ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа 2а-4992/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року м.Львів
15 год. 40 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Коморного О.І.,
при секретарі - Шийка Н. П.,
з участю представників
позивача ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
Позивач, відкрите акціонерне товариство «Селянський комерційний банк «Дністер», звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Львові, у якому містяться вимоги:
- визнати протиправним рішення відповідача №3-09 від 16 липня 2009року,
- визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу ДПІ у м. Львові від 17 квітня 2009 р., №1/82,
- визнати протиправним та скасувати акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24 квітня 2009 року №5/19159542/24-0,
- визнати протиправною та скасувати другу податкову вимогу ДПІ у м. Львові від 25 травня 2009 р, №2/90/8409/24-0.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на запровадження Національним банком України у ВАТ «СКБ «Дністер»» тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 17.04.2009 р. до 16.10.2009р.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає свої дії правомірними, порушень прав позивача не вбачає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Постановою НБУ «Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві «Селянський комерційний банк «Дністер»» від 18 квітня 2009 року №229, у ВАТ «СКБ «Дністер»» введено строком на один рік тимчасову адміністрацію з 17.04.2009 р. до 16.04.2010 р. (п.1 Постанови)
Відповідно до п.3 цієї ж Постанови, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 17.04.2009 р. до 16.10.2009 р.
Водночас, 17.04.2009 р. відповідачем виставлено ВАТ «СКБ «Дністер»» першу податкову вимогу на суму 6188217,82 за узгодженими податковими зобов'язаннями, та попереджено позивача, що з 15 квітня 2009 року на активи банку розповсюджується право податкової застави.
Факт несплати вказаної у податковій вимозі суми, на момент винесення податкової вимоги, позивач не заперечує, суму заборгованості визнає, підтвердженням чого є надані в судовому засіданні платіжні доручення про часткову сплату податкової заборгованості №358 від 10 квітня, №4398 від 15 квітня 2009 року, №191 від 03 липня 2009 року,№546 від 07 квітня 2009 року, №153 від 14 квітня 2009 року, №23737 від 30 квітня 2009 року, №286 від 29 травня 2009 року, №5372 від 30 квітня 2009 року.
У відповідності з п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000р. №2181-ІІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги відповідності до п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 вказаного Закону надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як свідчать матеріали справи, друга податкова вимога №2/90/8409/24-0 винесена позивачу 25 травня 2009 року, направлена листом з повідомленням про вручення і вручена позивачу 26.05.2009 р., як і передбачено п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000р. №2181-ІІІ.
Відповідно до абзацу третього п.п.8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону № 2181у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку, виникає право податкової застави.
Наказом ДПА України від 06.07.06р. №385 "Про затвердження податкового роз'яснення" визначено, що у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу. Платник податків самостійно визначає перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави і які в подальшому можуть бути реалізовані в рахунок погашення його податкового боргу в порядку, встановленому законодавством України. Якщо платник податків самостійно не визначає перелік таких активів або визначені платником податків активи не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу (не є ліквідними та реальними для продажу), податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави.
З урахуванням вищезазначених вимог ДПІ у м. Львові листом від 17.04.09 р. №6456/240 запропонувала позивачу в п'ятиденний термін з дня отримання листа визначити перелік ліквідних активів, на які може бути розповсюджене право податкової застави, та представити їх перелік (з обов'язковим вказанням найменування, детальної характеристики: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо) для складання акту опису та реєстрації права податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Оскільки позивачем добровільно перелік ліквідних активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави, податковому органу не подано, останній визначив їх самостійно, про що складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №5/19159545/24-0 від 24 квітня 2009 року.
Посилання позивача на те, що відповідач неправомірно, всупереч п. 10.1.3 п.10.1 ст.10 Закону № 2181склав акт опису активів на суму 35 566 838, 10 грн., що перевищує двократний розмір податкового боргу, є безпідставними, оскільки вказана норма застосовується при організації продажу активів платника податків податковим керуючим такого платника податків.
У даному випадку мало місце складення акту опису активів на які поширюється право податкової застави відповідно до Наказу ДПА України від 06.07.06р. №385, а не визначення складу активів, що підлягають продажу.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. №2181-ІІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить норм щодо заборони податковому органу вчиняти стосовно банків, у яких введено мораторій, дії спрямовані на погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а також не містить норм про звільнення банків у період дії мораторію від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
З урахуванням наведеного дії відповідача щодо надсилання позивачу першої та другої податкової вимоги, а також складання акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24 квітня 2009 року №5/19159542/24-0 вчинені у відповідності та на підставі чинного законодавства, а вимоги позивача у цій частині є безпідставними.
Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року (у редакцій чинній на час виникнення спірних відносин) мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 2 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року (у редакцій на час виникнення спірних відносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію Закону України «Про банки і банківську діяльність» від (у редакцій на час виникнення спірних відносин):
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.7.2.1 Закону №2181-ІІІ, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Продаж активів, що перебувають у податковій заставі, передбачений ст. 10 Закону №2181-ІІІ, пунктом 10.1.1 якого передбачено, що продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
З урахуванням наведеного, прийняте відповідачем рішення №3-09 від 16 липня 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виконавчим документом у розумінні п.1 ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та суперечить вказаній нормі, відповідно до якої у період дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст.1 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного суд вважає вимоги позивача в частині визнання протиправним рішення №3-09 від 16 липня 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Львові №3-09 від 16 липня 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» (м.Львів, вул. Жовківська, 18, ЄДРПОУ 033348465) 0,85 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2009 року о 09:00 год.
Суддя Коморний О.І.