Справа № 815/7154/16

У Х В А Л А

20 лютого 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "ІМЕКСБАНК" щодоне включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі направленого обґрунтування уповноваженою особою Фонду на адресу Директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. № 1143 від 29.02.2016 "Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування", із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "ІМЕКСБАНК" повторно надати додаткову інформацію стосовно змін до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до яких включено ОСОБА_1 стосовно гарантованої суми у розмірі 150000 гривень;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150000 гривень, що належать до виплати ОСОБА_1;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) згідно договору № 990413280 від 15 січня 2015 року банківського вкладу (депозиту) "Постійний клієнт " 3міс щоміс." за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

18.01.2017 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" про закриття провадження по справі, яке обґрунтоване тим, що 16.02.2016 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України винесла постанову по справі № 826/2043/15, в якій, системно проаналізувавши норми Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та врахувавши положення ст.12 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Також заявник послався на постанову Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.06.2016 року по справі № 826/20410/14.

20.02.2017 року в судовому засіданні представник відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" клопотання про закриття провадження підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував з тих підстав, що даний спір має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб явку представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причини неявки суд не сповістив.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Головною ознакою публічно-правових спорів є участь у них хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2014 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", передбачено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

У зазначених правовідносинах спір виник між фізичною особою та Фондом (юридичною особою публічного права, яка виконує делеговані повноваження), між цими сторонами не існують ніяких договірних або інших господарських правовідносин, а тому за своєю суттю він є публічно-правовим, а не господарським. Позивач не звертається до банку та не заявляє будь-яких вимог щодо банкрутства банку, який у таких спорах є стороною.

Щодо посилання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, згідно якої на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, то суд, на підставі ст.244-2 КАС України, вважає за можливе відступити від вказаної правової позиції з огляду на наступне.

Аналізуючи ч.3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можна погодитись з тим, що спори, які виникають з правовідносин, врегульованих цими статтями, учасниками яких є фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, мають розглядатись за правилами господарського судочинства господарськими судами.

Однак ці правовідносини мають бути господарськими за своїм змістом. Тобто, з однієї сторони - фізична особа-кредитор, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, у справах щодо ініціювання процедури банкрутства та в інших випадках передбачених законодавством, а з іншої сторони - Банк.

У спорах між вкладниками (фізичними особами без статусу підприємця) з уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно оскарження відмови у включенні в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, сторонами є фізична особа і Фонд. Спір між ними виник не з договірних відносин. При цьому, відповідно до законодавства, Фонд не є правонаступником Банку.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Положеннями п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Господарським судам, згідно ст.12 ГПК України, підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Проаналізувавши вказані норми права, дійшов висновку, що ці норми не визначають підвідомчість спору, що виник між сторонами даної справи, оскільки ліквідація АТ «ІМЕКСБАНК» була розпочата та здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Ліквідація зазначеної юридичної особи не пов'язана із визнанням її банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закони України "Про банки і банківську діяльність" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають різні підстави та порядок припинення юридичних осіб, а також уповноважують різних суб'єктів на здійснення відповідної процедури.

Так, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для відкриття ліквідаційної процедури є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Натомість, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно ч.6 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних наведений у ст.76 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вказана норма права пов'язує віднесення банку до категорії неплатоспроможних із наявністю у його діяльності певних порушень, які не обов'язково полягають у неможливості виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами.

Таким чином, ліквідація банку здійснюється з інших підстав та за іншою процедурою, ніж визнання юридичної особи банкрутом господарським судом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як зазначалось вище, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

З огляду на те, що відносно АТ «ІМЕКСБАНК» не порушено та, відповідно до ч.6 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не могло бути порушено справу про банкрутство, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до підвідомчості господарського суду.

Також суд враховує ту обставину, що позивачем у позові не ставиться питання щодо протиправності дій Банку по відшкодуванню коштів на рахунку, відкритого на ім'я позивача за відповідною угодою.

Таким чином, зважаючи на те, що ліквідація неплатоспроможних банків здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а не через процедуру банкрутства), беручи до уваги суб'єктний склад сторін (якщо позивачем виступає фізична особа, а відповідачем уповноважена особа, як суб'єкт владних повноважень) та на специфіку правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у цих правовідносинах (який містить елементи здійснення владних управлінських функцій), даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, отримавши ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам, буде позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення з таким позовом до господарського суду, тому що таке право на звернення до господарського суду має бути встановлене законодавчими актами.

У цьому випадку вимоги Господарського процесуального кодексу України дають адміністративним судам можливість скористатися своїм правом та відступити від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 16 лютого 2016 року по справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, мотивуючи це відсутністю закріпленого законодавчими актами права фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, на звернення з таким позовом до господарського суду.

З огляду на вищевикладене, підстав, визначених пунктом 1 ч.1 ст.157 КАС України, для задоволення клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" про закриття провадження по даній справі - суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 157, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" про закриття провадження по справі № 815/7154/16 - відмовити.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку окремо від судового рішення у справі не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя: В.В.Андрухів