ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-5105/09/1370

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 жовтня 2009 року             м.Львів

10 год. 07 хв.      

Львівський окружний  адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя             Коморний О.І.,

секретар судового засідання         Шийка Н. П.,  

від

позивача                    ОСОБА_1

відповідача                    ОСОБА_2                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0780 про компенсацію частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням термінів її виплати,-

в с т а н о в и в:

              ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути кошти за несвоєчасно виплачену надбавку за безперервну службу та не в повному обсязі з урахуванням коефіцієнта індексації в сумі 3688 грн. 83 коп. В обґрунтування позовних вимог покликається на ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Вважає, що має право на надбавки, введені Указом Президента України №389 від 05.05.2003 р. за безперервну службу  в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: понад 5р. - до 10%, а понад 10 р. - до 30%. Так як станом на 06.08.2003 року стаж його безперервної військової служби складав понад 28 років, право на отримання надбавки складає 90% грошового забезпечення щомісячно. Враховучи частково виплачену суму надбавки, стягненої відповідно до рішення Пустомитівського районного суду, сума, яка повинна бути виплачена становить 3688 грн. 83 коп. Дана сума підтверджується висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №249 від 06 лютого 2008 року.

    Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав  аналогічні викладеним  у позовній заяві  пояснення, просив позов задовільнити.

    Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, зазначив, що компенсації підлягає тільки той дохід, який був нарахований відповідачем у період з травня 2003 року по жовтень 2004 року, але своєчасно не виплачений, що потягнуло його втрату, його частини, через зростання приросту споживчих цін. Пояснив, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. А надбавка, на його думку, за своїм характером не є систематичною. Вважає, що  вимоги позивача не підлягають до задоволення також у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, так як адміністративний позов мав би бути поданий до суду не пізніше червня місяця 2007 року. Просив у задоволенні позову відмовити.  

              Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не  підлягає до  задоволення, виходячи з  наступного.

              Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент затримки виплати грошового забезпечення проходив службу у військовій частині А0150 та знаходився на фінансовому забезпеченні у фінансовій службі військової частини А0150.

    Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 р., який втратив чинність на підставі Указу Президента №1234/2007 від 18.12.2007 р., однак діяв на час існування спірних відносин, “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу”, було надано право, зокрема, Міністрові оборони України, встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5р. - до 10%, а понад 10 р. - до 30% . При цьому, порядок і умови виплати зазначених надбавок підлягали визначенню, зокрема, Міністром оборони України, а виплата надбавок підлягала з 01.05.2003 р. за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

    Наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 р. «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України» надбавки були встановлені аналогічно - у відповідних відсотках.

    Відповідно до п. 2.1. Інструкції, розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати. Відповідно до п. 2.4. Інструкції, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

    Як вбачається з рішення Пустомитівського районного суду від 30.05.2005 року, позовні вимоги гр. ОСОБА_1 по стягненню з військової частини А0150 щомісячної надбавки в розмірі 13611 грн. 71 коп. задоволено повністю. У червні місяці 2006 року військовою частиною А0780, яка є правонаступником військової частини А0150 відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду від 14 лютого 2006 року, було часткову виплачено заборгованість у сумі 13611 грн. 71 коп.

    Відповідно до пункту 2,3 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-111 (пункти 2,3) та виданого на його виконання Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою КМ України від 21.02.2001 року №159 (пункти 2,4) компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100".

Отже, компенсації підлягає тільки той дохід, який був нарахований відповідачем у період з травня 2003 року по жовтень 2004 року, але своєчасно не виплачений, що потягнуло його втрату, його частини, через зростання приросту споживчих цін.

Враховуючи вищенаведене, висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №249 від 06 лютого 2008 року судом до уваги не береться.

Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» індексації  підлягають  грошові  доходи,    які  одержують громадяни в гривнях на  території  України  і  не  мають  разового характеру.

Несистематичність такого грошового доходу, як надбавка, випливає з Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», так як визначена як право Міністра оборони України на встановлення її щомісячно за безперервну службу у Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу роботи. Отже, вимога позивача щодо урахування індекса інфляції при стягненні несвоєчасно виплаченої надбавки є безпідставною.

    Крім того, слід зазначити, що у червні місяці 2006 року відповідачем було здійснено виплату коштів у сумі 13611,71 грн, тому про факт порушення своїх прав позивач повинен був би дізнатись у день отримання коштів, а позивач звернувся до суду з позовом 10.08.2009 р., таким чином позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

    Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

    Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одні зі сторін.

    Представником відповідача було надано письмове заперечення на адміністративний позов, в якому міститься вимога про застосування строку звернення до адміністративного суду.

Будь-які поважні причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом позивач не наводить і не просить його поновити.

    Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.  

    Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143,  158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.   В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

2.   Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2009 року о 09:00 год.

Суддя                                                       Коморний О.І.