ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Справа № 876/532/17

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Мельничук Б. Б.

представника відповідача Пивовар В. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року по справі № 2а-618/10/0370 за позовом Спільного українсько-швейцарське підприємство з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2009 року №0001662399/0, від 14 січня 2010 року №0001662399/1, від 15 січня 2010 року №0001662399/2, від 11 лютого 2010 року №0001662399/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки СП ТзОВ "Луцькенергоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року Державною податковою адміністрацією у Волинській області (далі - ДПА у Волинській області) 9 липня 2009 року було складено акт перевірки №251/23-99/21753962, на підставі якого Луцькою ОДПІ 20 липня 2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001662399/0, яким СП ТзОВ "Луцькенергоком" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6407727 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) первинна та повторні скарги СП ТзОВ "Луцькенергоком" були залишені без задоволення, а суми зменшення бюджетного відшкодування, визначені у первинному податковому повідомленні-рішенні, залишені без змін. Луцькою ОДПІ в подальшому винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14 січня 2010 року №0001662399/1, від 15 січня 2010 року №0001662399/2, від 11 лютого 2010 року №0001662399/3.

В акті перевірки №251/23-99/21753962 від 9 липня 2009 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що СП ТзОВ "Луцькенергоком" завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, сплаченого при імпорті обладнання, яке не використане у господарській діяльності позивача.

Позивач зазначає, що придбав за зовнішньоекономічним контрактом у Акціонерного товариства "ELEMATIС Oy Ab" (Фінляндія) обладнання для виробництва збірного залізобетону, поставка якого на митну територію України здійснювалася згідно з вантажними митними деклараціями протягом 2008 року. Сплата податку на додану вартість до бюджету при імпорті зазначеного обладнання була проведена в повному обсязі, за рахунок кредитних коштів, залучених на підставі договору від 22 серпня 2007 року про надання кредитної лінії №220807-Л з лімітом 5 500 000 євро, укладеного з Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Кредит-Дніпро" (далі - ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро"). Обладнання було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройбетонпроект" (далі - ТзОВ "Стройбетонпроект") від 24 березня 2008 року №01/2008.

Згідно з вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні основних засобів, у тому числі при їх імпорті, ставиться в залежність до мети подальшого використання їх в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Оскільки надання послуг з оренди обладнання є оподатковуваною операцією, здійсненою у межах господарської діяльності СП ТзОВ "Луцькенергоком", тому податковий кредит позивач сформував правомірно, а також дотримав умови підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо права на бюджетне відшкодування, фактично провівши розрахунки з бюджетом зі сплати сум податку на додану вартість при імпорті обладнання. Позивач не підпадає під обмеження для осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування, визначені підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому Луцька ОДПІ безпідставно зменшила СП ТзОВ "Луцькенергоком" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 6407727 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009 року № 0001662399/0, від 14 січня 2010 року № 0001662399/1, від 15 січня 2010 року № 0001662399/2, від 11 лютого 2010 року № 0001662399/3.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 5 січня 2016 року прийнято справу до провадження, замінено відповідача Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію на його правонаступника Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009 року № 0001662399/0, від 14 січня 2010 року №0001662399/1, від 15 січня 2010 року №0001662399/2, від 11 лютого 2010 року №0001662399/3.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент проведення податковим органом перевірки роботи з монтажу обладнання не були розпочаті, отже зазначене устаткування не було використано підприємством у його господарській діяльності.

На час розгляду справи в суді першої інстанції ці роботи тривали, проте і цей факт лишився поза увагою судів попередніх інстанцій.

Доводи позивача про те, що для введення обладнання в експлуатацію орендарем ТзОВ «Стройбетонпроект» зроблено значний об'єм робіт, зокрема, прийнято в оренду виробничі приміщення для розміщення устаткування площею 1001,7 кв.м. по вулиці Курсантська, 7 в місті Дніпропетровську, розроблено робочий проект з реконструкції приміщення головного корпусу формовочного цеху під встановлення лінії збірного залізобетону, укладено договір по розробці проектної документації, виконані всі підготовчі дії та реконструкція приміщення, в якому розміщено обладнання, монтаж обладнання виконано більш ніж на 70%, а також понесені значні витрати на виконання підготовчих дій - якраз і є доказом, що обладнання не введено в експлуатацію в звітному періоді. На думку ОДПІ, неможливо здавати в оренду незмонтоване обладнання. А отже, відсутні докази використання коштів витрачених на закупівлю обладнання в господарській діяльності підприємства «Луцькенергоком».

Висновок експертизи від 4 листопада 2016 року не відображає питань поставлених перед нею та не розкриває суті справи на яку звернув увагу ВАСУ. На сторінці 3 висновку експерт зазначає, що питання в частині наявності у позивача розумної економічної причини не відноситься до завдань економічної експертизи.

Суд не дав оцінки тому, що визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних основних фондів, до складу податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є наявність мети подальшого їх використання платником податку в господарській діяльності. І хоча положення Закону № 168/97-ВР не пов'язують право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з введенням основних фондів в експлуатацію та фактичним використанням їх у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій, в той же час господарські операції, які спричиняють конкретні податкові наслідки, повинні, перш за все, відповідати принципам ділової розумності, що означає відповідність поведінки суб'єкта господарювання економічній раціональності, звичаям ділового обороту, свідомість, мотивованість його діянь при здійснення економічної діяльності.

Зазначає, що суду та експерту слід було з'ясувати існування в СУШП ТОВ «Луцькенергоком» фактичного замовлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбетонпроект» або іншого суб'єкта господарювання на поставку розглядуваного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів (шляхом витребування відповідної документації, ділової переписки, роздруківок телефонних розмов, допиту свідків), перевірити умови такого замовлення, гарантії виконання зобов'язання з оренди обладнання тощо.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПА у Волинській області була проведена планова виїзна перевірка СП ТзОВ "Луцькенергоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року до 31 березня 2009 року, результати якої оформлені актом №251/23-99/21753962 від 9 липня 2009 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення абзацу "а" підпункту 7.7.2, абзацу "б" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" СП ТзОВ "Луцькенергоком" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 1233929 грн, березень 2008 року - 1696672 грн, травень 2008 року - 1046873 грн, червень 2008 року - 2614296 грн, жовтень 2008 року - 53263 грн. Такі висновки зроблені на підставі того, що позивач в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні обладнання для виробництва збірного залізобетону, яке на момент перевірки не введене в експлуатацію та не використовується позивачем у його господарській діяльності.

Луцькою ОДПІ 20 липня 2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001662399/0, яким СП ТзОВ "Луцькенергоком" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6407727 грн, та яке в подальшому було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

Рішеннями Луцької ОДПІ, ДПА у Волинській області №5997/10/25-006 від 27 листопада 2009 року та ДПА України №1080/6/25-0115 від 4 лютого 2010 року первинна та повторні скарги СП ТзОВ "Луцькенергоком" залишені без задоволення, суми зменшення бюджетного відшкодування, визначені у первинному податковому повідомленні-рішенні, залишені без змін.

Луцькою ОДПІ в подальшому були винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 14 січня 2010 року №0001662399/1, від 15 січня 2010 року №0001662399/2, від 11 лютого 2010 року №0001662399/3.

12 липня 2007 року між позивачем та акціонерним товариством "ELEMATIС Oy Ab" (Фінляндія) було укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку обладнання для виробництва збірного залізобетону. СП ТзОВ "Луцькенергоком" ввезло дане обладнання на митну територію України згідно з вантажно-митними деклараціями №106949, №106952, №106946 від 20 лютого 2008 року, №107070 від 21 лютого 2008 року, №112050 від 18 березня 2008 року, №112547 від 20 березня 2008 року, №112959 від 21 березня 2008 року, №113233 від 24 березня 2008 року, №113780 від 26 березня 2008 року №123530 від 19 травня 2008 року, №123885 від 20 травня 2008 року, №127097 від 4 червня 2008 року, №127290, №127412 від 5 червня 2008 року, №127702 від 06 червня 2008 року, №127985, №127991 від 09 червня 2008 року, №128283, №128279 від 10 червня 2008 року, №129387 від 17 червня 2008 року, сплатило податок на додану вартість до бюджету при митному оформленні основних засобів відповідно до платіжних доручень №1902 від 20 лютого 2008 року на суму 1540000 грн, №1803 від 18 березня 2008 року на суму 1000000 грн, №2 від 19 березня 2008 року на суму 100000 грн, №2108 від 21 березня 2008 року на суму 1000000 грн, №2117 від 13 травня 2008 року на суму 1500000 грн, №2124 від 5 червня 2008 року на суму 2035000 грн. При цьому, позивач проводив розрахунки з бюджетом, використовуючи кредитні кошти згідно з договором про надання кредитної лінії №220807-Л від 22 серпня 2007 року з лімітом 5500000 євро, укладеним з ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро".

Обладнання для виробництва збірного залізобетону СП ТзОВ "Луцькенергоком" передало в оренду ТзОВ "Стройбетонпроект" (м. Дніпропетровськ) на підставі договору оренди №01/2008 від 24 березня 2008 року, актів приймання-передачі з переліком обладнання №1 від 26 березня 2008 року, №2 від 24 травня 2008 року, №3 від 27 червня 2008 року.

Монтаж обладнання для виробництва збірного залізобетону здійснювало акціонерне товариство "ELEMATIС Oy Ab" (Фінляндія) відповідно до контракту №9202 від 16 квітня 2008 року на шеф-монтаж, при цьому на момент проведення податковим органом перевірки роботи з монтажу обладнання були розпочаті, проте ще не були завершені. Крім того, для введення обладнання в експлуатацію орендарем ТзОВ "Стройбетонпроект" зроблено значний об'єм робіт, зокрема, прийнято в оренду виробничі приміщення для розміщення устаткування площею 1001,7 кв. м. по вулиці Курсантська, 7 в місті Дніпропетровську, розроблено робочий проект з реконструкції приміщення головного корпусу формовочного цеху під встановлення лінії збірного залізобетону, укладено договір по розробці проектної документації, виконані всі підготовчі дії та реконструкція приміщення, в якому розміщено обладнання, монтаж обладнання виконано більш ніж на 70%, а також понесені значні витрати на виконання підготовчих дій, що підтверджується листом ТзОВ "Стройбетонпроект" від 16 березня 2010 року з додатками, а також довідкою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська від 26 січня 2010 року № 750/23-3/35808296.

28 грудня 2010 року вказане вище обладнання було введено в експлуатацію як технологічна лінія для виробництва збірного залізобетону, проте, у зв'язку із наявністю умов світової економічної кризи, бізнес проект, що був розроблений на стадії придбання позивачем обладнання, не було виконано у повному обсязі. У зв'язку із зверненням ТзОВ "Стройбетонпроект", 30 грудня 2010 року договір оренди №01/2008 від 24 березня 2008 року було розірвано та повернуто технологічну лінію обладнання для виробництва збірного залізобетону фірми "ELEMATIС Oy Ab", змонтовану за адресою м. Дніпропетровськ вул. Курсантська, 7.

1 січня 2011 року між СП ТзОВ "Луцькенергоком" та ЗАТ "Світязь" було укладено декілька договорів оренди, відповідно до яких ЗАТ "Світязь" (а в подальшому правонаступник ТзОВ "Світязь.") отримало в користування технологічну лінію обладнання для виробництва збірного залізобетону фірми "ELEMATIС Oy Ab". За вказаним договором СП ТзОВ "Луцькенергоком" було отримано орендну плату у загальному розмірі 11 162 148,14 грн.

19 жовтня 2012 року інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області було затверджено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкцію головного корпусу формувального цеху, з улаштуванням автоматизованої лінії виробництва залізобетону, та розміщення допоміжних споруд і бетонозмішувального вузла, зі знесенням існуючого (технічне переоснащення), по вул. Курсантській, 7 м. Дніпропетровська.

На даний час обладнання для виробництва збірного залізобетону фірми "ELEMATIС Oy Ab" використовується СП ТзОВ "Луцькенергоком" у господарській діяльності шляхом передання в оренду та отримання орендних платежів.

Всього ТзОВ "Світязь" за 2011 - 2014 роки по договорах оренди технологічної лінії обладнання для виробництва збірного залізобетону фірми "ELEMATIС Oy Ab"оплатило підприємству СП ТзОВ "Луцькенергоком" 11558464,14 грн, що підтверджується банківськими виписками.

На даний час технологічна лінія по виробництву збірного залізобетону використовується ТзОВ "Завод ЗБК" як завод по виробництву залізобетонних виробів відповідно до договорів оренди від 1 квітня 2014 року та від 10 грудня 2014 року, СП ТзОВ "Луцькенергоком" отримує дохід у якості орендної плати.

Всього ТзОВ "Завод ЗБК" за 2014 - 2015 роки по договору оренди технологічної лінії обладнання для виробництва збірного залізобетону фірми ELEMATIC оплатило підприємству СП ТзОВ "Луцькенергоком" 5662627,11 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього ж Закону є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, який в свою чергу передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що придбані позивачем основні фонди (обладнання для виробництва збірного залізобетону) були в установленому законом порядку передані в оренду іншому суб'єкту господарювання ТзОВ "Стройбетонпроект" та в подальшому ТзОВ "Світязь" та ТзОВ "Завод ЗБК". Операції з надання права користування чи розпорядження обладнанням (основними фондами) в межах договору оренди - це є надання послуг (в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість"), які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Суд зазначив, що позивач здійснює статутну діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна, обладнання та устаткування, з експорту та імпорту обладнання, а тому передача позивачем в оренду ТзОВ "Стройбетонпроект" та в подальшому ТзОВ "Світязь" та ТзОВ "Завод ЗБК" обладнання для виробництва збірного залізобетону здійснено в межах господарської діяльності СП ТзОВ "Луцькенергоком". Операції з придбання обладнання для виробництва збірного залізобетону за зовнішньоекономічним контрактом та подальша передача його в оренду, здійснення монтажу та установка основних фондів з метою виробництва продукції носять, як встановлено судом, реальний характер, підтверджені наведеними вище доказами, в зв'язку з чим суд не бере до уваги твердження представника відповідача про невикористання основних фондів в господарській діяльності позивача.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні основних засобів виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання основних засобів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Платник податків має право на віднесення суми податку на додану вартість, сплаченої в зв'язку з придбанням основних засобів, до складу податкового кредиту незалежно від того, чи почали основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків на протязі звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних основних фондів, до складу податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є наявність мети подальшого їх використання платником податку в господарській діяльності. І хоча положення Закону № 168/97-ВР не пов'язують право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з введенням основних фондів в експлуатацію та фактичним використанням їх у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій, в той же час господарські операції, які спричиняють конкретні податкові наслідки, повинні, перш за все, відповідати принципам ділової розумності, що означає відповідність поведінки суб'єкта господарювання економічній раціональності, звичаям ділового обороту, свідомість, мотивованість його діянь при здійснення економічної діяльності.

Також слід зазначити, що на момент проведення податковим органом перевірки роботи з монтажу обладнання не були розпочаті, отже зазначене устаткування не було використано підприємством у його господарській діяльності.

На час розгляду справи в суді першої інстанції ці роботи тривали, а відтак позивач позбавлений був можливості здавати в оренду незмонтоване обладнання.

Ухвалою суду від 4 лютого 2016 року в даній справі було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1. Визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності СП ТзОВ "Луцькенергоком" та наявності у позивача розумної економічної причини (ділової мети) на дату укладання Контракту на поставку обладнання для виробництва збірного залізобетону з Акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю "ELEMATIC Oy Ab" (Фінляндія) та імпорту вказаного обладнання? Як вказані показники характеризують господарсько-фінансову діяльність СП ТзОВ "Луцькенергоком"?

2. Чи підтверджуються документально висновки акта Державної податкової адміністрації у Волинській області №251/23-99/21753962 від 9 липня 2009 року про завищення СП ТзОВ "Луцькенергоком" заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 1 січня 2006 року до 31 березня 2009 року?

З аналізу висновку судово-економічної експертизи №972/973-16 від 4 листопада 2016 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зрозуміло, що за результатами проведення судово-економічної експертизи зроблено наступні висновки:

1. Експертами проведено аналіз фінансово-господарського стану підприємства та визначено основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність та прибутковість) господарсько-фінансової діяльності СП ТзОВ "Луцькенергоком" на звітну дату - 30 червня 2007 року (за період з 1 січня 2007 року до 30 червня 2007 року). Зростання показника коефіцієнта поточної (загальної) ліквідності має сприятливу тенденцію. Значення коефіцієнта покриття відповідає нормативним значенням, значення коефіцієнта покриття запасів характеризує поточній фінансовий стан підприємства як стійкий. Від`ємний результат платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства. Прибутковість підприємства оцінюється наявністю і розміром прибутку від основної реалізації та чистого прибутку, а також показниками рентабельності. Збільшення значення показників рентабельності активів вважається сприятливою тенденцією для підприємства.

2. Висновки акту перевірки №251/23-99/21753962 від 9 липня 2009 року про завищення СП ТзОВ "Луцькенергоком" заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 1 січня 2006 року до 31 березня 2009 року документально не підтверджуються.

Відповідно до частини 3 статті 66 КАС України експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, у разі необхідності - прибути за викликом суду, дати висновок або роз'яснити його в судовому засіданні.

Відповідно до статті 82 КАС України у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Якщо експерт під час проведення експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 86 КАС України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Водночас при призначенні та проведенні експертизи експерт керується Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстицію України №53/5 від 8 жовтня 1998 року.

Відповідно до пункту 2.3 такої Інструкції експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Незважаючи на те, що пунктом 1.2 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій передбачено питання: «Чи підтверджуються документально висновки акта державної податкової інспекції (номер, дата) про завищення підприємством (назва) заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період (указується період)?», експерт, при наданні відповіді на це питання, вийшов за межі заданого питання та склав висновок про фактичну невідповідність акта відповідача №251/23-99/21753962 від 9 липня 2009 року законодавству, перебравши на себе повноваження суду.

Оцінюючи докази в сукупності та взявши до уваги той факт, що спірне майно фактично не було введено в експлуатацію та відповідно не було використано підприємством у періоди охоплені перевіркою, тобто, з 1 квітня 2006 року до 31 березня 2009 у його господарській діяльності, зокрема не могло здаватись в оренду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року по справі № 2а-618/10/0370 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови складено 24 лютого 2017 року