КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 712/10439/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Марцішевська О. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Петруніної В. В., представника відповідача Гончара Ю. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» до Черкаської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про часткове скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» звернулось до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом до Черкаської міської ради про скасування рішення Черкаської міської ради № 2-546 від 19.04.2016 р. «Про надання ПАТ «Черкаське хімволокно» дозволу на розроблення документації із землеустрою по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та пров.Свободи» та рішення Черкаської міської ради № 2-896 від 29.07.2016 р. «Про надання ПАТ «Черкаське хімволокно» земельної ділянки в оренду по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та пров.Свободи» стосовно частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 розміром 0,0122 га.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати та провадження у справі закрити в цій частині з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14 Верховний Суд України зауважив, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 26.10.2016 р. (справа № 1716/3939/2012), від 09.02.2016 р. (справа № 816/3735/14) від 24 лютого 2015 р. (справа № 21-34а15), від 16 грудня 2014 р. (справа № 21-544а14) від 09 грудня 2014 р. (справа № 21-308а14), від 11 листопада 2014 р. (справа № 21-493а14).

Таким чином, у справі, що розглядається, суд дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення Черкаської міської ради № 2-896 від 29.07.2016 р. «Про надання ПАТ «Черкаське хімволокно» земельної ділянки в оренду по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та пров.Свободи» стосовно частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 розміром 0,0122 га підлягає закриттю.

В іншій частині, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаської міської ради № 2-546 від 19.04.2016 р. надано ПАТ «Черкаське хімволокно» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2240 га в оренду по вул.Різдвяній між вул.Гетьмана Сагайдачного та пров.Свободи для будівництва підземної тепломережі.

28 жовтня 2014 року ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Черкаське пиво» уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, у відповідності з яким ФОП ОСОБА_4 продав, а позивач купив та прийняв майно - нежитлові приміщення комплексу, а саме: частина складу літ. «А-ІІ»: приміщення першого поверху за № 1, № № 1-30, 39-66 загальною площею 3019,3 кв.м., № № 31-38 загальною площею 539,5 кв.м, приміщення другого поверху за № 1-30, загальною площею 514,7 кв.м, № № 31- 34 загальною площею 148,3 кв. м, приміщення підвалу за № І, № 1-10, загальною площею 165,7 кв. м, прохідна-літ «З-І», вагова літ. «Ж, Ж1», трансформаторна літ «Е», склад обладнання літ «И-І» загальною площею 12,1 кв.м, огорожа № 1,2, частина огорожі № 3, огорожа № 7, частина замощення І, які розташовані на земельній ділянці площею 2,2107 га по вул. Різдвяна,173/1 м. Черкаси, що надана ФОП ОСОБА_4 для користування рішенням Черкаської міської ради № 3-632 від 09.02.2012 р. «Про надання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1».

На думку позивача, в зв'язку з набуттям права власності на майновий комплекс до останнього згідно з ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою на тих самих умов та у тому ж обсязі, що і у попереднього землекористувача, однак, відповідачем з порушенням цього права без згоди позивача надано в оренду третій особі частину ділянки розміром 0,0122 га в межах огорожі позивача для будівництва підземної тепломережі, чим порушені права орендаря ФОП ОСОБА_4 належних позивачу приміщень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів при ватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частина 5 ст.120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на житловий будинок, господарську будівлю або споруд фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Вказана норма кореспондується зі ст. 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, на думку колегії суддів, визначальним при вирішенні справи є встановлення наявності/відсутності право на земельну ділянку у попереднього землевласника - ФОП ОСОБА_4

Згідно рішення Черкаської міської ради № 3-632 від 09.02.2012 р. «Про надання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1» надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 22107 кв. м по АДРЕСА_1 в оренду під нежитлові приміщення за рахунок земель ВАТ «Продтовари».

Пунктом 3.1. вказаного рішення зобов'язано ОСОБА_4 укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію, та надати один примірник Черкаській міській раді протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

Однак, рішенням Черкаської міської ради № 2-467 від 31.03.2016 р. «Про скасування рішення Черкаської міської ради від 09.02.2012 р. № 3-632 «Про надання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1», враховуючи, що наслідки вказаного рішення не наступили, оскільки ФОП ОСОБА_4 не уклав договір оренди, вирішено скасувати це рішення, а земельну ділянку площею 2, 2107 га віднести до земель Черкаської міської ради не наданих у власність чи користування (а. с. 66).

В матеріалах справи відсутні докази, що позивачем в період з 28.10.2014 р. по 31.03.2016 р. вчинялись дії по укладенню з відповідачем договору оренди земельної ділянки.

В той же час, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до положень ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власноста, а також релігійні організації України, які зареєстровані у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Зважаючи на те, що позивач не є суб'єктом права на отримання земельної ділянки у постійне користування, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів позивача про наявне у нього право на безоплатне користування земельною ділянкою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю. В іншій частині суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 21, 157, 198, 203, 211, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» до Черкаської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про часткове скасування рішення задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Черкаської міської ради № 2-896 від 29.07.2016 р. «Про надання ПАТ «Черкаське хімволокно» земельної ділянки в оренду по вул. Різдвяній між вул. Гетьмана Сагайдачного та пров.Свободи» в частині скасувати.

Провадження у справі 712/10439/16-а в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя О. А. Губська

(Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.