Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-а-1873/10

Провадження № -

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2010 р. м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі: головуючої - судді Загуменнової Н.М.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в

якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради неправомірними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради недовиплачені кошти, які передбачені ст. 37 Закону України а Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року, за ст. 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ за період з 01.07.2006 року по 01.07.2009 року посилаючись на те, що вона та її неповнолітні діти є потерпілими від

Чорнобильської катастрофи, позивачка проживає та працює в зоні гарантованого добровільного відселення.

Позивачка вважає, що проведення виплат в твердих сумах, встановлених

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, а не в розмірах, визначених Законом України “ Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, порушує її права.

Сторони надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, позивачка позов підтримує, відповідач не визнає, наполягає на застосуванні позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та її неповнолітні діти є потерпілими від Чорнобильської катастрофи, що стверджується посвідченнями серії В-І № 082073 *, виданим 29.09.1994 року Корост енським міськвиконкомом на ім’я ОСОБА_1, серії Д № 416788* Л, виданим 01.03.1996 року Житомирською облдержадміністрацією на ім’я ОСОБА_3, серії Д № 645414 *, виданим 29.12.1995 року Житомирським облвиконкомом на ім’я ОСОБА_2 Вода та її неповнолітні діти проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( дані паспорту а.с. 5) ( дані свідоцтва про народження а.с. 6-7), який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. З 08.07.1991 року по даний час працює в

Коростенській лінійній СЕС на ПЗЗ « МОЗУ, що стверджується даними її трудової книжки ( а.с.8 ). В зв’язку з цим позивачка має право на отримання компенсацій, що встановлені ст. 37, 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення виплачується грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва - у зоні

гарантованого добровільного відселення - в розмірі 30% мінімальної заробітної плат щомісяця. Однак, як вбачається з даних паспорту позивачки, з 31.07.2004 рок вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке відносилось до зон посиленого радіоекологічного контролю. Постановою Верховної Ради України J\ 1915 - III від 13.07.2000 року с. Чолівка Коростенського району включене в межі м Коростеня, однак статус зони радіоактивного забруднення змінений не був, а том; позивачка має право по ст. 37 ЗУ „ Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 30% , як проживаючий в зон посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи44 громадянам, які працюють у зон гарантованого добровільного відселення на території радіоактивного забрудненні передбачена доплата в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат.

Позивачкою отримуються кошти відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україш від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідоь Чорнобильської катастрофи44 ..., якою встановлені компенсації та доплати громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.

Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2. О.І. підлягають задоволенню

частково, оскільки дія вказаних норм на 2006,2007 та 2008 роки в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена згідно із Законами України « Про Державний бюджет України на 2006 рік », « Про Державний бюджет України на 2007 рік », «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 та на 2008 роки », в тому числі абзац другий, третій та четвертий частини першої ст..37, абзац другий, третій, четвертий частини першої та частини другої ст..39 « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи».

Дані рішення є чинними з моменту їх винесення і мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв,язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнані неконституційними, а тому є чинними на даний час.

Таким чином вимоги позивачки про стягнення недоотриманих коштів підлягають задоволенню за ст. 37,39 за період з 01.08.2008 року по 01.07.2009 року.

При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:

-з 1.04.2008 р. - 525 грн.;

-з 1.10.2008 р. - 545 грн;

-з 1.12.2008р. - 605 грн.

-з 01.04.2009р. -625 грн.

В зв’язку з викладеним, розмір недовиплачених позивачці коштів, передбачених ст. 37 вищевказаного Закону у розмірі 30% мінімальної заробітної плати щомісяця, за мінусом одержаних коштів по 1,60 грн. щомісяця становитиме: ( 11 міс. х 4 грн.80 коп. ( по 1 грн. 60 коп. х 3 чоловік) = 52,80 гщ.) виходячи з розрахунку - 5738,70 грн.

з 01.08.2008 р. по 01.10.2008 р,- ( 525 грн. х 30 %)х 2 міс.хЗ = 945 грн.

з 01.10.2008 р. по 01.12.2008р. - (545 грн. х 30 %) х 2 міс.хЗ = 981 грн

з 01.12.2008 р. по 01.04.2009р. - (605 грн. х 30 %) х 4 міс.хЗ =2178 грн

з 01.04.2009 р. по 01,07.2009р. - (625 грн. х 30 %) х 3 міс.хЗ = 1687,50 грн

а всього -5791,50 грн

Таким чином : 5791,50 - 52,80 = 5738,70 грн.

Розмір недовиплачених позивачці коштів, передбачених ст. 39 вищезазначеного Закону у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат щомісяця, за мінусом одержаних коштів в сумі 115' грн 50 коп., виходячи з розрахунку становить - грн., а саме:

-з 01.08.2008 р. по 01.10.2008 р.- ( 525 грн. х 2)х 2 міс. = 2100 грн.

-з 01.10.2008 р. по 01,12.2008р. - (545 грн. х 2 ) х 2 міс.= 2180 грн

-з 01.12.2008 р. по 01.04.2009р. - (605 грн. х 2 ) х 4 міс = 4840 грн

-з 01.04.2009 р. по 01.07.2009р. - (625 грн. х 2)х 3 міс. = 3750 грн

Таким чином : 12870 грн. - 115,50 грн. = 12754,50 грн.

Всього: 12754,50 грн. + 5738,70 грн. = 18493,20 грн.

Відповідно до „Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 - виплата компенсацій, передбачених ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи41 працюючим і непрацюючим громадянам, пенсіонерам проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних(міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації особи, яка є потерпілою від аварії на ЧАЕС, а тому суд стягує кошти з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.99,100, 159 - 163 КАС України, ст.19 Конституції України, ст. ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “, Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року, рішеннями Конституційного Суду України № 6 - рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10 -рп/2008 від 22.05.2008 року , суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 в

неповному обсязі коштів, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 недовиплачені кошти: - передбачені

ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5738 грн. 70 коп.; - передбачені ст. 39

Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 12754 грн. 50коп, за період з 01.08.2008 року по 01.07.2009 року, а всього 18493 грн. 20 коп. (Сума визначена без вирахування обов,язкових платежів та

обов,язкових податків).

В решті позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя