УКРАЇНА

 

       АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 11-722 2009 року  Категорія ст.289  ч.1 КК України - С.Т.

Головуючий у 1-й інстанції Рябченко В.В.  Доповідач: Ландар О.В.

 

У  Х  В  А  Л  А   

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Полтавської області у складі:

 

Головуючого                                            Ландар О.В.                    

Суддів                       Павленка В.П., Лісіченко Л.М.

 з участю прокурора                         Акулової С.М.

захисника                                   ОСОБА_1

засудженого                                ОСОБА_2

                                                 

розглянула у відкритому судовому засіданні 7 жовтня 2009 року в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шишацького районного суду від 27 липня 2009 року ,-

 

Встановила:

 

Цим вироком

    ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця с. Федунка Шишацького району Полтавської області, з неповною середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого:

•   16.12.2008 року Шишацьким районним судом  за ч.2 ст.296 КК України на 1 рік обмеження волі зі звільненням  на підставі ст. 75 КК  від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 1 рік, -

 

засуджено: за ч. 1 ст. 289  КК України на 3 роки позбавлення волі.; за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

 

    На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

 

    Згідно ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шишацького районного суду від 16.12.2008 року і остаточно визначено до відбуття ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі  строком на 3 роки і 2 місяці.

      Вирішено питання речових доказів.

 

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 9 червня 2009 року близько 8 години, перебуваючи біля річки Псьол, поблизу с. Яреськи Шишацького району, будучи в стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 заснув,  таємно викрав належний останньому мобільний телефон «Нокіа», вартістю 360 грн.,  після чого незаконно заволодів автомобілем «ЗАЗ-Део» д.н.з. НОМЕР_1, яким ОСОБА_3 користувався, володів та розпоряджався на підставі довіреності, і з салону автомобіля  викрав грошові кошти в сумі  2490 грн. та чоловічі брюки, вартістю 216 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 3066 грн.

 

В апеляції засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судового рішення із закриттям провадження по справі. Вказує на те, що зазначених злочинів він не вчиняв, адже з 4 години ранку 9 червня 2009 року він керував автомобілем за проханням саме потерпілого ОСОБА_3, який знаходився у стані сп'яніння, що можуть підтвердити ряд свідків. Заявляє, що визнавальні показання під час досудового та судового слідства він давав внаслідок обману і під тиском працівників міліції, які переконавши його в тому, що йому не потрібен захисник, спотворили справжні події та не долучили до справи докази, що спростовують обвинувачення.

 

Інші учасники процесу вирок не оскаржували.

 

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, та його захисника ОСОБА_1, які підтримали принесену апеляцію і просили про скасування вироку, міркування прокурора Акулової С.М. про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з додатковими матеріалами, поданими захисником на підтвердження доводів апеляції,  та обговоривши мотиви апеляції колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що принесена апеляція підлягає до часткового задоволення.

 

Згідно з ч.1ст.370 КПК України  істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що є підставою для скасування або зміни вироку, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

 

    Як зазначено у п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 29.06.1990року (з послідуючими змінами) зважаючи  на   те,  що   відповідно  ст.323   КПК  України  вирок може бути обгрунтовано лише тими доказами, які були  розглянуті  в  судовому  засіданні, судам належить неухильно додержуватись   вимог   ст.257   КПК   України   про  безпосереднє дослідження  всіх  зібраних  на  попередньому слідстві і додатково поданих доказів. В умовах відкритого, усного і гласного судового розгляду суд повинен допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи слідчих дій та інші документи.

 

    Перевіркою матеріалів справи встановлено, цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

 

    Як видно із постанови попереднього розгляду, кримінальна справа щодо ОСОБА_2 була призначена до слухання у відкритому судовому засіданні за участю підсудного, потерпілого та з викликом свідків, яких по справі було шість.

 

    Але судовий розгляд справи був проведений формально, і в основу вироку були покладені виключно матеріали досудового слідства, які всупереч вимог ст.257 КПК України належним чином судом не досліджувались.

    Так згідно протоколу судового засідання під час судового слідства були допитані тільки дві особи - підсудний ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3 При аналізі змісту їх свідчень стає  очевидним, що вони по суті не допитувались, а їх показання повністю, майже слово в слово, переписані із обвинувального висновку (а.с.85,86,-103,104).

    Це ж стосується і вироку суду, в який механічно і в повному об'ємі скопійовані свідчення вищевказаних учасників процесу із обвинувального висновку ( лише від третьої особи) з детальним наведенням фактичних даних, що не стосуються доказуваних обставин(а.с.85,86,-106-108).

    Жодний свідок по справі не допитаний. В судовому засіданні взагалі не обговорювалося питання про неявку свідків і подальшу необхідність в їх допиті.

 

    Більше того, ні перед допитом підсудного, ні після цього суд в порушення вимог ст.299 КПК України не вирішував питання про визначення об'єму доказів, що підлягають дослідженню.

        Наведе свідчить про грубе порушення судом норм процесуального законодавства та Конституційних засад судочинства.

 

    Сам вирок суду не відповідає вимогам ст.334 КПК України у якому замість аналізу усіх зібраних по справі доказів і обґрунтування обвинувачення конкретними доказами, наведений лише їх перелік, без розкриття змісту.

 

    Явні порушення процесуального закону були допущені і в процесі досудового слідства, які залишились поза увагою суду через  поверхове дослідження обставин справи, що мають суттєве значення для правильного її вирішення.

 

    Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

 

    Ці вимоги закону по даній справі не дотримані.

 

    У процесуальних документах досудового фактичні обставини злочину викладені так, що пізно вночі, група різних за віком людей в кількості 4 осіб виїхала на річку, де вони до ранку купалися та поснули. Скориставшись цим засуджений ОСОБА_2 викрав мобільний телефон Хохи, його штани та гроші і незаконно заволодів його автомобілем.

 

  При цьому органи досудового слідства всупереч вимог ст.22 КПК України, проявляючи необ'єктивність, штучно звузили коло обставин, які підлягали доказуванню і збирали тільки обвинувальні докази. Не вдаючись в деталі вони не стали з'ясовувати ряд важливих обставин, що розкривають реальну картину тих подій, виправдують обвинуваченого і впливають на правильне вирішення справи.

 

В ході розслідування належно не перевірено в якому стані був потерпілий ОСОБА_3 біля бару перед поїздкою на р.Псьол, скільки взагалі осіб відпочивало на річці разом з потерпілим та засудженим і чи вживали вони при цьому спиртні напої.

 

 Висуваючи ОСОБА_2 обвинувачення за ст.289 КК України органи слідства не звернули належної уваги і не дали відповідної оцінки тому  факту,  що  відразу після незаконного заволодіння транспортним засобом засуджений поїхав на СТО, де діагностував автомобіль, приводив до ладу гальмівну систему, що не узгоджується з логікою угону або дає підстави для більш ретельної перевірки психічного стану угонщика.

 

Як стверджує у апеляції засуджений ОСОБА_2 він не мав наміру заволодіти автомобілем, а в той день  користувався ним з дозволу ОСОБА_3, який будучи у стані сильного сп'яніння передав йому управління автомобілем ще по дорозі на річку. В подальшому саме за вказівками потерпілого він їздив на СТО, у с.Федунку, с.Яреськи, с.Шишаки, купував продукти. Разом з ними на річці  був і ОСОБА_4, але у справі він не фігурує. Останній у подальшому весь час перебував у салоні «угнаного» автомобіля.

 

Із наданих в апеляційній інстанції належно завірених пояснень ОСОБА_4 видно, що він повністю підтверджує цей факт, стверджує, що в ході дізнання його опитував працівник міліції, але  в подальшому його нікуди не викликали, чомусь не  визнали  свідком і не допитували.

 

Перевіряючи матеріали справи колегія суддів встановила, що пояснення цієї особи до матеріалів перевірки не долучені.

 

Між тим у обвинуваченні та у вироку суду зазначено, що засуджений ОСОБА_2 близько 8 годин ранку сам незаконно заволодів автомобілем і користувався ним всупереч волі власника протягом усього дня.

 

Ставлять під сумнів дійсність обставин справи встановлених органом досудового слідства і надані суду другої інстанції пояснення продавця магазинку ОСОБА_5.  Вона пояснює, що в той день об 11год 45 хв. (тобто після угону) в її магазин заходив ОСОБА_6, купував пиво, після чого сів у автомобіль ДЄУ, де знаходились засуджений ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і вони кудись поїхали.

 

На досудовому слідстві вона також не допитувалась.

 

За поясненнями ОСОБА_6 засуджений ОСОБА_2 з дозволу потерпілого не тільки керував його автомобілем, а й виконував його прохання - їздив, зокрема, у с.Федунку до ОСОБА_7, щоб  забрати її на річку.

 

Остання також не допитувалась органами досудового слідства а в своїх поясненнях, наданих захисником, підтверджує ці обставини.

 

Між тим, за версією слідства ОСОБА_6 ніби то увесь час знаходився на річці.

 

Отже наведене та інші доводи апеляції засудженого, які на переконання колегії суддів є слушними і потребують ретельної перевірки, вказують на передчасність висновків суду зроблених у вироку про доведеність винності ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, як і правильність фактичних обставин справи,  встановлених органами слідства.

 

Потребують ретельної перевірки і твердження засудженого про відсутність у нього умислу на крадіжку особистих  речей ОСОБА_3 - мобільного телефону, штанів та грошей.

 

Згідно обвинувачення, з яким погодився суд, мобільний телефон Хохи засуджений ОСОБА_2 викрав на березі річки, коли той заснув.

 

В той же час як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4 у своїх поясненнях стверджують, що  коли усі від випитого спиртного заснули, вони побачили поруч телефон, який узяв в машину ОСОБА_4 і з якого телефонував своїй дівчині, вказуючи конкретний номер мобільного. В подальшому цей телефон залишився в автомобілі щоб його не вкрали.

 

З огляду на такі свідчення є необхідність у витребування роздруківки вихідних дзвінків з телефону потерпілого, встановленні і допиті дівчини Вікторії, якій ніби то телефонував ОСОБА_4

 

Як наголошує засуджений він цілий день керував автомобілем без верхнього одягу, що залишався на березі. В с.Устивиця заходячи у кафе він мав одягтися, а оскільки в машині були лише штани ОСОБА_3, він одяг їх. Гроші потерпілого також були в автомобілі, на ремонт якого він із них сплатив.

 

Видно також , що потерпілий ОСОБА_3 давав не одинакові свідчення стосовно суми грошей, яка була у нього на момент події.

 

Так у заяві в міліцію він вказує, що в нього було 2490грн.(а.с.6), в поясненнях називає суму близько 2 тис.грн.(а.с.20), при допиті у якості потерпілого сума 2400 вочевидь справлена на 2500грн.(а.с.41) Тому виносячи  постанову про визнання ОСОБА_3 потерпілим слідчий так і не визначився із сумою заподіяних йому збитків і залишив це місце у процесуальному документі пустим, вказавши, що ОСОБА_2 «скоїв крадіжку його речей та грошей на загальну суму     грн.» (а.с.39).

 

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлений у справі вирок суду належить скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, у ході якого необхідно усунути зазначені вище недоліки з урахуванням усіх доводів апеляційної скарги засудженого та додатково наданих матеріалів в апеляційній інстанції, повно, всебічно і об'єктивно дослідити усі обставини, які можуть мати значення для прийняття рішення у справі.

 

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

 

 

У  Х В А Л И Л А :

 

    Апеляцію засудженого ОСОБА_2 частково задовольнити.

 

    Вирок Шишацького районного суду від 27 липня 2009 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий розгляд зі стадії досудового слідства.

 

    Запобіжний захід щодо ОСОБА_2змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд звільнивши його з зали суду негайно.

 

 

                        С У Д Д І :

 

 

ЛАНДАР О.В.             ПАВЛЕНКО В.П.             ЛІСІЧЕНКО Л.М.