№ 317/3200/16-ц

№/п 2/317/54/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Ачкасова О.М.,

при секретарі - Кузіній Л.Х.,

за участю адвоката – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні прав власника та землекористувача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні прав власника та землекористувача, посилаючись на те, що 28.03.2004 року вона придбала садовий будинок з будівлями, які розташовані на земельній ділянці №39 загальною площею 0,065 га у СТ «Дніпроспецсталь – 5», межі між земельними ділянками встановлені колишніми користувачами. У процесі оформлення технічної документації на земельну ділянку та одержання державного акту, виникла необхідність погоджувати межі її земельної ділянки з власниками сусідніх земельних ділянок, однак відповідачка відмовилась від погодження. 19.08.2008 року був складений акт про встановлення меж земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 за №38, який був підписаний всіма сусідами, при цьому межі земельної ділянки відповідачки проходять по доріжкам, а не в межах її земельної ділянки, як зазначено в державному акті. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23.04.2012 року її позовні вимоги були частково задоволені, суд вирішив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом встановлення межі між земельними ділянками №39 та №38 у СТ «Дніпроспецсталь – 5» відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 054747 на земельну ділянку №38, загальною площею 0,067га та зобов’язав ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою №39 шляхом прибирання поливної системи та персикового дерева. Однак, позивачка вважає, що вказане рішення суду не було виконано в добровільному та примусовому порядку, тому звернулась до суду із вказаним позовом, яким просить суд задовольнити та усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою №39 у СТ «Дніпроспецсталь – 5», шляхом зобов’язання відповідачку перенести металевий паркан по межі земельної ділянки №38 відповідно до державного акту серії ЯЕ №054747.

У судовому засіданні представники позивачки позов підтримали, просили його задовольнити, пояснивши, що земельна ділянка №39 не приватизована, належить садовому товариству, ОСОБА_3 встановила металевий паркан приблизно у 2014 році по всій межі між ділянками, не виконавши рішення Запорізького районного суду від 23.04.2012 року, адже конфігурація земельної ділянки №38 не відповідає державному акту.

Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні, пояснила, що ОСОБА_3 є власником садового будинку та земельної ділянки №38 у СТ «Дніпроспецсталь – 5», право власності на земельну ділянку зареєстроване 12.02.2014 року. 13.03.2014 року інженером-землевпорядником КП «Градпроект» було здійснено винос в натуру меж земельної ділянки після ухваленого судом рішення суду у 2012 році, після чого встановлено по межі між ділянками №38 та №39 паркан, але не залізний як вказано у позові, а бетонний, жодних порушень немає, ділянка ОСОБА_2 не приватизована, її межі не визначені, натомість межі ділянки ОСОБА_3 встановлені і внесені у ДЗК, оригіналу державного акту на землю немає, адже він був вилучений при реєстрації права власності у 2014 році, замість нього було видано витяг з державного реєстру.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши всі докази у сукупності, суд вважає, що позов не заснований на законі, не є обґрунтований, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 1-2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ні хто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежувати у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, та повністю підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії АС №914419, видане на підставі рішення виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, позивачці ОСОБА_2 належить садовий будинок з прибудовами. Вказаний садовий будинок розташований на земельній ділянці №39 у СТ «Дніпроспецсталь – 5» за адресою: с.Володимирівське Запорізького району Запорізької області, вул. Овражна.

Факт належності відповідачці ОСОБА_3 земельної ділянки №38 у СТ «Дніпроспецсталь – 5» в с.Володимирівське Запорізького району Запорізької області підтверджується договором купівлі – продажу від 17.03.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №054747 від 25.12.2008 року.

Згідно із частинами 1,2 статті 79 Земельного Кодексу України,  земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 33 Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень ст.ст. 391,396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Запорізьким районним судом Запорізької області було ухвалено рішення 23.04.2012 року, яким було вирішено усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом встановлення межі між земельними ділянками №39 та №38 у СТ «Дніпроспецсталь – 5» відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 054747 на земельну ділянку №38, загальною площею 0,067га та зобов’язано відповідачку ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою №39 шляхом прибирання поливної системи та персикового дерева.

Згідно постанови державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ від 22.02.2014 року виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду було закрите, оскільки рішення суду не виконано, виконавцем направлено подання для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, про що у ЄРДР 21.02.2014 року внесено відомості та відкрите кримінальне провадження за фактом вчинення злочину за ст. 382 ч.1 КК України, яке на час розгляду справи судом не закрите, але підозра нікому не оголошена.

З метою виконання рішення суду та встановлення межі між земельними ділянками №38 та №39 у СТ «Дніпроспецсталь – 5» ОСОБА_3 було замовлено складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що була виконана інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6, який діє на підставі відповідної ліцензії.

Вказана документація була складена та дані щодо меж земельної ділянки внесені у державний земельний кадастр, що підтверджується технічною документацією, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2300401342013 від 18.09.2013 року, кадастровим планом земельної ділянки (кадастровий номер 2322181600:07:001:1052).

Після чого, 12.02.2014 року державним реєстратором РС Запорізького РУЮ Запорізької області було зареєстроване за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10853537, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 17687469 від 12.02.2014 року.

13.03.2014 року інженер-землевпорядник КП «Градпроект» ОСОБА_7 виконав винос в натуру межі земельної ділянки №38 у СТ «Дніпроспецсталь – 5» згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2300401342013 на кадастровий номер 2322181600:07:001:1052, виданий на ім»я ОСОБА_3, встановив відповідні межеві знаки, що підтверджується актом від 13.03.2014 року.

Після проведених процедур, що передбачені чинним законодавством, ОСОБА_3 було встановлено паркан між ділянками.

Таким чином, порушень земельного законодавства відповідачкою, з яких би випливало порушення прав позивачки, судом не встановлено.

Доводи представників позивачки про невідповідність конфігурації земельної ділянки ОСОБА_3 у порівнянні з технічною документацією від 2008 року, що була складена ФОП ОСОБА_8, виходять за межі позову, адже подібні вимоги не заявлялися позивачкою, як і не визнані недійсними та не скасовані відповідні дані та рішення на підставі яких вони вносилися у Державний земельний кадастр про земельну ділянку та у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як вбачається з фотографій, наданих представником позивачки, між ділянками встановлений не металевий, а бетонний паркан, що також підтверджує безпідставність позову.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів за власним розсудом обираючи спосіб захисту.

Згідно ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, як було встановлено судом, жодних переконливих та належних доказів на підтвердження своїх вимог щодо порушення її прав як землекористувача з боку відповідачки, позивачкою суду надано не було, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно, позовні вимоги про стягнення судового збору, згідно ст. 88 ЦПК України, не підлягають задоволенню.

Доводи позивачки в обґрунтування свого позову, зазначені у позові, спростовуються висновками суду, суперечать нормам чинного цивільного та земельного законодавства.

Жодних доказів, які б встановлювали зворотне та впливали на суть спору, позивачкою чи її представниками надано не було.

Таким чином, позов не знайшов свого підтвердження у суді, є безпідставним і необґрунтованим, тому у його задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 396 ЦК України, ст. 79 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні прав власника та землекористувача, – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: