ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/21767/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого,

Малетича М.М.,

Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк"

на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 07.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016

у справі№ 910/21767/15

господарського судуміста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Край" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-1" 3. Дочірнього підприємства "Край Проперті"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-3", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика"

простягнення 2 365 038,66 дол. США та 2 332 461,07 Євро,

за участю представників:

від позивача: Шабліовська В.В., від відповідача-1: Завірюха М.І.,від відповідача-3: Колісник Б.О., від третьої особи-3: Самборська Г.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетича М.М., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Український професійний банк" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Край" як позичальника, ТОВ "Край-1" та ДП "Край Проперті" як поручителів про солідарне стягнення 2 365 038,66 дол. США та 2 332 461,07 Євро.

Позов обґрунтовано невиконанням ТОВ "Край" свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, отриманих на підставі договору про відкриття траншів кредитної лінії №48 від 26.06.2008.

Вважаючи, що укладений з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договір відступлення прав вимоги від 28.05.2015 є нікчемним, позивач зазначає про наявність саме у банку права вимоги виконання вказаного грошового зобов`язання, що виникло у ТОВ "Край".

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2016 (суддя: Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (судді: Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Дикунська С.Я.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано безпідставністю позовних вимог, оскільки право вимоги за кредитним договором відступлено третій особі за договором, який є дійсним відповідно до вимог чинного законодавства.

Суди дійшли висновку про відсутність у ПАТ "Український професійний банк" права вимагати сплати коштів за договором №48 від 26.06.2008.

Відхиляючи доводи позивача про нікчемність договору від 28.05.2015, суди вказали, що ціна відступлення права вимоги за цим договором відповідала звичайним цінам.

Суди вказали, що постанова Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015, якою встановлено обмеження у діяльності ПАТ "Український професійний банк", не є нормативно-правовим актом, тому її порушення не може стати підставою для визнання правочину недійсним. Розрахунки між сторонами, які були проведені за договором про відступлення права вимоги, не були міжбанківськими переказами і відповідно до чинного законодавства не здійснювалися через кореспондентський рахунок в іншому банку.

Суд апеляційної інстанції вважав недоведеними твердження позивача про фізичну неможливість виконання поданого ТОВ "ФК Аурум Фінанс" платіжного доручення щодо оплати права вимоги у зв`язку з відсутністю у банку коштів.

Суди вказали, що укладення договору 28.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним. Банк віднесено до категорії проблемних до укладення договору, а саме 30.04.2015.

Щодо підстави нікчемності договору, передбаченої п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди зазначили, що наданий позивачем висновок аудиторів не є доказом надання відповідачу переваг по відношенню до інших кредиторів банку.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Зокрема, скаржник вказує, що договір про відступлення права вимоги є нікчемним в силу п.1 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог. Висновки судів про те, що відступлення права вимоги є оплатне, зроблено без повного врахування всіх обставин справи.

За відсутності на кореспондентському рахунку "ПАТ "УПБ" коштів не було можливості виконати платіжне доручення №82 від 28.05.2015. Реально кошти до банку не надходили, натомість відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань.

Усі дії з оформлення зазначеного платіжного доручення здійснено напередодні запровадження тимчасової адміністрації.

Також у скарзі зазначається, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, що ціна договору відступлення була не нижчою від звичайної, а відповідала рівню ринкової ціни.

Ціна за відступлення, яку ТОВ "ФК Аурум Фінанс" мало сплатити на користь банку згідно умов договору становить 5 000 000 грн., коли сума майнових вимог банку до позичальника становить 2 248 285, 82 дол. США та 2 225 073,98 Євро, що згідно курсу НБУ на дату відступлення становить 98 165 667,87 грн.

За висновком експерта оціночної діяльності станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 69 391 347,00 грн.

Скаржник вважає, що укладенням вказаного договору відступлення надано переваги кредитору, прямо не встановлені законодавством.

За наслідком відчуження активів не було підвищено ані ліквідність, ані платоспроможність проблемного банку, що зумовило віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Тобто підставою неплатоспроможності позивача стало у тому числі і укладення договору відступлення права вимоги.

У скарзі вказується, що судами не надано належної оцінки доказам у справі щодо нікчемності договору відступлення права вимоги.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "Край" у відзиві на касаційну скаргу вважає її доводи безпідставними та стверджує про відсутність підстав вважати договір відступлення прав вимоги від 28.05.2015 нікчемним. Відповідач-1 просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ТОВ "КУА "Практика" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що за договором про відступлення прав вимоги новий кредитор здійснив оплату, ТОВ "КУА "Практика" є добросовісним набувачем прав вимоги за кредитним договором на підставі укладеного з ТОВ "ФК Аурум Фінанс" договору.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26.06.2008 між ВАТ "Український професійний банк" (перейменовано в ПАТ "Український професійний банк") та ТОВ "Край" як позичальником укладено договір про відкриття траншів кредитної лінії №48.

На виконання вказаного кредитного договору банк надав ТОВ "Край" кредитні кошти, факт отримання яких підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

Згідно умов кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними ресурсами щомісячно в період з 25 числа по останній робочий день місяця у розмірі, встановленому відповідним додатковим договором, а у разі порушення строків повернення кредиту за договором - подвійну процентну ставку від визначеної у відповідному додатковому договорі річних. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком за цим договором є порука та застава ДП "Край Проперті" на підставі договору поруки 48-1 від 26.06.2008, договору застави майнових прав інтелектуальної власності №48-2 від 26.06.2008 та договору застави майна №703-4 від 25.01.2013, порука та застава ТОВ "Край-1" на підставі договору поруки №48-13 від 22.04.2015, договору застави майна №48-14 від 22.04.2015 та договору застави майна №48-15 від 22.04.2015.

Постановою Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії проблемних.

Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 ПАТ "Український професійний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №107 від 28.05.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015.

28.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" як первісним кредитором та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" як новим кредитором укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступив) новому кредитору свої права вимоги до ТОВ "Край", а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права грошової вимоги кошти у сумі, визначеній в п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за договором №48 від 26.06.2008 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, та укладеними договорами в забезпечення його виконання позичальником.

Відповідно до п.5 цього договору за відступлення права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в розмірі 5 000 000 грн.

Судами встановлено, що згідно платіжного доручення №82 від 28.05.2015 на виконання договору про відступлення права вимоги перераховано ТОВ "ФК Аурум Фінанс" 5 000 000 грн. з власного поточного рахунку, який відкрито у позивача.

В подальшому на підставі договору відступлення прав вимоги від 02.07.2015 ТОВ "ФК Аурум Фінанс" відступило, а ТОВ "Компанія з управління активами "Практика" набуло право вимоги до ТОВ "Край" за договорами про відкриття траншів кредитної лінії №48 від 26.06.2008 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, договором застави майна №48-14 від 22.04.2013, договором застави майна №48-15 від 22.04.2015, договором застави майна №703-4 від 25.01.2013.

06.07.2015 між ТОВ "Компанія з управління активами "Практика" як кредитором, ТОВ "Край" як попереднім боржником та ТОВ "Край-3" як новим боржником укладено договір про переведення боргу №06/07-15, згідно п.1 якого ТОВ "Край" переводить свій борг, що виник з договору №48 від 26.06.2008, а новий боржник ТОВ "Край-3" замінює первісного боржника у зобов`язанні, що виникло із зазначеного вище основного договору, і приймає на себе обов`язок первісного боржника по сплаті суми боргу у гривнях, еквівалентної 2 246 582, 01 дол. США, та суми боргу у гривнях, еквівалентної 2 223 506,85 євро, за курсом НБУ станом на 28.05.2015.

Постановою Правління НБУ №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію.

За результатами проведеної робочою комісією перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено, що при укладанні договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених Національним банком України, що свідчить про його нікчемність відповідно до п.п.1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

21.07.2015 Уповноважена особа Фонду повідомила ТОВ "ФК Аурум Фінанс" про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 та вимагала повернути документи, отримані за актом приймання-передачі.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про відхилення доводів щодо недійсності договору відступлення права вимоги від 28.05.2015 передчасними та такими, що зроблені за неповного з`ясування обставини, які мають значення для справи, а також при невірному застосуванні норм матеріального права.

Посилаючись на постанову Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на постанову Правління НБУ №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст.ст. 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, який передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних постановах Правління НБУ, і слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в т.ч. з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, на яку посилався позивач, що розрахунки за договором про відступлення прав вимоги мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК Аурум Фінанс", відкритого в ПАТ "УПБ", на транзитний рахунок, відкритий також у ПАТ "УПБ". Позивач зазначав, що для реального здійснення оплати за відступлення прав вимоги ТОВ "ФК Аурум Фінанс" необхідно було здійснити переказ коштів з будь-якого іншого банку на рахунок ПАТ "Український професійний банк".

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої постановою НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Разом з тим п.1.12 вказаної Інструкції № 22 визначено алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції згідно платіжного доручення №82 від 28.05.2015 - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань.

Банк не проводить безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

Крім того сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним, в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до ч.4 ст.75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови Правління НБУ від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних) Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов`язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320.

Консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління НБУ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов`язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Пунктом 1.1 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" (а.с.159 т.2), однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов`язань банку перед його кредиторами.

Відповідно до положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Рішення в цій справі слід було приймати з урахуванням наведених вище норм законодавства та всіх фактичних обставин справи.

Виключно на підставі комплексного дослідження вказаних обставин можна дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, в т.ч. з урахуванням обставин вчинення договору відступлення напередодні віднесення банку до категорії неплатоспроможного та такого наслідку правочину як передача відповідачеві реального забезпеченого активу банку.

Не встановлення та не дослідження судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов`язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст.43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначене прийняті вище у цій справі рішення та постанова не відповідають наведеним нормам права, тому підлягають скасуванню.

Наведені вище обставини підлягають врахуванню та оцінці в сукупності з іншими обставинами справи при новому розгляді справи.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суди прийшли до передчасних висновків по справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Тому рішення та постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа направляється на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, зокрема щодо нікчемності договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами процесуального права та матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №910/21767/15 скасувати.

Справу № 910/21767/15 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: М. Малетич

І. Плюшко