ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 916/2666/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

Поліщук Л.В.,

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб: ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 грудня 2016 року

по справі № 916/2666/16

за позовом: ОСОБА_4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

про визнання недійсним статуту товариства

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма плюс" про визнання недійсним статуту ТОВ "Норма плюс", зареєстрованого 25.07.2013 року,

номер запису НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що статут не відповідає вимогам чинного законодавства України, так як при його прийнятті та затвердженні були допущені порушення, які неможливо усунути, а саме: в розділі 5 статуту «Статутний капітал, майно та прибуток товариства» зазначено майно, яке засновники товариства ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ніколи не придбавали і не передавали за актами приймання-передачі товариству, а все перелічене у статуті майно було придбано гр. ОСОБА_5, яка ніколи не була засновником (учасником) ТОВ "Норма плюс".

ТОВ "Норма плюс" не визнало позов посилаючись на те, що позивачем не зазначено, яке саме його право, як учасника товариства, було порушено в результаті збільшення статутного капіталу товариства та подальшої державної реєстрації змін до установчих документів і чим це підтверджується; яким саме вимогам чинного законодавства України не відповідає статут товариства із зазначенням конкретної норми права; які саме відомості відсутні у статуті товариства, які згідно із законом повинні обов'язково в ньому міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства». Окрім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог про визнання недійсним статуту товариства, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 грудня 2016 року (суддя - Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення господарського суду скасувати та прийняти рішення по суті позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права та мотивована посиланнями на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третіх осіб не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач і треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Норма плюс» було створено рішення загальних зборів засновників ТОВ «Норма плюс», оформленим протоколом № 1 від 19.11.1999 року і на момент його створення засновниками товариства були ОСОБА_6 з розміром частки 70% статутного капіталу та ОСОБА_4 з розміром частки 30% статутного капіталу, що підтверджується положеннями статуту ТОВ «Норма плюс», зареєстрованого Суворівською районною адміністрацією Одеської міської ради 23.11.1999р., редакція якого була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

17.07.2013 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Норма плюс» з наступним порядком денним:

1. Про прийняття до складу учасників ТОВ «Норма плюс» ОСОБА_7.

2. Збільшення статутного капіталу товариства та перерозподіл часток учасників товариства у статутному капіталі.

3. Затвердження статуту товариства в новій редакції.

4. Визначення осіб, уповноважених на здійснення реєстрації статуту товариства в новій редакції.

Прийняті на них рішення оформлені відповідним протоколом № 01/7 від 17.07.2013 року.

Зазначеними загальними зборами учасників ТОВ «Норма плюс» прийняті наступні рішення:

1. Прийняти до складу учасників ТОВ «Норма плюс» ОСОБА_7.

2. Збільшити статутний капітал ТОВ «Норма плюс» за рахунок внесення учасниками майна, визначити його у розмірі 14 606 380 грн. та перерозподілити частки учасників товариства у статутному капіталі у зв'язку із зміною складу учасників наступним чином:

- ОСОБА_6 - 5112233 грн., що становить 35% статутного капіталу;

- ОСОБА_7 - 5112233 грн., що становить 35% статутного капіталу;

- ОСОБА_4 - 4381914 грн., що становить 30% статутного капіталу.

3. та 4. Затвердити статут ТОВ «Норма плюс» в новій редакції, провести державну реєстрацію статуту товариства у новій редакції та уповноважити на реєстрацію статуту товариства ОСОБА_8

Вказаний протокол підписаний ОСОБА_6 як головою зборів, ОСОБА_4 як секретарем, а також ОСОБА_7, які і були присутні на цих зборах. Справжність підпису вказаних осіб на згаданому протоколі засвідчено приватним нотаріусу Комінтернівського району Одеської області.

Прийняті загальними зборами учасників ТОВ «Норма плюс» рішення, оформлені протоколом № 01/7 від 17.07.2013 року, у наступному ніким не оспорювалися, не скасовувалися та недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

25.07.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ «Норма плюс», номер запису НОМЕР_1.

Положеннями п. 5.1 статуту ТОВ «Норма плюс» в редакції від 25.07.2013р. визначено, що для забезпечення діяльності товариства і з метою гарантування інтересів кредиторів у товаристві створюється статутний капітал, який складається з вартості вкладів його учасників і складає 14606380 гривень. Статутний капітал товариства сформований за рахунок обладнання головної станції та телекомунікаційної мережі, яке складається з:

1. Обладнання головної станції, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 2785000,5 грн., яке складається з визначеного обладнання відповідно до наведеного переліку.

2. Комплексів обладнання мережі, загальною вартістю 11821379,5 грн., яке встановлене в будинках у місті Одеса за визначеними адресами відповідно до наведеного переліку.

Вкладом до статутного капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, устаткування і матеріали, речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до п. 5.2 статуту частка у статутному капіталі Товариства у грошовому та відсотковому виразі складає:

- ОСОБА_6 - 5112233 грн., що становить 35% статутного капіталу;

- ОСОБА_7 - 5112233 грн., що становить 35% статутного капіталу;

- ОСОБА_4 - 4381914 грн., що становить 30% статутного капіталу.

Пунктом 5.5 статуту передбачено, що джерелами формування майна товариства є: грошові та матеріальні внески учасників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання недійсним статуту ТОВ «Норма плюс», зареєстрованого 25.07.2013 року, номер запису НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_4 посилався на те, що статут не відповідає вимогам чинного законодавства України, так як при його прийнятті та затвердженні були допущені порушення, які неможливо усунути, а саме: в розділі 5 статуту «Статутний капітал, майно та прибуток товариства» зазначено майно, яке засновники товариства ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ніколи не придбавали і не передавали за актами приймання-передачі товариству, а все перелічене у статуті майно було придбано гр. ОСОБА_5, яка ніколи не була засновником (учасником) ТОВ "Норма плюс".

На підтвердження належності вказаного у статуті майна ОСОБА_5 позивачем подано до матеріалів справи копії видаткових накладних №РН-21 від 25.03.2010р., №РН-69 від 18.04.2010р., №РН-5 від 07.02.2010р., №РН-12 від 28.01.2010р., №РН-519 від 17.08.2008р., №РН-39 від 28.03.2007р., №РН-3 від 06.01.2007р., товарних чеків №27 від 06.01.2007р., №58 від 28.01.2010р., №21 від 25.03.2010р., №21 від 18.04.2010р., №87 від 07.02.2010р., №72 від 28.03.2007р., №37 від 17.08.2007р., а також свідоцтва про право власності на квартиру №5 за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 129 від 21.03.2006р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2006р. №11910861, з яких вбачається, що дане нерухоме майно раніше належало на праві приватної власності ОСОБА_5

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.10.2016р., на теперішній час вищезгадана квартира за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_9.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що заявлені позивачем вимоги належними доказами не підтверджені.

Колегія суддів в цілому погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Права учасника господарського товариства закріплені у ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", де передбачено, що учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Частиною першою ст. 143 ЦК України встановлено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Частинами 4, 5 ст. 57 ГК України передбачено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

За змістом ст. 82 ГК України статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Згідно з положеннями ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно з ч.1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах «а», «б», «г - ж», «и - й» статті 41 цього Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах «а», «б» статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.п. 5.1, 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016р. № 4, під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», статтею 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Судом установлено, що статут ТОВ «Норма плюс» затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом №01/07 від 17.07.2013р., яке у наступному ніким не оспорювалося, не скасовувалося та недійсним у встановленому законом порядку не визнавалося, та відповідає вимогами ст.ст. 88, 143 ЦК України, ст.ст. 57, 82 ГК України, ст. 51 Закону України «Про господарські товариства».

Позивач був присутній на загальних зборах учасників товариства від 17.07.2013 року, на яких затверджувався оспорюваний ним статут та особисто голосував за затвердження вказаного статуту.

На протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Норма плюс» №01/07 від 17.07.2013р. міститься підпис позивача, справжність якого засвідчена приватним нотаріусом, але позивач стверджує, що ним було підписано вказаний протокол та у наступному оспорюваний статут товариства, внаслідок психологічного тиску на нього відкритим кримінальним провадженням.

Водночас, належних доказів на підтвердження вказаної обставини позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. При цьому, із відповідними заявами про вчинення стосовно нього кримінальних правопорушень позивач до правоохоронних органів не звертався.

Щодо тверджень позивача про належність переліченого в статуті майна третій особі - гр.. ОСОБА_5, то судом вірно зауважено, що у даній справі вирішується саме корпоративний спір учасника з товариством, і при цьому позивачем взагалі не зазначено, яким чином внесення майна до статуту наразі порушує права та законні інтереси саме позивача у справі.

В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, порушення прав, свобод і законних інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом в порядку ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України є обов'язковими, отже обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав, свобод і законних інтересів.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, позивач не зазначив чим порушуються саме його права, свободи і законні інтереси наявністю оскаржуваного ним статуту ТОВ «Норма плюс» та не обґрунтував, у зв'язку з чим саме він звернувся до суду з позовом у даній справі, а лише безпредметно стверджує про невідповідність оскаржуваного ним статуту вимогам чинного законодавства України.

Однак, уявлення позивача про невідповідність оспорюваного ним статуту ТОВ «Норма плюс» нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав, свобод і законних інтересів позивача, не є підставою для визнання такого статуту недійсним в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Факт відображення в пункті 5.1 оспорюваного статуту ТОВ "Норма плюс" в якості місця розташування майна відповідача квартири, яка на момент затвердження статуту належала на праві власності гр. ОСОБА_5, а на даний час іншій фізичній особі, відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи, проте вказана обставина, як вірно зазначено місцевим судом, не створює підстав для задоволення позову. Так само суд не може за визначеним у даній справі складом сторін та наданими доказами встановити належність вказаного в оспорюваному статуті майна третій особі, з урахуванням визначених позивачем предмета та підстав позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсним статуту ТОВ "Норма плюс", зареєстрованого 25.07.2013 року, номер запису НОМЕР_1.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 13 грудня 2016 року у справі № 916/2666/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Поліщук Л.В.