ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.02.2017 р. Справа№ 914/200/17

Господарськй суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Тур-Авто", м. Турка, Львівська область

до відповідача-1: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача-2: Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП - 14631", м. Львів

про визнання недійсним договору № 198/16 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 28.12.2016 року

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Карпин М.І. - представник (довіреність №5/34-81/0/2-17-2 від 04.01.2017р.);

від відповідача-2: Карпин М.І. - представник (довіреність №1-1/18/2 від 03.01.2017р.);

від відповідача-3: Андрес О.В. - представник (довіреність №11-889 від 01.11.2017р.).

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватним підприємством "Тур-Авто" до відповідача-1: Львівської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Департаменту дорожнього господарства транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації, відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП - 14631" про визнання недійсним договору № 198/16 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 28.12.2016 року про визнання недійсним договору № 198/16 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 28.12.2016 року.

Ухвалою суду від 01.02.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.02.2017р.

10.02.2017 р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - ТзОВ «Львівське АТП - 14631» здійснювати перевезення за маршрутом № 706 Львів АС «Західна» - Бітля - Карпатське - 1 БАЗ А079,35 (2013р.в.), 1-й графік та дозволити позивачу здійснювати перевезення за вказаним маршрутом (вх.№ 604/17).

16.02.2017р. представниками відповідача - 1 та відповідача-2 подано клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №813/4676/16 за позовом Приватного підприємства «Тур-Авто» до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації за участю третьої особи/, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Львівське АТП-14631» про визнання протиправним дій і скасування рішення.

В судовому засіданні 16.02.2017р. для надання можливості сторонам подати письмові пояснення на подані заяву про забезпечення позову та клопотання про зупинення провадження у справі, з метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин спору в судовому засіданні оголошено перерву до 23.02.2017 р.

В судове засідання 23.02.2017 р. представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив.

Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали заяву про зупинення провадження у справі з підстав, викладених у ній та пояснень, наданих у судовому засіданні. Також, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подали письмові заперечення на заяву про забезпечення позову (вх.№7314/17 від 22.02.2017, вх..№ 7075/17 від 21.02.2017), в яких просять відмовити в її задоволенні у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову наводяться твердження про те, що при подальшому перевезені пасажирів відповідачем - ТзОВ «Львівська АТП - 14631», існує реальна загроза правам та охоронюваним законом інтересам як позивача, який не має можливості здійснювати господарську діяльність в повному обсязі згідно наявного рухомого складу, так і споживачам послуг з перевезень - пасажирам. Відновлення зазначених прав вказаних осіб в подальшому може бути неможливим або ускладненим.

З урахуванням того, що позивач несе значні матеріальні збитки, пасажири не отримують якісних послуг, а оскаржуваний договір укладено із перевізником, кваліфікаційні критерії якого в частині кількості рухомого складу не відповідає положенням чинного законодавства, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - ТзОВ «Львівське АТП - 14631» здійснювати перевезення за вказаним в оскаржуваному договорі маршрутом.

Ст. 67 ГПК України встановлені заходи, що можуть вживатися судом для забезпечення позову, а саме:накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно пункту 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

В пункті 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак позивачем не долучено до заяви про забезпеченя позову жодних доказів, які б свідчили про можливість утруднення чи невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

Пунктом3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. визначено, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи про забезпечення позову застосовуються судом, виходячи із обставин справи, змісту заявлених вимог.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, остання не підтверджена жодними належними доказами. Зокрема, заявником не подано доказів, щодо наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування даних заходів, зазначається тільки про те, що існує реальна загроза правам та охоронюваним законом інтересам як позивача,який не має можливості здійснювати господарську діяльність в повному обсязі, так і споживачам послуг з перевезень - пасажирам, а також не надано доказів які б свідчили про співвідношення та співрозмірність заявлених вимог та відповідного заходу забезпечення позову тощо.

Крім того, враховуючи те, що статтею 67 Господарського процесуального кодексу визначено вичерпний перелік засобів забезпечення позову, прохання позивача про забезпечення позову шляхом дозволу здійснювати перевезення не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з якими існує реальна загроза невиконання даного рішення. На підставі наведеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У відповідності до п. 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на клопотання про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про зупинення провадження у справі.

При цьому суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Відповідач просить зупинити провадження у даній справі, оскільки ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2016р. було відкрите провадження в адміністративній справі № 813/4676/16 за позовом ПП «Тур - Авто» до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації за учасню третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Львівське АТП-14631» про визнання протиправним та скасування рішення.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Тур - Авто» в адміністративній справі просить визнати протиправним та скасувати рішення обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення щодо визначення переможця конкурсу на автобусному маршруті загального користування, оформленого протоколом № 4.

Враховуючи те, що рішення обласного конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення щодо визначення переможців на автобусних маршрутах загального користування Львівської обласної державної адміністрації введено в дію Наказом Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв'язку від 27.12.2016р. № 68, що був підставою для укладення спірного договору від 28.12.2016р., має місце певна черговість розгляду вимог, оскільки факти встановлені при розгляді справи Львівським окружним адміністративним судом мають значення для розгляду даної справи господарським судом Львівської області.

Отже, суд вважає, що розгляд господарської справи є неможливим до вирішення та набрання рішенням законної сили в адміністративній справі № 813/4676/16.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 914/200/17 відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України до вирішення і набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/4676/16 законної сили.

Керуючись статтями 66, 67 частиною 1 статті 79, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства "Тур-Авто" про забезпечення позову від 10.02.2017р. (вх.№ 604/17) - відмовити.

2. Зупинити провадження у справі № 914/200/17 відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України до вирішення і набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/4676/16 законної сили.

3. Зобов'язати сторін повідомити суд про результати розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи № 813/4676/16.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Галамай О. З.