Провадження № 2/742/3/17

Єдиний унікальний № 742/2232/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судд ОСОБА_1,

при секретарі – Хотінь Ж.О.,

за участю:

позивачки – ОСОБА_2,

представника позивачки –ОСОБА_3,

відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представників відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників Прилуцької міської ради: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

третьої особи – ОСОБА_10,

представників третьої особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прилуцької міської ради, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_13, про визнання недійсним рішення Прилуцької міської ради та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_10 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Прилуцька міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_13, про визнання права проходу та проїзду, -

В С Т А Н О В И В :

26.07.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Прилуцької міської ради та ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання рішення Прилуцької міської ради від 28.01.2016 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачи у спільну сумісну власність останнім земельної ділянки площею 571 м2 по вул.Добролюбова, 49 у м.Прилуки Чернігівської област

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначає про те, що частина земельної ділянки площею 69 м2, наданої спірним рішенням Прилуцької міської ради у спільну сумісну власність подружжю ОСОБА_5, належить до земель загального користування і в дійсності є проїздом до ряду будинків по вул.Добролюбова, а тому відповідно до чинного земельного законодавства України не підлягає передачі у приватну власність. Посилаючись на ті обставини, що після отримання у приватну власність частини загального проїзду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створюють позивачці перепони для безперешкодного проїзду до свого будинку, а отже, і для вільного користування своєю власністю, тому ОСОБА_2 і змушена була звертатися до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Третя особа ОСОБА_10 звернувся до суду з самостійними вимогами до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, спочатку просячи суд заборонити останнім чинити йому будь-які перешкоди для під’їзду до власного будинку по належній на підставі спірного рішення Прилуцької міської ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельній ділянці площею 69 м2, але згодом уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати за ним право проходу та проїзду по вказаній частині земельної ділянки до свого будинку №47 по вул.Добролюбова у м.Прилуки, яке не визнається відповідачами, незважаючи на встановлене для власників цієї землі обмеження.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_10 зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 забороняють як йому особисто, так і його друзям та родичам, які приходять в гості, вільно пересуватися по частині належної їм земельної ділянки площею 69 м2, яка входить до землі загального користування та фактично слугує єдиним проходом до його оселі, пропонуючи укладення платного сервітуту з ними та направляючи йому листи з вимогами припинити будь-який рух по ній.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, пояснивши, що частина земельної ділянки площею 69 м2, передана рішенням Прилуцької міської ради п’ятої сесії сьомого скликання від 28.01.2016 року у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, входить до земель загального користування, зокрема весь час відповідно до червоних ліній забудови слугувала проїздом до житлових будинків №45, 47, 49 та 51 по вул.Добролюбова в м.Прилуках, що унеможливлює її передачу у приватну власність відповідно до ст.83 Земельного кодексу України. Передача ж вказаної земельної ділянки у приватну власність призвела до позбавлення позивачки права проїзду до своєї оселі власним транспортом, а також позбавляє можливості під'їзду до її двору технологічного транспорту, свідченням чого було тимчасове зведення на ній відповідачами огорожі. Також ОСОБА_2 підтримала і позов ОСОБА_10, не заперечуючи проти його задоволення у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 категорично не визнали позовів як ОСОБА_2, так і ОСОБА_10, пояснивши, що рішенням Прилуцької міської ради п’ятої сесії сьомого скликання від 28.01.2016 року земельна ділянка площею 571 м2 була надана їм у спільну сумісну власність цілком законно, оскільки її розмір було визначено експертом, висновок якого було покладено в основу рішення Прилуцького міськрайонного суду від 09.03.2011 року, у чіткій відповідності з яким вони і готували технічну документацію, яка була затверджена нині спірним рішенням Прилуцької міської ради. Крім того, вони наголосили на тому, що за земельну ділянку саме такого розміру вони вже досить тривалий час сплачували земельний податок. Поряд з цим вони звернули увагу суду також на те, що ОСОБА_2 має й інший під’їзд до свого будинку з вулиці Добролюбова, а здійснене нею будівництво гаража є незаконним.

Представник Прилуцької міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила, що частина земельної ділянки площею 69 м2, яка була передана у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дійсно відноситься до земель загального користування та є проїздом, а представник Прилуцької міської ради ОСОБА_9 суду пояснив, що доки не затверджено генерального плану міста, пріоритетними для визначення меж земельних ділянок є червоні лінії забудов, тобто абриси земельних ділянок та житлових кварталів.

ОСОБА_10 та його представники підтримали свій позов та позов ОСОБА_2, пояснивши, що ще задовго до того, як спірним рішенням Прилуцької міської ради подружжю ОСОБА_5 була передана у власність частина загального проїзду площею 69 м2, вони вже вважали цю землю своєю, заасфальтувавши її, а коли Прилуцька міська рада офіційно передала їм цю землю у власність, то вони встановили на ній огорожу, вимагаючи від усіх сусідів просити у них дозволу для проходу чи проїзду по ній. Так, ОСОБА_10 ними було адресовано лист з відповідною вимогою та направлено пропозицію укласти договір платного сервітуту, з чим він категорично не погоджується, вважаючи частину їхньої земельної ділянки площею 69 м2 виключно частиною загального проїзду, а своє право проходу та проїзду по ній не визнаним з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Третя особа ОСОБА_13 до суду не з’явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином та вчасно.

Допитана в якості свідка ОСОБА_14 підтвердила той факт, що подружжя ОСОБА_5 дійсно не дозволяє сусідам пересуватися по належній їм частині проїзду, інформуючи всіх про те, що як власники мають також право і на встановлення на ній паркану.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не дозволяють нікому ні ходити, ані їздити по належній їм частині земельної ділянки, що історично слугує проїздом до чотирьох будинків по вул.Добролюбова, використовуючи при цьому нецензурні висловлювання в бік порушників встановлених ними заборон.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні засвідчив, що жодної іншої можливості під’їхати до будинку ОСОБА_10, крім через згадуваний вище проїзд, не існує, а його сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 забороняють всім це робити без їхнього дозволу.

Вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові докази у даній справі, суд приходить до наступного висновку.

Так, з копії рішення Прилуцької міської ради п’ятої сесії сьомого скликання №30 (а.с.18) вбачається, що 28.01.2016 року даним рішенням було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано земельну ділянку із земель комунальної власності, що раніше була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, без зміни цільового призначення, у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 площею 571 м? по вул.Добролюбова, 49 у спільну сумісну власність, а на частину земельної ділянки площею 69 м? встановлено обмеження для проїзду до садиби №47 по вул.Добролюбова без зведення на ній огорожі.

Відповідно до копії договору №237 від 11.07.1973 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку (а.с.53-56) ОСОБА_5 було надано у безстрокове користування земельну ділянку по вул.Добролюбова, 49 загальною площею 575 м? згідно з планом земельної ділянки, з якого вбачається, що до будинків №47 та №49 по вул.Добролюбова веде широкий проїзд, який відображено і у договорі №57 від 25.01.1972 року, укладеному з ОСОБА_10 (а.с.79-83).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.03.2011 року (а.с.68) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було дозволено збір документів та подання їх до Прилуцької міської ради для оформлення приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з надвірними спорудами за адресою розташування належного їм будинковолодіння по вул.Добролюбова, 49 в м.Прилуки без згоди суміжних землекористувачів ОСОБА_10 та ОСОБА_13, з підписанням сервітуту на частину земельної ділянки, що знаходиться під загальним під’їздом до садиб №47 та №49 по вул.Добролюбова в м.Прилуки, з якого вбачається, що судом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було надано лише дозвіл на збір документів та подання їх до Прилуцької міської ради для оформлення приватизації земельної ділянки, а не безпосередньо на приватизацію земельної ділянки конкретної площі.

Як зазначив у судовому засіданні представник Прилуцької міської ради, на даний час при визначенні меж земельних ділянок слід керуватися виключно червоними лініями забудов, відповідно до яких (а.с.52, 54, 72, 83, 161), надана у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частина земельної ділянки площею 69 м?, є саме загальним проїздом, що унеможливлює передачу її у приватну власність згідно з приписами ст.83 ЗК України.

Відповідно до ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Тож, в судовому засіданні беззаперечно було встановлено факт порушення Прилуцькою міською радою вказаної вище норми закону при прийнятті нею рішення № 30 від 28.01.2016 року щодо відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим, на думку суду, в цій частині воно підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З направлених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_10 листа та пропозиції укласти платний договір сервітуту (а.с.87-89, 212) очевидним для суду є факт невизнання ними за ОСОБА_10 його права вільного проходу та проїзду по нині належній їм частині земельної ділянки площею 69 м?.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. В даному випадку має місце спір між сторонами, то невизнане за ОСОБА_10 право вільного проходу та проїзду по незаконно належній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частині земельної ділянки площею 69 м? підлягає визнанню в судовому порядку, оскільки цілком безпідставно не визнається за ОСОБА_10 останніми.

На підставі викладеного та ст.83 ЗК України, ст.16 ЦК України, керуючись ст.3, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Прилуцької міської ради, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_13, про визнання недійсним рішення Прилуцької міської ради – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним рішення Прилуцької міської ради п’ятої сесії сьомого скликання від 28.01.2016 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки із земель комунальної власності у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 площею 571 м? по вул.Добролюбова, 49 в м.Прилуки Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн 20 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Прилуцька міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_13, про визнання права проходу та проїзду - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_10 право проходу та проїзду по частині земельної ділянки, на якій встановлено обмеження для власників землі (кадастровий номер 7410700000:04:003:0916) щодо користування земельною ділянкою площею 69 м? для під'їзду до садиби за адресою: вул.Добролюбова, 47, м.Прилуки, Чернігівська область.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 понесені ним судові витрати у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн 20 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О.Коротка