Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-6375/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1

Категорія 19                                                   Доповідач - Козлов С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Тамакулової В.О., Болтунової Л.М.,

при секретарі: Ляпченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним укладеного 14 травня 1996 року між ними договору купівлі-продажу житлового будинку №3 по вулиці Володарського в м. Павлограді Дніпропетровської області та визнання за нею права власності на цей будинок посилаючись на те, що за цим договором відповідачка 14 травня 1996 року продала їй спірний будинок за 148000000 крб., який було зареєстровано Павлоградською товарною біржею та який повністю ними був виконаний, але він не був нотаріально оформлений.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року позов задоволений в повному обсязі.

Вважаючи порушеними свої законні права вказаним рішенням суду та посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильне дослідження і оцінку доказів по справі ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду, визнавши за ним та ОСОБА_3 право власності по ? частині спірного домоволодіння.

Розглянувши справу колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду –скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, оскільки в ньому взагалі не зазначено, чи мали місце обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої вимоги, та судом не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу 14 травня 1996 року ОСОБА_4 продала позивачці житловий будинок №3 по вулиці Володарського в м. Павлограді Дніпропетровської області, який було зареєстровано Павлоградською товарною біржею за реєстраційним номером 6/71-НД.

Згідно зі ч.2 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 р.), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічна норма міститься у ч.2 ст.220 ЦК України (в редакції 2003 р.).

Проте в позові і в рішенні суду не зазначено обставин та відповідних доказів ухилення відповідачки від нотаріального оформлення спірної угоди, а також не зазначено, що перешкоджало сторонам оформити її в такому порядку у свій час.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Між тим, при розгляді справи суд вищенаведені норми закону не врахував та не з’ясував чи перебувала позивачка під час укладення вказаної угоди у шлюбі і чи не є спірне майно спільною сумісною власності їх подружжя, а як зазначено в апеляційній скарзі і визнано позивачкою в судовому засіданні апеляційного суду, вона в цей час перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який до участі у справі у встановленому законом порядку не був залучений та до якого позивачкою ніяких позовних вимог не заявлялося, чим були порушені його процесуальні права та законні права на спірне майно при визнанні судом права власності на нього в цілому лише за позивачкою.

За таких обставин рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову на підставі ст.60 СК України та ст.ст.3,11,309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: