без участі захисника. Вважає, що під час судового розслідування та при розгляді кримінального провадження в суді безпідставно відхилені його письмові та усні клопотання, при цьому жодної ухвали за наслідками розгляду клопотань постановлено не було. Вказує на те, що жодна з наведених судом обтяжуючих обставин не відповідає зазначеним у ч. 1 ст. 67 КК України. Також стверджує, що суд обираючи покарання ОСОБА_6  з застосуванням ст.ст. 71, 72 КК України, приєднавши невідбуту частину покарання ОСОБА_6 за попереднім вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року, піддав ОСОБА_6 подвійному покаранню.

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, в апеляційній скарзі порушує питання про скасування вироку суду в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не врахував всі обставини, за яких були вчинені кримінальні правопорушення, а також повністю не враховано особу обвинуваченого. Звертає увагу на те, що в ході судового розгляду обвинувачений не визнав вину в пред`явленому обвинуваченні, що свідчить про відсутність щирого каяття у вчиненому злочині та бажання уникнути відповідальності. Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України тринадцять років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України  два роки позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років. Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуте покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року, що ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2015 року замінено на 50 годин громадських робіт із застосуванням ст. 72 КК України, і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років та п`ять днів.

Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років; за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років і 5 днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк попереднього ув`язнення затримання його без ухвали слідчого судді з 12 серпня 2015 року включно та строк тримання під вартою з 13 серпня 2015 року включно до вступу вироку у законну силу чи зміни запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 10635 грн. 28 коп. завданої матеріальної шкоди та 100000 грн. - моральної.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині та крадіжці.

Як установив суд, 12 серпня 2015 року приблизно о 02.20 год. ОСОБА_6 знаходився поблизу домоволодіння № 30 на вул. Острів у м. Марганці Дніпропетровської області, де у нього на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися протягом тривалого періоду часу з ОСОБА_13 , виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті останньої. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на її умисне вбивство, цього ж дня приблизно о 02.25 год. ОСОБА_6 проник до приміщення житлового будинку АДРЕСА_2 , де, переконавшись, що остання перебуває вдома сама, діючи умисно, бажаючи настання смерті потерпілої, наніс їй не менше 10-ти ударів невстановленим слідством предметом, з обмеженою ударною поверхнею в область голови, а саме лобної області ліворуч, скроневої, тім`яної та потиличної областей праворуч, внаслідок чого миттєво настала її смерть, спричинивши численні тілесні ушкодження, зокрема, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, а саме, численні синці та садна на обличчі, забиті рани на голові, в лівій надлобній області, в правій тім`яно  скроневій області, в правій скронево  потиличній області, в правій тім`яно  потиличній області (кількістю 6), в потиличній області праворуч (кількістю 2); свіжі інфільтруючі крововиливи у м`яких покривах тканинах голови, більш праворуч, розтрощення кісток склепіння черепа праворуч  тім`яна, скронева, потилична кістка, ушкодження (розриви) твердої мозкової оболонки в області випуклої поверхні правої півкулі головного мозку, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи на випуклій поверхні скроневої частки лівої півкулі головного мозку, свіжі, розповсюджені субархноїдальні крововиливи правої півкулі головного мозку, численні внутрішньомозкові крововиливи у правій півкулі головного мозку, як у корі, так і у підкорковних структурах, та у корі лівої півкулі скроневої частки, забої речовини головного мозку правої тім`яної частки, які утворилися незадовго до настання смерті від ударної дії тупого твердого предмету (предметів), за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в прямому причинно  наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Після чого, при дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на долонній поверхні лівої кісті, кількістю 4, на тильній поверхні 1- го пальця правої кисті, на долонній поверхні правої кисті, в області дистальних фаланг 2-5 пальців правої кисті, по зовнішній поверхні в проекції правого променево-зап`ясткового суглобу, по зовнішній поверхні в проекції лівого променево-зап`ясткового суглобу, які утворилися незадовго до настання смерті від ударної (можливо ударно  тиснутої ) дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такий (такі), та мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в прямому причинно - наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на внутрішній поверхні лівого передпліччя в середині та нижній третинах, по задньо-внутрішній поверхні в проекції лівого ліктьового суглобу, на передній поверхні в проекції гребня лівої клубової кістки, які утворилися задовго до настання смерті від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такий (такі), мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті не перебувають.

Також, 12 серпня 2015 року приблизно о02.35 год. ОСОБА_6 , знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , таємно заволодів мобільним телефоном марки «Samsung» GTC3322 та пневматичним пістолетом «MODEL KM - 44» калібру 4,5 мм, належних ОСОБА_13 , спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1680 грн. 33 коп.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , які просили задовольнити їх апеляційні скарги в повному обсязі, скасувати вирок, а кримінальне провадження закрити за відсутністю складу кримінальних правопорушень, думку прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення даних апеляційних скарг та просила задовольнити апеляційні вимоги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 

У мотивувальній частині обвинувального вироку суд повинен зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахованих окремих доказів. Зазначене передбачено статтею 374 КПК України, якою встановлено вимоги до викладу вироку суду першої інстанції, недотримання яких є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

В той же час, доводи апеляційних скарг обвинуваченого, захисника про порушеннясудом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу.

Так, завданням кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, поміж іншого, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні цих кримінальних правопорушень, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищеперерахованих норм кримінального процесуального закону, зокрема і щодо неповноти судового розгляду, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та передчасно прийшов до висновку про визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України.

В п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено конституційні права громадян на забезпечення права на захист від обвинувачення при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Відповідно до ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, законодавчих приписів ст. 20 КПК України, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права засудженого на захист.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції Україниратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до протоколів № 1, 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. 

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дотримав зазначених вимог Конституції України, кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, виходячи з матеріалів провадження, зокрема технічного запису судового засідання, обвинувачений ОСОБА_6  вказує на те, що він не визнає свою вину та зазначав, що він не скоював кримінальних правопорушень, в тому числі не вбивав ОСОБА_13 , навпаки, за вбивство своєї матері ОСОБА_11 пропонувала йому винагороду у розмірі 3000 доларів США. Заявив, що 11 серпня 2015 року приблизно о 22 год. був на вул. Острів у м. Марганці Дніпропетровської області, оскільки домовлявся про зустріч з ОСОБА_11 .

Разом з тим, ці факти, на які вказував обвинувачений, судом належним чином не перевірялись.

На переконання колегії суддів такі обставини підлягають обов`язковій перевірці. 

З метою з`ясування вищезазначених обставин обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 заявляли клопотання про виклик для допиту в судове засідання свідків, в тому числі і потерпілу ОСОБА_11 , яка була допитана у відповідності з правилами ст. 225 КПК України, в зв`язку з необхідністю уточнення показань та отримання показань щодо обставин, які не були з`ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування, яка вже повернулася з Російської Федерації до України. Проте колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було відхилено вимоги захисту, незважаючи на те, що кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значащу оцінку, що давало суду право допитати потерпілу відповідно до ч. 4 ст. 225 КПК України. Жодних повідомлень про сповіщення потерпілої про слухання справи немає. 

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження обвинувачений вказував на застосування відносно нього недозволених методів слідства. 

Також ОСОБА_6 в суді зазначив про застосування до нього фізичного насильства та за його заявою було проведено судово-медичне обстеження. У відповідності до акту судово-медичного обстеження № 211 від 14 серпня 2015 року йому були завдані тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких. Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_8 з цього приводу заявляв клопотання щодо необхідності провести перевірку з приводу застосування до обвинуваченого недозволених методів досудового розслідування. 

Разом з тим, всі ці факти, на які вказував обвинувачений, належним чином не перевірені.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ст. 90 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» проголошує одну з основоположних цінностей демократичного суспільства і, по суті, беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.

Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані судом першої інстанції. 

На переконання колегії суддів такі обставини підлягають обов`язковій перевірці.

Також заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо відмови суду в огляді речових доказів в судовому засіданні, які до того ж, відповідно до матеріалів провадження, не були відкриті і стороною обвинувачення.

В п. 62 рішення ЄСПЛ "Баннікова проти Російської Федерації" від 04 листопада 2010 року Європейський Суд визнав, що право на справедливий судовий розгляд згідно із ст. 6 Конвенції включає в себе і право на розкриття всіх речових доказів, які знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення як на користь, так і проти обвинуваченого, разом з тим допускає, що можуть існувати обмеження в реалізації права на змагальний судовий розгляд в тих випадках, коли це необхідно згідно із суспільними інтересами, такими як національна небезпека, необхідність збереження в таємниці конкретних слідчих методів роботи чи захисту основоположних прав іншої особи.

Таким чином, за наведених вище обставин, висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, в яких він обвинувачується, є передчасним, зробленим без повного, всебічного, об`єктивного дослідження та аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, та за наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що зазначені обставини, перевірка яких має суттєве значення для правильного вирішення справи, судом не досліджені та у вироку їм не дано взагалі ніякої оцінки. Тому колегія суддів вбачає порушення судом вимог кримінального процесуального закону суттєвими, тому відповідно до ст.ст. 411, 412 КПК України оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, в ході якого належить усунути вказані порушення кримінального процесуального закону, перевірити в повному обсязі доводи апеляційних скарг обвинуваченого, прокурора та захисника, повно та всебічно провестисудовий розгляд, дослідити всі обставини кримінального провадження, вирішити у відповідності з законом клопотання сторін, дати належну оцінку всім доказам кримінального провадження, в разі необхідності та за наявності клопотань прийняти рішення в порядку ст. 333 КПК України, вчинити дії, спрямовані на встановлення належності та достовірності доказів, проаналізувати всі докази, не вибірково, з точки зору їх сукупності, взаємодоповнення та взаємозв`язку і ухвалитизаконне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Враховуючи наведене вище, а також те, що суд апеляційної інстанції у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України, вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, то колегія суддів в даному випадку позбавлена можливості приведення вироку суду у відповідність до вимог кримінального процесуального та кримінального закону та ухвалити остаточне рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.

Виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог пунктів 2, 13 ст. 7, ст. 20 та ст. 26 КПК України оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, а апеляційні скарги обвинуваченого, прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки не відпали ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , підстав для обрання менш суворого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає, а тому стосовно обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів 

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, задовольнити частково. 

Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий судовий розгляд в тому самому суді в іншому складі суду. 

Раніше обраний судом запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 залишити без зміни і продовжити його до підготовчого засідання в суді першої інстанції, але не більш ніж на 60 днів.

 

Судді

 

________________ _________________ _______________

 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_14