У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кузьменко О.Т. |
|
суддів |
Мороза М.А., Селівона О.Ф. |
|
за участю прокурора |
Нікітенка О.П. |
|
засуджених |
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Донецька, не працюючого, судимого 07.12.2005р. Калінінським районним судом м. Донецька за ч.5 ст.185 КК України на 7 років позбавлення волі,
за п.п. 6 і 12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ст.15, п.п. 1, 6 і 12 ч.2 ст.115 КК України - на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч.4 ст.187 КК України - на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч.1 ст.263 КК України - на 4 роки позбавлення волі; ч.3 ст.187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч.1 ст.121 КК України - на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а відповідно до ч.4 ст.70 КК України остаточно - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця м. Донецька, не працюючого, судимого 28.11.2002 р. Червоногвардійським районним судом м. Макіївки Донецької області за ч.1 ст.263 КК України - на 2 роки позбавлення волі,
за п.п. 6 і 12 ч.2 ст.115 КК України - на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ст.15, п.п. 1, 6 і 12 ч.2 ст.115 КК України - на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч.4 ст.187 КК України - на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч.1 ст.263 КК України - на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. остаточно призначено покарання - 14 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця м. Дніпропетровська, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимого, останній раз 23.08.1998 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.152, ч.2 ст.153 КК України 2001 р. - на 8 років позбавлення волі (з урахуванням постанови Сінельніковського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2002 р. про приведення вироку у відповідність до КК 2001 р.),
за ч.3 ст.187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженця м. Дніпропетровська, не працюючого, судимості не має,
за ч.3 ст.187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, уродженця м. Оренбург Російської Федерації, не працюючого, судимого 26.01.1999 р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.141 і ч.2 ст.206 КК України - на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі,
за ч.3 ст.187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_7 народження, уродженця м. Ясинувата Донецької області, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 13.03.2003 р. Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області за ст.114 КК України 1960 р. - на 1 рік виправних робіт,
за ч.4 ст.187 КК України - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5. остаточно призначено покарання - 8 років і 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути в рахунок відшкодування: матеріальної та моральної шкоди солідарно з ОСОБА_6. та ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_7. - 27 123 грн., ОСОБА_8. - 100 000 грн., ОСОБА_9. - 260 987 грн., ОСОБА_10. - 11 169 грн. 30 коп., з ОСОБА_6. та ОСОБА_5. на користь ОСОБА_11. - 8 549 грн. 92 коп., ОСОБА_6. та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12. - 986 грн., ОСОБА_6. на користь ОСОБА_13. - 6 150 грн.; витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілих, на користь Донецького обласного клінічно-терапевтичного медичного об'єднання з ОСОБА_6. - 1208 грн. 40 коп., з ОСОБА_1 - 688 грн., ОСОБА_5, - 519 грн. 50 коп.; судових витрат по приведенню експертиз на користь НДЕКЦ при УМВС України в Донецькій області з ОСОБА_6. - 80 грн., з ОСОБА_1- 30 грн., з ОСОБА_5. - 22 грн. 21 коп.
ОСОБА_6, ОСОБА_1., ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4. і ОСОБА_5. засуджені за вчинення умисних злочинів за наступних обставин.
На початку червня 2002 року ОСОБА_6 й ОСОБА_1, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_14. великої суми грошей, домовилися вчинити з проникненням у житло розбійний напад на його родину. Для використання при вчиненні цього злочину вони підготували газово-дробовий пістолет, ніж і виготовили маски.
08.06.2002 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1 й ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, озброївшись газово-дробовим пістолетом і ножем, із метою заволодіння шляхом розбійного нападу чужим майном у особливо великих розмірах, прибули до квартири АДРЕСА_1, Червоногвардійського району м. Макіївки Донецької області. При цьому їм було відомо, що у квартирі повинні знаходитись дружина, дочка й онучка ОСОБА_14. Після того, як потерпіла ОСОБА_15. відкрила вхідні двері до квартири, вони увірвалися й почали погрожувати їй застосуванням пістолета і ножа, тобто застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої. При цьому вони вимагали передачі грошей і майна. У процесі нападу ОСОБА_6 колов потерпілу ОСОБА_15. ножем у ногу, що заподіювало їй фізичний біль, і погрожував спотворити обличчя. Вони також зв'язали малолітню дочку потерпілої - ОСОБА_16., 1995 року народження.
Коли під час розбійного нападу в квартиру зайшла ОСОБА_7, ОСОБА_1 й ОСОБА_6, діючи спільно й узгоджено між собою, зв'язали її й, демонструючи пістолет і ніж, приставляючи їх до тіла потерпілої, висловлювали намір позбавити її життя, вимагаючи при цьому передати їм гроші й майно. Подолавши у такий спосіб волю потерпілих до опору і примусивши їх указати місце, де знаходяться цінні речі, ОСОБА_6 і ОСОБА_1 заволоділи майном родини ОСОБА_14 на загальну суму 17 720 грн., що є особливо великим розміром, серед якого були мисливські рушниці 12-го калібру “Чіфсан” та “Зауєр”, газовий револьвер МЕ-38, патрони до рушниці та револьверу.
В середині червня 2002 року ОСОБА_6, ОСОБА_1 й особа, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, достовірно знаючи про наявність у приватного підприємця ОСОБА_17, значних коштів і ювелірних прикрас, спільно вирішили вчинити розбійний напад із проникненням у житло, з метою заволодіння майном його родини в особливо великих розмірах, у процесі якого вчинити умисне вбивство двох і більше осіб з корисливих мотивів. Для вчинення цього злочину вони підготували два обрізи мисливських рушниць і газово-дробовий пістолет. ОСОБА_6, знаючи місце проживання ОСОБА_17., шляхом спостереження встановив розпорядок його дня. Вони також усі разом розробили план розбійного нападу.
16.06.2002 року, приблизно о 2 годині ночі, реалізуючи злочинний план, ОСОБА_6, ОСОБА_1 й особа, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, достовірно знаючи, що в житловому будинку знаходяться ОСОБА_17. і члени його родини, проникли у двір будинку АДРЕСА_2 в Калінінському районі м. Донецька. При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_6 були озброєні обрізами мисливських рушниць, а особа, справу щодо якої закрито у зв'язку зі смертю - газово-дробовим пістолетом. У дворі будинку нападники зайняли позиції для очікування ОСОБА_17 біля одних із вхідних дверей у будинок, одночасно ОСОБА_6 й ОСОБА_1 привели в бойову готовність обрізи. З метою їх подальшого невпізнання ОСОБА_6 і ОСОБА_1 і третя особа одягли на обличчя маски.
Дочекавшись, коли приблизно о 4 годині 30 хвилин ОСОБА_17. відкрив вхідні двері, ОСОБА_1, ОСОБА_6 (будучи особами, які раніше вчинили розбій), і особа, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах проникли в житло родини ОСОБА_17., де, окрім нього, знаходилася його дружина ОСОБА_9. і мати ОСОБА_8.
ОСОБА_6, реалізуючи спільний і узгоджений з ОСОБА_1 та особою, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, умисел на вбивство ОСОБА_17 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, із наявного у нього обрізу вертикальної двоствольної мисливської рушниці з близької відстані зробив два постріли в область правої бокової поверхні живота і правого тазостегнового суглоба потерпілого. У результаті умисних його дій ОСОБА_17 спричинені: вогнепальні дробові сліпі поранення правої бокової поверхні живота в середній третині з ушкодженням петель тонкого кишечника і його брижейки, правої подвздошної артерії, нижнього полюса правої нирки, тіла 3-го поперекового хребця, м'яких тканин у області правого тазостегнового суглоба. У результаті отриманих ушкоджень через нетривалий час при доставці в лікарню настала смерть ОСОБА_17. Причиною смерті його стала гостра крововтрата, що розвилася внаслідок вогнепального дробового поранення живота з ушкодженням тонкого кишечнику і його брижейки, правої подвздошної артерії, правої нирки.
Коли на допомогу ОСОБА_17 прийшла його мати - ОСОБА_8., ОСОБА_1, діючи відповідно до злочинного плану, спільно й узгоджено з ОСОБА_6 і особою, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи умисел на вбивство двох осіб, із наявного в нього обріза, вертикальної двоствольної мисливської рушниці зробив два постріли в область грудної клітки ОСОБА_8., обґрунтовано розраховуючи, що спричинені вогнепальні поранення призведуть до її смерті. У результаті умисних дій ОСОБА_6 ОСОБА_8. спричинені вогнепальні дробові поранення грудної клітки, живота, правої молочної залози, обличчя, з розвитком травматичного шоку важкого ступеня, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Коли після заподіяного ОСОБА_8. вогнепального поранення, вона змогла зірвати з особи, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, маску, останній, продовжуючи розбійний напад, діючи спільно й узгоджено з ОСОБА_6 і ОСОБА_1, наніс важко пораненій ОСОБА_8. удар кулаком у обличчя, від якого потерпіла впала. Смерть потерпілої ОСОБА_8. не настала з причин, що не залежали від волі нападників, оскільки їй була надана своєчасна медична допомога.
Після вчинення в ході розбійного нападу дій, направлених на умисне вбивство ОСОБА_17. та ОСОБА_8. з корисливих мотивів, ОСОБА_6, ОСОБА_1 й особа, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, розпочали пошук грошей і матеріальних цінностей, при цьому вимагали від важко поранених ОСОБА_17. та ОСОБА_8., а також від ОСОБА_9. передачі одягнених на них золотих виробів і вказати місце де зберігається решта цінностей. Під час цієї вимоги вони знімали з них золоті прикраси. Особа, справу щодо якої закрито в зв'язку зі смертю, взявши в ОСОБА_1 обріз рушниці, й висловлюючи погрози вбивством усіх осіб, що знаходилися в будинку, включаючи малолітніх дітей, продовжив вимогу в ОСОБА_9. передачі ювелірних виробів та грошових коштів, які зберігаються в будинку. Маючи реальну загрозу життю, ОСОБА_9. провела нападника на другий поверх будинку та передала йому гроші в сумі 3 000 доларів США і ювелірні прикраси. Після чого всі нападники, заволодівши майном і грошима ОСОБА_17. і ОСОБА_9. у особливо великих розмірах на загальну суму 136 288 грн. 50 коп., з місця скоєння злочину втекли.
30.08.2002 року приблизно об 11 годині 55 хвилин ОСОБА_6 й ОСОБА_1, маючи намір учинити ще один розбійний напад, прибули до квартири АДРЕСА_12 у Ворошиловському районі м. Донецька. При цьому ОСОБА_6 мав при собі сокирку для рубки м'яса і ніж, а ОСОБА_1 - обріз рушниці. Діючи за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном, заздалегідь розробивши план злочину, нападники, подзвонивши у квартиру, обманним шляхом примусили ОСОБА_10. відчинити їм двері. Після цього вони проникли в квартиру й учинили напад на ОСОБА_18. та ОСОБА_19. Під час нападу ОСОБА_1 погрожував їм обрізом рушниці, демонстративно направивши його на потерпілих, а ОСОБА_6 погрожував сокиркою і ножем. Висловлюючи погрози, нападники вимагали від потерпілих передачі грошей та цінностей. ОСОБА_10., сприймаючи погрозу нападників реально, передала ОСОБА_6 й ОСОБА_1 золоті прикраси та гроші на загальну суму 11 169 грн. 30 коп., що є особливо великим розміром. Після цього нападники зв'язали потерпілих та з місця вчинення злочину втекли.
09.09.2002 року приблизно о 21 годині ОСОБА_6, маючи при собі обріз мисливської рушниці, прибув у двір будинку АДРЕСА_3 у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області. У зазначеному місці між ним і раніше знайомим ОСОБА_20. та іншими особами, які перебували в цьому дворі, на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, у ході якої ОСОБА_6 умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень зробив постріл із наявного в нього обріза рушниці в праву ногу ОСОБА_20, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
У період із 08.06. по вересень 2002 року ОСОБА_6 й ОСОБА_1 незаконно виготовили, зберігали і носили вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.
Так, 08.06.2002 року ОСОБА_6 й ОСОБА_1 під час розбійного нападу за адресою м. Макіївка, АДРЕСА_4, заволоділи мисливськими рушницями "Чифсан" 12 калібру № НОМЕР_1 і "Зауєр" 12 калібру № НОМЕР_2. Ці рушниці вони, діючи спільно, по місцю проживання ОСОБА_1 за адресою м. Донецьк, АДРЕСА_5, переробили шляхом укорочування стволів і прикладів під обрізи, незаконно виготовивши саморобну вогнепальну зброю.
У подальшому ОСОБА_6 й ОСОБА_1 незаконно зберігали її за місцем свого проживання в м. Донецьку: ОСОБА_6 по АДРЕСА_6, а ОСОБА_1 - по АДРЕСА_5.
Крім цього, ОСОБА_6 й ОСОБА_1 незаконно носили при собі цю вогнепальну зброю, зокрема: 16.06.2002 року при вчиненні вбивства, замаху на вбивство й розбійного нападу на родину ОСОБА_17; 30.08.2002 року при вчиненні розбійного нападу на родину ОСОБА_10; ОСОБА_6 - 09.06.2002 року при заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_20
Приблизно у вересні 2002 року ОСОБА_6 обріз, виготовлений із мисливської рушниці "Чифсан" 12 калібру № НОМЕР_1, викинув у лісопосадці в Ясинуватському районі Донецької області. ОСОБА_1 в цей же період обріз, виготовлений із мисливської рушниці "Зауєр" 12 калібру № НОМЕР_2, сховав у стояк каналізаційної труби на сходовій площадці 3-го поверху за місцем свого проживання.
15.07.2003 року приблизно в 9 годин ОСОБА_6, ОСОБА_5 і невстановлена слідством особа за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь розробивши план вчинення злочину, визначивши об'єкт нападу і розподіливши між собою ролі, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, прибули до будинку АДРЕСА_7 у Ворошиловському районі м. Донецька. При цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_5 узяли із собою ножі для використання як знаряддя злочину. В зазначеному будинку ОСОБА_6, ОСОБА_5 і невстановлена слідством особа піднялись на четвертий поверх. Там невстановлена слідством особа з метою проникнення в житло подзвонила в квартиру НОМЕР_10 зазначеного будинку й обманним шляхом примусила потерпілу ОСОБА_21. відчинити вхідні двері. Після цього ОСОБА_6 і ОСОБА_5 проникли в квартиру і вчинили напад на потерпілих ОСОБА_11. і ОСОБА_21.
Під час нападу ОСОБА_6, діючи узгоджено із ОСОБА_5, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілих, умисно наніс ножем ОСОБА_11. кілька ударів у область грудей, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння. Після цього ОСОБА_5 утримував ОСОБА_11. у прихожій, позбавляючи його можливості опору й викликати допомогу. ОСОБА_6 в цей час схопив ОСОБА_21. за горло і, діючи з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для її життя і здоров'я, яке виразилося в демонстрації ножа й піднесенні його до горла потерпілої, а також у словесній погрозі його застосувати, примусив її вказати місцезнаходження цінностей у квартирі. В результаті розбійного нападу ОСОБА_6 і ОСОБА_5 заволоділи у великих розмірах майном, що належало ОСОБА_11., вартістю 8 549 грн. 92 коп. і, зв'язавши ноги й руки ОСОБА_21, із місця вчинення злочину втекли.
02.10.2004 року у вечірній час, перебуваючи в м. Дніпропетровську, ОСОБА_6, а також ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за пропозицією ОСОБА_6 домовилися про вчинення розбійного нападу на знайомого ОСОБА_6 - ОСОБА_22., що проживає у м. Донецьку.
У ніч на 03.10.2004 року всі зазначені вище особи на автомобілі «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_23, якому не було відомо про злочинні наміри останніх, прибули в м. Донецьк. Приблизно о 4 годині ранку ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 й ОСОБА_4, діючи по попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, слідуючи по вказаному ОСОБА_6 маршруту, прибули до будинку АДРЕСА_8 проживав ОСОБА_22. При цьому ОСОБА_3 підготував для використання як знаряддя злочину предмет, виготовлений по типу пістолета Макарова (макет пістолета), а ОСОБА_6 з тією ж метою передав ОСОБА_2 ніж, про що було відомо іншим учасникам злочинної групи.
ОСОБА_6, діючи відповідно до злочинного плану, узгодженого з іншими учасниками нападу, вказав їм квартиру на першому поверсі багатоповерхового будинку, у якій проживає ОСОБА_22., а сам із метою спостереження за навколишньою обстановкою залишився на вулиці, забезпечуючи безпеку учасникам злочинної групи.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 обманним шляхом примусили потерпілого відчинити вхідні двері й увірвалися до квартири. Там ОСОБА_3, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, дістав із кишені предмет, виготовлений по типу пістолета Макарова (макет пістолета) і направив його вбік потерпілого ОСОБА_22, а ОСОБА_2, також погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, приставив до шиї ОСОБА_22. ніж. При цьому нападники вимагали від потерпілого негайної передачі грошей і золота, на що той відповів відмовою. У зв'язку із цим ОСОБА_3 почав висловлювати на адресу потерпілого погрози вбивством, а ОСОБА_2, застосовуючи насильство, наніс ОСОБА_22. удар кулаком у обличчя, заподіявши фізичний біль. Потерпілий, реально побоюючись виконання погроз, повідомив нападникам, що в кишені його штанів маються гроші. Після чого ОСОБА_2 дістав із кишені штанів потерпілого 40 грн. і узгоджено з іншими нападниками заволодів ними. Потім нападники повалили потерпілого на підлогу, і ОСОБА_3 зв'язав його, а потім накинув на його голову покривало. В подальшому ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2, діючи спільно й узгоджено з ОСОБА_6, заволоділи майном і грошима потерпілого ОСОБА_22. на загальну суму 7 940 грн., після чого з місця вчинення злочину втекли.
17.10.2004 року, перебуваючи в м. Дніпропетровську, ОСОБА_6 й ОСОБА_2 (будучи особами, які раніше вчинили розбій), а також особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, у зв'язку з її розшуком, за пропозицією ОСОБА_6 домовилися про вчинення розбійного нападу, з метою заволодіння майном його знайомої ОСОБА_12., яка проживає в м. Донецьку, АДРЕСА_9.
У той же день вони на автомобілі ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_24, якому не було відомо про злочинні наміри засуджених, прибули в м. Донецьк. Там 18.10.2004 року, приблизно о 16 годині 45 хвилин, ОСОБА_6, ОСОБА_2 й особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження в зв'язку з розшуком, діючи за попередньою змовою групою осіб, із метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, керуючись указаним ОСОБА_6 маршрутом, прибули до будинку, де проживає ОСОБА_12. При цьому ОСОБА_6 передав ОСОБА_2 ніж, як знаряддя вчинення злочину.
Після цього ОСОБА_6 вказав ОСОБА_2 й особі, справу щодо якої виділено в окреме провадження в зв'язку з її розшуком, як пройти до квартири 6, а сам залишився очікувати на них біля будинку, відповідно до погодженого злочинного плану, спостерігаючи за навколишньою обстановкою й забезпечуючи безпеку інших учасників нападу.
ОСОБА_2 і особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, дочекавшись коли їм відчинив вхідні двері малолітній ОСОБА_25, 1996 року народження, проникли у квартиру, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_26 При цьому ОСОБА_2, погрожуючи потерпілій застосуванням ножа, вимагав у неї негайної передачі грошей. ОСОБА_26, побоюючись виконання погроз, намагаючись укритись від нападників, забігла у ванну кімнату, однак ОСОБА_2, зламавши замок, відкрив двері й, схопивши потерпілу за руку, вивів її в кімнату. ОСОБА_2 й особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, висловлювали погрози на адресу потерпілої й вимагали передати гроші. Побоюючись виконання погроз, потерпіла ОСОБА_26 передала нападникам 200 грн. і золотий ланцюжок вартістю 400 грн. Закривши потерпілу ОСОБА_26 у туалеті й заклеївши їй рот скотчем, ОСОБА_2 й зазначена вище особа заволоділи майном ОСОБА_12. і ОСОБА_26 вартістю відповідно 986 і 600 грн. і з місця вчинення злочину втекли.
19.10.2004 року ОСОБА_6, перебуваючи в м. Донецьку, запропонував особі, справу щодо якої виділено в окреме провадження, знову вчинити розбійний напад, на що останній відповів згодою.
У цей же день приблизно о 16 годині вони на автомобілі ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_24, якому не було відомо про злочинні наміри вказаних вище осіб, слідуючи по вказаному ОСОБА_6 маршруту прибули до будинку АДРЕСА_10 у Калінінському районі м. Донецька й там ОСОБА_6, озброївшись кухонним ножем, разом з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою групою осіб, направились до квартири 60 по зазначеній вище адресі.
Коли вхідні двері їм відчинила неповнолітня ОСОБА_27, 1987 року народження, ОСОБА_6 й особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном проникли у квартиру, де ОСОБА_6 став погрожувати ОСОБА_28. та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_27. 1987 року народження й ОСОБА_29, 1994 року народження застосуванням ножа. При цьому ОСОБА_6, діючи разом і узгоджено з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, вимагав у ОСОБА_28. негайної передачі грошей. У зв'язку з погрозами вона повідомила де зберігаються гроші, а також передала їм золоті вироби, що знаходилися на ній і дочках.
ОСОБА_6 та особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, зв'язали потерпілу ОСОБА_28. і неповнолітню ОСОБА_27, 1987 року народження., а потім заволоділи майном ОСОБА_28. на загальну суму 15 740 грн. 40 коп., що є великим розміром, і з викраденим втекли.
23.10.2004 року в ранковий час ОСОБА_6 й особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, на автомобілі ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_24, якому не було відомо про злочинні наміри останніх, прибули з м. Дніпропетровська у м. Донецьк з метою вчинення, за пропозицією ОСОБА_6, розбійного нападу на його знайомого ОСОБА_30. Слідуючи по вказаному ОСОБА_6 маршруту, вони прибули до будинку АДРЕСА_11 в Калінінському районі м. Донецька. При цьому ОСОБА_6 озброївся ножем, а особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, стартовим спортивним пістолетом, виготовленим по типу револьвера, крім цього ОСОБА_6 одяг на голову маску, виготовлену з вовняної шапки з прорізами для очей.
ОСОБА_6 разом із зазначеною вище особою, діючи по попередньою змовою групою осіб, направилися до квартири АДРЕСА_11, вхідні двері якої їм відчинила ОСОБА_13. ОСОБА_6 й особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном проникли в зазначену квартиру, де вчинили напад на ОСОБА_13. і ОСОБА_30., під час якого особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, діючи узгоджено з ОСОБА_6, приставив стартовий револьвер до голови потерпілої ОСОБА_13. і, висловлюючи погрози застосування даної зброї, які потерпіла сприйняла реально, зажадав у неї негайної передачі грошей і золота, а потім, запобігаючи опору зі сторони потерпілих, зробив постріл у гору з даного револьверу. Тим часом ОСОБА_6 підійшов до потерпілого ОСОБА_30. і ,застосовуючи насильство, небезпечне для його життя і здоров'я, наніс потерпілому два удари кухонним ножем у область черевної порожнини й грудної клітки, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Після чого нападники заволоділи майном ОСОБА_31. на загальну суму 1 150 грн., і з місця вчинення злочину з викраденим зникли.
За змістом касаційних скарг та доповнень до них:
засуджений ОСОБА_1 вказує, що вирок не відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на суперечливих показаннях потерпілих та доказах, яким суд дав неправильну оцінку. Заперечуючи винуватість по всім епізодам засудження, стверджує, що під час досудового слідства як він, так і ОСОБА_6, обмовили його внаслідок застосування незаконних методів слідства, а впізнання його потерпілими проведено з порушенням вимог закону. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
засуджений ОСОБА_3 посилається на те, що злочину відносно ОСОБА_22 він не вчиняв, а пішов до нього щоб забрати борг, який той мав перед ОСОБА_6. Ніхто з осіб, які заходили у квартиру, насильства та погроз до ОСОБА_22 не застосовували, майно він віддав добровільно. Суд безпідставно як на доказ його винуватості послався на його показання під час досудового слідства, у яких він був змушений обмовити себе внаслідок застосування насильства та погроз з боку працівників міліції. Також стверджує про порушення досудовим слідством та судом його права на захист, пов'язаного з тим, що з матеріалами справи при виконанні вимог ст.ст 218-220 КПК України він ознайомився без участі захисника, в судовому засіданні його та ОСОБА_1 захищав один адвокат, до початку розгляду справи і після оголошення вироку суд обмежив його в ознайомленні з матеріалами справи. Указує також, що при призначенні йому покарання суд усупереч закону визнав обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочину, а також не врахував, що він має на утриманні неповнолітню дитину. Просить вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
засуджений ОСОБА_2 заперечує винуватість у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_22 03.10.2004 р. та ОСОБА_26 і ОСОБА_25 18.10 2004 р. Зазначає, що в зговір з іншими засудженими про вчинення нападу на вказаних осіб не вступав, ножем потерпілим не погрожував і насильства не застосовував. Посилається на те, працівники міліції при затриманні, використовуючи фізичне насильство, змусили його обмовити себе, а також на порушення його права на захист, оскільки йому із самого початку досудового слідства, не дивлячись на його клопотання, не було надано захисника, що призвело до того, що слідчий неправильно викладав його покази в протоколах допитів, а надалі призначений адвокат неналежно виконував обов'язки по його захисту й, зокрема, не був присутнім при виконанні ним вимог ст.ст. 218-220 КПК України. Також указує, що суд неправильно визначив початок строку відбуття ним покарання. Уважаючи, що в його діях склад злочину відсутній, просить вирок скасувати, а справу закрити;
засуджений ОСОБА_4 посилається на те, що висновок суду щодо вчинення ним та іншими засудженими розбійного нападу на ОСОБА_22 ґрунтується на суперечливих показаннях останнього на досудовому слідстві, які належним чином у судовому засіданні не перевірені і не підтверджуються іншими об'єктивними доказами. Також суд неправильно розцінив заперечення ним винуватості в судовому засіданні як намагання уникнути відповідальності, так як він злочину не вчиняв, а на початку досудового слідства обмовив себе внаслідок застосування недозволених методів. Указує про порушення його права на захист, оскільки на досудовому слідстві не брав участі захисник, хоча він заявляв клопотання про його призначення. Суд, призначаючи йому покарання безпідставно врахував як обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину. Уважає, що засуджений необгрунтовано, а тому просить вирок суду скасувати, а справу закрити;
засуджений ОСОБА_5 стверджує, що досудове та судове слідство по справі проведені однобічно і необ”єктивно, а висновок суду про вчинення ним за попередньою змовою з ОСОБА_6 і невстановленою особою розбою відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_21 не відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на доказах, здобутих незаконним шляхом, а саме показаннях його і ОСОБА_6 під час досудового слідства, в який вони змушені були обмовити себе. Разом із тим суд належним чином не перевірив їх доводи про застосування незаконних методів слідства. Судом після призначення справи до розгляду не забезпечено його право на ознайомлення з матеріалами справи. Оскільки він злочину не вчиняв, просить вирок скасувати, а справу закрити.
Відносно ОСОБА_6. вирок не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених, які підтримали касаційні скарги, прокурора, який уважав, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а скарги інших засуджених є безпідставними, вивчивши матеріали справи, доводи касаційних скарг й доповнень до них, колегія суддів уважає, що касаційні скарги засуджених не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні зазначених злочинів відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.
Зокрема, засудженим ОСОБА_1 не заперечуються факти скоєння вказаних у вироку нападів із метою заволодіння майном з проникненням у житло 08.06.2002 р. на родину ОСОБА_14, 30.08.2002р. на родину ОСОБА_10, 16.06.2002р. на родину ОСОБА_17, у процесі якого вчинено замах на вбивство двох осіб та вбивство ОСОБА_17, найменування та вартість майна, яким заволоділи злочинці під час вчинення нападів.
Зазначені у вироку обставини вчинення злочинів щодо вказаних осіб підтверджуються показаннями потерпілих, свідків, висновками судово-медичних експертиз, даними протоколів огляду місця події.
Твердження в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1, що він не приймав участі у вчиненні цих злочинів, а також не вчиняв дій, пов'язаних із незаконним поводженням зі зброєю, спростовуються наявними в справі доказами.
По епізоду розбійного нападу 08.06.2002р.,
вчиненого ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_6.
Потерпіла ОСОБА_15 показала, що один із двох нападників, які увірвались до квартири, був без маски, а тому вона його добре запам'ятала і в судовому засіданні серед шести підсудних чітко вказала на ОСОБА_1, якого після злочину вперше побачила, як на того, хто був без маски, приставляв їй до голови пістолет, разом з іншим злочинцем, як їй стало відомо під час досудового слідства - ОСОБА_6, зв'язав її, погрожував вбивством, вимагав гроші. Коли у квартиру зайшла її мати ОСОБА_14, нападники зв'язали і її. ОСОБА_6 колов її, ОСОБА_15, в ногу ножем, у присутності матері погрожував, що відріже їй вуха. Вона чула, що злочинці збирали майно, відчинили сейф, із якого забрали мисливські рушниці та боєприпаси до них, які належали її батькові.
Потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що, коли вона зайшла у квартиру, на неї напав ОСОБА_1, якого вона впізнала в судовому засіданні. Він приставив їй до скроні пістолет, а в прихожу заскочив ОСОБА_6, який став колоти її ножем у плече. Погрожуючи вбивством, нападники зв'язали їй руки та ноги, зав'язали очі, вимагали сказати місце знаходження грошей та виробів із золота, ключів від сейфу. Вони також зв'язали і її малолітню онуку. У кімнаті лежала зв'язаною її донька ОСОБА_15, до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_6 погрожували застосувати катування, якщо вона не скаже, де знаходяться цінності. Відкривши сейф та забравши з нього зброю, заволодівши виробами із золота, іншим майном, злочинці втекли.
Свідок ОСОБА_14. вказував, що серед майна, яким заволоділи злочинці під час розбійного нападу на його сім'ю, з сейфу було викрадено газовий револьвер, мисливські рушниці 12-го калібру “Чифсан” № НОМЕР_1 та “Зауєр” № НОМЕР_2, на носіння і зберігання яких він мав дозвіл, боєприпаси до них та мисливське спорядження.
Під час досудового слідства ОСОБА_6 повністю визнавав себе винуватим у скоєнні за попередньою змовою з ОСОБА_1 розбою на сім'ю ОСОБА_14 за наведених у вироку обставин, підтвердив свої показання при відтворенні обстановки та обставин події, на очних ставках із потерпілими та ОСОБА_1.
Останній при допиті підозрюваним та обвинуваченим також визнавав, що спільно з ОСОБА_6 розробив план нападу на квартиру ОСОБА_14, озброїлись пістолетом та ножем, погрожували ними ОСОБА_15 та ОСОБА_7, яка у квартиру зайшла пізніше. У квартирі вони зв'язали потерпілих та малолітню дитину, висловлювали погрози вбивством, вимагали передачі ювелірних виробів, грошей. Оглянувши квартиру, виявили сейф, із якого викрали дві рушниці, пістолет, патрони, також заволоділи іншим майном, яке в подальшому реалізували, з рушниць виготовили обрізи, один з яких він зберігав у стояку каналізаційної труби на 3-му поверсі будинку № АДРЕСА_5 у м. Донецьку, де мешкав.
Згідно з протоколом огляду від 16.11.2004 р. у вказаному ОСОБА_1 місці виявлено обріз мисливської рушниці “Зауєр” № НОМЕР_2.
По епізоду умисного вбивства, замаху на умисне вбивство
при розбійному нападі 16.06.2002р., вчинених ОСОБА_1 за попередньою
змовою з ОСОБА_6 та особою, справу щодо якої закрито
у зв'язку зі смертю.
З показань в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 убачається, що приблизно о 4 год. 30 хв. вказаного ранку, коли її чоловік ОСОБА_17 відчинив вхідні двері, у будинок увірвались троє чоловіків у масках, яких вона під час досудового слідства впізнала як ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_32. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були озброєні обрізами, а ОСОБА_32 - пістолетом. ОСОБА_6 відразу вистрілив у чоловіка, поранивши його в живіт, а ОСОБА_1 двічі вистрілив у матір чоловіка - ОСОБА_17, яка вибігла в кухню і поранив її в область грудей. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_1 стали зривати з них прикраси із золота, вимагати передати гроші та інші цінності. Погрожуючи взятим у ОСОБА_1 обрізом, ОСОБА_32 примусив її піднятись на другий поверх у спальню, де знаходились її малолітні діти, яких він також погрожував убити. Будучи наляканою такими діями засуджених, вона вимушена була віддати ОСОБА_32 3000 доларів США, ювелірні прикраси із золота, інші цінності на суму 120300 грн.
Потерпіла ОСОБА_17 пояснила, що, почувши на світанку шум та крики в будинку, вибігла в кухню, де побачила трьох невідомих чоловіків у масках, один з яких - ОСОБА_1 з обрізу з відстані кілька метрів вистрілив їй двічі в груди, поранивши її. Однак вона не впала, а підійшла до ОСОБА_32 і зірвала з його обличчя шарф, який він використовував як маску, в відповідь на що він ударив її кулаком в обличчя, від чого вона впала поряд з тяжкопораненим сином. Засуджені стали вимагати від них передати цінності, які знаходилися в будинку. ОСОБА_32, погрожуючи ОСОБА_9 обрізом, змусив її провести його на другий поверх. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зірвали з неї сережки, а з ОСОБА_17 годинник, забрали мобільний телефон. ОСОБА_32, який погрожував вбити дітей, ОСОБА_9 передала в спальні всі вироби із золота та гроші.
При проведенні впізнання потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_1 як одного з нападників, який вистрілив у ОСОБА_17. При цьому потерпілі вказали, що впізнали засудженого по статурі тіла та голосу, а в судовому засіданні підтвердили, що сумнівів у тому, що саме ОСОБА_1 був серед злочинців, не мають.
На досудовому слідстві ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_32, кримінальна справа щодо якого закрита у зв'язку з його смертю, визнавали, що, попередньо домовившись, вчинили розбійний напад на сім'ю ОСОБА_17, у ході якого ОСОБА_6 вистрілив у ОСОБА_17, смертельно поранивши його, і заволоділи золотими прикрасами, які в подальшому збули.
ОСОБА_1 хоча і не визнавав, що зробив прицільний постріл у ОСОБА_17, вказував, що з обріза, який був у нього, після пострілів ОСОБА_6 також двічі вистрілив.
Однак ОСОБА_6 та ОСОБА_32 пояснювали під час досудового слідства, що ОСОБА_1 зробив постріл саме в ОСОБА_17.
Свої показання ОСОБА_6 та ОСОБА_32, у тому числі й про участь у вчиненні злочинів ОСОБА_1, підтверджували на очних ставках з потерпілими та при відтворенні обстановки й обставин події.
Відповідно з протоколом виїмки в ОСОБА_33. виявлена чоловіча ладанка з металу жовтого кольору. При пред'явленні осіб до впізнання ОСОБА_33 упізнав ОСОБА_32 як особу, у якого він придбав ладанку, що визнав і ОСОБА_32, пояснивши, що ладанка була викрадена з будинку ОСОБА_17 під час розбійного нападу.
Дану обставину підтвердила й потерпіла ОСОБА_9.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № НОМЕР_5 ОСОБА_17 заподіяні вогнепальні дробові поранення правої бокової поверхні живота в середній третині з ушкодженням петель тонкого кишечнику і його брижейки, правої подвздошної артерії, нижнього полюса правої нирки, тіла 3-го поперекового хребця, м'яких тканин у області правого тазостегнового суглоба. Його смерть настала від гострої крововтрати, яка розвилась унаслідок вогнепального поранення живота з пошкодженням тонкого кишечнику та його брижейки, правої подвздошної артерії правої нирки.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи НОМЕР_6 у потерпілої ОСОБА_17 виявлені вогнепальні дробові поранення грудної клітки, живота, правої молочної залози, обличчя, з розвитком травматичного шоку важкого ступеня, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
По епізоду розбійного нападу 30.08.2002р.,
вчиненого ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_6.
З показань потерпілої ОСОБА_10. вбачається, що в указаний день близько 11 год.55хв. у квартиру, де знаходилась вона з двома дітьми та свекрухою ОСОБА_19., подзвонив незнайомий чоловік, який сказав, що він з роботи її чоловіка. Так як чоловіка дома не було, незнайомець попросив у неї папір і ручку, щоб написати чоловіку записку. Залишивши двері квартири відчиненими, вона пішла в кімнату, однак її покликав син. Обернувшись, побачила, що невідомий направив на неї двоствольний обріз та наказав лягти на підлогу. У квартиру також зайшов ще один чоловік меншого зросту з маскою на обличчі, у якого в руках була кухонна сокирка та ніж. Побачивши, що з кімнати вийшла ОСОБА_19., яка тримала її місячного сина на руках, чоловік, який зайшов у квартиру останнім, погрожуючи сокиркою та ножем, примусив ОСОБА_19. та її старшого сина сісти на підлогу, а інший нападник став вимагати гроші та золото. Побоюючись за життя дітей, вона зняла золоті ланцюжок та сережки та віддала йому. Також на вимогу злочинців вона віддала їм 1000 доларів США та 4240 грн. Залишаючи квартиру, нападники зв'язали її та свекруху.
Аналогічні показання дала в судовому засіданні і потерпіла ОСОБА_19. Вона також пояснила, що саме ОСОБА_1, якого вона запам'ятала, оскільки він був без маски і впізнала його при пред'явленні для впізнання, весь час тримав їх під прицілом обрізу.
Потерпіла ОСОБА_10. також указувала, що ОСОБА_1 схожий на нападника, який увірвався в її житло з обрізом у руках та погрожував ним.
На досудовому слідстві ОСОБА_6 визнав, що запропонував ОСОБА_1 вчинити напад на сім'ю ОСОБА_10, так як мав інформацію про те, що вона має кошти. Погодившись, ОСОБА_1 озброївся обрізом, а він сокиркою для оброблення м'яса та ножем. У квартирі, куди вони проникли обманним шляхом, знаходились дві жінки та маленький хлопчик, яким ОСОБА_1 з метою заволодіти коштами погрожував обрізом, унаслідок чого одна з жінок молодшого віку віддала їм ювелірні прикраси, долари США та гривні.
Обставини вчинення злочину ОСОБА_6 підтвердив при відтворенні обстановки й обставин події, а також на очній ставці з ОСОБА_1, під час якої він викривав останнього в скоєнні вказаного нападу.
По факту незаконного виготовлення, зберігання та носіння
ОСОБА_1 вогнепальної зброї.
З вищенаведених показань потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_15, свідка ОСОБА_14 вбачається, що під час розбійного нападу 08.06.2002р. злочинці викрали із сейфу дві мисливські рушниці 12 калібру “Чифсан” № НОМЕР_1 та “Зауєр” № НОМЕР_2.
Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_1, на досудовому слідстві також визнали, що заволоділи під час нападу на сім'ю ОСОБА_14 зазначеними мисливськими рушницями, з яких за місцем проживання ОСОБА_1 шляхом обрізування дула та прикладу виготовили обрізи, один з яких зберігав ОСОБА_1 вдома, а інший - зберігав за місцем свого проживання ОСОБА_6. Ці обрізи вони носили при собі та використали як знаряддя злочину при нападі 16.06.2002р. на ОСОБА_17, а ОСОБА_6 вказував, що й 30.08.2002р. для залякування ОСОБА_10.
З досліджених судом показань ОСОБА_32 видно, що в червні 2002р. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 повідомили йому, що вони мають два обрізи, які вони разом виготовили з раніше викрадених у м. Макіївка мисливських рушниць. Зазначені обрізи були використані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 під час нападу на ОСОБА_17.
ОСОБА_1 також пояснював, що свій обріз він сховав у стояк каналізаційних труб у під'їзді біля квартири, де він проживав. Місце зберігання обрізу він після затримання вказав працівникам міліції добровільно.
Згідно з протоколом огляду від 16.11.2004 р. у вказаному ОСОБА_1 місці виявлено обріз мисливської рушниці “Зауєр” № НОМЕР_2.
При пред'явленні цього обрізу для впізнання потерпіла ОСОБА_18. серед інших обрізів указала, що саме цим обрізом засуджені погрожували їй при вчиненні нападу 30.08.2002р.
ОСОБА_6 вказував, що обріз мисливської рушниці “Чифсан” він у вересні 2002 р. викинув у лісопосадці в Ясинуватському районі Донецької області.
З рапорту інспектора дозвільної служби Ясинуватського МРВ УМВС України в Донецькій області вбачається, що 19.03.2003р. невстановлена особа передала у чергову частину Ясиноватського МРО пакет, у якому знаходився обріз мисливської рушниці “Чифсан” № НОМЕР_1.
Відповідно з висновком судово-балістичної експертизи № НОМЕР_7 обріз мисливської рушниці № НОМЕР_2 є гладкоствольною двоствольною придатною для здійснення пострілів вогнепальною зброєю - обрізом 12 калібру, переробленого саморобним способом шляхом укорочення ствола з гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці “Зауєр” № НОМЕР_2 12 калібру, заводського виготовлення іноземного виробництва.
За висновком судово-балістичної експертизи № НОМЕР_10 обріз мисливської рушниці № НОМЕР_1 є гладкоствольною двоствольною придатною для здійснення пострілів вогнепальною зброєю - обрізом 12 калібру, переробленого саморобним способом шляхом укорочення ствола та рукоятки з гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці “Чифсан” № НОМЕР_1 12 калібру, заводського виготовлення іноземного виробництва. Дві гільзи, знайдені на місці події 16.06.2002 р. у будинку АДРЕСА_2, відстріляні з обрізу зазначеної мисливської рушниці.
Наведеними доказами спростовуються доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що вказаних у вироку злочинів він не вчиняв і висновки суду щодо його винуватості грунтуються лише на показаннях потерпілих.
Посилання засудженого ОСОБА_1 про те, що ряд слідчих дій і, зокрема, впізнання його потерпілими, проведені досудовим слідством з порушенням вимог закону є безпідставним.
Як убачається з матеріалів справи, потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_19. до проведення впізнання були допитані про зовнішній вигляд та прикмети нападників, а також про обставини, при яких вони їх бачили. При впізнанні потерпілі пояснили, за якими ознаками вони впізнали ОСОБА_1.
Колегія суддів не вбачає суперечностей, як про це стверджує в касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілих щодо обставин вчинення відносно них злочинів та участі в них ОСОБА_1. Крім того, їх показання підтверджуються іншими вищенаведеними доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Обгрунтовано засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за вчинення 03.08.2004 р. розбійного нападу на ОСОБА_22, а ОСОБА_2 й за вчинення 18.10.2004р. розбійного нападу на ОСОБА_26 та ОСОБА_25.
По епізоду розбійного нападу 3.10.2004 р.,
учиненого ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
за попередньою змовою з ОСОБА_6.
З перевірених у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_22 вбачається, що 03.10.2004р. приблизно в 04 год. у вікно кухні його квартири постукав незнайомий хлопець і, сказавши, що він від його знайомого ОСОБА_34, запропонував придбати золоту каблучку. Коли він відчинив двері, у квартиру ввірвались троє хлопців, один із яких - ОСОБА_3 направив у його сторону пістолет по типу “ПМ”, а другий - ОСОБА_2 приставив до нього ніж та ударив кулаком у обличчя. Нападники, серед яких був і ОСОБА_4, стали вимагати в нього передачі грошей та золота, висловлюючи при цьому погрози вбивством. Сприйнявши ці погрози реально, він сказав про наявність у нього в кишені штанів 40 грн. Його зв'язали шнуром, накрили голову покривалом. Коли через деякий час злочинці пішли, він виявив, що вони заволоділи його телевізором, відеоапаратурою, предметами одягу та іншим майном на загальну суму 7940 грн.
Потерпілий указував, що нападники, увійшовши у квартиру, про ОСОБА_6 не згадували, з останнім ніяких стосунків він не підтримував, боргу перед ним не мав.
Засуджені в касаційних скаргах не заперечують, що в указаний час приходили до ОСОБА_22, але стверджують, що нападу на нього не вчиняли, насильства та погроз не застосовували, а він сам добровільно віддав їм у рахунок погашення боргу ОСОБА_6 вказане майно.
Разом із тим, при допитах на досудовому слідстві ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 визнавали, що за пропозицією останнього вирішили вчинити напад на його знайомого ювеліра ОСОБА_22 з Донецька. З цією метою ОСОБА_6 передав ОСОБА_2 ніж, а ОСОБА_3 взяв іграшковий пістолет, схожий на пістолет Макарова. Так як потерпілий був знайомий ОСОБА_6 він, показавши місцезнаходження квартири ОСОБА_22, у квартиру не пішов, а залишився на вулиці спостерігати за навколишньою обстановкою. Під вигаданим приводом вони спонукали потерпілого відчинити двері, увірвались у квартиру, де, погрожуючи потерпілому вбивством, стали вимагати гроші та цінності. При цьому ОСОБА_3, утримуючи в руці пістолет по типу “ПМ”, направив його в бік потерпілого, а ОСОБА_2 погрожував йому ножем. ОСОБА_3 зв'язав ОСОБА_22, після чого вони знайшли в квартирі апаратуру, носильні речі, гроші в сумі 40 грн., якими заволоділи.
Дані показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили при відтворенні обстановки й обставин події на місці злочину.
На очній ставці з потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 погодились з показаннями ОСОБА_22 щодо їх конкретних дій при вчиненні нападу на нього.
З показань свідка ОСОБА_23. убачається, що в ніч на 03.10 2004р. він відвозив ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на прохання останнього в м. Донецьк. По дорозі бачив у ОСОБА_3 пістолет, виготовлений по типу “ПМ”, а в ОСОБА_2 ножі. У м. Донецьку за вказівкою ОСОБА_6 він зупинив автомобіль у дворі 9-типоверхового будинку, де всі особи, яких він віз, вийшли з автомобілю. Через кілька хвилин повернувся один ОСОБА_6, а решта прийшли через 20-30 хвилин та принесли пакунки з речами.
Указаними доказами спростовуються доводи касаційних скарг засуджених про те, що нападу на ОСОБА_22 вони не вчиняли, йому не погрожували, а потерпілий добровільно віддав їм майно в рахунок погашення боргу ОСОБА_6.
По епізоду розбійного нападу 18.10.2004р.,
вчиненого ОСОБА_2 за попередньою змовою
з ОСОБА_6 та особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження.
Як видно з показань потерпілої ОСОБА_26, в указаний день, коли вона знаходилась у квартирі своєї знайомої ОСОБА_25 з її 8-річним сином, у двері подзвонили двоє незнайомих чоловіків, які запитали ОСОБА_25 та сказали, що вони знайомі її брата, який знаходиться в місцях позбавлення волі. Коли вона пішла в кімнату щоб записати номер робочого телефону ОСОБА_25, якої не було дома, невідомі увірвались у квартиру, один із яких, погрожуючи їй вбивством та тримаючи в руках ніж, став вимагати гроші та цінності. Злякавшись, вона закрилась у ванній кімнаті, але один з нападників зламав засувку і примусив її вийти. Побоюючись виконання погроз, вона віддала злочинцям 200 грн. та золотий ланцюжок, після чого їй заклеїли рот скотчем та закрили в туалеті, звідки чула, що нападники обшукували квартиру. Після того як вони пішли, вона зателефонувала ОСОБА_25 та повідомила про те, що трапилось. Остання приїхала додому та виявила, що нападники заволоділи і її майном.
Згідно з протоколом пред'явлення осіб для впізнання потерпіла ОСОБА_26 впізнала ОСОБА_2 як одного з нападників, який погрожував їй ножем, примусив віддати гроші та зняти із себе золотий ланцюжок.
Потерпіла ОСОБА_25 пояснила в судовому засіданні, що коли вона приїхала з роботи додому після телефонної розмови з ОСОБА_26 про вчинений на неї та на сина ОСОБА_35 напад, виявила що з квартири викрадено гроші в сумі 360 грн., набір посуду, туалетну воду, коробку цукерок, а всього майна та грошей на суму 986 грн. ОСОБА_26 розповіла, що у квартиру ввірвались двоє чоловіків, які погрожували їй, закрили в туалеті, заклеїли рот, налякали сина.
ОСОБА_25 також указувала, що знайома з ОСОБА_6 і заперечувала наявність у неї будь-якого боргу перед ним.
Аналогічні покази про обставини проникнення в квартиру двох незнайомих чоловіків дав і малолітній свідок ОСОБА_25 Знаходячись у кімнаті, він чув крик ОСОБА_26, а тому перелякався і сховався за холодильником. Один з чоловіків попередив його, щоб він сидів тихо. Коли незнайомці пішли, побачив, що в квартирі безлад, розкидані речі.
Свідок ОСОБА_24. указував у судовому засіданні, що 17.10.2004р. на прохання ОСОБА_2 на своєму службовому автомобілі відвіз його, ОСОБА_6 та ОСОБА_36, яких він раніше не знав, з м. Дніпропетровська у м. Донецьк. Наступного дня за вказівкою ОСОБА_6 вони під'їхали до двохповерхового будинку, де, як останній сказав, проживає його родичка, у якої необхідно забрати гроші, але він сам не може піти у квартиру, так як його знають. ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_36 взяти із собою ніж та викрутку. ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_6 ніж і разом з ОСОБА_36 пішли в будинок, який указав ОСОБА_6. Повернувшись через деякий час, вони принесли якісь речі, в тому числі і набір посуду.
При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_24 показав будинок, у який заходили ОСОБА_2 та ОСОБА_36 за вказівкою ОСОБА_6. В даному будинку мешкає потерпіла ОСОБА_25.
При допитах підозрюваними та обвинуваченими як ОСОБА_2, так і ОСОБА_6, визнали, що на пропозицію останнього разом з ОСОБА_36 вирішили вчинити напад з метою заволодіння майном на квартиру знайомої ОСОБА_6 - ОСОБА_25. Вони домовились, що під вигаданим приводом ОСОБА_2 та ОСОБА_36 проникнуть у квартиру, де ОСОБА_2 пригрозить їй ножем і примусить віддати гроші та цінності. ОСОБА_6 чекав їх в автомобілі, так як потерпіла могла його впізнати.
ОСОБА_2 також визнав, що в квартирі він, демонструючи ОСОБА_26 ніж та, погрожуючи їй вбивством, став вимагати гроші та цінності, а коли потерпіла злякалась та закрилась у ванній кімнаті, він зірвав засувку, примусив її вийти, зняти із себе та передати йому золотий ланцюжок та віддати 200 грн. Коли вони шукали в квартирі цінності, ОСОБА_26 почала кричати і ОСОБА_36 закрив її в туалеті. В квартирі вони забрали і інше майно, яке в подальшому реалізували.
Свої показання ОСОБА_2 підтвердив при відтворенні обстановки й обставин події.
Наведеними доказами спростовуються твердження ОСОБА_2 в касаційній скарзі про те, що злочинних дій відносно ОСОБА_25 та ОСОБА_26 він не вчиняв, ножем та вбивством їй не погрожував, а остання віддала майно добровільно в рахунок погашення боргу, який ОСОБА_25 мала перед ОСОБА_6.
По епізоду розбійного нападу 15.07.2003р.,
вчиненого ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та
невстановленою слідством особою .
Засуджений ОСОБА_5 не заперечує факт учинення розбійного нападу на ОСОБА_21 та ОСОБА_11, направленого на заволодіння майном у великих розмірах, поєднаного з проникненням у житло та заподіянням ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.
Його ж твердження в касаційній скарзі про непричетність до вчинення цього злочину суперечить доказам, які є в матеріалах справи.
Так, потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що в зазначений день вранці, знаходячись у ванній кімнаті, почув дзвінок у двері квартири, а потім і здавлений крик неповнолітньої доньки його дружини ОСОБА_21. Вискочивши в коридор, він побачив, що двоє невідомих чоловіків у темних масках на обличчі утримують ОСОБА_21. Він став з ними боротися, але один із нападників вищого росту наніс йому удари ножем, від чого йому стало погано і він упав. На вимогу злочинців він указав місце знаходження відеокамери. Вони також забрали інше зазначене у вироку майно і вимагали гроші. Коли нападники пішли, він побачив ОСОБА_21, у якої були зв'язані руки та ноги.
З показань потерпілої ОСОБА_21 вбачається, що у двері квартири подзвонила дівчина циганської національності і попросила залишити записку її матері, якої не було вдома. Коли вона відчинила двері, у квартиру ввірвалися двоє чоловіків, з яких той, що нижчого росту, схватив її, закривши руками очі та рот. Вона встигла покликати вітчима, який почав битись з нападниками, а сама забігла в кухню, взяла з метою захисту кухонний ніж, але чоловік нижчого росту вихватив у неї ніж, силою посадив на диван, здавив рукою горло та погрожував убити. Далі він став вимагати гроші та золото, намагався зняти з її рук золоті каблучки, але не зміг і, приставивши їй до горла ніж, примусив зняти та передати йому дві каблучки, а також інші вироби із золота, які знаходились у спальній кімнаті. Потім він поклав її на ліжко обличчям до низу, зв'язав кусками простирадла за спиною руки, ноги, обмотав простирадло навкруг шиї, засунув у рот кляп. Вона чула, що злочинці рились в шафі, вимагали в ОСОБА_11 сказати де знаходиться відеокамера.
З показань свідка ОСОБА_37. убачається, що влітку 2003 р. три дні поспіль він возив на таксі в м. Донецьк дівчину циганської національності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в район, де знаходиться будинок № АДРЕСА_7. Кожний раз вони втрьох ходили в двори, а останній раз спочатку повернулась дівчина, а через 15 хвилин ОСОБА_6 й ОСОБА_5. У ОСОБА_5 була подряпана рука. Коли вони їхали з м. Донецька, ОСОБА_6 погрожував, що заріже його, якщо він розкаже кому-небудь про те, що бачив їх та возив за вказаною адресою.
При допиті обвинуваченим ОСОБА_5 визнав, що за пропозицією ОСОБА_6 вони з участю сестри ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_38 розробили план вчинення нападу на квартиру, де мешкав ОСОБА_11 у м. Донецьку. Для цього вони двічі на таксі їздили в м. Донецьк, де оглядали місце запланованого злочину, спостерігали за навколишньою обстановкою, а 15.07.2003р. близько 8 години ранку знову цією ж машиною „таксі” приїхали за адресою, вказаною ОСОБА_6. Деякий час спостерігали за будинком, а коли ОСОБА_6 повідомив, що у квартирі залишилась одна дівчинка, озброївшись двома ножами, вони та ОСОБА_38 піднялись на поверх, де розташована квартира, одягли на голову панчохи, які дала їм ОСОБА_38. Відповідно з розробленим планом ОСОБА_38 подзвонила в квартиру, запитала, чи є мама вдома. Почувши відповідь дівчинки, що мати відсутня, вона попросила написати їй записку. Коли дівчинка відчинила двері, він та ОСОБА_6 забігли у квартиру, останній схопив дівчинку, але на нього накинувся чоловік, який знаходився у квартирі. ОСОБА_6, відпустивши дівчинку, ударив чоловіка кілька разів ножем, а він, ОСОБА_5, закрив йому рота та утримував, оскільки він намагався чинити опір. У цей час дівчинка вибігла з кухні з ножем, який у неї відібрав ОСОБА_6, зв'язав їй руки, підвів до потерпілого, який лежав у коридорі на підлозі і вимагав сказати, де знаходяться гроші та золото. Він бачив, що ОСОБА_6 забрав у квартирі відеокамеру „ Соні” та шкіряний портфель.
ОСОБА_6 на досудовому слідстві дав аналогічні показання щодо спільних дій своїх, його двоюрідної сестри ОСОБА_38 та ОСОБА_5 по вчиненню розбійного нападу на ОСОБА_11 та ОСОБА_21.
При відтворенні обстановки та обставин події як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5, самостійно та впевнено вказали місце розташування квартири потерпілих та розповіли про обставини вчинення цього злочину.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_39., який брав участь при проведенні цих слідчих дій як понятий, стверджував, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показання давали добровільно без застосування будь-якого стороннього впливу.
На очних ставках з ОСОБА_37 обидва засуджені підтвердили показання останнього й пояснили, що свідок возив їх та ОСОБА_38 до будинку № АДРЕСА_7 в м. Донецьк, де вони 15.07.2003р. учинили розбій.
Свідок також указав, що при проведенні очних ставок засуджені визнавали винність та добровільно і самостійно пояснювали про обставини злочину.
Таким чином, указаними доказами спростовуються доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 про те, що у квартирі ОСОБА_11 він не був і участі у вчиненні даного злочину не приймав.
За висновком судово - медичної експертизи НОМЕР_8 потерпілому ОСОБА_11 спричинені множинні проникаючі поранення грудної клітки, черевної порожнини з пошкодженням внутрішніх органів та розвитком геморрагічного шоку ІІ-ІІІ ступені, які утворились від дії колюче - ріжучих предметів і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Враховуючи кількість ушкоджень, потерпілому нанесено не менше 16 ударів.
Згідно з висновком судово - медичної експертизи № НОМЕР_9 потерпілій ОСОБА_21 спричинені внутрішньошкіряні крововиливи шиї, садна в області лівого променевозап'ястного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Доводи касаційних скарг засуджених про необ'єктивність досудового та судового слідства, однобічність дослідження доказів по справі та їх неправильну оцінку, є безпідставними.
Зібрані по справі та наведені вище докази свідчать про доведеність вини засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Ці докази, як і доводи засуджених, висунуті ними у свій захист, належно перевірені судом, у тому числі й посилання засуджених на те, що вони на досудовому слідстві обмовили себе та інших співучасників унаслідок застосування недозволених методів.
Зокрема, за дорученням суду відповідні прокурори перевірили такі заяви засуджених. Із постанов про відмову в порушенні кримінальних справ убачається, що вони не відповідають дійсності.
Як видно з матеріалів справи, ряд слідчих дій, у ході яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 визнавали себе винними, проводилися за участю захисників, що виключало можливість застосування незаконних методів слідства. Протоколи слідчих дій ними підписані без будь-яких застережень та зауважень, скарг на незаконні дії працівників міліції чи слідчого від засуджених у ході досудового слідства не надходило.
Крім того, показання засуджених про вчинення ними злочинів узгоджуються між собою, відповідають показанням потерпілих та свідків.
За таких обставин суд обгрунтовано визнав наведені показання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 достовірними і наряду з іншими доказами поклав у основу висновків про їх винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів.
Не погоджується колегія суддів також із доводами касаційних скарг засуджених про порушення під час досудового слідства та суду їх права на захист.
Із матеріалів справи вбачається, що всім особам, притягнутим до кримінальної відповідальності, на досудовому слідстві роз'яснювались їх права, передбачені ст. ст. 43, 43-1 КПК України, у тому числі й право мати захисника. При наявності клопотань про участь у справі захисника, орган досудового слідства вирішував питання про його призначення.
Зокрема, після клопотання ОСОБА_2 24.03.2005р. йому перед пред'явленням обвинувачення призначено захисником адвоката ОСОБА_40, який разом з ним ознайомився з матеріалами справи при виконанні вимог ст.ст. 218-220 КПК України.
Тому проведення слідчих дій без участі захисника до клопотання ОСОБА_2 про його призначення відповідає вимогам закону і не може бути визнано порушенням його права на захист.
Твердження ОСОБА_3 про те, що з матеріалами справи при виконанні вимог ст.ст. 218-220 КПК України він ознайомився без участі захисника, спростовується даними протоколу від 08.04.2005р., з якого вбачається, що матеріали справи надавались для ознайомлення як ОСОБА_3, так і його захиснику ОСОБА_41, які повністю ознайомились зі справою.
Та обставина, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 захищав один адвокат, не може бути визнано порушенням права ОСОБА_3 на захист, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не обвинувачувались у вчиненні спільних злочинів і їх інтереси не суперечили один одному.
ОСОБА_4 під час досудового слідства від участі захисника відмовлявся. Оскільки передбачених ст. 45 КПК України обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкової участі захисника щодо ОСОБА_4 не встановлено, у органу досудового слідства не було підстав для призначення йому захисника.
При розгляді справи в судовому засіданні всі засуджені мали захисників.
Належним чином судом як до початку розгляду справи, так і після постановлення вироку, дотримані право засуджених на ознайомлення з матеріалами справи.
Так, як убачається з матеріалів справи, суд після призначення справи до судового розгляду забезпечив ОСОБА_3 та ОСОБА_5, згідно з їх клопотаннями, можливість ознайомитись з матеріалами справи, оголосивши для цього перерву в судовому засіданні. Наявні в справі графіки свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повністю ознайомлені з матеріалами справи щодо їх обвинувачення.
Після оголошення вироку ОСОБА_3 також повністю ознайомлений з матеріалами справи , що підтверджується відповідними графіками.
Таким чином, при перевірці справи не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і вплинути на обгрунтованість його висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні вказаних злочинів. Такий висновок суду грунтується на доказах, зібраних в установленому законом порядку, досліджених судом з достатньою повнотою, яким дана належна оцінка.
Призначене засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше судимі за вчинення злочинів, які не впливають на кваліфікацію злочинів, за якими вони визнані винними даним вироком, суд першої інстанції обґрунтовано при призначенні їм покарання в якості обтяжуючої обставини врахував рецидив злочинів.
Не грунтуються на матеріалах справи доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 щодо неправильного визначення судом початку строку відбування ним покарання.
Згідно з протоколом ОСОБА_2 затриманий 17.11.2004р., а не 9.11.2004р., як він стверджує в скарзі, і саме з цієї дати суд визначив початок строку відбуття ним покарання.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 злочини, за які він засуджений даним вироком, учинив до винесення вироку від 28.11.2002 р. Тому суд першої інстанції після призначення йому покарання за дані злочини повинен був призначити йому покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України. Оскільки суд першої інстанції цих вимог закону не виконав, таке порушення закону відповідно ст. 395 КПК України підлягає усуненню при розгляді справи в касаційному порядку.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_5. ОСОБА_4. залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України змінити. Застосувати ст. 70 ч.4 КК України й призначити йому остаточне покарання за сукупністю злочинів за даним вироком та за вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28.11.2002р. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
В строк остаточно призначеного ОСОБА_1. покарання зарахувати покарання, відбуте ним повністю за попереднім вироком, з 13.09.2002р. по 03.10.2003р.
В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 та в повному обсязі щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без змін.
Судді:
КУЗЬМЕНКО О.Т. МОРОЗ М.А. СЕЛІВОН О.Ф.