АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4200/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондара В.О.
суддів: Крилової О.В.
Спас О.В.
при секретарі Тахтаул О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, -
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання недійсним договору дарування.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив та доповнив свої позовні вимоги та зазначав, що 14.09.2002 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2. було зареєстровано шлюб, який вони розірвали 29.04.2006 року.
Під час шлюбу 26.08.2004 року подружжя придбало АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменком Ю.П. та зареєстрованим в реєстрі за №2592, покупцем за договором зазначено ОСОБА_4..
Відразу після купівлі квартири подружжя не оселилося в ній, оскільки остання потребувала ремонту, коштів на який у подружжя не було.
Починаючи з осені-зими 2004 року відносини між подружжям погіршились, фактично вони не проживали разом до кінця весни 2005 року.
Наприкінці весни 2005 року подружжя знову розпочало спільне життя. Влітку 2005 року відповідачка, та її батьки неодноразово піднімали питання про те, що після народження дитини, квартира, в якій вони проживали, буде затісною, тому необхідно подумати про покращення житлових умов, запропонували подарувати батькам відповідачки АДРЕСА_1 а натомість батьки ОСОБА_2. подарують подружжю квартиру, в якій вони проживають. В результаті такого обміну у власності подружжя будуть перебувати дві квартири, які вони зможуть продати та купити більшу квартиру чи будинок.
Позивач надав згоду на дарування квартири матері ОСОБА_2. - ОСОБА_3..
03.06.2005 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. було укладено договір дарування АДРЕСА_1
Через нетривалий проміжок часу після укладення договору дарування відносини між подружжям значно погіршилися і фактично припинилися.
Весною 2007 року позивач випадково дізнався, що його колишня дружина ОСОБА_2. зареєстрована у АДРЕСА_1 всі договори по наданню комунальних послуг оформлені на ОСОБА_2.
Вважає, що єдиною метою укладання договору дарування було виведення квартири із спільної сумісної власності подружжя. Про своє порушене право позивач зрозумів лише через деякий час від розірвання шлюбу. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на звернення до суду, просив суд прийняти до уваги, що він є юридично необізнаною людиною, не має юридичної освіти і за фахом є викладачем фізичної культури.
Позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, визнати недійсним договір дарування АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_3. 03.06.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Цекеєвою І.О. та зареєстрований за №490, визнати, що зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя, припинити право спільної сумісної власності подружжя на вищезазначену квартиру та визнати право спільної часткової власності ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто по Ѕ частки кожному.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1. звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на неповне і не всебічно з'ясовані судом першої інстанції обставини справи, не відповідність рішення суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підставою недійсності оспорюваного правочину позивач зазначив його фіктивність, яка підтверджена на його думку нібито тим, що дарувальник ОСОБА_2. дотепер продовжує проживати та бути зареєстрованою у спірній квартирі. Згодом позивач уточнюючи вимоги, послався на те, що фактично правочин був спрямований не на дарування, а на обмін, тобто був удаваним, також зазначив, що цей же правочин мав на меті виведення квартири зі спільної сумісної власності його та дружини, але все ж таки підставою для його недійсності є його фіктивність, відсутність спрямованості волі сторін на дарування.
Всі зазначені позивачем доводи, які на його думку свідчать про недійсність дарування, є суперечливими.
Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, правочин було вчинено сторонами добровільно за вільною згодою самого позивача, який знав про намір відповідачки ОСОБА_2. переоформити право власності на спірну квартиру на ім'я своєї матері ОСОБА_3. При цьому він надавав письмову згоду на вчинення зазначеного правочину, тривалий час не порушував питання про виконання сторонами цього правочину (ОСОБА_2. та ОСОБА_3.) будь-яких дій на його користь, у тому числі спрямованих на забезпечення його житлом, не користувався спірною квартирою.
Відповідно до ст. 722 ЦК, прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ є прийняттям дарунку. Отримавши спірну квартиру у дарунок, ОСОБА_3. зареєструвала своє право власності на неї у встановленому порядку.
Інші її дії, у тому числі не проживання в квартирі , дозвіл на проживання у квартирі інших осіб, у даному випадку дарувальника тощо, входять до правомочностей власника і не свідчать про фіктивність укладеного ним правочину.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :