Справа № 2-а-840/2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого-судді Сарапа М. Б.
при секретарі Могиленко Н. Г.
з участю представника відповідача Потапчук Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець в залі судового засідання Бобринецького районного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі на неправомірні дії, що ущемляють права, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», інших виплат, пов’язаних з її недоплатою,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просять стягнути з управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі на їх користь по 7115,79 грн. з яких 2982,30 грн. недоплачена, як дитям війни щомісячна державна соціальна допомога та 4133,49 грн. - компенсація за порушення строку виплати за 2006-2008 роки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач не здійснює, у відповідності до вказаних норм, нарахування щомісячної соціальної допомоги.
В судове засідання позивачі не з’явилися, але в позові просять справу розглянути за їх відсутності.
Представник відповідача Потапчук Н. М. (що діє на підставі довіреності) заперечила проти позовних вимог позивачів, та зазначила, що вона визнає той факт, що позивачі мають право на отримання доплати до пенсії як такі, що мають статус "дитей війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але оскільки механізм реалізації положень вказаної норми відсутній і фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а не коштів бюджету Пенсійного Фонду України, тому вважає позовні вимоги до відповідача необгрунтованими. Безпідставним також зазначає посилання позивача на застосування для обрахунку соціальної допомоги розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 -ІV від 09.07.2003 року застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто не застосовується для обрахунку інших соціальних виплат.
Також вважає, що позивачами неправомірно заявлена вимога щодо стягнення кожному по 4 133,49 грн. компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, так як позивачам управлінням Пенсійного фонду у Бобринецькому районі не нараховувалась щомісячна державна допомога, згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а отже відсутня підстава для проведення компенсації.
Крім того вказує, що оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 року від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України п.12 ст.17 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» від 18.11.2004 року, обчислюватись соціальна допомога дітям війни у 2007 році має з 09.07.2007 року. Рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що невідповідає Конституції України Розділ ІІ ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, яким на 2008 рік щомісячна соціальна допомога передбачена в ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» виплачується в розмірі надбавки встановленої для учасників війни, тому виплата соціальної допомоги дітям війни повинна обчислюватися за 2008 рік з 22.05.2008 року. Також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, а тому вважає, що вимоги позивачів щодо виплати їм соціальної допомоги як дитям війни за 2006 рік є безпідставним оскільки ними пропущено строк позовної давності.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195 –IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження відносяться до категорії осіб із статусом «дитина війни», що підтверджується відмітками в пенсійних посвідченнях.
Таким чином, на позивачів повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до п.12.ст.71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційним п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», а саме п.2 ч.41 ст.85 було внесено зміни до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» та визначено, що на 2008 рік щомісячна соціальна допомога виплачується в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними та втратили чинність з дня їх ухвалення.
Рішення Конституційного Суду України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч.2, 3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційного Суду України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачам у 2007-2008 роках, у розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей», відповідно з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Встановлені в судовому засіданні обставини дають підставу зробити висновок про те, що в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік право позивачів на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком передбаченого ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей», було обмежене відповідачем без належних для цього правових підстав.
Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.
В частині вимог позивачів про стягнення з відповідача фіксовану суму підвищення пенсії по 2982,30 грн. кожному, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з наступним.
Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів» розрахунок підвищень передбачених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» провадиться, виходячи з розміру 19, 91 грн.
Згідно п.1 Постанови КМУ від 15 квітня 2003 року №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлюється в сумі 50 грн.
Статтею 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
У зв’язку з наявністю декількох визначених нормативними актами розмірів мінімальної пенсії за віком для певних категорій осіб, серед яких відсутня така категорія, як «діти війни», суд суд не може самостійно визначити який саме розмір необхідно брати за основу у даному випадку, оскільки це має бути визначено на законодавчому рівні, крім того ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нарахування та перерахунок пенсій віднесено до компетенції відповідних органів Пенсійного фонду України, а не до судових.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 КАС України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ч.1 ст.58 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсіне страхування» пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсіного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом «Про Державний бюджет України» визначається будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.
Згідно п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Крім того вимоги позивачів щодо індексації невиплаченої у відповідності до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 року по 2008 роки та стягнення з відповідача 4133,49 грн. кожному позивачу, то вони не грунтуються на законі, оскільки стаття 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” передбачає індексацію нарахованих, але не виплачених доходів. У випадку позивачів спірне підвищення до пенсії відповідачем взагалі не нараховувалось, а тому відсутні підстави його індексувати.
Вимога позивачів в частині здійснення перерахунку з 01.01.2006 року задоволенню не підлягає, оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006 рік Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», тому відповідно до статті 71 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Крім того вимоги позивачів за 2006 рік є безпідставними, оскільки ним пропущено строк визначений ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду та не обумовлено дану вимогу в суті позовних вимог.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі, здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.
Керуючись ст.ст. 2,7, 8, 11, 69-71, 86, 99,158-163, 256 КАС України, ст.ст.3, 6, 10 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст.28,58 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.62 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конеституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бобринецький районний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя (підпис)
Копія вірно
Суддя М. Б. Сарап