ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.10.2009 року Справа № 01-10/21-64
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Лазненко Л.Л.
Якушенко Р.Є.
Секретар судового засідання: Яковлева І. А.
за участю представників сторін:
від кредитора: Стрельцова О.С., представник за довіреністю
№9 від 17.08.2009;
від боржника: Крупнік О.М., представник за довіреністю
№27юр від 04.01.2009;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю
«Укртрейдсервіс» ЛТД, м. Лисичанськ
Луганської області
на ухвала
господарського суду Луганської області
від 31.08.2009
по справі №01-10/21-64 (суддя – Палей О.С.)
за заявою кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю
«Укртрейдсервіс» ЛТД, м. Лисичанськ
Луганської області
до боржника Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного
товариства «Державна акціонерна компанія
«Автомобільні дороги України», м. Луганськ
про порушення провадження у справі про банкрутство
Під час розгляду справи у судовому засіданні 06.10.2009, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву о 12 годині 36 хвилин до 15 годин 30 хвилин.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.08.2009 відмовлено у прийнятті заяви кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на підставі ст.7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство).
Ухвала суду мотивована тим, що розмір вимог кредитора є недостатнім для порушення провадження у справі про банкрутство. В обґрунтування суд першої інстанції посилається на ч.3 ст.6 та п.2 ч.5 ст.8 Закону про банкрутство.
Не погоджуючись з даною ухвалою, кредитор – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 09.09.2009 №155, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 31.08.2009 та передати справу №01-10/21-64 на розгляд до господарського суду Луганської області.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заявник зазначив, що:
- суд першої інстанції не врахував, що заява від 27.08.2009 №137 була подана до суду першої інстанції 28.08.2009, а не 31.08.2009, як зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги, що «боржник намагається перешкодити порушенню справи про банкрутство, тому що часткова оплата заборгованості була здійснена в останній момент (31.08.2009) у мінімальному розмірі (платіжне доручення від 31.08.2009 №807) для того, щоб після відмови в прийнятті заяви кредитор не мав можливості звернутися до суду із заявою про порушення справи про банкрутство»;
- в порушення ст.47 Господарського процесуального кодексу України в оскаржуваній ухвалі не було зазначено про повернення державного мита у зв’язку з відмовою в прийнятті заяви.
Боржник - Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», надав відзив від 06.10.2009 №2-14-1/1509, яким з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить ухвалу господарського суду Луганської області від 31.08.2009 у справі №01-10/21-64 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.09.2009, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД, м. Лисичанськ Луганської області, від 09.09.2009 №155, на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.08.2009 у справі №01-10/21-64 призначена судова колегія у складі: Іноземцеві Л.В. - суддя – головуючий, Бородіна Л.І., Лазненко Л.Л. – судді.
Розпорядженням від 05.10.2009 голови Луганського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом з відпустки судді Медуниці О.Є. та з відпусткою судді Бородіної Л.І. з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів, для розгляду апеляційної скарги у справі №01-10/21-64, призначено нову судову колегію у складі: Медунця О.Є. - суддя – головуючий, Лазненко Л.Л., Якушенко Р.Є. – судді.
Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
28.08.2009 до господарського суду Луганської області звернувся кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД із заявою від 27.08.2009 №137 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в порядку Закону про банкрутство.
В обґрунтування своїх вимог ініціюючий кредитор посилався на наявність безспірного боргу в сумі 213512 грн. 43 коп., який підтверджується: рішенням господарського суду Луганської області від 02.02.2009 по справі №14/242 та наказом господарського суду Луганської області від 02.02.2009 №14/242.
За наказом господарського суду державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження (постанова від 25.03.2009 ВП №12033236), який не був виконаний на час звернення кредитора із заявою до місцевого господарського суду.
Боржник - Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 31.08.2009 надав до канцелярії господарського суду Луганської області лист від 31.08.2009 №1-14-1/1345, в якому мова йде про часткове погашення суми зазначеної в рішенні господарського суду Луганської області і також додав платіжне доручення від 31.08.2009 №807, в якому зазначено: "Погашення кредиторської заборгованості згідно договору від 05.01.2006. №9 за кам'яні матеріали..." (а.с.9).
Судова колегія враховує наступне.
Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство).
Ухвалу про відмову порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» прийнято 31.08.2009 (а.с.1,2).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Кредитор звернувся із заявою про порушення справи про банкрутство боржника посилаючись на наявність безспірного боргу на суму 213512 грн. 43 коп. за рішенням господарського суду Луганської області від 02.02.2009 у справі №14/242 (а.с.3-6).
Згідно платіжного доручення від 31.08.2009 №807 боржником частково виконано рішення господарського суду по справі та перераховано кредитору 34000 грн. 00 коп. (а.с.9)
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 630 грн. 00 коп., тобто розмір трьохсот мінімальних заробітних плат складає 189 000 грн. 00 коп.
Отже на час вирішення судом першої інстанції питання про можливість порушення справи про банкрутство заборгованість боржника перед кредитором складала 179512 грн. 43 коп., тобто менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно п2 ст.8 Закону про банкрутство суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.
Стосовно доводів скаржника про порушення судом процесуальних норм права судова колегія вважає наступне.
Згідно ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вимоги п.3 ст.6 та п.2 ст.8 Закону про банкрутство рішення суду першої інстанції є вірним.
Врахування судом першої інстанції матеріалів наданих боржником не є порушенням процесу, оскільки дані матеріали стосуються питання щодо можливості порушення справи про банкрутство.
Скаржник не заперечує одержання ним від боржника 34000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 31.08.2009 №807, але вважає, що суд не повинен був враховувати цей платіж при вирішенні питання можливості порушення справи про банкрутство.
Судова колегія також враховує наступне.
Кредитор звернувся в суд 28.08.2009 (у п’ятницю).
Віза голови господарського суду Луганської області на заяві датована 31.08.2009.
Згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2004 року N 64) дата візи голови господарського суду Луганської області має бути датою прийняття ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви чи про повернення позовної заяви без розгляду або про порушення справи.
Отже відповідна ухвала датована 31.08.2009.
Цієї ж дати до суду надійшло повідомлення боржника про виконання ним частково рішення господарського суду Луганської області від 02.02.2009 у справі №14/242, що є підставою для відмови у порушенні справи про банкрутство.
Таким чином, приймаючи ухвалу суд першої інстанції мав відомості про розмір безспірного боргу в сумі 179512 грн. 43 коп., тобто недостатньої для порушення справи.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції повинен був врахувати матеріали про часткове погашення боргу тільки в підготовчому засіданні суду є безпідставними, адже тоді суд повинен був ігнорувати наявні обставини, порушити провадження у справі, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів (що в свою чергу тягне наслідки передбачені ст.12 Закону про банкрутство), що було б порушенням ст.8 Закону про банкрутство.
Доводи кредитора, що суд першої інстанції припустив розгляд справи по суті не відповідає дійсності, адже суд визначав дійсний розмір боргу на час порушення справи про банкрутство, тобто діяв в рамках п.3 ст.6 Закону про банкрутство.
Судова колегія приймає до уваги також ту обставину, що у травні 2009 року стосовно боржника було порушено справу про банкрутство №21/31б, провадження у якій було припинено у серпні 2009 року (див. додаток до листа від 06.10.2009 б/н боржника – ухвали господарського суду Луганської області від 06.05.2009 та від 06.08.2009 по справі №21/31б), тобто існував мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно ст.12 Закону про банкрутство.
Судова колегія вважає доводи скаржника стосовно того, що в порушення ст.47 Господарського процесуального кодексу України в оскаржуваній ухвалі не було зазначено про повернення державного мита у зв’язку з відмовою в прийнятті заяви необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно п.2 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" - у випадку повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю.
Частиною 2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" та ч.1 п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 №15, передбачено, що повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу (УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області), що справляє мито.
На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати (ч.2 п.17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 №15).
Відповідно до ч.3 ст.62 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду Луганської області від 31.08.2009 №01-10/21-64 повернув заявнику матеріали заяви на "37" аркушах (крім самої заяви), в тому числі оригінали платіжних доручень від 18.08.2009 №№846,845 відповідно про сплату державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.2).
07.09.2009 представник ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД – Стрельцова О.С. за довіреністю б/н від 17.08.2009 отримала власноручно копію ухвали господарського суду Луганської області від 31.08.2009 №01-10/21-64, а також матеріали заяви на "37" аркушах (крім самої заяви), в тому числі оригінали платіжних доручень від 18.08.2009 №№846,845 відповідно про сплату державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (зворот а.с.2).
Отже, заявник отримав всі необхідні документи для звернення із заявою для повернення державного мита із бюджету до відповідного органу, що справляє мито.
Крім того згідно п.8 роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - державне мито повертається заявникові лише у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Господарський суд самостійно чи за заявою сторони в ухвалі, рішенні чи постанові, а в тих випадках, коли процесуальні документи не виносилися - у відповідній довідці зазначає обставини, які є підставою для повернення державного мита. Така довідка за заявою сторони видається господарським судом першої інстанції.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду прийнята відповідно до вимог Закону про банкрутство та Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД, м. Лисичанськ Луганської області, від 09.09.2009 №155, залишається без задоволення, а ухвала господарського суду від 31.08.2009 у справі №01-10/21-64 - без змін.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД, м. Лисичанськ Луганської області.
У судовому засіданні за згодою присутніх оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.41, 43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдсервіс» ЛТД, м. Лисичанськ Луганської області, від 09.09.2009 №155, на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.08.2009 у справі №01-10/21-64 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 31.08.2009 у справі №01-10/21-64 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий О.Є.Медуниця
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя Р.Є. Якушенко