СПРАВА № 638\9812\16-а

2-а638\20\2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі головуючого судді Штих Т.В., секретаря Чаленко Н.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради третя особа Громадська організація «Громадська варта Харків» про скасування рішень суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить скасувати рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 року № 31\15 "Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконного розміщення об'єктів та від 20.04.2016 року № 225\16 "Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року

№ 504\11 "Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова".

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначає, що рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 року № 31\15 "Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконного розміщення об'єктів та від 20.04.2016 року № 225\16 "Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року № 504\11 "Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова" ухвалені із виходом за межі повноважень та без передбачених законами України підстав, та як наслідок порушують права позивача.

В послідуючому, позивач надав суду заяву про зміну підстав адміністративного позову та уточнення позовних вимог згідно якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 року № 31\15 "Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконного розміщення об'єктів" та від 20.04.2016 року № 225\16 " Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року № 504\11 "Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова".

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги й просив їх задовольнити.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував. Зазначивши про те, що рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 року

№ 31\15 « Про затвердження Порядку вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконного розміщення об'єктів та від 20.04.2016 року № 225\16 « Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року № 504\11 « Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» є таким, що відповідають Конституції та Законам України та таким, що прийняті із дотриманням норм чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, в судовому засіданні підтримав позицію позивача. Просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з нижченаведеного.

Судом встановлено наступні факти:

23.12.2015 рішенням 2 сесія Харківської міської ради 7 скликання № 31/15 затверджено Порядок вжиття заходів щодо очищення території міста Харкова від незаконно розміщених об'єктів (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Порядку цей Порядок є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування та встановлює вимоги щодо забезпечення благоустрою території міста Харкова шляхом її очищення (звільнення) від незаконно розміщених об'єктів за результатами здійснених заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаментом територіального контролю Харківської міської ради.

Метою Порядку є запровадження механізму забезпечення благоустрою території міста Харкова шляхом її очищення (звільнення) від незаконно розміщених об'єктів, визначених у п. 1.4. Порядку.

Згідно п. 1.4. Порядку незаконно розміщені об'єкти (далі - Об'єкти) - будівельні споруди, будівельні конструкції у формі будинків, будівель незалежно від їх призначення, стану готовності й способу їх використання (експлуатації), окремі будівельні конструкції та їх елементи, об'єкти (елементи) благоустрою, які розміщенні на землях комунальної власності з влаштуванням фундаментів (використанням фундаментних основ, опор) без належних правових підстав, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими законодавчими актами.

Відповідно до статей 25, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання та здійснюють власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства, пов'язані з вирішенням питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, організацією благоустрою населених пунктів.

Оспорюваний Порядок запроваджує механізм забезпечення благоустрою території міста Харкова шляхом її очищення (звільнення) від незаконно розміщених об'єктів, визначає певні виконавчі органи міської ради по роботі з безхазяйними відходами, а тому цей Порядок прийнятий Відповідачем в межах наданих повноважень у відповідності до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

20.04.2016 рішенням 5 сесія Харківської міської ради 7 скликання № 225/16 «Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання

від 16.11.2011 року № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова».

Пунктом 5.10.2. Порядку від 16.11.2011 р. № 504/11 визначено, що положення даного параграфу розповсюджуються на випадки виявлення безхазяйного майна, самовільного розміщення об'єктів, споруд, об'єктів незавершеного будівництва, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, кіосків, павільйонів, лотків, палаток, конструкцій, іншого типу, виду, іншого майна, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій (у тому числі рекламних), транспортних засобів, механізмів, тощо.

Тоді як п. 1.4. Порядку від 23.12.2015 № 31/15 встановлено, що незаконно розміщені об'єкти - це будівельні споруди, будівельні конструкції у формі будинків, будівель незалежно від їх призначення, стану готовності й способу їх використання (експлуатації), окремі будівельні конструкції та їх елементи, об'єкти (елементи) благоустрою, які розміщенні на землях комунальної власності влаштуванням фундаментів (використанням фундаментних основ, опор) без належних правових підстав, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими законодавчими актами.

Таким чином, судом встановлено, що Порядком від 23.12.2015 № 31/15 та Порядком від 16.11.2011 р. № 504/11 врегульовані різні за своїм об'єктним та суб'єктним змістом правовідносини щодо благоустрою території м. Харкова та визначені різні Об'єкти, які незаконно розміщені на території м. Харкова.

Доводи позивача, що правовідносини щодо очищення (звільнення) територій від незаконно розміщених об'єктів регулюються іншими нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, а термін "очищення (звільнення) території" застосований в Порядку цілком тотожний терміну "знесення" та вмотивовує свої доводи посилаючись на положення ст.ст. 376, 417 ЦК України,

ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про архітектурну діяльність".

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з цього питання суд приходить до висновку про те, що Порядок не суперечить зазначеним нормам законодавства, оскільки правовідносини закріплені у ст. 376, 417 ЦК України,

ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про архітектурну діяльність" розкривають юридичну природу інших правовідносин.

Так, положеннями ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту

або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Нормами ст. 376 ЦК України врегульовані правовідносини, щодо знесення об'єктів самочинного будівництва у разі наявності встановленої особи, яка здійснювало (здійснює) самовільне будівництво.

У разі неможливості встановити особу, яка здійснювала (здійснює) самочинне будівництво здійснити процедуру знесення об'єкту самочинного будівництва передбачену ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України неможливо реалізувати, оскільки із відсутністю вказаної особи відсутня і сторона у судовій справі з позовом до якої можливо звернутись до суду висунувши вимоги щодо знесення такого об'єкту.

Узагальнюючи суд зазначає, що приписами ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України врегульовані правовідносини щодо знесення об'єктів самочинного будівництва, при цьому встановлення особи, яка здійснювала (здійснює) самовільне будівництво, згідно зазначених норм, є обов'язковим виходячи з необхідності вчинення органом архітектурно-будівельного контролю певних юридично-значимих дій відносно особи, яка здійснювала (здійснює) самовільне будівництво (видання припису, притягнення до адміністративної відповідальності та інш.).

Пунктом 1.8. Порядку визначається, що Порядок не розповсюджується на випадки знесення органом державного архітектурно-будівельного контролю самочинно збудованих об'єктів, у разі якщо особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво встановлена з відповідним документальним підтвердженням.

Тому суд приходить до висновку, що цей Порядок не суперечить ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 376 ЦК України.

В приписах ст. 417 ЦК України закріплені підстави та порядок вирішення питань майнового характеру - реалізація суперфіцію, що постають у тих випадках, коли право користування чужою земельною ділянкою виникає та припиняється з підстав, передбачених у ст.ст. 413, 416 цього кодексу.

Положення Закону України "Про архітектурну діяльність" визначаються правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності які спрямовані на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

З огляду на зазначене вище суд критично ставиться до посилань позивача на вказані норми та вважає, що дія Порядку та термін "знесення" в розумінні наведених статей та термін "очищення" застосований в Порядку не можна вважати тотожними.

Доводи позивача про те, що звільнення території від об'єктів, передбачених п. 1.4. Порядку, фактично пов'язане із звільненням самовільно зайнятої земельної ділянки врегульоване нормами 212 ЗК України, а не Порядком також є не обґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 212 ЗК України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Пунктом 1.7. Порядку визначається, що Порядок не розповсюджується на випадки повернення самовільно зайнятих земельних ділянок. які здійснюються відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Разом з цим, з положень ст. 212 ЗК України повернення земельної ділянки вбачається можливим у разі наявності особи, яка самовільно зайняла земельну ділянку ( ч. 2 ст. 212 ЗК України), що вказує на інший предмет нормативного врегулювання ніж визначений Порядком, а тому Порядок не суперечить зазначеним нормам Земельного кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» встановлено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на її території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1217

від 03.08.1998, заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - комісія). Комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вживає заходів до визначення власника відходів. За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальше поводження з відходами. На підставі акта комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами.

Розпорядженням Харківського міського голови від 15.06.2010 № 1603 затверджено Положення про постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - Комісія з питань відходів), метою діяльності якої є координація дій підприємств, установ і організацій щодо забезпечення екологічної безпеки при переробці відходів промисловості, раціонального поводження з вторинними сировинним ресурсами промислових підприємств, визначення режиму використання безхазяйних відходів.

Відповідно до п. 4.5 зазначеного Положення Комісія з питань відходів має право визначати кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього середовища і здоров'я людини та вживати заходів до визначення власника відходів.

Пунктом 2.6 Порядку передбачено, що матеріали за результатами заходів щодо встановлення власника Об'єкта передаються на розгляд Харківської міської постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, яка розглядає питання щодо збереження Об'єкта, відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України, або про його відокремлення та визначення Об'єкта безхазяйними відходами після відокремлення від місця розташування.

Викладеним спростовуються твердження позивача, про те що Порядком невірно визначено правовий механізм перетворення об'єктів, визначених у п.1.4 Порядку, у безхазяйні відходи, механізм взяття відходів на облік, встановлено процедуру прийняття рішення про визнання об'єктів безхазяйними відходами

Таким чином, позивач не довів невідповідність оскаржуваних рішень правовим актам вищої юридичної сили та не довів перевищення відповідачем при його прийнятті своїх повноважень. При цьому позивач не заперечував відносно дотримання відповідачем встановленої законом процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності оскаржуваного акту.

За таких обставин та зважаючи на те, що приймаючи оскаржувані рішення, які спрямовані на урегулювання відносин між органом місцевого самоврядування, суб'єктами господарської діяльності та членами територіальної громади з приводу благоустрою на території міста Харкова, Харківська міська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 11, 17, 71, 94, 158-163, 171 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради третя особа Громадська організація «Громадська варта Харків» про скасування рішень суб'єкта владних повноважень - залишити без задоволення.

Судові витратив вважати сплаченими позивачем.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту оголошення.

Суддя Штих Т.В.