АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/10925/12 Справа № 401/6838/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Козлов С.П.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Козлова С.П.,
суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,
при секретарі: Надтока А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2011 року позивачка звернулася до суду з таким позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 3/4 частина, а відповідачці 1/4 частина квартири АДРЕСА_1, в яку остання не впускає її у зв’язку з неприязними стосунками між ними і тому вона не може користуватися цим жилим приміщенням. Оскільки спільне користування квартирою неможливе, частка відповідачки в квартирі є незначною, виділити їй належну їй частку неможливо і вона забезпечена іншим житлом, позивачка просила припинити право власності ОСОБА_2 на частку в спільному майні –1/4 частину вказаної квартири, визнати за нею - позивачкою право власності на 1/4 частину цієї квартири, зобов’язавши її сплатити ОСОБА_2 вартість цієї частки, усунути перешкоди в користуванні цією квартирою шляхом її вселення та виселення відповідачки.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року позов задоволений в повному обсязі.
Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду –частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Припиняючи право власності відповідачки на 1/4 частину спірної квартири, визнаючи на неї право власності за позивачкою із зобов’язанням її сплатити відповідачці вартість цієї частки та виселяючи відповідачку з квартири суд виходив з того, що її частка у цій квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, а відповідачка забезпечена житлом і припинення права власності на неї не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 лютого 2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2, а за ОСОБА_2 - на 1/4 частину цієї квартири, яка складається з двох жилих ізольованих кімнат, площею 14,5 м2 і 15,1 м2, кухні, прихожої, ванної, туалету, кладовки і з приводу користування якої між сторонами склалися неприязнені стосунки, відповідачка перешкоджає позивачці користуватися цим жилим приміщенням, у зв’язку з чим остання в позбавлена можливості проживати в ньому.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володінні користування та розпорядження своїм майном.
В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358, 391 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності і вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.
Виходячи з цих положень правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частково власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Між тим, розглядаючи вказану справу суд вказані норми закону та конкретні дійсні обставини справи залишив без уваги і не врахував, що відповідачка згоди на припинення свого права на частку у спільному майні не давала, вважаючи її значною, та позивачкою не надано суду висновку судової будівельно-технічної експертизи щодо ринковій вартості спірної квартири на час розгляду справи і про відсутність технічної можливості реального поділу спірної квартири на дві частини та переобладнання її на дві ізольовані квартири у відповідності до вимог будівельних норм без втрати нею свого цільового призначення, а також неможливість спільного володіння і користування такою квартирою, яка складається з двох ізольованих жилих кімнат.
Визначаючи вартість частки відповідачки у спільному майні в розмірі 20210 грн. на підставі висновку незалежної оцінки за заявою позивачки з урахуванням вартості квартири станом на 2010 рік, що не відповідає її реальній, тобто ринковій вартості на день розгляду справи, суд не з’ясував чи зможе відповідачка за таку грошову компенсацію придбати інше житло, а посилаючись на наявність у неї права власності на частку в квартирі № 43 по бул. Будівельників, 43 в м. Дніпродзержинськ суд не врахував, що в ній крім неї зареєстровані та проживають інші власники окремою родиною (а.с.18), що ускладнює їй там проживати разом з ними і безперешкодно користуватися цим жилим приміщенням, в той час коли позивачка сама проживала з 16.06.2005 року у своїй іншій окремій квартирі АДРЕСА_3 в. м. Орджонікідзе.
За таких обставин, рішення суду в частині припинення права власності відповідачки на 1/4 частину спірної квартири, визнання за позивачкою права власності на 1/4 частину цієї квартири, перерахування на користь відповідачки 20210 грн. та її виселення з цієї квартири, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог на підставі ст. ст. 319, 321, 358, 365 ЦК України.
Підстав для скасування рішення суду в частині вселення позивачки в спірну квартиру колегія суддів не вбачає, а наведені у скарзі доводи відповідачки про відсутність з її сторони перешкод позивачці у користуванні квартирою не відповідають дійсно встановленим обставинам справи та не ґрунтуються на матеріалах справи і наданих суду доказах, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 307-309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року в частині припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, перерахування на користь ОСОБА_2 вартості 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 20210 грн. та виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 - скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: