У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоІзмайлової Т.Л.

суддів:Євграфової Є.П., Кадєтової О.В., Євтушенко О.І., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Комунтех», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги за позовом обґрунтовувала тим, що з 01 лютого 2012 року вона працювала в ТОВ «Комунтех» на посаді юриста. 24 липня 2014 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням. В період з серпня 2013 року по липень 2014 року їй нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

З урахуванням викладеного, позивачка просила стягнути на її користь: заборгованість по заробітній платі за період із серпня 2013 року по липень 2014 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 26 775,88 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 19 561,80 грн; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 044,96 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Комунтех» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі за період з 01 жовтня 2013 року по 24 липня 2014 року, з урахуванням індексу інфляції в сумі 22 252,64 грн, середній заробіток за час затримки у сумі 19 561,80 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 044,96 грн, 2 870,00 грн витрат на правову допомогу та 500,00 грн в рахунок компенсації моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ «Комунтех» просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки з позивачкою не був проведений повний розрахунок при звільненні, то відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ч. 1 ст. 83 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсація за невикористану відпустку. Крім того, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, у зв'язку з порушенням законних прав позивачки на отримання нею оплати за працю та всіх належних сум при звільненні, їй була спричинена моральна шкода, яка оцінена судом в 500,00 грн.

Однак, такі висновки зроблено судами без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно із ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_6 працювала в ТОВ «Комунтех» на посаді юриста з 01 лютого 2012 року.

24 липня 2014 року була звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Розрахунок на час звільнення з ОСОБА_6 проведений не був.

Заборгованість по заробітній платі, яка не оспорюється відповідачем, складає 9 499,37 грн з урахуванням компенсації за невикористану відпустку.

ТОВ «Комунтех» не повідомляло ОСОБА_6 про необхідність отримати належні суми, що підлягають виплаті на час звільнення.

Вирішуючи даний спір та стягуючи заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції погодився із розрахунком заборгованості, який було надано позивачкою. При цьому суд зазначив, що вказаний розрахунок не заперечений відповідачем.

Однак такий висновок суду є помилковим, оскільки судом не було надано належної правової оцінки доказам, які були надані ТОВ «Комунтех» на підтвердження своїх заперечень, а саме: довідці від 04 грудня 2015 року про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_6 за період з серпня 2013 року по липень 2014 року, з якої вбачається, що на день звільнення ОСОБА_6 перед нею наявна заборгованість, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 9 499,37 грн, а також на те, що вказаний розрахунок був підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_6, наданими Пенсійним фондом України за спірний період. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що наказом № 40 від 16 грудня 2013 року «Про встановлення неповного робочого дня», на підприємстві для працівників у період з 01 березня 2014 року до 31 грудня 2014 року введено режим неповного робочого дня, що підтверджується табелями обліку робочого часу за період з серпня 2013 року по липень 2014 року.

Також позва увагою судів залишилось те, що неповний робочий час відповідно до законодавства може встановлюватися, як за угодою сторін між роботодавцем та працівником (ст. 56 КЗпП України), так і у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (ст. 32 КЗпП України), а тому висновок судів про те, що відповідачем, відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, не надано доказів щодо повідомлення позивачки про зміну істотних умов оплати праці, а саме - установлення на підприємстві неповного робочого дня, у зв'язку з чим розрахунок заробітної плати проводився з урахуванням розміру заробітної плати за попередні місяці, є помилковим.

Що стосується позовних вимог про стягнення індексу інфляції, у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, то суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), у зв'язку з чим не перевірили належним чином наданий позивачкою розрахунок та чи відповідає він вищевказаним вимогам закону.

Також підлягає скасуванню і рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки воно взаємопов'язане з вирішенням позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судами з`ясовувались неналежним чином, чим порушено норми процесуального права ( ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2016 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Л. Ізмайлова

Судді: Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко О.В. Кадєтова Г.І. Мостова