УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором закасаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Київської області від 2 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 1 097 грн 79 коп. зі сплатою 5,01 % річних строком на 10 місяців з 8 вересня 2007 року по 9 липня 2008 року. Оскільки позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання, утворилась заборгованість у розмірі 24 911 грн 04 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 797 грн 80 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7 595 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 692 грн 41 коп., штрафи (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 500 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача вказану суму заборгованості у розмірі 24 911 грн 04 коп.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2007 року у розмірі 11 054 грн 80 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 2 серпня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позичальник не сплачував кредитні кошти, починаючи з 1 жовтня 2007 року. Оскільки договором передбачено погашення боргу щомісячними платежами, строк пред'явлення позову сплив у жовтні 2010 року, тоді як з даним позовом банк звернувся до суду у жовтні 2014 року, тобто після спливу позовної давності.

Також апеляційний суд. урахувавши положення ч. 1 ст. 264 ЦК України, вірно вважав, строк позовної давності, який сплив у жовтні 2010 року, не міг бути перерваний написанням заяви позичальником 11 червня 2012 року, оскільки не може бути перерваний строк, який закінчився.

Доводи касаційної скарги про переривання позовної давності сплатою позичальником заборгованості протягом 2011-2012 рр. не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки наданий на підтвердження позовних вимог суду першої інстанції банком розрахунок заборгованості не містить даних щодо проведення такої сплати відповідачем, а виписка, надана банком стосується періоду кредитних зобов'язань відповідача з 9 вересня 2007 року по 3 лютого 2015 року, тоді як кредитний договір укладено сторонами 12 вересня 2007 року, тобто виписка стосується іншого кредитного договору, а не кредитного договору, заборгованість за яким є предметом даного спору.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 2 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

Б.І. Гулько

С.П. Штелик