Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2017 Справа №607/14343/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Позняка В.М.

за участю секретаря - Осів І.В.

розглянувши в залі судових засідань в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог – регіональний сервісний центр №5141 МВС України в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання права власності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог – регіональний сервісний центр №5141 МВС України в Одеській області, ОСОБА_4, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 гривень моральної шкоди за поширення недостовірної інформації. ОСОБА_5 обґрунтовано тим, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнають, своїми діями та висловлюваннями ставлять під сумнів право власності позивача на автомобіль, зокрема ОСОБА_2 звернувся із позовом в суд про визнання за ним права власності на автомобіль, а ОСОБА_3 неодноразово озвучував, як усно, так і письмово заперечення щодо права власності на автомобіль за ОСОБА_1. Однак, спірний автомобіль марки HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить позивачу, право власності на який він набув на підставі довідки-рахунку №482077 від 27.06.2013 року, договір є чинним і не скасованим. Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що автомобіль належить йому, є безпідставними, оскільки жодних правочинів на придбання вказаного автомобіля ним не вчинялося, ніколи спірний автомобіль за ним не був зареєстрованим в органах Державтоінспекції, а розписка ОСОБА_4 не може підтверджувати його право власності на автомобіль. У зв’язку із зверненням в державні та правоохоронні органи, щодо належності автомобіля, відповідачі завдали ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача.

Позивач в судове засідання не з’явився, його представник ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій просить розглядати справу в його відсутності, позов підтримує в повному обсязі.

ОСОБА_2, в судові засідання 05.01.2017 року, 31.01.2017 року та 21.02.2017 року, в порядку, передбаченому ч.5 ст. 174 ЦПК України за адресою його місця проживання, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, надсилалися судові виклики які, в силу абз.5 ч.5 ст.74 ЦПК України, вважаються таким, що вручені йому належним чином, однак відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому в силу ч.4 ст. 169 ЦПК України, суд вирішив слухати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглядати справу в його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Представник регіонального сервісного центру №5141 МВС України в Одеській області в судове засідання не з’явився, просить розглядати справу у відсутності представника та взяти до уваги письмові пояснення.

Третя особа – ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Судом встановлено, що відповідно до довідки-рахунку від 27 червня 2013 року №ААВ482077 виданої 27.06.2013 року ФОП ОСОБА_7, позивач ОСОБА_1 придбав та одержав автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 268140 грн.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 №20713175 від 27.06.2013 року до начальника ВРЕВ №1 м. Одеси, він просить провести операцію «реєстрація тз придбаного в торговельній організації» а саме HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 на підставі довідки-рахунку №ААВ482077 виданої 27.06.2013 року, власником якого, відповідно до облікової картки від 27.06.2013 року була ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САП 996827 виданого МРЕВ при ОСОБА_8 України в Одеській області, власником автомобіля марки HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1,Ю номер кузова НОМЕР_2 є ОСОБА_1.

Як видно із позову ОСОБА_2 до Приморського районного суду м. Одеси, ОСОБА_2В, оспорює право власності на автомобіль за ОСОБА_1, та вважає, що вказаний автомобіль належить йому.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит ОСОБА_3 він, ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_2 сумнівається та публічно заперечує право власності на автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_1

Із інформації регіонального сервісного центру в Одеській області від 29.12.2016 року №31/15-260 видно, що 17.06.2011 року в РЕВ-1 ОСОБА_8 України в Одеській області автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 зареєстрований за громадянкою ОСОБА_4, 27.03.2013 року вказаний автомобіль знято з обліку для реалізації та перереєстрований за громадянином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відомості про реєстрацію вказаного автомобіля за ОСОБА_2 в територіальних сервісних центрах Одеської області відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня   1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх видів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», одним із видів документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою є довідка-рахунок, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Тобто, довідка-рахунок - це документ, який виконує функції договору купівлі-продажу автотранспортного засобу, згідно з якою власник автомобіля зобов'язується передати права на володіння транспортним засобом покупцеві, а той, у свою чергу, повинен сплатити власнику заздалегідь узгоджену суму і вступити в права власності.

Довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 268140 грн. на підставі договору купівлі продажу, факт укладення якого підтверджується довідкою-рахунком №ААВ482077 виданої 27.06.2013 року ФОП ОСОБА_7

Право власності за ОСОБА_1 на автомобіль є зареєстрованим в ВРЕР №1 МВС України та позивач одержав свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САП 996827 виданого МРЕВ при ОСОБА_8 України в Одеській області.

Відповідно до ч.1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Як видно із позову ОСОБА_2, пред’явленого до Приморського районного суду міста Одеси, він не визнає право власності на автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 за позивачем ОСОБА_1, вважає його своєю власністю, та оспорює право власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль, хоча, як видно із інформації регіонального сервісного центру в Одеській області від 29.12.2016 року №31/15-260 17.06.2011 року в РЕВ-1 ОСОБА_8 України в Одеській області автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1,Ю номер кузова НОМЕР_2 не був зареєстрований за ОСОБА_2 в територіальних сервісних центрах Одеської області відсутні.

Крім того, як видно із відповіді на адвокатський запит ОСОБА_3 від 07 грудня 2016 року, він також публічно заперечує право власності на ОСОБА_1М, на автомобіль HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до  ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги закону, а саме, що позивач в порядку, встановленому законом, набув право власності на автомобіль марки HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу, факт укладення якого підтверджується довідкою-рахунком від 27 червня 2013 року №ААВ482077 виданої 27.06.2013 року ФОП ОСОБА_7, право власності на автомобіль за позивачем зареєстровано та він одержав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, суду на момент постановлення рішення не надано будь яких доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та скасування реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_1, а також враховуючи, що таке право власності ОСОБА_1 оспорюється відповідачами по справі, зокрема ОСОБА_2, який вважає вказаний автомобіль своєю власністю та оспорює право ОСОБА_1, та ОСОБА_3 публічно, в тому числі і в письмовій формі, не визнає право власності позивача на вказаний автомобіль, а тому, в силу ч.1 ст. 392 ЦК України, право позивача є порушеним, та підлягає судовому захисту, шляхом визнання за ним права власності на автомобіль.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як слідує із позовних вимог, позивач обґрунтовує моральну шкоду, зокрема, тим, що позивачі заявляють, в тому числі і в державні правоохоронні органи про те, що автомобіль йому не належить, чим йому завдана моральна шкода.

Як роз’яснив пленуму Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 40 Конституції України (254к/96-ВР) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.

Тому, суд вважає, що моральна шкода не може бути завдана через те, що відповідачі реалізовували своє конституційне право звертатися до відповідних органів із заявами з метою перевірки інформації.

Також позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв'язок між шкодою та діями позивачів.

Тому суд приходить до переконання, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.

У зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, згідно ст. 88 ЦПК України в користь позивача із відповідачів слід стягнути понесені судові витрати по справі, зокрема 2681,40 грн. сплаченого судового збору, по 1340,70 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218, 223, 226, 294 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 16, 23, 392 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_5 ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог – регіональний сервісний центр №5141 МВС України в Одеській області, ОСОБА_4 про визнання права власності та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки HUMMER, модель Н3, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 (проспект Злуки, 29/52, ІПН НОМЕР_3) в користь ОСОБА_1 (вул. Маяковського, 5, м. Одеса, ІПН2282920892) 1340,70 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 (проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_4) в користь ОСОБА_1 (вул. Маяковського, 5, м. Одеса, ІПН2282920892) 1340,70 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя          /підпис/                    ОСОБА_5