Справа № 633/205/16-ц

Номер провадження 2/633/11/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі судового засідання - Панченко С.В.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - адвоката Чепурної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець Микола Петрович, про встановлення факту батьківства, встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

4 липня 2016 року позивачка звернулась до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просила:

1. встановити, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с/х імені Комінтерна, Нововодолажського району, Харківської області, громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, є батьком дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та внести зміни в актовий запис про народження дитини № 126 від 13 лютого 2007 року, складений відділом РАЦС по місту Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції, на ОСОБА_7, змінивши прізвище дитини з «ОСОБА_7» на «ОСОБА_7» та вказати в відомостях про батька - батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с/х імені Комінтерна, Нововодолажського району, Харківської області, громадянина України;

2. встановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу її, ОСОБА_1, і ОСОБА_6 однією сім'єю з 1 січня 2004 року;

3. визнати за нею право власності:

-на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку поділу майна подружжя;

-на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7;

4. визнати за малолітньою дитиною ОСОБА_7 право власності на 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Чепурна Н.В., повністю підтримали позовну заяву та пояснили, що з 2004 року позивачка та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю у кімнаті 194 по АДРЕСА_2, але офіційно зареєстрували шлюб лише 17 липня 2008 року, коли ОСОБА_6 вже відбував покарання в місцях позбавлення волі. Ще до реєстрації шлюбу позивачка та ОСОБА_6 вирішили змінити місце свого проживання з тією метою, щоб убезпечити ОСОБА_6 від спілкування з «поганою» компанією, яка склалась в районі АДРЕСА_2. Для придбання іншого житла ОСОБА_6 разом зі своєю матір'ю, відповідачкою по справі, продали кімнату АДРЕСА_2, але отримані кошти у розмірі 15 000 гривень в рівних частках були поділені між ними. Частину своїх коштів ОСОБА_6 витратив на придбання старого автомобіля «Жигулі», а для купівлі будинку АДРЕСА_1, батьки ОСОБА_1 передали їй 2 500 доларів США, хоча покупцем за договором купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року був зазначений лише ОСОБА_6 Як повідомила позивачка, ОСОБА_6 ніколи не працював, адже, з його слів, це було «заборонено для таких, як він», тобто для осіб, які мають судимість, тоді як, батьки позивачки завжди допомагали їм фінансово, адже вони торгували на ринку та мали таку можливість. З огляду на положення статей 60, 65, 70 Сімейного кодексу України, статті 256 Цивільного процесуального кодексу України позивачка просила встановити факт її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року та визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1. В цьому ж будинку позивачка та ОСОБА_6 постійно проживали разом, а згодом і їхня донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, відомості про батька дитини були внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері. Позивачка зазначала, що за життя померлий ОСОБА_6 вживав наркотики, зловживав спиртними напоями, бував агресивним та неодноразово бив її, але він ніколи не кривдив доньку, визнавав себе її батьком, не висловлював будь-яких сумнівів щодо цього факту, ставився до неї дуже чуйно, піклувався про неї, відвідував всі свята у дитячому садочку, допомагав у її вихованні та матеріально забезпечував аж допоки не потрапив до місць позбавлення волі. У період відбування ним покарання позивачка та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, та останній висловлював намір офіційно оформити своє батьківство щодо ОСОБА_7. Після звільнення з місць позбавлення волі в 2011 році стосунки між ОСОБА_6 та позивачкою не складались, позивачка постійно знаходила шприци, чоловік часто сварився та періодично бив її, у зв'язку з чим, вони почали проживали окремо, але позивачка ніколи не перешкоджала спілкуванню доньки з батьком, дозволяла дитині відвідувати місце проживання ОСОБА_6, ночувати там, батько забирав доньку зі школи, відвідував позакласні заходи тощо. Визнання факту батьківства ОСОБА_6 щодо ОСОБА_7 потрібно позивачці для оформлення спадкових прав її доньки на майно, що увійшло до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_10 Оскільки позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1, то вона вважала, що до складу спадкового майна увійшла лише 1/2 частка цього будинку. Враховуючи те, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є також його матір - ОСОБА_3, та його син - ОСОБА_4, позивачка просила визнати за нею та її донькою право власності на 1/6 частку зазначеного вище будинку за кожною, оскільки вони позбавлені можливості оформити свої права у нотаріуса через відсутність у них оригіналу правовстановлюючих документів.

Відповідачка - ОСОБА_3, в судовому засіданні факт батьківства її сина ОСОБА_6 відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, підтвердила, але проти задоволення інших позовних вимог заперечувала. Вона повідомила, що у ОСОБА_6 є ще одна дитина - син ОСОБА_4, 1990 року народження, від першого шлюбу, який також звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. У письмових запереченнях ОСОБА_3 наполягала на тому, що будинок АДРЕСА_1, був придбаний нею та її сином за гроші, отримані ними від продажу кімнати АДРЕСА_2, адже позивачка та її син ніде не працювали та самостійного доходу не мали. Відповідачка зазначала, що під час відбування її сином покарання в місцях позбавлення волі позивачка проживала разом з донькою у своєї матері в місті Харкові, а коли після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_6 захворів, то його лікування та похорон були проведені її особистим коштом, тоді як позивачка участі в цих витратах не брала (а.с. 131-133). В обґрунтування своїх доводів відповідачка надала заяви свідків ОСОБА_12 (а.с. 45-146) та ОСОБА_13 (а.с. 147-148). Відповідачка ОСОБА_3 також звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с. 131).

Ухвалою суду від 22 вересня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_4 (а.с. 123-124), судом було встановлено місце його реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 157, 163).

Відповідач - ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином рекомендованими листами за місцем реєстрації (а.с. 140-141, 155-156, 170-171, 175-176, 182-183, 204-205), але поштові відправлення повернулись до суду за закінченням терміну зберігання. Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 74 Цивільного процесуального кодексу України він вважається таким, що повідомлений про дату та час судового розгляду належним чином.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, суд враховував, зокрема, вимоги, сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Цихановський проти України (рішення від 6 вересня 2007 року, заява № 3572/03) та Коновалов проти України (рішення від 18 жовтня 2007, заява № 13242/02), згідно з якими на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні.

З огляду на вищенаведене, з метою недопущення тяганини по справі та забезпечення процесуальних прав сторін, на адресу відповідача ОСОБА_4 судом було направлено лист з роз'ясненням його процесуальних прав та обов'язків, зокрема, обов'язку добросовісно використовувати надані йому права, а також було повідомлено, що у випадку неявки відповідача суд вправі розглянути справу на підставі наявних доказів (а.с. 190), однак, відповідач із заявою про розгляд справи за його відсутності, клопотанням про відкладення розгляду справи або з запереченнями до суду не звернувся.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с. 36, 43, 109, 138, 153, 165, 177, 181, 200).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець М.П., в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином (а.с. 125, 128), просив слухати справу за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечував (а.с. 129, 193, 166, 197).

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14 вересня 2006 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 продали кімнату АДРЕСА_2, уклавши договір купівлі-продажу від 14 вересня 2006 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 8744 (а.с. 134).

15 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Бочарніковою Г.Є. та зареєстрований в реєстрі за номером 1130, відповідно до якого ОСОБА_6 придбав будинок АДРЕСА_1 (далі за текстом, спірний будинок) (а.с. 135).

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8, її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_18 (а.с. 10). Як убачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00016440645 від 17 березня 2016 року, відомості про батька ОСОБА_7 були записані зі слів її матері (а.с. 11).

На чисельних фотокартках, наданих позивачкою за період від самого народження ОСОБА_7, ОСОБА_6 завжди поруч з дитиною, годує її, грається з нею, відпочиває разом зі своєю родиною, з ними ж навідує свою матір, святкує Новий рік, Дні народження доньки, Хрестини тощо (а.с. 87-96).

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29 лютого 2008 року ОСОБА_6 було засуджено за частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України до 3 років 6 місяців позбавлення волі (а.с. 16-20).

Згідно зі Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4, виданим Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 17 липня 2008 року, цього ж дня ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на «ОСОБА_1» (а.с. 14).

В період відбування покарання за вище наведеним вироком ОСОБА_6 надсилав на адресу позивачки чисельні листи та картки з привітаннями, в яких постійно називав ОСОБА_7 своєю донькою, висловлював до неї та позивачки теплі почуття, звертався до позивачки з проханнями передавати йому гроші, продукти харчування, чай, готувати для нього певні страви тощо. Згодом ОСОБА_6 запропонував позивачці одружитись, просив пробачення за те, що на волі погано піклувався про них, що їхня донька народилась поза шлюбом та висловлював бажання виправити ситуацію (а.с. 53-86).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Печенізького районного управління юстиції у Харківській області 12 серпня 2015 року (а.с. 12).

За життя ОСОБА_6 заповіту не склав (а.с. 111), після його смерті була заведена спадкова справа № 59/2015 (а.с. 112), з заявами про прийняття спадщини звернулись його матір - ОСОБА_3, дружина - ОСОБА_1, та син - ОСОБА_4 (а.с. 114-116).

Станом на 9 квітня 2016 року будинок АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (а.с. 22-23).

В листі № 246/02-14 від 6 квітня 2016 року приватний нотаріус Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець М.П. повідомив позивачці, що в силу пункту 4.15. Розділу 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину можлива після подання спадкоємцем правовстановлюючих документів (а.с. 21).

Станом на 18 березня 2016 року позивачка разом з донькою - ОСОБА_7, та матір'ю - ОСОБА_19, проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 13).

ОСОБА_7 є ученицею Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 40 Харківської міської ради. Як зазначено у характеристиці дитини, ОСОБА_7 доброзичлива, вихована, чемна та чуйна. Її матір бере участь у вихованні доньки, а батько - ОСОБА_6, також здійснював догляд за дитиною: відвідував індивідуальні консультації вчителя, позакласні заходи, забирав доньку зі школи, був присутнім на зборах майбутніх першокласників (а.с. 15).

Свідок ОСОБА_20, будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що вона була сусідкою позивачки та ОСОБА_6 у той період, коли вони проживали у кімнаті АДРЕСА_2, поруч проживала матір ОСОБА_6 - ОСОБА_3 У 2004 році свідок придбала кімнату на одному коридорі з зазначеними вище особами, на цей момент позивачка та ОСОБА_6 вже проживали однією сім'єю. В 2006 році позивачка вперше завагітніла, але дитину втратила, від чого обоє батьки були дуже засмучені. Потім ОСОБА_6 продали кімнату, а позивачка з ОСОБА_6 переїхали в смт. Печеніги, але вони продовжували спілкуватись з ОСОБА_3, приїздили до неї в гості вже з онукою - ОСОБА_7, яку бабуся завжди визнавала.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_19, яка є матір'ю позивачки, пояснила, що її донька почала проживати з ОСОБА_6 на початку 2004 року, одразу після закінчення школи і не зважаючи на заперечення батьків. Вони проживали постійно однією сім'ю за адресою: АДРЕСА_2, поруч з ОСОБА_3, яка завжди добре ставилась до позивачки та до онуки - ОСОБА_7. Коли позивачка завагітніла у 2006 році, вона попросила у батьків позичити їй гроші на придбання будинку в смт. Печеніги. Матір та батько позивачки торгували на ринку, накопичували гроші на придбання квартири для одного з дітей, а тому вирішили допомогти донці та віддали їй 2500 доларів США, які позивачка та ОСОБА_6 обіцяли згодом повернути, але не повернули і донині. На початку 2007 року у позивачки та ОСОБА_6 народилась донька - ОСОБА_7. В 2008 році ОСОБА_6 був засуджений до позбавлення волі: протягом строку відбування ним покарання позивачка усіляко підтримувала його, відвозила йому продукти харчування, відвідувала його, а у 2008 році вони зареєстрували шлюб. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_6 певний час проживав разом з дружиною, донькою та тещею у будинку останньої, але в 2014 році позивачка та ОСОБА_6 посварились та з того часу проживали окремо. Свідок повідомила, що стосунки між її донькою та ОСОБА_6 складались по-різному: траплялись сварки, були випадки побиття її доньки, але до дитини ОСОБА_6 завжди ставився дуже чуйно, з любов'ю, піклувався про неї, грався. Навіть після того, як позивачка та ОСОБА_6 стали проживати окремо, його ставлення до доньки ОСОБА_7 не змінилось, а позивачка ніколи не перешкоджала їхньому спілкуванню.

Свідок ОСОБА_21, близька подруга позивачки, в ході її допиту судом повідомила, що в 2003 році після закінчення школи позивачка познайомилась з ОСОБА_6 та майже одразу переїхала до нього у кімнату, що розташована в будинку АДРЕСА_2. Коли позивачка завагітніла, вони з ОСОБА_6 вирішили продати цю кімнату та переїхати подалі від його «друзів-наркоманів» до смт. Печеніги, Харківської області. Свідку відомо зі слів позивачки, що будинок в смт. Печеніги придбали за 5500 доларів США, при цьому 2500 доларів США надали її батьки. За час спільного проживання ОСОБА_6 не працював, казав, що це не «по понятиям», а позивачка працювала неофіційно в кондитерському цеху. Коли позивачка народила доньку, то отримані нею «дитячі» гроші у сумі 8500 гривень були повністю витрачені на господарські потреби. Коли ОСОБА_6 потрапив до місць позбавлення волі, позивачка завжди возила передачі, відвідувала його, привозила доньку на побачення тощо. Після відбуття покарання ОСОБА_6 переїхав до будинку тещі, де вкрав заробітну плату позивачки та розбив придбаний нею у кредит телевізор, після чого, з 2014 році вони стали проживати окремо. Однак, попри сварки з позивачкою, до доньки ОСОБА_6 зажди ставився дуже добре, ніколи не ображав її, майже боготворив, піклувався про неї, грався та розважав її, при цьому ніколи не ставив під сумнів факт свого батьківства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 130 Сімейного кодексу України та пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку в окремому провадженні можуть бути встановлені також ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 13, 15 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, якщо у свідоцтві про народження дитини ця особа не вказана її батьком, за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_7, відомості про її батька були внесені в актовий запис відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері (а.с. 10-11). Разом з тим, як зазначає позивачка, що підтвердили допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_19, ОСОБА_21 та ОСОБА_20, ОСОБА_6 завжди визнавав себе батьком ОСОБА_7 від самого її народження, ніколи не сумнівався у своєму батьківстві, брав участь у її вихованні, відвідував школу, позакласні заходи, був присутнім на родинних святах тощо, а відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, завжди цікавився своєю дитиною та переказував їй теплі, щирі вітання (а.с. 15, 53-86, 87-96).

В судовому засіданні та у письмових поясненнях відповідачка ОСОБА_3 також не заперечувала факту батьківства свого сина - ОСОБА_6, стосовно ОСОБА_7, лише зазначала, що під час перебування її сина у місцях позбавлення волі та вже після його смерті невістка та онука не допомагали їй, не цікавились станом її здоров'я, а коли ОСОБА_6 потрапив до лікарні, а згодом помер, саме вона несла всі витрати на лікування та поховання сина (а.с. 131-133).

У зв'язку зі смертю ОСОБА_6 встановити факт його батьківства стосовно ОСОБА_7 в інший спосіб, а ніж у судовому порядку, неможливо, тоді як встановлення цього факту є необхідним для реалізації спадкових прав малолітньої дитини.

Таким чином, досліджені судом докази у їх сукупності переконливо доводять факт батьківства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, суд задовольняє вимоги позивачки щодо встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 з 1 січня 2004 року по день реєстрації ними шлюбу, тобто по 17 липня 2008 року. За поясненнями свідка ОСОБА_20, яка була сусідкою позивачки та ОСОБА_6, з 2004 року вони проживали разом, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, були пов'язані побутом, планували дітей, після втрати першої дитини не розлучились, а в 2006 році позивачка знову завагітніла, з приводу чого обоє батьків були дуже щасливі. Мати позивачки - ОСОБА_19, та її подруга - ОСОБА_21, дали тотожні за змістом показання.

Пояснення позивачки та свідків повністю узгоджуються зі змістом листів ОСОБА_6, які він надсилав на її адресу з місць позбавлення волі (а.с. 53-86). З зазначених листів вбачається, що ОСОБА_6 перепрошував перед позивачкою та їхньою донькою щодо своєї поведінки, яка передувала його засудженню до позбавлення волі, обіцяв виправитись заради них, переконував у тому, що вони є сенсом його життя. Крім того, саме до позивачки звертався ОСОБА_6 з проханням привозити йому продукти харчування, готувати для нього певні страви, забезпечувати його одягом і взуттям, чаєм, цигарками, цукром тощо. На початку строку відбування покарання ОСОБА_6 надсилав листи позивачці на адресу: АДРЕСА_1, що спростовує пояснення його матері - ОСОБА_3, з приводу того, що позивачка ніколи не проживала за зазначеною адресою (а.с. 63, 65, 70, 75).

Факт того, що позивачка та ОСОБА_6 були пов'язані спільним побутом та мали сімейний бюджет підтверджується також тим, що частину коштів на придбання будинку АДРЕСА_1, їм надали батьки позивачки, що підтверджується поясненнями позивачки, свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_21, а також узгоджується з письмовими матеріалами справи. Як убачається з договору купівлі-продажу кімнати АДРЕСА_2, її було продано за 15 000 гривень, які в рівних частках отримали ОСОБА_6 та його матір - ОСОБА_3 (а.с. 134), тоді як спірний будинок було придбано за 25 150 гривень (а.с. 135).

Суд також бере до уваги надані позивачкою фотокартки, на яких вона зображена разом з ОСОБА_6 та їхньою спільною дитиною - ОСОБА_7, в умовах їхнього звичного щоденного життя (а.с. 87-96).

Статтею 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено можливість встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу, а статтею 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд враховує спільне постійне проживання з 1 січня 2004 року позивачки та ОСОБА_6 у кімнаті АДРЕСА_2, а згодом у будинку АДРЕСА_1, ведення ними спільного побуту, їхнє особисте ставлення один до одного, як чоловіка та дружини ще до реєстрації шлюбу між ними, добровільне здійснення ними сімейних прав та виконання сімейних обов'язків навіть після засудження ОСОБА_6 до позбавлення волі, а також спільну турботу та піклування про дитину, її добробут, здоров'я та щастя. Зазначені обставини, які доведені позивачкою належними та допустимими доказами, суд вважає достатніми для обґрунтування позовної вимоги щодо встановлення факту її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 17 липня 2008 року, тобто по день реєстрації ними шлюбу.

При цьому суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_22 та ОСОБА_13, які відповідачка ОСОБА_3 долучила в обґрунтування своїх заперечень, оскільки, виходячи з системного аналізу статей 63, 180 Цивільного процесуального кодексу України, ці пояснення не є допустимими доказами в розумінні статті 59 цього ж Кодексу з огляду на порушення порядку їх одержання.

Оскільки відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо жінка і чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, суд також визнає за позивачкою право власності на ? частку будинку АДРЕСА_1.

Разом з тим, суд відмовляє позивачці у вимогах щодо визнання за нею та її донькою права власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, при цьому виходить з наступного.

Як убачається з відомостей, наданих приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормільцем М.І. в листі № 775/01-16 від 8 вересня 2016 року, після смерті ОСОБА_6 відкрито спадкову справу за номером 59/2015, а в межах шестимісячного строку з дня смерті останнього ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано заяви про прийняття спадщини (а.с. 113-116).

Порядок спадкування за законом та здійснення права на спадкування встановлений Главами 86, 87 Цивільного кодексу України, та передбачає звернення спадкоємців до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього ж Кодексу. Перелік документів, які спадкоємець зобов'язаний надати нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину деталізований в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.

Згідно з пунктом 4.15. Глави 10 наведеного вище Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Позивачка зазначала, що ОСОБА_3 не надає їй оригінал договору купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Г.Є. Бочарніковою та зареєстрованого в реєстрі за номером 1130 (а.с. 134), на підставі якого ОСОБА_6 набув право власності на будинок АДРЕСА_1, але доказів перебування оригіналу правовстановлюючого документу у відповідачки суду не надано. Крім того, до матеріалів справи долучено незасвідчену належним чином копію договору купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року, а його оригінал для перевірки автентичності цієї копії суду не надавався, що унеможливлює оцінку цього доказу.

Через відсутність у позивачки оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно її чоловіка - ОСОБА_6, нотаріус порадив їй звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом (а.с. 21), проте, постанова про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому Главою 13 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суду також не надана.

Але відповідно до пункту 1.2. Глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки.

Отже, дублікат правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Г.Є. Бочарніковою та зареєстрованого в реєстрі за номером 1130, може бути виготовлений за заявою самої позивачки або на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу, що повністю усуне підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд розподіляє судові витрати між сторонами наступним чином. Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_1 було заявлено дві вимоги в порядку окремого провадження, кожна з яких згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» оплачується судовим збором у сумі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1378 гривень х 0,2 = 275 гривень 60 копійок, а також три майнові вимоги, кожна з яких, виходячи з вартості спірного будинку, зазначеної у договорі купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року у розмірі 25150 гривень, оплачується судовим збором у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1378 гривень х 0,4 = 551 гривня 20 копійок.

Згідно з квитанціями, доданими позивачкою до її позову, вона сплатила за дві вимоги в окремому провадженні по 275 гривень 60 копійок за кожну, а також повністю за одну майнову вимогу 551 гривню 20 копійок (а.с. 1-3). Оскільки в цій частині позов задоволено повністю, судовий збір у загальному розмірі 1102 гривні 40 копійок підлягає стягненню на користь позивачки у рівних частках з відповідачів, тобто по 551 гривні 20 копійок з кожного.

В інших двох майнових вимогах позивачці судом відмовлено, але під час звернення до суду, з огляду на відсутність у неї договору купівлі-продажу спірного будинку від 15 вересня 2006 року, в якому фактично відображено ціну її позову, судовий збір було сплачено не в повному обсязі, а лише в сумі 73 гривень 80 копійок (а.с. 1), тому судовий збір у розмірі (551 гривня 20 копійок + 551 гривня 20 копійок) - 73 гривні 80 копійок = 1028 гривень 60 копійок підлягає стягненню з позивачки в дохід держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 209, 212- 215, 256-259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Печенізького районного нотаріального округу Харківської області Кормілець Микола Петрович, про встановлення факту батьківства, факту проживання чоловіка та жінки однією сімє'ю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Встановити факт батьківства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с/х імені Комінтерна Нововодолажського району Харківської області, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Внести зміни в актовий запис про народження дитини № 126 від 13 лютого 2007 року, складений відділом РАЦС по місту Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції, на ОСОБА_7, змінивши прізвище дитини з «ОСОБА_7» на «ОСОБА_7» та вказати в відомостях про батька - батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с/х імені Комінтерна, Нововодолажського району, Харківської області, громадянина України.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 17 липня 2008 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір у розмірі по 551 (п'ятсот п'ятдесят одній) гривні 21 копійки з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1028 (однієї тисячі двадцяти восьми) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : О.В. Танасевич